Ухвала суду № 24409072, 31.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" травня 2012 р. м. Київ К-32106/10

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Степашко О.І., Острович С.Е.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Браун»(далі -Товариство)

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2010

у справі № 2а-9760/09/2670

за позовом Товариства

до державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва (далі -ДПІ)

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 25.11.2009 позов задоволено; скасовано податкове повідомлення-рішення від 03.08.2009 № 009251530/0 з тих мотивів, що позивач правомірно обчислював розмір земельного податку в порядку статті 7 Закону України «Про плату за землю».

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2010 назване рішення суду першої інстанції скасовано; у позові відмовлено. У прийнятті цієї постанови апеляційний суд виходив з того, що під час обчислення та сплати земельного податку із спірної ділянки позивач повинен був керуватися пунктом 2 рішення Київської міської ради від 25.12.2008 № 944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві».

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Товариство просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення окружного адміністративного суду міста Києва зі спору як скасоване помилково.

З огляду на нез'явлення у судове засідання представників сторін (яких було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання) справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до пункту 2 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що позивач як власник нежитлових приміщень, розташованих по вул. Фрунзе, 102 у м. Києві, сплачує земельний податок із земельної ділянки, на якій розташоване ці нерухомі об'єкти (кадастровий номер 85:278:028); нормативна грошова оцінка цієї ділянки становить 6 160 508,62 грн. В акті від 24.07.2009 № 825/1530/30367617 камеральної перевірки податкової декларації Товариства за квітень, травень 2009 року зафіксовано факт заниження позивачем податкового зобов'язання із земельного податку за вказаний період внаслідок обчислення цього податку за правилами статті 7 Закону України «Про плату за землю», в не у розмірі, встановленому пунктом 2 рішення Київської міської ради від 25.12.2008 № 944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві». Наведене стало підставою для донарахування Товариству податкового зобов'язання із земельного податку в сумі 24839,17 грн. (у тому числі 23656,36 грн. за основним платежем та 1182,81 грн. за штрафними санкціями) згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про плату за землю»(який діяв на час виникнення спірних правовідносин) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Частиною другою статті 4 названого Закону передбачено, що ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону. Зміни і доповнення до цього Закону вносяться не пізніше ніж за три місяці до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.

Таким чином, встановлення ставок земельного податку є виключним повноваженням Верховної Ради України та може реалізовуватись лише у вигляді внесення відповідних змін до Закону України «Про плату за землю».

У свою чергу, з огляду на частину п'яту статті 7 цього Закону до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері регулювання відносин щодо обчислення та сплати земельного податку, належить диференціація та затвердження ставок земельного податку за земельні ділянки з урахуванням їх функціонального використання та місцезнаходження, однак в межах ставок такого податку, встановлених названим Законом.

А відтак позивач цілком правомірно обчислював та сплачував земельний податок у перевірений період в порядку частини першої статті 7 Закону України «Про плату за землю», а не за пунктом 2 рішення Київської міської ради від 25.12.2008 № 944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві», яким встановлено, що з 01.04.2009 плата за земельні ділянки (крім земель, які використовуються державними та комунальними підприємствами, установами, організаціями для ведення лісового господарства, для водогосподарських потреб, та земель, зайнятих зеленими насадженнями загального користування, житловим фондом, об'єктами інженерно-транспортної інфраструктури, крім присадибних і садових земельних ділянок, а також визначених Київською міською радою земельних ділянок, які використовуються підприємствами, що забезпечують життєдіяльність міста, та земельних ділянок, щодо яких Київською міською радою прийняті рішення про їх передачу у власність або в користування, але документи, що посвідчують права на такі земельні ділянки, не зареєстровані), які використовуються суб'єктами господарської діяльності, але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), справляється в розмірі мінімальної річної орендної плати за земельні ділянки, встановленої статтею 21 Закону України "Про оренду землі".

Крім того, постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 27.09.2010 (яку було залишено без змін за наслідками її перегляду в апеляційному та касаційному порядку) наведений пункт вказаного Рішення визнано незаконним і нечинним з моменту при йняття.

З урахуванням викладеного слід погодитися з наданою судом першої інстанції правовою оцінкою обставин справи щодо незаконності донарахування позивачеві оспорюваної суми податкового зобов'язання з земельного податку, у зв'язку з чим Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати оскаржувану постанову Київського апеляційного адміністративного суду та залишити в силі постанову окружного адміністративного суду міста Києва зі спору як скасовану помилково.

Керуючись статтями 220, 222, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Браун» задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2010 у справі № 2а-9760/09/2670 скасувати.

3. Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 25.11.2009 у справі № 2а-9760/09/2670 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:О.І. Степашко С.Е. Острович