Рішення № 24402468, 30.05.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-66/3670-2012 30.05.12

Суддя господарського суду міста Києва Гончаров С.А.

при секретарі судового засідання Климович М.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдленд"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "СПАР-ЦЕНТР"

про стягнення суми боргу в розмірі 20325,11 грн., пені в розмірі 1588,14 грн., 3% річних в розмірі 307,38 грн.

При участі представників:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю б/н від 22.02.12

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейдленд" (надалі - позивач), звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПАР-ЦЕНТР" (надалі - відповідач) про стягнення суми боргу в розмірі 20325,11 грн., пені в розмірі 1588,14 грн., 3% річних в розмірі 307,38 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невиконання в повному обсязі відповідачем вимог укладеного між сторонами договору № 9895 від 13 серпня 2009 року щодо оплати отриманого за накладними товару, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 20325,11 грн. Позивач також зазначає про наявність у відповідача обов'язку за прострочення виконання зобов'язання сплатити пеню та три проценти річних.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, письмово повідомив суд про те, що 27.07.2011 року між сторонами була підписана Угода про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд ВСТАНОВИВ:

13.08.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СПАР-ЦЕНТР" (покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейдленд" (постачальником) було укладено договір поставки № 9895 (надалі -договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором поставляти окремими партіями та передавати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язаний приймати товар та оплачувати його на встановлених Договором умовах.

Згідно пункту 2.1. договору ціни на товар, що поставляється на умовах цього договору, формуються на підставі прас-листів постачальника та зазначаються в накладних на партію товару.

Загальна сума договору визначається як сукупна сума всіх накладних, за якими був переданий товар в період дії цього договору.

Пунктом 7.1. договору, з урахуванням протоколу узгодження розбіжностей, передбачено, що розрахунки за товар проводяться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника за ТМ «Олейна» на протязі 14 календарних днів, за всю іншу продукцію -на протязі 25 календарних днів з моменту поставки товару.

Відповідно до п. 8.4. договору, з урахуванням протоколу узгодження розбіжностей, у випадку несвоєчасної оплати за поставлений товар постачальник надсилає покупцю Лист-вимогу про необхідність погашення заборгованості протягом строку, який буде зазначено у даному документі. У випадку несплати покупцем за товар протягом встановленого строку в листі-вимозі, останній сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за період з 10.06.2011 року по 04.07.2011 року було здійснено поставку відповідачу товару за договором № 9895 від 13.08.2009 року на суму 21017,62 грн., що підтверджується виданими позивачем відповідачу видатковими накладними, підписаними з боку позивача та відповідача, копії яких наявні в матеріалах справи, а саме: видатковими накладними: від 10.06.2011 року на суму 1072,50 грн., від 10.06.2011 року на суму 144 грн., від 10.06.2011 року на суму 105,12 грн., від 10.06.2011 року на суму 144 грн., від 10.06.2011 року на суму 1072,50 грн., від 10.06.2011 року на суму 105,12 грн., від 10.06.2011 року на суму 105,12 грн., від 10.06.2011 року на суму 1072,50 грн., від 10.06.2011 року на суму 144 грн., від 17.06.2011 року на суму 156,78 грн., від 17.06.2011 року на суму 775,43 грн., від 17.06.2011 року на суму 69,12 грн., від 17.06.2011 року на суму 281,40 грн., від 17.06.2011 року на суму 685,39 грн., від 20.06.2011 року на суму 149,52 грн., від 20.06.2011 року на суму 773,82 грн., від 20.06.2011 року на суму 568,74 грн., від 20.06.2011 року на суму 929,82 грн., від 24.06.2011 року на суму 577,52 грн., від 24.06.2011 року на суму 310,08 грн., від 24.06.2011 року на суму 867,96 грн., від 24.06.2011 року на суму 479,40 грн., від 24.06.2011 року на суму 417,02 грн., від 24.06.2011 року на суму 1328,40 грн., від 24.06.2011 року на суму 1058,52 грн., від 24.06.2011 року на суму 85,80 грн., від 24.06.2011 року на суму 535,80 грн., від 24.06.2011 року на суму 66,84 грн., від 24.06.2011 року на суму 456,67 грн., від 24.06.2011 року на суму 102,96 грн., від 24.06.2011 року на суму 421,92 грн., від 24.06.2011 року на суму 208,63 грн., від 04.07.2011 року на суму 1542,46 грн., від 04.07.2011 року на суму 326,16 грн., від 04.07.2011 року на суму 747,49 грн., від 04.07.2011 року на суму 862,26 грн., від 04.07.2011 року на суму 91,92 грн., від 04.07.2011 року на суму 1272,02 грн., від 04.07.2011 року на суму 164,64 грн., від 04.07.2011 року на суму 84,00 грн., від 04.07.2011 року на суму 180,96 грн., від 04.07.2011 року на суму 359,39 грн., від 04.07.2011 року на суму 113,92 грн.,

Проте, відповідачем свої зобов'язання за договором № 9895 від 13.08.2009 року були виконані лише частково, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем на загальну суму 20325,11 грн., яка заявлена позивачем до стягнення.

