Ухвала суду № 24386319, 19.04.2012, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 У Х В А Л А

19.04.2012 р. № 2а-1284/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Зіньковського О. А., секретар судового засідання Ополинського О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "МЕРКАНТА", вул. Старофортечна, 3,Миколаїв,54028 доДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва, вул. Гмирьова, 1/1,Миколаїв,54028 провизнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певін дії,ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕРКАНТА" звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва з наступними позовними вимогами:

- визнати дій ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва відносно підстав призначення та проведення перевірки;

- визнати протиправними дій ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва щодо визнання в Акті №2529/23-100/36535985 від 06.09.2011р. недійсними (нікчемними) правочинів;

- договору № 01-02 від 01.02.2011 р. на транспортно-експедеційне обслуговування укладеного ТОВ "Мерканта" з ТОВ "Ексим-транзит";

- договору № 01/0111/М від 01.01.2011 р. на транспортно-експедеційне обслуговування укладеного ТОВ "Мерканта" з ТОВ "Рікон" та у зв'язку з цим;

- зобов'язанні ТОВ "Мерканта" здійснити корегування податкового кредиту з ПДВ підприємства в сумі 4156 грн. та валових витрат в сумі 20782,50 грн. згідно договору № 01-02 від 01.02.2011 р. на транспортно-експедеційне обслуговування укладеного ТОВ "Мерканта" з ТОВ "Ексим-транзит";

- зобов'язанні ТОВ "Мерканта" здійснити корегування податкового кредиту з ПДВ підприємства в сумі 16687,50 грн. та валових витрат в сумі 20782,50 грн. згідно договору № 01/0111/М від 01.01.2011 р. на транспортно-експедеційне обслуговування укладеного ТОВ "Мерканта" з ТОВ "Рікон"..

Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні вимоги позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновків про наступне:

Загальне поняття акта перевірки визначено пунктом 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, який затверджений наказом ДПА України від 10.08.2005 №327 (зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 25.08.2005року №925/11205), а саме: Акт перевірки - це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

При цьому, акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не спричиняє виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень, а отже, не породжує правовідносини, що можуть бути предметом спору на час складання акту перевірки. А відсутність спірних правовідносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Таким чином, не можуть оспорюватися в адміністративному суді акти ревізій, документальних перевірок, дії службових осіб, вчинених у процесі чи за результатами перевірок тощо, оскільки ці акти не мають обов'язкового (імперативного) характеру.

В даному випадку, акт перевірки, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень (з точки зору контролюючого органу) законодавства, що в свою чергу відповідає встановленим правилам складання акта перевірки, не є правовим документом який встановлює відповідальність суб'єкта господарювання. Однією ж з ознак рішень або дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і носять обов'язковий характер. Оспорюваний Акт перевірки не є актом індивідуальної дії (рішення дія якого поширюється на конкретну особу), а його висновки не тягнуть за собою імперативних наслідків для позивача. В той же час, судження контролюючого органу про нікчемність окремих угод є висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких в акті перевірки не суперечить чинному законодавству.

Відповідно до п.1. ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції визначається як публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (п.1 ч.1 ст.17 КАС України).

Отже, акт перевірки не є тим рішенням суб'єкта владних повноважень, яке б само по собі породжувало для суб'єкта господарювання певні правові наслідки, було спрямовано на регулювання тих чи інших відносин і мало обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, та, відповідно, могло бути предметом адміністративного позову.

Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому його оцінка, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Судом встановлено, що за наслідками перевірки позивача відповідачем не прийнято на цей час жодних рішень, які покладають на позивача певні обов'язки. Зазначене не спростовано представниками сторін.

Відповідно до статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

На підставі вищенаведеного, керуючись п.1 частини 1 ст.157 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Закрити провадження в адміністративній справі в частині вимог про визнання протиправними дій ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва щодо визнання в Акті №2529/23-100/36535985 від 06.09.2011р. недійсними (нікчемними) правочинів:

- договору № 01-02 від 01.02.2011 р. на транспортно-експедеційне обслуговування укладеного ТОВ "Мерканта" з ТОВ "Ексим-транзит";

- договору № 01/0111/М від 01.01.2011 р. на транспортно-експедеційне обслуговування укладеного ТОВ "Мерканта" з ТОВ "Рікон" та у зв'язку з цим:

- зобов'язанні ТОВ "Мерканта" здійснити корегування податкового кредиту з ПДВ підприємства в сумі 4156 грн. та валових витрат в сумі 20782,50 грн. згідно договору № 01-02 від 01.02.2011 р. на транспортно-експедеційне обслуговування укладеного ТОВ "Мерканта" з ТОВ "Ексим-транзит";

- зобов'язанні ТОВ "Мерканта" здійснити корегування податкового кредиту з ПДВ підприємства в сумі 16687,50 грн. та валових витрат в сумі 20782,50 грн. згідно договору № 01/0111/М від 01.01.2011 р. на транспортно-експедеційне обслуговування укладеного ТОВ "Мерканта" з ТОВ "Рікон".

Апеляційна скарга на ухвалу суду може подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня її отримання в порядку передбаченому ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Зіньковський О. А.