Рішення № 24433217, 30.05.2012, Красногвардійський районний суд

Справа № 111/2214/2012

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2012 року смт Красногвардійське

Красногвардійський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого -судді Проскурні С.М.,

секретаря -Грабовенко К.А.,

за участю представника відповідача -ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Красногвардійське цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 у січні 2009 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4, про відшкодування внаслідок дорожньо-транспортної пригоди заподіяної пошкодженням його автомобіля матеріальної шкоди в розмірі 18 069,66 грн., а також немайнової (моральної) шкоди в розмірі 5 000,00 грн.

Вимоги мотивовані пошкодженням належного йому автомобіля RENAULT MEGANE державний реєстраційний номер НОМЕР_4 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі -ДТП) 11 вересня 2008 року на 610 км автодороги Харків-Сімферополь-Алушта-Ялта з вини водія автомобіля ГАЗ 330202 державний реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_4

У судовому засіданні ОСОБА_2 підтримав свої позовні вимоги та доводи в їх обґрунтування, викладені в позовній заяві. Просив стягнути заподіяну йому матеріальну та моральну шкоду з відповідача ОСОБА_3 як власника джерела підвищеної небезпеки.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_1 позовні вимоги не визнали. В обґрунтування заперечень з приводу заявленого позову зазначили про те, що за кермом автомобіля ГАЗ 330202 державний реєстраційний номер НОМЕР_3, який належить ОСОБА_3, 11 вересня 2008 року, коли сталася ДТП, був ОСОБА_4 Постановою Красногвардійського районного суду АР Крим від 13 листопада 2008 року останнього було визнано винним в порушенні правил дорожнього руху, що спричинило створення аварійної обстановки, відповідальність за яке передбачена частиною четвертою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). У зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП, провадження в справі відносно ОСОБА_4 було закрито. ОСОБА_4 у трудових відносинах з ОСОБА_3 не перебував і лише керував автомобілем відповідача 11 вересня 2008 року у присутності власника, який сидів поруч в якості пасажира.

У судовому засіданні в якості третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_4 зазначив про те, що 11 вересня 2008 року він керував автомобілем ГАЗ 330202, який належить відповідачу. У трудових відносинах з ОСОБА_3 не перебував. Вважав, що ДТП, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль ОСОБА_2, сталася з вини самого позивача, який при вчиненні маневру обгону порушив правила дорожнього руху.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статей 10, 11 Цивільного процесуального кодексу України (далі -ЦПК України) цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи і розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з частиною третьою статті 10, частиною першою статті 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 11 вересня 2008 року, о 16 год. 50 хв., на 610 км автодороги Харків-Сімферополь-Алушта-Ялта ОСОБА_4, керуючи автомобілем ГАЗ 330202, реєстраційний номер НОМЕР_3, не переконавшись в тому, що жоден з водіїв транспортних засобів, які рухаються за ним та яким може бути створено перешкоду, не почали обгін, виїхав на смугу зустрічного руху, чим змусив водія автомобіля RENAULT MEGANE, реєстраційний номер НОМЕР_4, ОСОБА_2 різко змінити напрямок руху, через що він виїхав за межі дороги, де отримав механічні пошкодження.

Постановою Красногвардійського районного суду від 13 листопада 2008 року ОСОБА_4 визнано винним в порушенні правил дорожнього руху, що спричинило створення аварійної обстановки, відповідальність за яке передбачена частиною четвертою статті 122 КУпАП з закриттям провадження по справі через закінчення на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення.

Частиною четвертою статті 61 ЦПК України передбачено, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до частин першої та другої статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) шкода, завдана неправомірними діями майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Аналогічне правило закріплено також в частині першій статті 1167 ЦК України, згідно з якою моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Саме з огляду на те, що в результаті винних дій ОСОБА_4, який порушив правила дорожнього руху, автомобіль під керуванням ОСОБА_2 отримав механічні пошкодження, ОСОБА_3, як власник транспортного засобу, що був під керуванням ОСОБА_4, не повинен відшкодовувати позивачу спричинену шкоду.

Згідно з частиною другою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Встановивши, що у спричиненій внаслідок ДТП шкоди винен ОСОБА_4, підстав покладати відповідальність з її відшкодування на ОСОБА_3 на підставі частини другої статті 1187 ЦК України, як на власника джерела підвищеної небезпеки, немає.

Відсутні й підстави для покладання відповідальності за шкоду на ОСОБА_3 відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України.

Відшкодування юридичною або фізичною особою шкоди, завданої їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, може мати місце лише за умови перебування особи, яка завдала шкоди, у трудових відносинах з ними, та під час виконання своїх трудових обов'язків.

Під час судового розгляду справи відповідач ОСОБА_3 заперечував перебування ОСОБА_4 у трудових відносинах з ним. Підтвердив це і сам ОСОБА_4, який зазначив, що лише керував автомобілем відповідача 11 вересня 2008 року, про що його попросив ОСОБА_3, але у трудових відносинах з ним не перебував.

ОСОБА_2 не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували це, та підтверджували зворотне, не заявляв позивач і клопотань по їх витребуванню в порядку, встановленому статтею 134 ЦПК України.

Відповідно до частини четвертої статті 10, та статті 31 ЦПК України суд лише сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Судом позивачу було роз'яснено його право замінити первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучити до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4, як особи, винної в заподіянні шкоди, не пред'являлись. На думку позивача, саме ОСОБА_3, як власник джерела підвищеної небезпеки, повинен нести відповідальність за шкоду, яку було заподіяно йому внаслідок ДТП 11 вересня 2008 року.

Зміни, внесені до частини першої статті 33 ЦПК України, не передбачають право суду самостійно замінити первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучити до участі у справі іншу особу як співвідповідача, якщо позивач не заявить такого клопотання.

Оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність відхилення позову ОСОБА_2 у повному обсязі в межах заявлених ним позовних вимог.

Відповідно до статей 80, 88 ЦПК України з позивача необхідно стягнути судовий збір за його вимогами про відшкодування немайнової шкоди в розмірі, який діяв на час подання ним позовної заяви до суду (08,50 грн.), та не був сплачений.

Керуючись статтями 1166, 1167, 1172, 1187 ЦК України, статтями 10, 11, 60, 80, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 08 грн. 50 коп. (Вісім грн. 50 коп.) на рахунок № 31218206700130 УДКСУ в Красногвардійському районі АР Крим 22030001, ЄДРПОУ 37668678, МФО 824026, банк ГУ ДКСУ в АР Крим м. Сімферополь (Красногвардійський районний суд, код ЄДРПОУ 02897193, пункт № 1.2).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Красногвардійський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня його проголошення.

Суддя