Ухвала суду № 24395631, 20.04.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Качуріна Л.С.

Суддя-доповідач - Бишов М. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2012 року справа №2а-11788/11/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Бишова М.В.

суддів Компанієць І.Д., Шальєвої В.А.

при секретарі Газарян А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2012 року по адміністративній справі № 2а-11788/11/1270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «ЮТейр-Україна» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, Управління Державної казначейської служби України в м. Луганську Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23 люто 2011р. частково задоволений позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «ЮТейр-Україна» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, Головного управління Державного казначейства України у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення №0000732360 від 18.11.2011 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2011р. в сумі 462186 грн. та накладення штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 231093 грн., зобов'язане відповідача подати до Управління Державного казначейської служби України у м. Луганську висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню бюджету за серпень 2011р. Товариству з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «ЮТейр-Україна» за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011р. №1396 на суму 462186 грн, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати по оплаті судового збору в сумі 1004 грн.

Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція в м. Луганську подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга органу державної податкової служби мотивована тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права. Порушення, на думку апелянта, полягають у тому, що судом першої інстанції не прийняті до уваги доводи податкового органу про неможливість дослідження фактичної сплати податку до бюджету по ланцюгу постачання, а висновки суду щодо права платника податку на отримання бюджетного відшкодування не залежить від підтвердження надходжень податку до бюджету по ланцюгу не відповідають вимогам Податкового кодексу України. Судом не було встановлено, за якими господарськими операціями був сформований податковий кредит, не досліджений факт наявності порушень з боку контрагентів позивача.

Представник відповідача (апелянта) у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просив суд задовольнити її у повному обсязі.

Представники позивача в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення, що дає суду право розглянути справу у їх відсутність.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне в задоволенні вимог, викладених в апеляційних скаргах, відмовити, виходячи з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «ЮТейр-Україна», ідентифікаційний код 36129430, зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської ради 26.09.2008 за № 13821050001015489, що підтверджується свідоцтвом № 485910 про державну реєстрацію юридичної особи, виданим 15.10.2009р.

Згідно довідки АА №291835 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ТОВ «Авіакомпанія «ЮТейр-Україна» здійснює такі основні види діяльності: авіаційні регулярні та нерегулярні пасажирські та вантажні перевезення, функціонування інфраструктури авіаційного транспорту, послуги з організації подорожувань.

В період з 08.11.2011 року по 17.11.2011 року головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб Ленінської МДПІ у м. Луганську Даніхно Г.В. на підставі п.п. 7.8.1.8 п.78.1 ст.78, п.200.11 ст.200 Податкового кодексу України та п.5, 7 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року №1238 «Про затвердження переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку» було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Авіакомпанія «ЮТейр-Україна» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2011 у розмірі 462186 грн, заявленої до відшкодування на рахунок платника у банку, за наслідками якої складений акт від 17.11.2011 року №828/23-616/36129430. (т.№3 а.с.136-159).

Згідно висновків акту від 17.11.2011 року №828/23-616/36129430 перевіркою встановлено, що на порушення п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України ТОВ «Авіакомпанія «ЮТейр-Україна» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за серпень 2011 року на суму 462186 грн.

18 листопада 2011 року, на підставі висновків зазначено акту Ленінською МДПІ у м. Луганську винесено податкове повідомлення-рішення №0000732360, яким ТОВ «Авіакомпанія «ЮТейр-Україна» за порушення п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2011 у розмірі 462186 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 231093 грн. (т.с.3 а.с.135).

У п.2.8. акту від 17.11.2011 року №828/23-616/36129430 зазначено, що причиною виникнення від'ємного значення у липні 2011 року є надання послуг з пасажирських міжнародних перевезень, які згідно чинного законодавства оподатковуються податком за ставкою «0».

У розділі 3 акту від 17.11.2011 року №828/23-616/36129430 зазначається, що аналізом податкових декларацій за звітні (податкові) періоди починаючи з періоду, за наслідками якого виникло від'ємне значення до періоду, у якому заявлено бюджетне відшкодування включно (відповідно до Додатку 2 (Д2) до декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року) встановлено:

- перевіркою правомірності застосування ставок оподаткування податком на додану вартість у звітних періодах, які підлягають перевірці, порушень не встановлено.

- за результатами перевірки не встановлено наявність правових відносин ТОВ «Авіакомпанія «ЮТейр-Україна» з платниками, установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, первинні та інші документи яких у судовому порядку визнані недійсними.

- перевіркою правомірності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість порушень не встановлено.

На шостій сторінці акту від 17.11.2011 року №828/23-616/36129430 робиться висновок, що фактично за результатами звірки даних, зазначених у розрахунку бюджетного відшкодування податку на додану вартість із даними первинних документів, що підтверджують факт оплати платником товарів/послуг загальна сума ПДВ складає 462186грн. (у тому числі послуги, отримані від нерезидента на митній території України на суму 96350 грн.), що наведено у додатку 3 до акту перевірки.

