Ухвала суду № 24396461, 25.04.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Захарова О.В.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2012 року справа №2а/1270/514/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Губської Л.В,

суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Групова збагачувальна фабрика «Слов'яносербська» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2012 року в адміністративній справі за позовом Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Групова збагачувальна фабрика «Слов'яносербська» до Державної податкової інспекції в Лутугинському районі Луганської області про визнання недійсним рішення про опис майна у податкову заставу, зобовязання винести майно з податкової застави, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2012 року відмовлено в задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Групова збагачувальна фабрика «Слов'яносербська» до Державної податкової інспекції в Лутугинському районі Луганської області про визнання недійсним рішення про опис майна у податкову заставу, зобовязання винести майно з податкової застави.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. На обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що акт опису майна складено відповідачем без додержання вимог Податкового кодексу України. ДПІ не попереджала позивача про опис майна у податкову заставу і позивачеві як платнику податків не пропонувалось підписати акт опису майна у податкову заставу. Крім того, рішення про опис майна у податкову заставу підписано не керівником ДПІ, як передбачено Податковим кодексом України, а його заступником, в акті не вказана вартість майна. В своєму рішенні про опис майна у податкову заставу від 06.12.2011 №9-24 податковим органом зазначено суму податкового боргу в розмірі 19942 грн., а описано майно на значно більшу суму, що є порушенням ст.89 Податкового кодексу України.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду сторони до суду не прибули, при цьому, апелянт просив розглянути справу у відсутність його представника. Відповідно до ч.1 ст.197 КАС України, справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, Відокремлений підрозділ «Групова збагачувальна фабрика «Слов'яносербська» ДП «Луганськвугілля» згідно довідки АА №430644 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України є філією (відокремленим підрозділом) без права юридичної особи головного підприємства ДП «Луганськвугілля», при цьому, є самостійним платником податків та перебуває на обліку в ДПІ в Лутугинському районі Луганської області.

07 грудня 2011 року ДПІ в Лутугинському районі Луганської області в особі заступника начальника ДПІ відповідно до ст.89 розділу 2 Податкового кодексу України прийнято рішення № 9-24 про опис майна ВП «Групова збагачувальна фабрика «Слов'яносербська» (код ЄДРПОУ 36090220) у податкову заставу. В рішенні № 9-24 про опис майна у податкову заставу зазначено, що у разі, якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менше суми податкового боргу, - 19942 грн., також того майна, права власності на яке платник набуде у майбутньому.

На підставі цього рішення податковим керуючим, призначеним ДПІ в Лутугинському районі Луганської області, 07.12.2011р. проведно опис такого майна: комплекс нерухомого майна за адресою Луганська область, Слов'яносербський район, смт.Лозовський, вул.Леніна, буд.36-а, реєстраційний номер майна 29135211 (свідоцтво про право власності САС 388343 від 11.12.2009) та комплексу нерухомого майна за адресою Луганська область, Слов'яносербський район, м.Зимогір'я, вул.Шахтна, буд.5, реєстраційний номер майна 29142130 (свідоцтво про право власності САС 388342 від 11.12.2009), про що складено акт опису майна № 9-24 від 06.12.2011, при цьому, зазначення в акті опису майна дати складення « 06.12.2011 року» представник відповідача у судовому засіданні пояснив допущенням описки при його складенні, та зазначив, що датою складення акту є 07.12.2011 згідно штампу реєстрації №11116 від 07.12.2011 (а.с.13).

Відповідно до п.п.14.1.155 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

За правилами пункту 88.1 статті 88 ПК України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

При цьому, в силу пункту 89.1 статті 89 ПК України право податкової застави виникає у разі:

89.1.1. несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;

89.1.2. несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

З урахуванням положень цієї статті у відповідності до п.89.2 ст.89 ПКУ право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

Згідно з пунктом 89.3 статті 89 ПК України, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом державної податкової служби.

Доводи апелянта з приводу того, що про факт прийняття рішення про опис майна йому стало відомо лише 22.12.2011 року, спростовуються наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.33).

