Постанова № 24385953, 01.08.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

14:50 год.

01.08.2011 р. справа № 2а-3377/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,

представника позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 01.04.11 р.,

представника відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 18802/9/10-019 від 11.10.10 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТОВ "СТИВІДОРНА КОМПАНІЯ НІКМЕТ-ТЕРМІНАЛ", вул. Суднобудівельників, 7, м. Миколаїв, 54002

доспеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві, вул. Чкалова, 20, м. Миколаїв, 54017

провизнання дій неправомірними, визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 18.04.11 р. № 0000130037 В С Т А Н О В И В:

До суду з адміністративним позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Стивідорна компанія Нікмет-Термінал»(далі - позивач, ТОВ «СК Нікмет-Термінал») до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великим платниками податків у м. Миколаєві (далі - відповідач, СДПІ), у якому просить суд визнати неправомірними дії СДПІ, які полягають у призначенні та проведенні перевірки, а також визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 8 квітня 2011 р. № 0000130037, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у сумі 1178053,0 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 589027,0 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач навів наступні доводи. На його думку, відповідачем порушено порядок проведення документальної невиїзної перевірки, так як на його адресу відповідачем не було надіслано обов'язковий письмовий запит з вимогою надати пояснення з приводу взаємовідносин з таким контрагентом, як ТОВ «Будтехінжинерінг», а також перевірка призначена і проведена протягом 2 днів, хоча за правилами ст. 78 п. 78.1. пп. 78.1.1. Податкового кодексу України (далі - ПК України) він має право надати відповідь на такий запит протягом 10 днів. З приводу висновків перевірки, позивач зазначив, що податковий кредит ним сформовано на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Будтехінжинерінг»за наслідками належного виконання господарських договорів купівлі-продажу та послуг.

Відповідач позов не визнав, подавши суду письмові заперечення (а. с. 106-108), у яких вказав на те, що підставою для проведення перевірки позивача стало отримання від ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва акту перевірки його контрагента - ТОВ «Будтехінжинерінг». Наказ та повідомлення про проведення перевірки були надіслані на адресу позивача. Інших заперечень з приводу обставин призначення та проведення перевірки, відповідачем не надано. В іншій частині заперечення СДПІ зводяться до того, що актом перевірки ТОВ «Будтехінжинерінг»встановлено відсутність об'єктів оподаткування при здійсненні господарської діяльності за жовтень 2010 р., а також встановлено ненадходження товарів до цього товариства за ланцюгом його постачальників.

У відповідності до ст. 160 ч. 3 КАС України, у судовому засіданні 1 серпня 2011 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами письмові докази, судом встановлені наступні обставини, яким він надає таку правову оцінку.

22 березня 2011 р. СДПІ проведена документальна невиїзна перевірка позивача з питань правильності обчислення ПДВ при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Будтехінжинерінг»за жовтень 2010 р. Результати перевірки оформлені актом від 22 березня 2011 р. № 303/37/35835822 (далі - акт перевірки) (а. с. 14-26).

Особливості проведення такого виду перевірок, як «документальна невиїзна перевірка», встановлені ст. 79 ПК України.

Відповідно до п. 79.1. та 79.2. зазначеної статті ПК України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Таким чином, відповідно до наведеної статті ПК України, процедура проведення документальної невиїзної перевірки складається з таких етапів:

- наявність визначених законодавством підстав для проведення перевірки, при чому в цій частині ст. 79 ПК України є відсильною нормою і для визначення підстав для проведення перевірки посилається на ст. ст. 77, 78 ПК України;

- прийняття керівником податкового органу рішення про проведення перевірки, яке оформлюється відповідним наказом;

- надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або особисте вручення копії наказу та повідомлення про проведення перевірки.

Відповідно до ст. 78 п. 78.1. пп. 78.1.1. ПК України, перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту, тобто проведенню перевірки обов'язково повинно передувати надіслання платнику податків запиту про надання пояснень щодо взаємовідносин з контрагентами і право на проведення перевірки у податкового органу виникає тільки в разі ненадання платником податків протягом 10 днів своїх пояснень та їх документального підтвердження.

21 березня 2011 р. СДПІ прийнято наказ № 149 про проведення перевірки позивача, а також повідомлення № 1136/10/37-019 (а. с. 13, 113-114). Як зазначено в наказі, підставою для його прийняття послугувало отримання відповідачем від ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва інформації за результатами перевірки контрагента позивача - ТОВ «Будтехінжинерінг», а в якості правового обґрунтування зазначено ст. 78 п. 78.1. пп. 78.1.1. ПК України.

