Рішення № 24433184, 28.05.2012, Красногвардійський районний суд

Справа № 111/1641/2012

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2012 року смт Красногвардійське

Красногвардійський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого -судді Проскурні С.М.,

секретаря -Грабовенко К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Красногвардійське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 27 березня 2012 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення 22 682,00 грн. на відшкодування боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми, а також 5 000,00 грн. заподіяної моральної шкоди.

Вимоги мотивовано тим, що 25 жовтня 2010 року відповідач ОСОБА_2 за борговою розпискою отримав від позивача 22 000,00 грн., зобов'язавшись повернути отримані кошти у квітні 2011 року. Після спливу зазначеного строку боржник грошовий борг не повернув, від виконання своїх зобов'язань ухиляється.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав свої позовні вимоги та доводи в їх обґрунтування, викладені в позовній заяві. Просив позов задовольнити та стягнути з відповідача на його користь 22 682,00 грн. основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, три проценти річних від простроченої суми, а також 5 000,00 грн. моральної шкоди, заподіяної невиконанням договору позики.

Відповідач, якого належним чином було повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, про причини неявки до суду не повідомляв, заперечень стосовно позовних вимог від ОСОБА_2 до суду не надходило.

Відповідно до статті 169 Цивільного процесуального кодексу України (далі -ЦПК України) неявка в судове засідання відповідача, оповіщеного у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, без поважних причин, не перешкоджає розгляду справи та її вирішенню на підставі наявних у ній доказів.

У разі неявки в судове засідання відповідача, якого належним чином повідомлено і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам статті 224 ЦПК України.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статей 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи і розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з частиною третьою статті 10, частиною першою статті 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Судом встановлено, що на підставі боргової розписки від 25 жовтня 2010 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 22 000,00 грн., які зобов'язався повернути йому у квітні 2011 року.

Згідно з частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Боржник ОСОБА_2 не повернув позивачу позичені гроші, і до даного часу ухиляється від належного виконання своїх боргових зобов'язань.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, а за відсутності таких -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідачем ОСОБА_2 не виконане взяте на себе зобов'язання по поверненню одержаної від ОСОБА_1 суми грошей.

Судом безспірно встановлено, що 25 жовтня 2010 року відповідачем була видана позикодавцю розписка про отримання від нього грошових коштів. У розписці були зазначені: сторони зобов'язання; місце проживання боржника; грошова сума, яка передається; строк виконання боргового зобов'язання; особистий підпис позичальника.

З урахуванням наведеного суд вважає, що право позивача на отримання від відповідача позиченої суми грошей порушено.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України, ураховуючи специфіку грошового зобов'язання, передбачає стягнення за порушення грошового зобов'язання процентів річних та інфляційних витрат. Такі проценти річних не є неустойкою, а є самостійною формою цивільно-правової відповідальності у вигляді плати за користування грошовими коштами.

Таким чином, підставою відповідальності за статтею 625 ЦК України є сам факт порушення грошового зобов'язання, яке випливає з прострочення боржника та неповернення позики в установлений строк.

Це означає, що грошова сума, визначена статтею 625 ЦК України, фактично визначає собою плату за користування позиковими грошима, як певний еквівалент їх вартості у майновому обороті. Отже, за своєю правовою природою вони є спеціальною мірою цивільно-правової відповідальності, яка не може бути віднесена ні до неустойки, ні до збитків.

Оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1

Оскільки відповідачем не виконане взяте на себе зобов'язання по поверненню ОСОБА_1 грошей, з ОСОБА_2 підлягає стягненню основний борг в розмірі 22 000,00 грн.

Індекс інфляції за період листопад 2010 р. -квітень 2012 р. становить 106,45% (визначений шляхом перемноження між собою помісячних індексів, що складають відповідний період, після кожного множення поділених на 100).

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції за час прострочення становить 23 419,00 грн. (22 000,00 грн. х 106,45%).

Три проценти річних від простроченої суми, визначених на підставі частини другої статті 625 ЦК України, складають 712,44 грн. (22 000,00 грн. х 3% річних х 394 дні прострочення).

Таким чином, загальна сума заборгованості складає 24 131,44 грн. (23 419,00 грн. + 712,44 грн.).

Не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди в сумі 5 000,00 грн., оскільки законодавство не передбачає відшкодування моральної шкоди при здійсненні угод за договорами позики, до того ж, позивачем не надано будь яких доказів заподіяння йому моральної шкоди.

Згідно зі статтею 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 241,31 грн. за вимогами майнового характеру.

На підставі викладеного, керуючись статтями 509, 526, 625, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, 10, 11, 60, 88, 169, 209, 212, 214, 215, 224-226 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 23 419,00 грн. (Двадцять три тисячі чотириста дев'ятнадцять грн. 00 коп.) на відшкодування основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 712,44 грн. (Сімсот дванадцять грн. 44 коп.) три проценти річних від простроченої суми, 241,31 грн. (Двісті сорок одна грн. 31 коп.) судових витрат, всього 24 372,75 грн. (Двадцять чотири тисячі триста сімдесят дві грн. 75 коп.).

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Красногвардійський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя