Рішення № 24390260, 31.05.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" травня 2012 р.Справа № 5017/819/2012

За позовом Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПРОВІДНА";

до відповідача Приватне акціонерне товариство "Міська страхова компанія"

про стягнення 5753.62грн.

Суддя Гуляк Г.І.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2- за дорученням:

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПРОВІДНА" звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою, у якій просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Міська страхова компанія" 5753,62 гривень.

Відповідачем позовні вимоги визнані частково, на суму 4317,69 гривень, в решті вимог просить суд застосувати наслідки пропуску строків позовної давності.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.

19 вересня 2008 року між Закритим акціонерним товариством "Страхова компанія "ПРОВІДНА" (страховик), правонаступником якого є Приватне акціонерне товариства „Страхова компанія „ПРОВІДНА"" та ОСОБА_3 (страхувальник) було укладено договір добровільного комплексного автострахуванння: добровільного страхування наземного транспорту та добровільного страхування водіїв і пасажирів від нещасних випадків на транспорті №06/0033922/1004/08, терміном дії з 19 вересня 2008 року до 18 вересня 2019року. У якості забезпеченого транспортного засобу умовами договору визначено автомобіль DAEWOO NEXIA, д/н НОМЕР_3 2007року випуску. Відповідно до п. 4. договору у якості особи допущеної до керування транспортним засобом визначено ОСОБА_3.

13 грудня 2008 року о 14.00 годині громадянин ОСОБА_4, керуючи автомобілем „ВАЗ д/н НОМЕР_4 по вул. Сім'ї Сосніних в місті Києві не врахував дорожню обстановку, стан проїжджої частини та не вибрав безпечну швидкість руху, щоб мати можливість постійно контролювати рух автомобіля, внаслідок чого здійнив наїзд на стоячий автомобіль DAEWOO NEXIA, д/н НОМЕР_3, в результаті зіткнення автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Святошенського районного суду м. Києва від 16 грудня 2008 року ОСОБА_4 визнано винним у скоєні правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, та піддано адміністративному стягненню у вигляді адміністративного штрафу в розмірі 340 гривень в доход держави.

16 грудня 2008 року ОСОБА_3 (страхувальник) звернувся до ЗАТ "Страхова компанія "ПРОВІДНА" з заявою про страхову виплату.

ЗАТ „СК „ПРОВІДНА" звернулася із заявою на проведення дослідження вартості матеріальних збитків до Національного центру незалежних експертиз яким було проведено автотоварознавче дослідження транспортного засобу DAEWOO NEXIA, д/н НОМЕР_3 2007року випуску, з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу в результаті пошкоджень при дорожньо-транспортній пригоді.

2 березня 2009 року, на підставі звіту ПП „Національний центр незалежних експертиз експертом Маряненко Ярославом Олександровичем від 30.12.2008 року № 5589 позивачем був складений страховий акт № 1001/06/7210/13991 та розрахунок суми страхового відшкодування, яке склало 5 753,62 гривень.

На підставі зазначених документів позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 5 753,62 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 009707 від 13 березня 2009 року.

Позивач зазначає, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 пов'язана з експлуатацією транспортного засобу "ВАЗ 2101", державний номер НОМЕР_4, застрахована ПАТ „Міська страхова компанія" за Полісом № ВС/3019135 обов'язкового страхування такої відповідальності. Згідно Полісу ліміт відповідальності відповідача за шкоду, заподіяну майну, складає 51000 гривень 00 копійок. Крім того, умовами Полісу передбачена франшиза у розмірі 0 гривень.

Відповідач у своєму відзиві визнає суму частково в розмірі 4317,69 гривень та посилається на те, що сплинув строк позовної давності в частині суми 1435,93 гривень, яку визнано не було, решту суми визнає.

Позивач своїх міркувань стосовно відзиву відповідача надав, доводи відповідача спростував надавши письмові заперечення на відзив.

Позовні вимоги направлені на повернення суми виплаченого страхового відшкодування у розмірі 5 753,62 гривень.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Приписами ч.1 ст.1166 ЦК України передбачені загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, згідно з якими майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.

За змістом п.2 ч.1 ст.980 ЦК України, з яким кореспондується ст.4 Закону України „Про страхування" від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР (із змінами), предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

В ч.1 ст.999 ЦК України визначено, що законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).

Пунктом 9 ч.1 ст.7 Закону України „Про страхування" передбачено, що страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є різновидом обов'язкового страхування.

Згідно із преамбулою Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 р. № 1961-IV (із змінами) він регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до п.1.1 цього Закону України страхувальники -юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу.

Пункт 1.4 зазначеного Закону України передбачає, що під особами, відповідальність яких застрахована, слід розуміти визначені в договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована згідно з цим договором, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-які особи, що експлуатують забезпечений транспортний засіб.

Стаття 6 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначає поняття страхового випадку -подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно із ст.22 названого Закону України при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи; відповідно до цього закону потерпілим, які є юридичними особами, страховиком відшкодовується виключно шкода, заподіяна майну.

Відповідно до ст.35 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику заяву та пакет документів.

Частиною 1 ст.1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідно до ст.35 ГПК України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

За змістом і направленістю положень статті 35 ГПК рішення суду з адміністративної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору, - з тих же підстав, що й вирок суду з кримінальної справи та рішення суду з цивільної справи.

Таким чином, постанова Святошенського районного суду міста Києва від 16 грудня 2008 року у справі № 3-37225/08 р., якою ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні названого вище ДТП є преюдиціальною у розумінні ст.35 ГПК України.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Положеннями ст. 39 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Суд, перевіривши розрахунок Позивача повернення суми виплаченого страхового відшкодування у розмірі вартості відновлюваного ремонту транспортного засобу, з урахуванням його зносу 5 753,62 гривень та з урахуванням ПДВ, вважає його вірним, таким що відповідає обставинам справи.

З огляду на те, що внаслідок аварійного пошкодження транспортним засобом застрахованим Приватним акціонерним товариством "Міська страхова компанія", було завдано матеріальної шкоди власнику іншого транспортного засобу, застрахованого Приватним акціонерним товариством „Страхова компанія „ПРОВІДНА", яке виплатило страхове відшкодування за договором страхування, що підтверджується належними доказами, витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством визначені у розмірі 5 753,62 гривень підлягає стягненню з відповідача.

Приймаючи до уваги вищевикладене, позовні вимоги у справі підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового сбору покласти на відповідача згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Міська страхова компанія" (65125, м. Одеса, вул. В.Арнаутська, 2Б/1, код ЄДРПОУ 30244124) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПРОВІДНА" (юридична адреса: 03049 місто Київ проспект Повітрофлотський,25; адреса для листування 01032, м. Київ, бульвар Шевченка, 37/122, код ЄДРПОУ 23510137, р/р 265003941501 в ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна, МФО 300120) відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 5 753 (п'ять тисяч сімсот п'ятдесят три) гривни 62 копійки, витрати по сплаті судового збору в сумі 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) гривень 50 копійок.

Повний текст рішення складено та підписано 31 травня 2012 року року.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Гуляк Г.І.