На вимогу суду запит, який повинен був надсилатись на адресу позивача, відповідачем не надано. Крім того, суд звертає увагу на таку обставину, як термін проведення перевірки: наказ про проведення перевірки датовано 21 березня, а акт перевірки складено 22 березня, тобто відповідачем не витримано 10-денний строк встановлений ст. 78 п. 78.1. пп. 78.1.1. ПК України, протягом якого позивач мав право надати СДПІ свої пояснення та їх документальне підтвердження.

Позивач зазначив, що наказ про проведення перевірки, разом із повідомленням про проведення перевірки, а також акт перевірки, отримані ним в одному поштовому конверті, що відповідає встановленим судом обставинам.

Таким чином, відповідачем порушено процедуру проведення перевірки, зокрема, на адресу позивача не надіслано обов'язковий письмовий запит з вимогою про надання пояснень та їх документального підтвердження, призначення та фактичне проведення перевірки здійснено протягом 2 днів - 21 та 22 березня 2011 р., що є порушенням ст. 78 п. 78.1. пп. 78.1.1. ПК України.

Не погоджується суд і з виявленими під час проведеної перевірки порушеннями податкового законодавства, які наведені в акті перевірки.

Як зазначено у висновку акту перевірки (а. с. 25-26), позивачем порушено ст. 7 п. 7.4. пп. 7.4.1., 7.4.5. Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на час виникнення спірних правовідносин, у результаті чого занижено ПДВ у загальній сумі 1178053,0 грн., що і стало підставою для прийнятті СДПІ 8 квітня 2011 р. податкового повідомлення-рішення № 0000130037, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 1178053,0 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 589027,0 грн. (а. с. 30).

Як слідує з акту перевірки позивача, який майже цілком складається з акту перевірки ТОВ «Будтехінжинерінг», 18 березня 2011 р. від ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва відповідач отримав акт № 885/23-200/33797733 про результати невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Будтехінжинерінг»з питань формування податкового кредиту за рахунок ПП «Стілет-Юг»за жовтень 2010 р. Актом перевірки ТОВ «Будтехінжинерінг»зафіксовано, що товариством укладені правочини з постачальниками, які не виконують своїх податкових зобов'язань, тобто фактично порушення податкового законодавства встановлені не у ТОВ «Будтехінжинерінг», який є безпосереднім контрагентом позивача, і навіть не у його безпосереднього контрагента - ПП «Стілет-Юг», а в ланцюгу підприємств, з якими ТОВ «Будтехінжинерінг» не має договірних зв'язків. На підставі цих обставин, відповідач прийшов до висновку про порушення податкового законодавства і позивачем.

Відповідно до п. п. 4, 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 22 грудня 2010 р. № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772 (далі - Порядок № 984), акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У контексті обставин перевірки позивача, зазначені норми Порядку № 984 слід розуміти таким чином, що відповідач мав досліджувати обставини виконання позивачем та його контрагентом - ТОВ «Будтехінжинерінг»умов договорів, отримання позивачем товару, його використання у власній господарській діяльності позивача, що відповідачем зроблено не було. У той же час, відповідач фактично підмінив перевірку господарської діяльності позивача висновками акту перевірки ТОВ «Будтехінжинерінг», тобто переніс висновок про порушення податкових зобов'язань цим підприємством на позивача. Сам по собі факт господарських взаємовідносин позивача з суб'єктами господарювання, які порушують ті чи інші вимоги податкового законодавства, не може означати "автоматичного" порушення податкових зобов'язань самим позивачем.

Статтею 61 ч. 2 Конституції України закріплено принцип індивідуальної відповідальності. Якщо СДПІ встановлено факти порушення податкового законодавства з боку контрагента позивача - ТОВ «Будтехінжинерінг»або постачальників останнього товариства, негативні наслідки у вигляді визначення СДПІ податкових зобов'язань повинні наставити саме для порушників, а не для позивача, який свої податкові зобов'язання виконав належним чином. Також, суд вважає за необхідне зазначити, що навіть у випадку обізнаності позивача про факт ненадходження до бюджету податків від своїх контрагентів або постачальників у ланцюгу, він не має встановлених законодавством повноважень для того щоб впливати на сплату такими суб'єктами господарювання податків.

Такі висновки суду узгоджуються з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до ст. 8 ч. 2 КАС України є обов'язковою для врахування адміністративним судом.

22 січня 2009 р. Європейським Судом з прав людини була розглянута справа "Булвес" АД проти Болгарії".

У п. 70 рішення у цій справі зазначено: "І, нарешті, що стосується зусиль для попередження обманних зловживань системою оподаткування ПДВ, Суд визнає, що коли Держави-члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної чи юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватись між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Аналогічні висновки Європейський Суд з прав людини виклав у справі "Бізнес Супорт Центр проти Болгарії".

