Рішення № 24396538, 29.05.2012, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 205/1242/2012

РІШЕННЯ

Іменем України

29.05.2012 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонни суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Заярного А.М.,

за участі: секретяра Буга Р.М.,

помічника прокурора Багрія Є.А.,

відповідача ОСОБА_2,

представника третьої особи Церковної Н.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Жмеринка цивільну справу за позовом Жмеринського міжрайонного прокурора в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору: Відділ у справах дітей управління сімейної політики та спорту Жмеринської міської ради про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

Жмеринський міжрайонний прокурор звернувся до суду в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 з цим позовом в якому зазначив, що міжрайонною прокуратурою за зверненням Жмеринського міського голови проведено перевірку стосовно не виконання ОСОБА_2 та ОСОБА_5 батьківських обов'язків відносно свого неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Перевіркою встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_2 є батьками неповнолітнього ОСОБА_4, після розлучення батьки не займались вихованням дитини та не допомагали матеріально, не цікавились його життям, не зважаючи, що дитина має проблеми зі здоров'ям. Мати аліменти, які сплачує батько на утримання дитини, не використовує на утримання сина.

На протязі останнього часу ОСОБА_4 проживає разом з бабусею ОСОБА_6, та заходиться на її утриманні, з батьками ОСОБА_4 не спілкується, а тому орган опіки та піклування Жмеринської міської ради за наслідками проведених перевірок вважає доцільним позбавити ОСОБА_2 та ОСОБА_5 батьківських прав відносно їх сина ОСОБА_4.

Просив суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_5 відносно їх неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та передати дитину органу опіки та піклування Жмеринської міської ради.

Жмеринський міжрайонний прокурор в особі помічника Багрія Є.А. позов підтримав, просив його задовольнити з підстав викладених вище.

Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги визнав повністю та не заперечував проти їх задоволення. Крім того пояснив, що бабуся постійно зверталась до прокуратури, та ініціювала те, що б він передав їй свого сина.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила відмовити у їх задоволенні пояснивши, що вона є одинока мати, справно виконує свої батьківські обов'язки, має постійну роботу у ВЧ-2, проживає у найманій квартирі. В неї є двоє синів, старший ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, молодший ОСОБА_7, якому в даний час виповнилось 12 років. В даний час з нею живе тільки молодший син, а старший - ОСОБА_4, приблизно з 2009 року постійно живе у бабусі ОСОБА_6. До досягнення сином ОСОБА_4 одного року, вона проживала разом з матір'ю ОСОБА_6 та чоловіком в АДРЕСА_1. Потім мати її вигнала, а будинок продала. Після цього вона розвелася з чоловіком і з тих пір живе в орендованій квартирі. Вона працює на залізниці, їздить часто в відрядження, які бувають до 6 суток. ОСОБА_4 після того, як йому виповнився один рік, ходив до дитячого садочка. Коли вона була у відрядженні за ним доглядала няня, іноді він залишався у бабусі. Оскільки вона виховує дітей одна без чоловіка, то до дітей відноситься строго. Так ОСОБА_4 час-від-часу ходячи до бабусі, залишився у неї жити, адже вона до нього більш поблажлива. Вона - ОСОБА_2 любить свого старшого сина як і молодшого, намагається допомагати йому, постійно старається з ним спілкуватись, проте в цьому їй заважає її рідна мати, а сину бабуся ОСОБА_6. Вона з нею в неприязних стосунках. Та постійно пише скарги на неї в різні інстанції. Своєму старшому сину ОСОБА_4 вона купує, по можливості, все необхідне. В нього нормальні стосунки з молодшим братом ОСОБА_7, вони часто проводять дозвілля разом в комп'ютерному клубі, адже власного вона їм придбати не має фінансової змоги. Хоче щоб старший син також жив біля неї, проте він вже дорослий, і вправі вибирати сам де йому жити.

Вважає, що в позові слід відмовити ще й тому, що прокурором перевірка не проводилась, до дому до неї ніхто не приходив, умови проживання не досліджував, в справі немає жодних доказів, які б свідчили про порушення нею батьківських справ стосовно старшого сина ОСОБА_4. Аліменти на сина вона не отримує з 2008 року, вони на пряму йдуть на рахунок сина.

