Рішення № 24397716, 17.04.2012, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 412/1732/2012, провадження № 2/412/2475/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

17 квітня 2012 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Трещова В.В.

при секретарі - Нижник І.В.

розглянувши за участю представника позивача ОСОБА_1 у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІЗІ Лайф»до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю фірма виробниче підприємство «Кривбаспромруда» про солідарне стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська з даним позовом.

Позивач у позовній заяві посилався на те, що між АК «ПІБ»та товариством з обмеженою відповідальністю фірмою виробниче підприємство «Кривбаспромруда»був укладений кредитний договір № 5/2Ж від 16.02.2006 року, та додаткові угоди до нього, відповідно до яких останнє отримало кредит в розмірі 2700000 гривень зі сплатою відсотків за користуванням кредитом у розмірі та на умовах визначених договором.

Зобов'язання за кредитним договором забезпечені договорами поруки укладеними між позивачем та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5.

Третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю фірмою виробниче підприємство «Кривбаспромруда»не виконало належним чином свої зобов'язання по поверненню коштів, у зв'язку з чим виникла заборгованість.

28.07.2010 року між ПАТ «Промінвестбанк»та позивачем було укладено договір відступлення права вимоги за вказаним кредитним договором.

Позивач звернувся з письмовими вимогами до відповідачів, як поручителів, про сплату коштів, які вказані вимоги не задовольнили.

Враховуючи вищезазначені обставини позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути солідарно з відповідачів, як з поручителів на користь позивача заборгованість по кредитному договору з урахуванням відсотків та пені в розмірі 3427394,76 гривен та судові витрати.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав з підстав у ньому викладених, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце розгляду справи неодноразово повідомлялися судом належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи неодноразово повідомлявся судом належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Суд вважає можливим провести розгляд справи за відсутності відповідачів відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України та винести заочне рішення.

Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що між АК «ПІБ», правонаступником якого є ПАТ «Промінвестбанк»та товариством з обмеженою відповідальністю фірмою виробниче підприємство «Кривбаспромруда»був укладений кредитний договір № 5/2Ж від 16.02.2006 року, та додаткові угоди до нього, відповідно до яких останнє отримало кредит в розмірі 2700000 гривень зі сплатою відсотків за користуванням кредитом у розмірі та на умовах визначених договором, що підтверджується копією вказаного договору.

Зобов'язання за кредитним договором забезпечені договорами поруки укладеними між позивачем та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, що підтверджується копіями вказаних договорів поруки.

Третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю фірмою виробниче підприємство «Кривбаспромруда»не виконало належним чином свої зобов'язання по поверненню коштів, у зв'язку з чим виникла заборгованість, що підтверджується розрахунком заборгованості та рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2012 року, копію якого надано представником позивача в судовому засіданні.

28.07.2010 року між ПАТ «Промінвестбанк»та позивачем було укладено договір відступлення права вимоги за вказаним кредитним договором, що підтверджується копією вказаного договору.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно ч. 1 ст. 1049 Цивільного Кодексу України Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до вимог ст.541 Цивільного Кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Відповідно до вимог ч.1 ст.543 Цивільного Кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як випливає із ч. 3 ст. 553 ЦК України, за виконання одного і того ж зобов'язання може поручитися одна особа або кілька осіб. В останньому випадку мова йде про множинність осіб на стороні поручителя. Вони можуть поручитися спільно за одним договором або незалежно один від одного.

У випадку, коли два або більше поручителі поручилися за боржника спільно за одним договором поруки і кожен з них поручився за все зобов'язання боржника в цілому має місце співпорука. В зазначеному випадку застосуванню підлягатиме норма ч. 3 ст. 554 ЦК України, яка визначає, що за загальним правилом особи, які спільно поручилися по одному і тому ж зобов'язанню, несуть солідарну відповідальність. Це означає, що у випадку невиконання боржником зобов'язання кредитор має право вимагати повного задоволення від будь-якого поручителя.

Питання про відповідальність поручителів, які поручилися за виконання одного і того ж основного зобов'язання боржника незалежно один від одного за різними договорами поруки в чинному ЦК України не врегульовано. Осіб, які поручилися незалежно одна від іншої за одного і того ж боржника за різними договорами поруки не можна вважати солідарними боржниками із тих міркувань, що відсутня пряма законодавча вказівка на солідарність їхніх зобов'язань, яка згідно із ст. 541 ЦК України обов'язково повинна існувати.

Таким чином суд приходить до висновку, що відповідачі, які є поручителями за різними договорами поруки не несуть солідарної відповідальності між собою, оскільки вони не є особами, які спільно дали поруку в розумінні ч.3 ст.554 ЦК України.

У відповідності до ч.3 ст.10 та до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі, і щодо яких у сторін виник спір. Згідно ч.4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

У даній справі позивачем заявлено вимогу саме про солідарне стягнення боргу з відповідачів, які поручилися за виконання одного і того ж основного зобов'язання боржника незалежно один від одного за різними договорами поруки. Згідно декларованого статтею 11 ЦПК України принципу диспозитивності цивільного судочинства суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Враховуючи викладене, суд не може вийти за межі позовних вимог та вирішити вимогу про стягнення боргу не солідарно з відповідачів.

Оцінюючі всі докази досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що жодних правових підстав для задоволення позову позивачем не надано, а судом не встановлено, тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, судові витрати по справі відносяться на сторону проти якої постановлено рішення, тобто в даному випадку не відшкодовуються позивачу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 212 - 215 ЦПК України , суд,

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІЗІ Лайф»до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про солідарне стягнення заборгованості -відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська .

Суддя В.В. Трещов