Постанова № 24387550, 29.05.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2012 р. Справа № 5020-273/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -Білошкап О.В., суддів -Погребняка В.Я., Хандуріна М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.03.2012р. по справі №5020-273/2011 за заявою Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя про визнання банкрутом Садівницького товариства "Елада-1",-

в с т а н о в и в:

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 14.07.2011р. затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Садівницького товариства "Елада-1". Ліквідовано Садівницьке товариство "Елада-1". Провадження у справі припинено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.03.2012 року апеляційну скаргу Садівницького товариства "Елада-1" задоволено. Ухвалу господарського суду міста Севастополя від 14.07.2011 скасовано. Провадження по справі №5020-273/2011 про визнання банкрутом Садівницького товариства "Елада-1" припинено.

Державна податкова інспекція у Балаклавському районі звернулась з касаційною скаргою, у якій просить постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.03.2012р по справі №5020-273/2011 скасувати та залишити в силі ухвалу господарського суду міста Севастополя від 14.07.2011р., посилаючись на порушенням та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 28.02.2011р. порушене провадження по справі про банкрутство Садівницького товариства "Елада-1" за заявою Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя на підставі ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою від 14.0-3.2011 р. боржника Садівницьке товариство "Елада -1" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 14.07.2011р. затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Садівницького товариства "Елада-1". Ліквідовано Садівницьке товариство "Елада-1". Провадження у справі припинено.

Затверджуючи звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс та припиняючи провадження по справі, суд першої інстанції виходив з того, що у боржника відсутні грошові кошти та майно, що підлягає включенню до ліквідаційної маси.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, якою затверджено звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс, ліквідовано СТ "Елада-1" та припинено провадження по справі, суд апеляційної інстанції послався на те, що грошові вимоги ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя до СТ "Елада-1" складаються зі штрафних (фінансових) санкцій, які не можуть бути зараховані до складу грошових зобов'язань боржника при порушенні справи про банкрутство.

Згідно зі ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Звертаючись до суду з заявою про визнання боржника банкрутом за ст. 52 Закону України, державна податкова інспекція посилалася на Акт № 51/331/15-126/24860776 від 07.07.2010 про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності подання податкової звітності, яким засвідчено неподання платником податку декларації з податку на прибуток підприємств за І квартал 2010 року. На підставі даного акту було прийнято податкове повідомлення рішення від 07.07.2010 № 0000501500/0 про нарахування штрафних фінансових санкцій у сумі 170 грн., факт отримання якого боржником не заперечується.

Податковою інспекцією на адресу СТ "Елада-1" були надіслані податкові вимоги: перша - від 21.07.2010 № 1/105 та друга - від 05.10.2010 № 2150, однак у зв'язку з незнаходженням СТ "Елада-1" за юридичною адресою зазначені податкові вимоги не були вручені платнику податків, про що ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя були складені відповідні акти № 10/24-0 від 05.08.2010 та № 20/24-0 від 27.10.2010 про неможливість отримання податкової вимоги, унаслідок чого зазначені податкові вимоги були розміщені на Дошці податкових оголошень з 05.08.2010 по 05.09.2010 та з 26.10.2010 по 26.11.2010 відповідно.

Таким чином, грошові вимоги ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя та докази неплатоспроможності ґрунтуються на податковому повідомленні-рішенні та податкових вимогах.

Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що безспірними вимогами кредитора є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, за правилами цієї статті справа про банкрутство може бути порушена у разі наявності хоча б однієї з перелічених умов, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Тобто, у суді має бути доведений факт нездійснення боржником підприємницької діяльності, зокрема, у зв'язку з його відсутністю за місцезнаходженням.

Виходячи з викладеного, частина третя статті 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є загальною, а стаття 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачає спеціальні норми, які регулюють банкрутство за спрощеною процедурою.

При цьому, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачає можливості порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за спрощеною процедурою, за відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.

При поданні заяви про визнання боржника банкрутом, органи державної податкової служби зобов'язані додати до заяви докази, які б підтверджували безспірність вимог у відповідності до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Як встановлено судом апеляційної інстанції, грошові вимоги ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя до СТ "Елада-1" складаються з штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" -кредитор -юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Також ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховується недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду.

Відповідно до вимог частини першої статті 2 Закону України "Про систему оподаткування" (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Згідно із положеннями статті 13 цього Закону в Україні справляються загальнодержавні і місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), вичерпаний перелік яких міститься у статтях 14 і 15 цього Закону. Податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено Законом України "Про систему оподаткування", сплаті не підлягають.

Суми неустойки (штрафів, пені) і фінансових санкцій тощо, що стягуються за порушення податкового законодавства, Закон України "Про систему оподаткування" до категорії податків і зборів (обов'язкових платежів) не відносить.

Тому, суми штрафних санкцій за порушення податкового законодавства не зараховуються до складу безспірних вимог кредитора -ДПІ, які можуть бути підставою для порушення провадження у справі про банкрутство, оскільки безспірні вимоги, згідно загальних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в такому випадку, можуть складатись із суми заборгованості боржника щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що передбачені статтями 14 і 15 Закону України "Про систему оподаткування".

Обставини законності (незаконності) порушення провадження у справі про банкрутство з особливостями, передбаченими ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" оцінюється судом при прийнятті постанови про визнання боржника банкрутом.

Разом з тим, ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу є судовим актом, який не тільки встановлює обставини відсутності майна боржника для задоволення вимог кредиторів, дає оцінку повноті дій ліквідатора в ході ліквідаційної процедури, вона також підсумовує хід процедури банкрутства та припиняє провадження у справі про банкрутство.

Тому у підсумковому засіданні суду необхідно дати оцінку в цілому здійсненій процедурі банкрутства, а у випадку, якщо судом першої інстанції не досліджувались обставини обґрунтованості порушення провадження у справі про банкрутство при введенні ліквідаційної процедури - дати їм оцінку в судовому засіданні при затвердженні звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Однак, затверджуючи звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, суд першої інстанції не перевірив, чи мають вимоги ДПІ безспірний характер та чи можуть вони бути підставою для порушення провадження по справі про банкрутство, враховуючи, що ці вимоги складаються із штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Переглянувши в апеляційному порядку ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, суд апеляційної інстанції прийшов до вірного висновку про те, що ініціюючим кредитором не надано доказів безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки пені та штрафи по податкових зобов'язаннях не зараховуються до складу безспірних вимог ініціюючого кредитора - податкового органу.

Як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, встановлення обставин відсутності належних доказів в обґрунтування наявності безспірних грошових вимог ініціюючого кредитора, що є головною умовою для порушення процедури банкрутства, виключає необхідність дослідження судами однієї з додаткових умов для здійснення провадження з особливостями статті 52 Закону (обставин відсутності боржника за адресою місцезнаходження або ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, або встановлення інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника).

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для визнання боржника банкрутом та його ліквідації відповідно до статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції правомірно скасував ухвалу суду першої інстанції як таку, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а провадження у справі - припинив.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.03.2012р. прийнята у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства і підстав для її скасування немає.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, які викладені в оскаржуваній постанові.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.03.2012р. по справі №5020-273/2011 залишити без змін.

Головуючий: Білошкап О.В. Судді:Погребняк В.Я. Хандурін М.І.