Представник третьої особи - начальник відділу у справах дітей управління сімейної політики та спорту Жмеринської міської ради Церковна Н.Л., позов підтримала та просила його задовольнити. Суду пояснила, що де живе в даний час неповнолітній ОСОБА_7 їй достеменно не відомо, бабуся ОСОБА_6 до себе до дому працівників відділу не пускає, з внуком спілкуватися не дає. Усі скарги на дії відповідача ОСОБА_2 написані її матір'ю ОСОБА_6, особисто з ОСОБА_4 вони не спілкувались. Заяви від його імені також подавала бабуся. У школі також не вдавалося з ОСОБА_4 поспілкуватися, адже бабуся ставала на перешкоді. Житлові умови відповідачів відділом не перевірялись.

За клопотанням сторін судом було викликано для дачі пояснень неповнолітнього ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_6. Повістки неодноразово направлялися за адресою проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_4 та в школу. Проте вони в судове засідання не з'явилися. Тому за клопотанням сторін справу було розглянуто у їх відсутність.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши представлені докази, об'єктивно оцінивши їх судом встановлено наступне.

Від проживання в шлюбі відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_2 мають неповнолітню дитину ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, про що свідчить копія свідоцтва про народження (а.с.4).

03 червня 2009 року батько - ОСОБА_5 звернувся з заявою про позбавлення його батьківських прав відносно сина ОСОБА_4, яка була засвідчена державним нотаріусом Жмеринської міської нотаріальної контори Бульбою Л.І. (а.с.5).

Відповідно до висновку органу опіки та піклування виконкому Жмеринської міської ради від 10.02.2012 року, визнано за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_5 та ОСОБА_2 відносно їх неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 з тих підстав, що батьки порушують ст. 8 Закону України про охорону дитинства, адже ухиляються від його виховання, утримання, та не спілкуються з ним (а.с.6).

З довідки №26 від 21.02.2012 року вбачається, що неповнолітній ОСОБА_4 навчається в 11-А класі НВК «ЗОШ І-ІІІ ступні - ліцей» м. Жмеринки (а.с.9)

Згідно пояснень неповнолітнього ОСОБА_4, які він дав в прокуратурі району (а.с.27), та заяви, яка надійшла до суду (а.с.51), він просив позбавити його батьків стосовно нього батьківських прав, а судове засідання провести без його участі.

Згідно ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу (обставини визнанні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню).

Суд вважає, що позов в частині позбавлення батьківських право стосовно ОСОБА_5 підлягає задоволенню, оскільки він ґрунтується на законі, визнаний відповідачами, це визнання не суперечить закону та не порушує прав, свобод та інтересів інших осіб.

Позов в частині позбавлення батьківських прав стосовно ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

При розгляді справ про позбавлення батьківських прав, згідно ч. 5 та 6 ст. 19 СУ України, органу опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитись з висновком органу опіки та піклування, якщо він є не достатньо обґрунтованим , суперечить інтересам дитини.

Згідно ст. 150 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав

та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов'язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони, зокрема, ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Відповідно до пункту 15 та 16 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» - позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей; - особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються із дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загально визнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.

Статтею 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, передбачена відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя та виховання неповнолітніх дітей.

Згідно ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ст.ст. 58,60 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтується на припущеннях. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Належними та допустимими доказами у даній категорії справ мають бути: акти обстеження умов життя дитини, батьків чи інших осіб з якими проживає дитина, протоколи про притягнення до адміністративної відповідальності батьків за ст. 184 КУпАП, характеристики батьків, довідки медичних закладів, пояснення свідків.

Позивачем суду не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування своїх позовних вимог стосовно позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_4, також суд не погоджується з висновком органу опіки та піклування стосовно неї, вважає його не достатньо обґрунтованим і на думку суду він суперечить інтересам дитини, а тому в цій частині позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 19, 164-170 СК України, п. 15 та 16 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» ст. 3, 6, 8, 10, 11, 57, 58, 60, 61, 209, 212 - 215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_5 відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судовий збір в розмірі 107 (сто сім) гривень 30 коп., банк отримувач: ГУДКСУ у Вінницькій області, м. Вінниця, МФО 802015, одержувач коштів УДКСУ у Жмеринському районі та м. Жмеринці (м. Жмеринка) 22030001, код ЄДРПОУ 37755173, рахунок отримувача 31211206700006).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя: А. М. Заярний