Постанова № 24387179, 24.05.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2012 р. 16 год.15 хв.Справа № 2-а-6220/11/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Морської Г.М.,

при секретарі: Мельник О.О.,

за участю:

представника позивача - Кізима І.В.,

представника відповідача - Мкртчян Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Жилсервіс"

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення,

встановив:

Приватне підприємство «Жилсервіс» (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач), у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 23.11.2011р. № 0003972301, яким позивачеві збільшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість на 88750,00 грн., у тому числі за основним платежем на 71000,00 грн. та за штрафними санкціями на 17750,00 грн.

У зв'язку з тим, що Державна податкова інспекція у м. Херсоні 23.02.2012 реорганізована та виключена з Єдиного державного реєстру, а її правонаступником є Державна податкова інспекція у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби, що підтверджується випискою із Єдиного державного реєстру від 23.02.2012 р., за клопотанням представника відповідача на підставі ст. 55 КАС України суд допустив процесуальне правонаступництво.

Таким чином, відповідачем по справі слід вважати Державну податкову інспекцію у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби.

Позивач просить скасувати спірне податкове повідомлення - рішення посилаючись на те, що ним при здійснені господарських відносин з ПП «Алексгрупп» виконано всі вимоги Податкового кодексу України щодо формування податкового кредиту. На думку позивача, ДПІ не наділена правом визнавати правочини нікчемними, зазначене може бути встановлено лише рішенням суду. Позивач вважає, що оскільки судового рішення стосовно фіктивності або протиправності правочинів, укладених з ПП «Алексгрупп» у серпні 2011 року, не існує, тому висновки відповідача з цього питання є незаконними і тому просить скасувати спірне податкове повідомлення - рішення.

Відповідач проти позову заперечує і стверджує, що ПП «Алексгрупп» - постачальник ремонтно-будівельних послуг позивачу у серпні 2011 року не мав у своєму розпорядженні необхідних ресурсів для здійснення такої господарської операцій. На думку відповідача, угоди укладені без мети реального настання наслідків і тому не пов'язанні з господарською діяльністю платника податку і не можуть бути підставою для формування податкового кредиту у серпні 2011 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступні обставини.

Спірне податкове повідомлення - рішення складено на підставі висновків акту виїзної позапланової документальної перевірки позивача від 10.11.2011р. № 3847/23-4/31848870 (далі - акт № 3847).

Під час перевірки відповідач перевіряв дотримання вимог податкового законодавства позивачем у серпні 2011 року по господарським відносинам з ПП «Алексгрупп».

Як встановлено відповідачем одним із контрагентів позивача у серпні 2011 року було ПП «Алексгрупп». По відносинам з цим постачальником позивач сформував податковий кредит у сумі 71000,00 грн. за податковими накладними від 29.08.2011р. № 89 та від 30.08.2011р. № 90.

За наданими документами ПП «Алексгрупп» задокументувало надання позивачеві послуг щодо ремонту водопроводу, неелектричної мережі та житлового фонду, оплата за послуги здійснена у готівковому порядку.

У підтвердження правомірності віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у ціні послуг, позивач надав до суду копію договорів про надання послуг, акти виконаних робіт, податкові накладні, квитанції до прибуткових касових ордерів.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що надання послуг було проведено ПП «Алексгрупп» на підставі саме цих документів, інші у позивача відсутні.

Суд вважає, що наявність у платника податку (позивача у справі) податкових накладних, виданих йому виконавцем послуг та оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з ПДВ не є достатніми підставами для визначення податкового кредиту.

Для правильного вирішення спору встановленню підлягає факт реальності виконання ПП «Алексгрупп» обумовлених договорами робіт із з'ясуванням, зокрема, обставин щодо технічних можливостей здійснення робіт, наявності трудових ресурсів, тощо.

Відповідач стверджує, що зазначений постачальник позивача у публічній звітності не відобразив наявності трудових та матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності з надання ремонтно-будівельних послуг.

Відповідно до ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За своєю суттю ремонтно-будівельні роботи, а зокрема ремонт водо- та електро- мереж, ремонт будівель потребують залучення основних фондів спеціального призначення та кваліфікованих виконавців.

Як встановлено відповідачем та не спростовано позивачем під час слухання справи ПП «Алексгрупп» не мало у своєму розпорядженні трудових та матеріальних ресурсів, необхідних для фактичного надання послуг по виконанню ремонтно-будівельних робіт у серпні 2011 року а лише документувало надання цих послуг.

За ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Директор позивача Черніков О.В. у судовому засіданні пояснив, що укладаючи угоди із ПП «Алексгрупп» на виконання ремонтно-будівельних робіт, він не цікавився яким чином підрядник буде їх виконувати: чиє у нього необхідне технічне оснащення, чи забезпечений трудовими ресурсами і т.і.

На думку суду, з метою досягнення результатів власної господарської діяльності керівництво позивача при укладені договорів з ПП «Алексгрупп» зобов'язане було вивчити можливість фактичного виконання договірних відносин та наявність ресурсів, необхідних для здійснення цих робіт.

Суд погоджується із позицією відповідача, що ПП «Алексгрупп» у зв'язку із відсутністю основних фондів, транспортних засобів, трудових ресурсів не міг фактично здійснювати господарські операції з надання позивачу передбачених договорами послуг, з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, значних обсягів виконаних робіт.

За існуючою системою організації платіжних розрахунків в Україні не надається перевага способу розрахунків, які обрали сторони господарювання для фактичного здійснення платежів. Однак, на думку суду, позивач, обравши готівковий спосіб розрахунків з ПП «Алексгрупп», відмовився від додаткового контролю з боку банку за діяльністю отримувача коштів.

Не заперечуючи наявність у позивача таких документів, як акти виконаних робіт платіжні документи та податкові накладні, на думку суду, наявність цих документів дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку угодах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, в даному випадку, державною податковою інспекцією у м. Херсоні вірно встановлено відсутність підтвердження фактичного отримання послуг, а сама по собі наявність податкових накладних не є достатньою підставою вважати, що господарська операція реально відбулася та тягне настання реальних правових наслідків у вигляді права на формування податкового кредиту.

При розгляді даної справи суд не обмежується виключно формальним застосуванням приписів Податкового кодексу України, а віддає перевагу встановленню фактичних обставин та достовірності поданих доказів над їх формальною наявністю та відповідністю за зовнішніми ознаками вимогам нормативних актів. Господарські операції позивача з вищевказаним підприємством це є ніщо інше як штучне створення документообігу з метою імітації господарських операцій, що дають право на формування сум податкового кредиту.

За таких обставин суд вважає правомірними дії ДПІ по визначенню податкових зобов'язань по податку на додану вартість і відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.158-163, 167 КАС України, суд, -

постановив:

Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Жилсервіс" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення -рішення від 23.11.2011р. № 0003972301.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 29 травня 2012 р.

Суддя Морська Г.М.

кат. 8.2.1