Статтями 509, 510 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Згідно частини 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як зазначалось, відповідачем було не в повному обсязі та несвоєчасно виконано зобов'язання за договором № 9895 від 13.08.2009 року щодо оплати вартості поставленого товару, внаслідок чого на час звернення до суду у відповідача наявна заборгованість перед позивачем за наведеним договором на загальну суму 20325,11 грн.

Позивач стверджує, що угодою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 27.07.2011 року, позивачем та відповідачем було зараховано зустрічні однорідні вимоги на суму 11414,32 грн.

Так, відповідно до п. 1 наданої суду копії угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 27.07.2011 року ТОВ "Трейдленд" та ТОВ "СПАР-ЦЕНТР", маючи одна до одної зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, дійшли згоди на підставі ст.. 601 Цивільного кодексу України про зарахування таких зустрічних однорідних вимог: за договором № 9895 від 13.08.2009 року, де ТОВ "СПАР-ЦЕНТР" є кредитором, а ТОВ "Трейдленд" є боржником при виконанні грошового зобов'язання в сумі 11414,32 грн. та за договором № 9895 від 13.08.2009 року, де ТОВ "СПАР-ЦЕНТР" є боржником, а ТОВ "Трейдленд" є кредитором при виконанні грошового зобов'язання в сумі 11414,32 грн.

В наведеному пункти угоди зазначено, що вказані вище зобов'язання за вищезазначеними договорами припиняються у повному обсязі, оскільки зустрічні вимоги є рівними.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на підписання між ним та відповідачем угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 27.07.2011 року з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідачем не надано суду оригіналу підписаної між ним та позивачем угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 27.07.2011 року. Разом з тим, позивач заперечує наявність наведеної угоди та стверджує про відсутність факту проведення зарахування зустрічних вимог за договором № 9895 від 13.08.2009 року.

Крім того, відповідно до наданої відповідачем копії угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 27.07.2011 року, взаємозалік зустрічних вимог проводився виключно за договором № 9895 від 13.08.2009 року та сторонами зазначено про наявність грошових зобов'язань за цим договором як у відповідача, так і у позивача.

Проте, з предмету та умов договору № 9895 від 13.08.2009 року та з інших матеріалів справи не вбачається наявність у позивача грошових зобов'язань перед відповідачем за наведеним договором.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про сплату відповідачем суми заборгованості у розмірі 20325,11 грн.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача 20325,11 грн. боргу за поставлений товар є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків за договором № 9895 від 13.08.2009 року призвело до прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо оплати вартості поставленого товару.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором, або актом цивільного законодавства.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони вільні в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як зазначалось, пунктом 8.4. договору № 9895 від 13.08.2009 року передбачена сплата покупцем на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

За таких обставин, керуючись вказаним пунктом договору, враховуючи, що відповідачем не виконані в строк свої зобов'язання стосовно оплати товару за договором № 9895 від 13.08.2009, позивач за період з липня 2011 року по листопад 2011 року нарахував та пред'явив до стягнення пеню у розмірі 1588,14 грн.

За таких обставин, враховуючи, що несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань підтверджено обставинами та доказами у справі, суд погоджується зі зробленим позивачем та доданим до позову розрахунком пені у розмірі 1588,14 грн., який, за висновками суду, є арифметично вірним та таким, що відповідає вимогам законодавства, внаслідок чого позов в цій частині також підлягає задоволенню у визначеному позивачем розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на наведене, позивачем за період з липня 2011 року по листопад 2011 року нараховані та пред'явлені до стягнення три відсотки річних в сумі 307,38 грн.

При перевірці судом проведеного позивачем розрахунку встановлено, що сума заявлених до стягнення трьох процентів річних є арифметично вірною, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню у визначеному позивачем розмірі.

З огляду на таке, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 509, 510, 525, 526, 549, 551, 599, 610, 611, 612, 623, 625, 627, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 22, 32, 33, 35, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдленд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПАР-ЦЕНТР" про стягнення суми боргу в розмірі 20325,11 грн., пені в розмірі 1588,14 грн., 3% річних в розмірі 307,38 грн. -задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СПАР-ЦЕНТР" (01004, м. Київ, вул.. Рогнідинська, 4-А, ЄДРПОУ 36148976) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдленд" (03022, м. Київ, пров. Жуковського, 12, ЄДРПОУ 25592668) борг в розмірі 20325,11 грн., пеню в розмірі 1588,14 грн., 3% річних в розмірі 307,38 грн., витрати зі сплати судового збору в сумі 1609,50 грн.

Суддя С.А. Гончаров

Згідно з оригіналом

Помічник судді Н.В. Пруднікова

В судовому засіданні 30.05.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення складено в повному обсязі та підписане 01.06.2012р.