Із врахуванням зазначеного та даних Додатка 2 (Д2) до податкової декларації з ПДВ за серпень 2011 року, з урахуванням довідки у формі висновку камеральної перевірки від 17.10.2011 року №1823/16/36129430, частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена ТОВ «Авіакомпанія «ЮТейр-Україна» постачальникам та/або до Державного бюджету, що не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування складає 462186 грн.

Згідно довідки щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додаток 2 до податкової декларації з ПДВ) залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду (рядок 24 податкової декларації звітного періоду) складається із сум ПДВ, які виникли в таких звітних періодах, а саме: липень 2011 року 462186 грн.

Далі у розділі 3.1. акту від 17.11.2011 року №828/23-616/36129430 податковим органом з посиланням на дані бази даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань на рівні ДПА України наведений аналіз стану основних постачальників ТОВ «Авіакомпанія «ЮТейр-Україна» першого, другого, третього та подальших ланцюгів, у якому зазначаються, що деякі з постачальників другого та третього ланцюгів не знаходяться за юридичною адресою, або є банкрутами з чого зроблений висновок, що ці контрагенти не виконали свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, і це є підставою не підтвердження ТОВ «Авіакомпанія «ЮТейр-Україна» права на податковий кредит з податку на додану вартість за серпень 2011 року у сумі 462186 грн.

Представник позивача вважає, що такий висновок відповідача не заснований на приписах норм діючого законодавства України та не відповідає фактичним обставинам справи.

Вирішуючи дану справу суд першої інстанції правомірно виходив з того, що порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені Податковим кодексом України, введеним в дію з 01.01.2011 року Законом України від 02.12.2010 року №2755-VI.

Відповідно пункту 198.1. ст.186 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно пункту 198.2. ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно пункту 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно абзацу першому пункту 198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, Податковий кодекс України встановлює лише єдиний випадок, коли не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг. Це суми не підтверджені податковими накладними чи митними накладними, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 ПКУ.

Суд установив, що суми податку на додану вартість, що заявлені позивачем до бюджетного відшкодування, підтверджені податковими накладним, порушень щодо їх оформлення відповідачем при перевірці не виявлено, що підтверджується змістом акту від 17.11.2011 року №828/23-616/36129430.

Отже, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що позивач правомірно відніс відповідні суми податку на додану вартість, сплаченого (нарахованого) в зв'язку з придбанням товарів/послуг до податкового кредиту.

Відповідно пункту 200.1. ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно підпункту «а» пункту 200.4. ст.200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

Сума податку на додану вартість, яка заявлена позивачем до бюджетного відшкодування, фактично сплачена ним. Позивач є отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах від постачальників таких товарів/послуг.

Суд першої інстанції вірно не погодився з позицією відповідача, що неможливість підтвердження сум бюджетного відшкодування за серпень 2011 року пов'язана з із неможливістю встановити період виникнення податкових зобов'язань по всьому ланцюгу постачання, оскільки такий висновок відповідач зробив лише за результатами даних автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту контрагентів на рівні ДПА України і не прийняв заходів для фактичної перевірки таких даних, оскільки результати автоматизованого співставлення слугують лише підставою для планування податковим органом таких перевірок.

З урахуванням досліджених у справі обставин і доказів, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що у даному випадку неможливість встановити період виникнення податкових зобов'язань по всьому ланцюгу постачання, а також відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару не впливає на право позивача віднесення до складу податкового кредиту сплаченого ПДВ при придбанні товару та заявлені до бюджетного відшкодування від'ємного значення ПДВ, оскільки Податковий кодекс не ставить таке право платника податку в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань та сплати ними сум податків до державного бюджету. До того ж, чинне законодавство України не покладає на сторону цивільно-правової/господарської угоди обов'язку з перевірки дотримання постачальниками товару вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету. Знаходження контрагентів контрагента позивача у незадовільному стані (ліквідовані, закриті підприємства, підприємства банкрути, відсутні за місцезнаходженням), про що свідчать роздруківки з системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань на рівні ДПА України не є підставою, передбаченою чинним законодавством з питань оподаткування, яка тягне за собою як наслідок зменшення і ненадання позивачу бюджетного відшкодування ПДВ.

Такий висновок суду першої інстанції є правомірним, оскільки порушення контрагентами контрагента позивача породжує негативні наслідки безпосередньо для контрагентів контрагента позивача і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку.

Відповідач будь-яких фактичних даних, що можуть свідчити про такий вплив на це право позивача, суду не надав.

Сума податку, заявлена позивачем до бюджетного відшкодування, фактично сплачена постачальникам товарів/послуг. Позивач є отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах від постачальників таких товарів/послуг.

