Рішення № 24391687, 21.05.2012, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 513/128/12

Справа №2/513/199/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2012року Димитровський міський суд Донецької облсті у складі:

головуючої -судді Клепка Л.І.,

при секретарі Тіссен О.В.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Димитров Донецької області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення пені у зв'язку з несплатою аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

В січні 2012 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про стягнення пені у зв'язку з несплатою аліментів. В обгрунтування вимог зазначила, що згідно рішення Димитровського міського суду від 2.06.2009 року з відповідача на її користь стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини -доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ? частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. На підставі виданого судом виконавчого листа відділом державної виконавчої служби Димитровського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження. В період з травня 2009року по серпень 2011року відповідач аліменти сплачував не щомісячно та не в повному обсязі, в зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість з аліментів, яка до цього часу не сплачена. Зазначаючи, що в зв'язку з несвоєчасною сплатою аліментів вона на підставі ст.196 Сімейного Кодексу України має право на отримання пені, визначеної у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочки, позивачка просить суд стягнути з відповідача на її користь пеню, нараховану на виниклу з травня 2009 по серпень 2011року включно заборгованість з аліментів, яка згідно її розрахунку складає 42506,09грн.

В судовому засіданні позивачка, не зазначаючи суду загальний розмір заборгованості зі сплати аліментів, змінила позовні вимоги і просила суд стягнути з відповідача на її користь пеню в зв'язку з заборгованістю зі сплати аліментів, яка виникла за період з травня 2009року по грудень 2011року, розраховану станом на 25.04.2012року, в розмірі 17800,45грн.

Відповідач та його представник позов не визнали, вважали його безпідставним і таким, що задоволенню не підлягає. В обгрутування своєї позиції зазначили, що заборгованості зі сплати аліментів відповідач не має, так як починаючи з дати відкриття виконавчого провадження відповідач щомісячно сплачував значно більші суми, аніж були нараховані йому до сплати державним виконавцем. Зазначали, що оскільки аліменти сплачувались в більшому розмірі, то не можна вважати заборгованістю несплату аліментів в вересні-листопаді 2009року, вересні 2010року, січні та квітні 2011року, бо сума сплачених аліментів перевищує загальний розмір заборгованості, посилались на відсутність вини відповідача.

Судом встановлено, що рішенням Димитровського міського суду від 2.06.2009року з відповідача ОСОБА_3 на користь позивачки ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, стягнуті аліменти в розмірі ? частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення нею повнолітнього віку (арк.спр.8-9).

За зазначеним рішенням видано виконавчий лист, на підставі якого згідно заяви позивачки від 25.06.2009року 01.07.2009 року старшим державним виконавцем виконавчої служби Димитровського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження (арк.спр.12-13, 124 ).

Як зазначили в судовому засіданні сторони і було підтверджено в ході допиту державного виконавця Сідак О.В., аліменти з моменту відкриття виконавчого провадження були нараховані державним виконавцем, виходячи з 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.

Позивачка суду пояснила, що, незважаючи на те, що аліменти були нараховані в сумі 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, сплачувані відповідачем суми перевищували зазначений розмір. Ці обставини знайшли своє підтвердження в поясненнях відповідача та державного виконавця. Оскільки сплачені суми аліментів в 2009-2011 роках перевищували встановлені розміри, позивачка не пред'являла претензій відповідачу та виконавчій службі з приводу неправильності нарахувань чи несплати аліментів відповідачем за вересень-листопад 2009року, вересень 2010року, січень та квітень 2011року.

З пояснень позивачки вбачається, що в січні 2012 року зі слів інших стягувачів аліментів їй стало відомо, що аліменти з фізичних осіб-підприємців, яким є і відповідач у справі, державною виконавчою службою розраховуються не правильно, оскільки до уваги не приймається дохід боржника. Тому це стало приводом для звернення зі скаргою до державної виконавчої служби Димитровського міського управління юстиції, яку вона подала 6.01.2012року (арк.спр. 127 ).

Постановою начальника відділу державної виконавчої служби від 11.01.2012року за результатами перевірки законності виконавчого провадження за скаргою позивачки на підставі ст.ст.83,84,86 Закону України «Про виконавче провадження»розрахунки державного виконавця заборгованості по аліментам за 2009-2011 рік були скасовані (арк.спр. 128-129).

Як пояснила суду державний виконавець Сідак О.В., в якої дане виконавче провадження знаходилося з кінця травня 2011року і яка до 2012року продовжувала нараховувати аліменти в розмірі 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного вікку, нею на підставі зазначеної постанови в січні 2012року були зроблені нові розрахунки розміру аліментів, виходячи з ? частини розміру середньостатистичної заробітної плати для регіону, встановленої для непрацюючих осіб, за весь період, починаючи з дати відкриття виконавчого провадження. Правові підстави здійснення таких перерахунків суду не навела і зазначила, що вини відповідача в даному випадку не існує, заборгованості до здійснення вказаного перерахунку відповідач не мав.

