Рішення № 24433180, 18.05.2012, Красногвардійський районний суд

Справа № 111/1770/2012

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2012 року смт Красногвардійське

Красногвардійський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого -судді Проскурні С.М.

секретаря -Грабовенко К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Красногвардійське цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (правонаступник закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», надалі -Банк) у березні 2012 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № SІХRRС15300854 від 16.12.2008 року в сумі 32 515,68 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачкою умов укладеного з Банком договору, внаслідок чого виникла заборгованість.

Сторони, повідомлені про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з'явились, просили розглядати справу за їх відсутності, надавши відповідні письмові заяви до канцелярії суду.

Згідно з частиною 2 статті 158 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Представник позивача ОСОБА_2, який діє на підставі виданої йому довіреності, позовні вимоги підтримав. Просив позов задовольнити.

Відповідачка, відповідно до її письмових пояснень, позовні вимоги визнала частково. Просила зменшити розмір неустойки, який, за її думкою, значно завищений.

Відповідно до положень частини 2 статті 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статтей 10, 11 ЦПК України сторони користуються рівними правами щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи і розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі статтею 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що між Банком та ОСОБА_1 був укладений договір № SІХRRС15300854 від 16.12.2008 року (далі -Договір), який складається з заяви позичальника та Умов надання банківських послуг.

На підставі Договору ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 4950,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 16.12.2009 р.

За умовами укладеного Договору погашення заборгованості здійснюється щомісяця в період сплати шляхом надання позичальником Банку грошових коштів (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, а також процентів, комісії та інших витрат згідно з умовами Договору.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), в силу зобов'язання одна сторона /боржник/ зобов'язана вчинити на користь другої сторони /кредитора/ певні дії (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідачкою ОСОБА_1 норми закону та умови укладеного з Банком Договору від 16 грудня 2008 року належним чином не виконані.

За вимогами статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з положеннями частини першої статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Звернення до суду з вимогою про повернення всіх сум за Договором у зв'язку з порушенням умов договору згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України не означає односторонньої відмови від договору, а є наслідком невиконання чи неналежного виконання боржником своїх договірних зобов'язань. Це спосіб цивільно-правової відповідальності боржника. У подальшому при невиконанні рішення суду у кредитора виникає право стягувати суми, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України, оскільки зобов'язальні правовідносини не припинились. Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з розрахунком, наданим позивачем, станом на 05 грудня 2011 року утворилась заборгованість в сумі 32 515,68 грн., яка складається з заборгованості: за кредитом в сумі 2303,25 грн., процентам за користування кредитом в сумі 97,94 грн., комісії в сумі 325,29 грн., пені в сумі 27764,64 грн., а також штрафів у розмірі 500,00 грн. (фіксована частина) та 1524,56 грн. (процентна складова).

Відповідно до положень статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, сплата неустойки, відшкодування збитків.

Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Тобто пеня та штраф є різновидами неустойки як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій.

Заявлені позивачем вимоги про одночасне стягнення з відповідачки ОСОБА_1 за несвоєчасність виконання зобов'язань за Договором пені в сумі 27 764,64 грн. та штрафу в загальній сумі 2024,56 грн. свідчить про безпідставне намагання кредитора застосувати до боржника (відповідачки) подвійну цивільно-правову відповідальність одного й того ж виду за одне й те ж порушення договірного зобов'язання (прострочення виконання грошового зобов'язання), що суперечить вимогам частини першої статті 61 Конституції України та частини 3 статті 509 ЦК України, згідно з якими ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те ж саме правопорушення, а зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності і справедливості.

Відтак, з ОСОБА_1 на користь Банку підлягає стягненню заборгованість в сумі 2726,48 грн., в тому числі, за кредитом -в сумі 2303,25 грн., процентам за користування кредитом в сумі 97,94 грн., комісії в сумі 325,29 грн.

Обґрунтоване і право позивача на стягнення з відповідачки неустойки (пені) за порушення зобов'язань за Договором, яка розрахована Банком згідно з умовами укладеного Договору.

Разом з тим, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи ті обставини, що нарахована боржниці неустойка (пеня) значно перевищує розмір збитків кредитора, які певною мірою покриваються сумою нарахованих процентів та комісії за користування кредитом, суд, відповідно до положень частини 3 статті 551 ЦК України, вважає за можливе зменшити суму неустойки до 800,00 грн.

Оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

З ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь Банку заборгованість за договором № SІХRRС15300854 від 16.12.2008 року в сумі 3526,48 грн. (2303,25 грн. + 97,94 грн. + 325,29 грн. + 800,00 грн.).

Згідно зі статтею 88 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню судові витрати з оплати судового збору в розмірі 214,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 509, 525, 526, 549-551, 611, 625, 1050, 1054 ЦК України, 10, 11, 60, 88, 158, 197, 212, 214, 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»на рахунок № 29092829003111 ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299 заборгованість за договором № SІХRRС15300854 від 16.12.2008 р. в сумі 3526 грн. 48 коп. (Три тисячі п'ятсот двадцять шість грн. 48 коп.), яка утворилась станом на 05 грудня 2011 року та складається з заборгованості: за кредитом в сумі 2303,25 грн., процентам за користування кредитом в сумі 97,94 грн., комісії в сумі 325,29 грн., неустойки (пені) в сумі 800,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»на рахунок № 64993919400001 ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299 судові витрати в розмірі 214 грн. 60 коп. (Двісті чотирнадцять грн. 60 коп.).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Красногвардійський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання його копії.

Суддя С.М. Проскурня