Рішення № 24433083, 11.05.2012, Красногвардійський районний суд

Справа № 111/1576/2012

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2012 року смт Красногвардійське

Красногвардійський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого -судді Проскурні С.М.,

секретаря -Грабовенко К.А.,

за участю представника позивачки -ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Красногвардійське цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 22 березня 2012 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення 5 000,00 грн. на відшкодування боргу, а також сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) за порушення грошового зобов'язання.

Позивачка також просила стягнути з відповідача 5 000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Вимоги мотивовано тим, що 01 березня 2009 року відповідач ОСОБА_3 за борговою розпискою отримав від позивачки 5 000,00 грн., зобов'язавшись повернути отримані кошти в строк до 20 березня 2009 року. Після спливу зазначеного строку боржник грошовий борг не повернув, від виконання своїх зобов'язань ухиляється.

У судовому засіданні ОСОБА_2 підтримала свої позовні вимоги.

Адвокат ОСОБА_1, який представляв інтереси позивачки, просив позов задовольнити та стягнути з відповідача 5 000,00 грн. основного боргу, отриманих від ОСОБА_2 01 березня 2009 року, 1 090,87 грн. на відшкодування втрат від інфляції за час прострочення виконання грошового зобов'язання, та 470,14 грн. процентів річних від простроченої суми. Представник позивачки також просив стягнути з відповідача 5 000,00 грн. в якості компенсації витрат на правову допомогу, сплачених за квитанцією від 25.02.2012 р., відповідно до договору про надання правових послуг.

Відповідач, якого належним чином було повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, про причини неявки до суду не повідомляв, заперечень стосовно позовних вимог від ОСОБА_3 до суду не надходило.

Відповідно до статті 169 Цивільного процесуального кодексу України (далі -ЦПК України) неявка в судове засідання відповідача, оповіщеного у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, без поважних причин, не перешкоджає розгляду справи та її вирішенню на підставі наявних у ній доказів.

У разі неявки в судове засідання відповідача, якого належним чином повідомлено і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Зі згоди позивачки суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам статті 224 ЦПК України.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статей 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи і розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з частиною третьою статті 10, частиною першою статті 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Судом встановлено, що на підставі боргової розписки від 01 березня 2009 року ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_2 5 000,00 грн., які зобов'язався повернути їй у строк до 20 березня 2009 року.

Згідно з частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Боржник ОСОБА_3 у встановлений строк не повернув позивачці позичені гроші.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, а за відсутності таких -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом безспірно встановлено, що 01 березня 2009 року відповідачем була видана позикодавцю розписка про отримання від неї грошових коштів. У розписці були зазначені: сторони зобов'язання, їх місце проживання; грошова сума, яка передається; строк виконання грошового зобов'язання; особистий підпис позичальника.

З урахуванням наведеного суд вважає, що право позивачки на отримання від відповідача позиченої суми грошей порушено.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України, ураховуючи специфіку грошового зобов'язання, передбачає стягнення за порушення грошового зобов'язання процентів річних та інфляційних витрат. Такі проценти річних не є неустойкою, а є самостійною формою цивільно-правової відповідальності у вигляді плати за користування грошовими коштами.

Таким чином, підставою відповідальності за статтею 625 ЦК України є сам факт порушення грошового зобов'язання, яке випливає з прострочення боржника та неповернення позики в установлений строк.

Це означає, що грошова сума, визначена статтею 625 ЦК України, фактично визначає собою плату за користування позиковими грошима, як певний еквівалент їх вартості у майновому обороті. Отже, за своєю правовою природою вони є спеціальною мірою цивільно-правової відповідальності, яка не може бути віднесена ні до неустойки, ні до збитків.

Оскільки відповідачем не виконане взяте на себе зобов'язання по поверненню ОСОБА_2 грошей, з ОСОБА_3 підлягає стягненню основний борг в розмірі 5 000,00 грн.

Індекс інфляції за весь час прострочення (з березня 2009 р. по квітень 2012 р.) становить 123,5% (визначений шляхом перемноження між собою помісячних індексів, що складають відповідний період, після кожного множення поділених на 100).

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення на день постановлення рішення суду становить 6 175,00 грн. (5 000,00 грн. х 123,5%).

Три проценти річних від простроченої суми, визначених на підставі частини другої статті 625 ЦК України, складають 471,78 грн. (5 000,00 грн. х 3% річних х 1148 днів прострочення).

Таким чином, загальна сума заборгованості складає 6 646,78 грн. (5000,00 грн. + 1175,00 грн. + 471,78 грн.).

Відповідно до статті 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

У січні 2012 року набрав чинності Закон України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20 грудня 2011 року № 4191-VІ.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Згідно з частиною першою статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

В межах заявлених позовних вимог, документально підтвердженими судовими витратами є витрати ОСОБА_2 на правову допомогу адвоката ОСОБА_1, який брав участь у судовому засіданні під час розгляду її позову, що тривало 19 хвилин.

З урахування мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, визначеної статтею 13 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», яка з 1 квітня становить 1094 грн., витрати на правову допомогу ОСОБА_2, які підлягають компенсації за рахунок відповідача, складають 138,57 грн. (1094 грн. х 40% = 437,60 грн.; 437,60 грн. : 60 хв. х 19 хв. = 138,57 грн.).

Витрати ОСОБА_2 на іншу правову допомогу адвоката (консультацію щодо характеру спірних правовідносин, складання процесуальних документів тощо) компенсації за рахунок відповідача не підлягають.

Оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також і взаємний зв'язок представлених доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 6 646,78 грн. на відшкодування боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми, а також 138,57 грн. витрат на правову допомогу, всього 6 785 грн. 35 коп.

З відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 відсотка ціни позову відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»від 08.07.2011р., що становить 214 грн. 60 коп., від сплати якого при зверненні з позовом до суду ОСОБА_2, яка є інвалідом ІІ групи, звільнена на підставі пункту 9 статті 5 вказаного Закону.

На підставі викладеного, керуючись статтями 509, 526, 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України, 10, 11, 60, 79-80, 88, 169, 209, 212, 214, 215, 224-226 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 6 646 грн. 78 коп. на відшкодування боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми, а також 138 грн. 57 коп. витрат на правову допомогу, всього 6 785 грн. 35 коп. (Шість тисяч сімсот вісімдесят п'ять грн. 35 коп.).

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 214 грн. 60 коп. (Двісті чотирнадцять грн. 60 коп.) на рахунок № 31218206700130 УДКСУ в Красногвардійському районі АР Крим 22030001, ЄДРПОУ 37668678, МФО 824026, банк ГУ ДКСУ в АР Крим м. Сімферополь (Красногвардійський районний суд, код ЄДРПОУ 02897193, пункт № 1.1).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Красногвардійський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя