Постанова № 24386006, 03.02.2012, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

вступна та резолютивна частини

м. Миколаїв.

15:40 год.

03.02.2012 р. справа № 2а-5550/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,

представника позивача: ОСОБА_1, довіреність № 3057/ю від 21.11.11 р.,

представника відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 307/9/10-021 від 02.03.11 р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДП "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП", вул. Знаменська, 4, м. Миколаїв, 54037

доспеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві, вул. Чкалова, 20, м. Миколаїв, 54017

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.07.11 р. № 0000783600 керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Податкове повідомлення-рішення № 0000783600, прийняте спеціалізованою ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві 8 липня 2011 р., визнати протиправним і скасувати.

3. Відшкодувати ДП "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" судовий збір у сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя А. О. Мороз

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

15:40 год.

03.02.2012 р. справа № 2а-5550/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,

представника позивача: ОСОБА_1, довіреність № 3057/ю від 21.11.11 р.,

представника відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 307/9/10-021 від 02.03.11 р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДП "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП", вул. Знаменська, 4, м. Миколаїв, 54037

доспеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві, вул. Чкалова, 20, м. Миколаїв, 54017

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.07.11 р. № 0000783600 В С Т А Н О В И В:

До суду з адміністративним позовом звернулось державне підприємство "Миколаївський авіаремонтний завод "Нарп" (далі - позивач, ДП "Миколаївський авіаремонтний завод "Нарп") до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великим платниками податків у м. Миколаєві (далі - відповідач, СДПІ), в якому просить суд визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 8 липня 2011 р. № 0000783600, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ) у сумі 117080,0 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1,0 грн.

Як зазначає позивач, висновок СДПІ про порушення податкового законодавства в частині наявності у нього підстав для формування податкового кредиту і подальшого бюджетного відшкодування, не ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України (далі - ПК Україні), адже він не несе відповідальність за дії або бездіяльність інших платників податків, які не сплатили ПДВ до бюджету.

Відповідач позов не визнав, подавши суду письмові заперечення (т. 2, а. с. 108-110), в яких вказав на те, що ним встановлено факт несплати ПДВ до бюджету з боку постачальників ДП "Миколаївський авіаремонтний завод "Нарп", а така обставина на його думку, є підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування позивачу.

У відповідності до ст. 160 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в судовому засіданні 3 лютого 2012 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами письмові докази, судом встановлені наступні обставини, яким він надає таку правову оцінку.

У період з 21 червня до 1 липня 2011 р. СДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника податків у банку за квітень 2011 р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 1 грудня 2010 р. до 31 грудня 2010 р., з 1 січня 2011 р. до 31 січня 2011 р., з 1 березня 2011 р. до 31 березня 2011 р. Результати перевірки оформлені актом від 1 липня 2011 р. № 761/36/09794409 (далі - акт перевірки) (т. 1, а. с. 22-52).

Як зазначено у висновку акту перевірки (т. 1, а. с. 51-52):

- позивачем порушено ст. 14 п. 14.1. пп. 14.1.18., ст. 198 п. п. 198.3., 198.6., ст. 200 п. п. 200.1., 200.3., 200.4., ст. 201 п. п. 201.4., 201.6. ПК України, в результаті чого позивачем завищено заявлено суму бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2011 р. на 117080,0 грн.;

- неможливо підтвердити заявлену до бюджетного відшкодування суму ПДВ за квітень 2011 р. в розмірі 38249,0 грн., у зв'язку із неотриманням відповідей на запити щодо проведення перевірок контрагентів ДП "Миколаївський авіаремонтний завод "Нарп";

- порушено ст. 198 п. п. 198.1., 198.2., 198.3., 198.6., ст. 200 п. п. 200.2., 200.3. ПК України, в результаті чого позивачем завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 590478,0 грн.;

- порушено ст. 198 п. п. 198.1., 198.3., 198.6., ст. 201 п. п. 201.4., 201.6. ПК України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит за квітень 2011 р. на суму 214753,0 грн. і завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за квітень 2011 р. на суму 214753,0 грн.

На підставі висновків акту перевірки 8 липня 2011 р. СДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000783600, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування ПДВ у сумі 117080,0 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1,0 грн. (т. 1, а. с. 72-73).