Відповідно до ст.180 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Одним із способів такого утримання є сплата аліментів за рішенням суду, мінімальний розмір яких на одну дитину відповідно до вимог статті 182 СК України не може бути меншим, ніж 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, за винятком випадків, коли розмір аліментів встановлений у твердій грошовій сумі..

Згідно з вимогами статті 17 Закону «Про виконавче провадження»примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених Законом. Відрахування аліментів із заробітної плати боржника провадиться на підставі постанови державного виконавця, на якого згідно ст.11 Закону покладено здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного у виконавчому документі, у спосіб та в порядку, встановленому цим виконавчим документом та Законом. Розмір заборгованості зі сплати аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. У разі стягнення аліментів у частці від заробітку (доходу) боржника сума боргу визначається, виходячи з фактично отриманої боржником заробітної плати (після утримання обов'язкових зборів та податків) за місцем роботи. Якщо відомостей про заробітну плату немає, борг обчислюється у відповідній частці від середньостатистичної заробітної плати у місцевості, де проживає боржник. Відомості про розмір середньостатистичної заробітної плати державний виконавець отримує в Управлінні статистики.

Судом встановлено,що аліменти були стягнуті з відповідача на користь позивачки у частці від заробітку (доходу) боржника. Відрахування аліментів в розмірі 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку здійснювалося на підставі постанови державного виконавця. Саме ним і було встановлено спосіб виконання судового рішення. Порядок нарахування аліментів та їх розмір, встановлений державним виконавцем, сторонами не оскаржувалися. Оскільки Законом виконання рішення суду покладено на державного виконавця, то його неправомірні дії в разі неправильності нарахувань не можна покладати на боржника, бо вина відповідача за таких обставин відсутня.

Згідно пояснень позивачки, вона жодного разу не зверталася до суду ані з позовом про оскарження дій державного виконавця з приводу неправильності нарахувань розміру аліментів, ані з позовом до боржника про відповідне збільшення їх розміру.

Як пояснила суду державний виконавець Сідак О.В., лише в січні 2012 року після скасування постанови про попередні розрахунки аліментів, які здійснювалися в розмірі 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, вона повідомила боржника про здійснення нових нарахувань та виникнення заборгованості зі сплати аліментів, проте строк для сплати заборгованості відповідачем державним виконавцем не встановлювався. Ця обставина знайшла своє підтвердження в поясненнях сторін і не спростована матеріалами справи.

Відповідно до вимог ст.196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки(пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

За змістом вказаної норми закону умовою для застосування до особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти, юридичної відповідальності за заборгованість з їх сплати, є винна протиправна поведінка цієї особи. Тобто, стягнення неустойки можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти, у тому числі у зв'язку з її ухиленням від сплати аліментів, розшуком, перебуванням за кордоном тощо.

Аналогічна правова позиція щодо обов'язкової наявності вини боржника при застосуванні наслідків, передбачених ст.196 СК, викладена в п.22 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006р. №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

Як свідчать матеріали справи та досліджені судом докази, відповідач з моменту стягнення аліментів та відкриття виконавчого провадження за межі міста Димитрова не виїзджав, з 14.09.2004 року зареєстрований як фізична особа-підприємець і перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції в м.Димитров, про що достеменно було відомо державній виконавчій службі (арк.спр.119). Згідно матеріалів виконавчого провадження, дані про ухилення відповідача від сплати аліментів чи іншої протиправної поведінки відповідача відсутні. Не знайши вони свого підтвердженні і при зверненні позивачки до органів внутрішніх справ з заявою про притягнення відповідача до кримінальної відповідальності за ухилення від сплати аліментів, про що свідчить постанова Димитровського МВ УМВС України в Донецькій області від 26.02.2012року рол відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_3 за ст.164 КК України (арк.спр. 40).

Згідно перевірених розрахунків за матеріалами виконавчого провадження (первинних даних щодо нарахування щомісячних сум суду виконавчою службою не надано), відповідачем за період з травня 2009року по 1 січня 2012 року фактично було сплачено 11220грн. аліментів, тоді як 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку за зазначений період мають становити 8384,70грн.

Таким чином, аналіз встановлених судом обставин та досліджених доказів приводить суд до висновку про відсутність вини відповідача в виникненні заборгованості з аліментів, в зв'язку з чим на нього не може бути покладена відповідальність, передбачена ст.196 Сімейного Кодексу України для осіб, зобов'язаних сплачувати аліменти, за прострочення їх сплати. Зазначений висновок є підставою для відмови в задоволенні вимог позивачки.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.196 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 3, 5, 7, 8, 10, 14, 57-60, 79, 88, 208-209, 226 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення пені у зв'язку з несплатою аліментів відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня його оголошення.

В разі, якщо особи, які приймали участь у справі не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, вони можуть подати апеляційн скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення.

Вступна та резолютивна части проголошені 21.05.2012 року, повний текст судового рішення виготовлено та підписано 25.05.2012року.

Суддя