В своїй апеляційній скарзі позивач посилається на те, що оскаржуване рішення про опис майна у податкову заставу підписано не уповноваженою особою, а саме не керівником податкового органу, а його заступником.

Між тим, механізм застосування податкової застави органами державної податкової служби визначений Порядком застосування податкової застави органами державної податкової служби, затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 11.10.2011 N1273, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 листопада 2011 року за N1339/20077 (далі Порядок).

З додатку 1 до Порядку вбачається, що рішення про опис майна у податкову заставу підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби з зазначенням прізвища та ініціалів та має містити підпис такої особи.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що підписання рішення про опис майна у податкову заставу заступником керівника податкового органу передбачено законом, тому не є порушенням.

Крім того, апелянт наголошує на тому, що балансова вартість заставного майна повинна відповідати сумі боргу, вартість двох комплексів нерухомого майна значно більше вказаної податковою суми боргу.

Однак, відповідно до п. 2.1.-2.10 розділу II Порядку визначено, що у разі відсутності у платника податків, що є філією, відокремленим підрозділом юридичної особи, майна, достатнього для здійснення опису у податкову заставу, опису підлягає майно такої юридичної особи з урахуванням вимог цього Порядку. Якщо майно платника податків є неподільним і його балансова вартість більша суми податкового боргу, таке майно підлягає опису у податкову заставу в повному обсязі. Опис майна може бути проведено за даними органів, які згідно з чинним законодавством здійснюють реєстрацію майна.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.09.2011 ДПІ в Лутугинському районі Луганської області отримано відповідь Лутугинського РКП «БТІ» на запит від 20.09.2011 №8354-24, згідно із якою БТІ повідомило, що за Державним підприємством «ГЗФ «Слов'яносербська» згідно Єдиного реєстру прав власності на нерухоме майно зареєстровано 58/100 частки нерухомого майна за адресою: Луганська область, Слов'яносербський район, смт. Лозівський, вул. Леніна, буд.36а, на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Лозівської селищної ради 11.12.2009 та 48/100 частки нерухомого майна за адресою: Луганська область, Слов'яносербський район, м. Зимогір'я , вул. Шахтна, буд.5, на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Зимогірївської міської ради 11.12.2009 (а.с.34). Згідно свідоцтв про право власності на нерухоме майно та витягів про державну реєстрацію прав комплекс нерухомого майна на праві приватної спільної власності ТОВ «ГЗФ «Слов'яносербська» належить 42/100 частки нерухомого майна за адресою: Луганська область, Слов'яносербський район, смт. Лозівський, вул. Леніна, буд.36а, та комплекс нерухомого майна на праві приватної спільної власності у розмірі 52/100 частки нерухомого майна за адресою: Луганська область, Слов'яносербський район, м. Зимогір'я, вул. Шахтна, буд.5. З акту опису майна у податкову заставу вбачається, що податковим керуючим здійснено опис зазначених комплексів, які належать на праві приватної спільної власності ТОВ «ГЗФ «Слов'яносербська» і ВП «ГЗФ «Слов'яносербська».

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб»єктів владних повноважень адміністративні суду перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несправедливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідач діяв на підставі, у межах наданих йому повноважень, тобто, правомірно, що він і довів суду.

Колегія суддів також погоджує висновок суду першої інстанції стосовно того, що ТОВ «ГЗФ «Слов'яносербська», як співвласник майна, якщо вважає, що порушено його право власності, має право вимагати від податкового органу усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном або звернутися до суду за захистом порушеного права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції справу вирішено правильно, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Групова збагачувальна фабрика «Слов'яносербська» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2012 року в адміністративній справі за позовом Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Групова збагачувальна фабрика «Слов'яносербська» до Державної податкової інспекції в Лутугинському районі Луганської області про визнання недійсним рішення про опис майна у податкову заставу, зобовязання винести майно з податкової застави - залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2012 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п»ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий: Л.В.Губська

Судді: Т.Г.Арабей

І.В.Геращенко