Як зафіксовано актом перевірки, позивачем укладено договори з таким контрагентами, як ТОВ "АТД-сервіс", ТОВ "Авіафінсервіс", ТОВ фірма "Power", ПП ВКФ "Промзварка". В акті перевірки СДПІ не ставить під сумнів фактичне отримання позивачем товарів та послуг, а також їх оплату, включаючи ПДВ, відповідачем не надано таких заперечень і під час судового засідання.

Крім того, додатково суд відзначає, що виконання сторонами договорів своїх обов'язків підтверджується і наявними в матеріалах справи письмовими доказами: рахунками-фактурами, платіжними дорученнями, лімітними відомостями, накладними (т. 1, а. с. 76-80, 82-83, 87-90, 92-93, 95-96, 98-100, 102-110, 113-114, 116-118, 120-121, 123-124, 126-127, 129-130, 132-133, 136-138, 140-141, 143-144, 146-166, 170-172, 174-176, 178-180, 184-189).

Заперечення відповідача ґрунтуються на тому, що ним встановлена відсутність фактичної сплати ПДВ до бюджету з боку постачальників позивача - ТОВ "АТД-сервіс", ТОВ "Авіафінсервіс", ТОВ фірма "Power", ПП ВКФ "Промзварка", тобто ненадходження цього ПДВ до бюджету встановлено не у позивача, а з боку інших підприємств. Крім того, суд звертає увагу на факт декларування всіма зазначеними підприємствами ПДВ у складі власних податкових зобов'язань, що зафіксовано самим відповідачем в акті перевірки (т. 1, а. с. 47-49).

Суд вважає, що така підстава для висновку СДПІ про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування, як невстановлення сплати ПДВ у його постачальників, суперечить приписам ПК України.

Як визначено ст. 198 п. 198.1. пп. "а" ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно ст. 198 п. 198.2. ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Аналогічні за змістом норми містив Закон України "Про податок на додану вартість".

На час перевірки позивач мав всі належним чином оформлені податкові накладні і ця обставина відповідачем також не заперечується (т. 1, а. с. 75, 81, 84-86, 91, 94, 97, 101, 112, 115, 119, 122, 125, 128, 131, 134-135, 139, 142, 145, 169, 173, 177, 183, т. 2, а. с. 16-101).

СДПІ вважає, що податкові накладні виписані у грудні 2010 р. ПП "Сервісний центр", ПАТ "Спецтехскло А", ТОВ "Кріоніка", ТОВ "Пік-Гарант" не відповідають вимогам Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 р. № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за № 233/2037 (далі - Порядок № 233/2037), оскільки вони заповненні російською мовою.

Суд не може погодитись з такими доводами СДПІ, адже Порядок № 233/2037 не визначає, якою мовою повинна заповнюватись податкова накладна. Порядком № 233/2037 визначена тільки одна підстава для визнання податкової накладної недійсною - у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку № 233/2037 (п. 5).

Суд зазначає, що позивач є тільки отримувачем податкової накладної, дані до якої вносяться іншими суб'єктами господарювання, в даному випадку його постачальниками.

На переконання суду, така підстава для висновку СДПІ про завищення позивачем податкового кредиту за грудень 2010 р., як отримання позивачем податкових накладних, які заповнені російською мовою, носить суто формальний характер, адже заповнення податкової накладної російською мовою не позбавляє правового значення господарську операцію, на підставі якої виписана така податкова накладна.

Також, проводячи перевірку, відповідач зробив висновок про безпідставність віднесення позивачем до складу податкового кредиту витрат у загальній сумі 18452,20 грн., за відсутності у постачальників позивача власних податкових зобов'язань та відсутністю податкових накладних за цими операціями.

Як встановлено судом і підтверджується поясненнями представника відповідача, зазначена вище сума - 18452,20 грн., є витратами позивача, понесеними на відрядження працівників.

Відповідно до ст. 201 п. 201.11. ПК України, підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є:

а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;

б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).

Позивачем подано суду звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, копії чеків, рахунків, проїзних документів (т. 1, а. с. 201-250, т. 2, а. с. 1-15). Таким чином, суд приходить до висновку про правомірне включення позивачем до складу податкового кредиту коштів, сплачених за відрядження і підтверджених вищезазначеними документами.