Також, у справі "Інтерсплав проти України", Суд, у п. 38 рішення зазначив: "На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.".

Суд відзначає, що останнє рішення Європейського суду з прав людини - "Інтерсплав проти України" не набрало статусу остаточного, але дозволяє судити про визначеність правової позиції Європейського суду з прав людини у справах з приводу спорів заявників з податковими органами в такій категорії справ.

Як встановлено судом, 1 і 28 жовтня 2010 р. позивач уклав з ТОВ «Будтехінжинерінг»два договори купівлі-продажу, за умовами яких придбав у названого товариства сою (а. с. 37-38, 75-77), а також договір про надання послуг, згідно якого ТОВ «Будтехінжинерінг»надає позивачу послуги з митного оформлення товарів (а. с. 61-63).

Суд має відзначити, що характер проданого ТОВ «Будтехінжинерінг»товару - сої, узгоджується з основними видами діяльності цього товариства за КВЕД - відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, основною діяльністю товариства є торгівля зерном, насінням та кормами для тварин (а. с. 41).

Фактичне отримання позивачем товару підтверджується видатковими накладними та актами надання послуг (а. с. 42, 64, 73, 78). Оплата позивачем придбаного товару та послуг підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з банківського рахунку позивача (а. с. 45-46, 81-82). Варто також зазначити, що в акті перевірки відсутні жодні міркування СДПІ про відсутність фактичного отримання товару або його оплати.

Крім того, виконання договорів підтвердила допитана в якості свідка директор ТОВ «Будтехінжинерінг»Семко Л.А, яка додатково пояснила, що товариство пройшло державну реєстрацію і є платником податку на додану вартість, що підтверджується наданими нею відповідними свідоцтвами (а. с. 39-41), є членом Асоціації міжнародних експедиторів України та Української зернової асоціації (а. с. 131-134).

Згідно ст. 3 п. 3.1. пп. 3.1.1. Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на момент укладання та виконання договорів, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до ст. 4 п. 4.1. Закону України «Про податок на додану вартість», база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни.

Як встановлено ст. 7 п. 7.2. пп. 7.2.1. Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно ст. 9 ч. 1, 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Позивач отримав від ТОВ «Будтехінжинерінг» податкові накладні, які повною мірою відповідають вимогам законодавства (а. с. 43, 65, 74, 79).

Згідно ст. 7 п. 7.2. пп. 7.2.6. Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

За правилами ст. 7 п. 7.3. пп. 7.3.1. Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Єдине обмеження щодо включення до складу податкового кредиту сплаченого податку, міститься у ст. 7 п. 7.4. пп. 7.4.5. Закону України «Про податок на додану вартість»- не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Суд відзначає, що на момент перевірки позивач мав всі податкові накладні, видані ТОВ «Будтехінжинерінг» за договорами.

Додатково судом враховано наступне. Позивачем надано контрактами з компаніями-нерезидентами, яким у подальшому товар було перепродано (а. с. 47-52, 83-87), а також супровідні документи до цих контрактів (а. с. 54, 58, 67-72, 89-90), у тому числі вантажні митні декларації, які свідчать про подальше переміщення товару за межі митної території України (а. с. 56-57, 91-92).

Таким чином, на час перевірки, договори укладені позивачем з ТОВ «Будтехінжинерінг»були сторонами виконані належним чином, позивач отримав товар і послуги та повністю їх оплатив.

Відповідно до ст. 71 ч. 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про те, що відповідачем порушено порядок проведення документальної невиїзної перевірки, а також не доведено законність прийнятого податкового повідомлення-рішення, адже обставини, на які посилається відповідач, як на обґрунтування прийняття свого рішення, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно ст. 94 ч. 1 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивач, надавши квитанцію № 3192469 від 20 квітня 2011 р. (а. с. 3), документально підтвердив судові витрати у виді судового збору у розмірі 3,40 грн., який підлягає відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Дії спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві, які полягають у призначенні та проведенні 22 березня 2011 р. документальної невиїзної перевірки ТОВ "СТИВІДОРНА КОМПАНІЯ НІКМЕТ-ТЕРМІНАЛ" з питань правильності обчислення податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ "Будінжинірінг" за жовтень 2010 р., оформленої Актом від 22 березня 2011 р. № 303/37/35835822 визнати протиправними.

3. Податкове повідомлення-рішення від 8 квітня 2011 р. № 0000130037, прийняте спеціалізованою ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві, визнати нечинним.

4. Відшкодувати ТОВ "СТИВІДОРНА КОМПАНІЯ НІКМЕТ-ТЕРМІНАЛ" судовий збір у сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Постанова у повному обсязі складена

4 серпня 2011 р.

Суддя А. О. Мороз