Право позивача на бюджетне відшкодування ПДВ за серпень 2011 року в розмірі 462186 грн підтверджуються письмовими доказами, а саме: реєстром отриманих та виданих податкових накладних за серпень 2011 року, в якому зареєстровані податкові накладні суми ПДВ яких віднесені до складу податкового кредиту та безпосередньо податковими накладними; податковою декларацією серпень 2011 року, в яких до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду обґрунтовано віднесено відповідну суму ПДВ; іншими письмовими доказами.

Крім того, здійснюючи перевірку відповідач перевірив, і ця обставина ніким не заперечується, що позивач для здійснення господарської діяльності має ліцензію серії АВ №446859 від 30.09.2009 року, видану державною авіаційною адміністрацією зі строком дії до 30.09.2014 року. Позивач для здійснення господарської діяльності має орендовані приміщення: офісні 901,66 м.кв. згідно договору оренди нерухомого майна від 01.02.2010 року №90419, укладеного з ЛОКП «Міжнародний аеропорт Луганськ», а також інші нежитлові приміщення для здійснення діяльності, а саме: згідно договору оренди нежитлового приміщення від 07.04.2011 року №07.24-2011, укладеного з ДП «Гарантія-Торг» і договору оренди нежитлового приміщення від 25.05.2010 року №2505/01/63-2010, укладеного з ТОВ «Нові Технології».

Середня чисельність працівників, які перебувають у трудових відносинах з позивачем у кожних з останніх чотирьох звітних податкових періодах (кварталах) складає 194 особи, у тому числі за сумісництвом 4 особи. Середня заробітна плата у кожному з останніх чотирьох податкових періодах (кварталах) складає 14683 грн, що у 15 разів більше мінімального встановленого законодавством рівня.

У зв'язку з цим суд вірно вважав, що позивач законно і обґрунтовано набув право на бюджетне відшкодування, до того ж проведеною перевіркою встановлено, що частина від'ємного значення дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді.

Окрім того, відповідачем під час перевірки не було дотримано вимог пп.75.1.2. ст.75 Податкового кодексу України, згідно якого документальною перевіркою вважається перевірки, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірки.

Відповідно до довідки АА №291835 з ЄДРПОУ місцезнаходження позивач за КОАТУУ є адреса: 91039, м. Луганськ, Ленінський район, Аеропорт.

Відповідно ст. 94 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

У акті ж перевірки від 17.11.2011 року №828/23-616/36129430 (п.2.4) встановлено, що фактично позивач знаходиться за адресою: м. Луганськ, пл. Героїв ВОВ, 4а, в той час як фактичним місцезнаходженням позивача є адреса: 02090, м. Київ, вул. Сосюри, 6, за місцем розташування головного офісу компанії, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи.

Також відповідачем не дотримано вимог п.86.7 ст. 86 Податкового кодексу України, що призвело до порушення права позивача подати протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта свої заперечення до акту перевірки від 17.11.2011 року №828/23-616/36129430, що потягло за собою не урахування висновку про результати розгляду заперечень позивача до зазначеного акту.

Стосовно інших позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.

Починаючи з 01.01.2011 року Податковий кодексу України є єдиним законодавчим актом, який регулює бюджетне відшкодування ПДВ.

Відповідно п.200.7 ст.200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно п.200.10 ст.200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий

орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Відповідно п.200.11 ст.200 Податкового кодексу України за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку , встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно п.200.12 ст.200 Податкового кодексу України орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно п. 200.13. ст.200 Податкового кодексу України На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Відповідно п. 200.15. ст.200 Податкового кодексу України у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Порядок відшкодування податку на додану вартість затверджений спільним наказом Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 20 грудня 2010 №960/495, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 за №1387/18682. Пунктом 2 зазначеного Порядку передбачено, що податкові органи надають органам Державного казначейства України висновки про суми відшкодування податку на додану вартість та Реєстр висновків про суми відшкодування податку на додану вартість.

Таким чином, з часу набрання чинності Податковим кодексом України органи казначейства повинні відшкодовувати податок на додану вартість виключно на підставі відповідних висновків податкових органів.

Тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач, вимагаючи стягнути суму бюджетного відшкодування з Державного бюджету України, обрав неналежний спосіб захисту.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача частково відповідають чинному законодавству України, документально обґрунтовані, та підлягають частковому задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача та вважає їх безпідставними,

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 1951, 196-198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську та Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «ЮТейр-Україна» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2012 року по адміністративній справі № 2а-11788/11/1270 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2012 року по адміністративній справі № 2а-11788/11/1270 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання ухвали у повному обсязі.

У повному обсязі ухвала складена 25 березня 2012 року.

Колегія суддів М.В. Бишов

І.Д. Компанієць

В.А. Шальєва