З приводу доводів відповідача про те, що попередньою перевіркою позивача, оформленою актом від 28 квітня 2011 р. № 524/36/09794409, останньому донараховане податкове зобов'язання у сумі 1425,0 грн. і зменшено податковий кредит у сумі 216,36 грн., а тому позивач неправомірно завищив бюджетне відшкодування на вказані суми, суд вказує на таке.

Відповідно до п. п. 4, 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 22 грудня 2010 р. № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Акт, яким оформлюються результати перевірки, не визначає податкових зобов'язань для платника податків, а тому посилання відповідача в цій частині на висновки попереднього акту перевірки, не можуть бути взяті до уваги.

Статтею 61 ч. 2 Конституції України закріплено принцип індивідуальної відповідальності. Якщо СДПІ встановлено факти порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача, негативні наслідки у вигляді визначення СДПІ податкових зобов'язань повинні наставити саме для порушників, а не для позивача, який свої податкові зобов'язання виконав належним чином, тобто СДПІ не може пов'язувати право позивача на податковий кредит і бюджетне відшкодування з виконанням або невиконанням іншими платниками податків своїх зобов'язань перед бюджетом. Також, суд вважає за необхідне зазначити, що навіть у випадку обізнаності позивача про факт ненадходження до бюджету ПДВ від своїх контрагентів або постачальників у ланцюгу, він не має встановлених законодавством повноважень для того щоб впливати на сплату такими суб'єктами господарювання податків і функція контролю за сплатою податків покладена саме на податкові органи.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як визначено ст. 8 ч. 2 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

22 січня 2009 р. Європейським Судом з прав людини була розглянута справа "Булвес" АД проти Болгарії".

У п. п. 69-71 рішення у цій справі зазначено: "Суд окремо зазначає, що компанія заявник не мала абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ. Отже, Суд вважає, що незважаючи на повне виконання своїх зобов'язань, компанія-заявник була поставлена у несприятливі умови, так як було незрозуміло чи може вона віднести до податкового кредиту суму ПДВ сплачену постачальнику у складі придбаних товарів, оскільки визнання чи невизнання права на податковий кредит також залежало від висновків податкових органів, чи своєчасно виконав свої зобов'язання за подання звітності з ПДВ постачальник.

І, нарешті, що стосується зусиль для попередження обманних зловживань системою оподаткування ПДВ, Суд визнає, що коли Держави-члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної чи юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватись між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Аналогічні висновки Європейський Суд з прав людини виклав у справі "Бізнес Супорт Центр проти Болгарії".

Також, у справі "Інтерсплав проти України", Суд, у п. 38 рішення зазначив: "На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.".

Суд відзначає, що останнє рішення Європейського суду з прав людини - "Інтерсплав проти України" не набрало статусу остаточного, але дозволяє судити про правову позицію Європейського суду з прав людини у справах з приводу спорів заявників з податковими органами з приводу відшкодування ПДВ.

З наведених прикладів рішень Європейського суду з прав людини вбачається, що при розгляді даної категорії справ Європейський суд з прав людини виходить з того, що держава в особі податкових органів може і повинна вживати заходів для недопущення та/або зупинення зловживань у сфері сплати ПДВ та бюджетного відшкодування, але відмова у бюджетному відшкодуванні платнику податків, який добросовісно виконав свої зобов'язання перед бюджетом і виконав всі передбачені національним законодавством умови для отримання такого відшкодування, тільки на тій підставі, що податковий орган не встановив сплати ПДВ з боку постачальника та/або його контрагентів у ланцюгу, за умови відсутності шахрайських дій з боку отримувача відшкодування, на думку Європейського суду з прав людини, порушує права такого платника податків.

Відповідно до ст. 71 ч. 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про те, що заперечення СДПІ не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 94 ч. 1 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивач, надавши платіжне доручення № 1574 від 18 липня 2011 р. (т. 1, а. с. 3), документально підтвердив судові витрати у виді судового збору у розмірі 3,40 грн., який підлягає відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Податкове повідомлення-рішення № 0000783600, прийняте спеціалізованою ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві 8 липня 2011 р., визнати протиправним і скасувати.

3. Відшкодувати ДП "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" судовий збір у сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Постанова у повному обсязі складена

6 лютого 2012 р.

Суддя А. О. Мороз