Постанова № 24385333, 28.05.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2012 року Справа № 2а-2226/12/1070

Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Леонтовича А.М.

при секретарі - Кравчук О.В.

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2 (за довіреністю)

від відповідача: ОСОБА_3 (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом до проПублічного акціонерного товариства «Димерське автотранспортне підприємство» Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Димерське автотранспортне підприємство»(далі по тексту - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області (далі по тексту -відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області від 3 травня 2012 року № 0000802300.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області від 3 травня 2012 року № 0000802300 є протиправним, оскільки прийняте на основі помилкових висновків про порушення Публічним акціонерним товариством «Димерське автотранспортне підприємство»вимог пунктів 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, пунктів 1, 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України при формуванні показників податкового кредиту за господарськими операціями з Приватним підприємством «Бізнес -Оіл -Груп». Всупереч викладеним в акті перевірки висновкам, господарські відносини між ПАТ «Димерське автотранспортне підприємство»та ПП «Бізнес -Оіл -Груп»мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а саме: договором поставки нафтопродуктів, видатковими накладними, податковими накладними, реєстром виданих та отриманих податкових накладних, товарно-транспортними накладними, добовими (змінними) звітами руху паливно-мастильних матеріалів, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, платіжними дорученнями.

Позивач також стверджує, що перевіряючими не досліджувались фактичні обставини господарських операцій ПАТ «Димерське автотранспортне підприємство», а використано лише інформацію, яка не мітить жодного доведеного факту, підтвердженого належними доказами щодо недійсності правочину про який йдеться в акті перевірки. Тому, згідно з позицією позивача, висновки викладені в акті перевірки ПАТ «Димерське автотранспортне підприємство»від 19 квітня 2012 року № 463/22-0/05538738 не відповідають фактичним обставинам справи та зроблені виключно на основі припущень, а прийняте на їх основі податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю, просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області при проведення перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог законодавства, що позбавляє ПАТ «Димерське автотранспортне підприємство»права на формування показників податкового кредиту по господарським операціям з ПП «Бізнес -Оіл -Груп».

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Публічне акціонерне товариство «Димерське автотранспортне підприємство» зареєстроване Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області 22 червня 2012 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А 01 № 335376 (а.с. 13).

Згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100292796 ПАТ «Димерське автотранспортне підприємство»перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Вишгородському районі Київської області (а.с. 14).

Відповідно до матеріалів справи, у період з 17 по 19 квітня 2012 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пунктів 79.1, 79.2 статті 79 Податкового кодексу України та на виконання наказу від 17 квітня 2012 року № 11 проведено невиїзну позапланову документальну перевірку ПАТ «Димерське автотранспортне підприємство»з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ПП «Бізнес -Оіл -Груп»за лютий 2011 року. Результати перевірки оформлено актом від 19 квітня 2012 року № 463/22-0/05538738 (далі по тексту -Акт перевірки) (а.с. 65-69).

До перевірки позивачем надано первині документи по господарським операціям з ПП «Бізнес -Оіл - Груп»та відповідні пояснення посадових осіб.

У ході перевірки органом державної податкової служби проаналізовано довідку Державної податкової інспекції у Бобровицькому районі Чернігівської області № 1/15/36633340 «Про результати камеральної перевірки звітних даних ПП «Бізнес -Оіл -Груп»в якій зазначено, що у ПП «Бізнес -Оіл - Груп»відсутні умови для ведення господарської діяльності, основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, технічні засоби. Крім того, на підставі повідомлення ВПМ Ніжинської ОДПІ від 6 січня 2011 року № 1178/7/2631 та отриманих 2 лютого 2011 року відомостей від державного реєстратора було встановлено відсутність посадових осіб ПП «Бізнес -Оіл -Груп»за юридичною адресою підприємства.

Використавши зазначену інформацію відповідач дійшов висновку, що договір між ПАТ «Димерське автотранспортне підприємство»та ПП «Бізнес -Оіл -Груп»укладений без мети настання реальних наслідків та є нікчемним відповідно до частин 1, 2 статті 215, частини 5 статті 203 Цивільного Кодексу України.

У свою чергу, формування показників податкового кредиту за відсутності факту надання послуг є порушенням вимог пунктів 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, що свідчить про заниження ПАТ «Димерське автотранспортне підприємство»суми податку на додану вартість в лютому 2011 року на 62490,84 грн.

На основі висновків Акту перевірки, 3 травня 2012 року Державною податковою інспекцією у Вишгородському районі Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000802300, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на 62490,00 грн. та застосовано фінансову санкцію у розмірі 1,00 грн.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовано Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року № 435-IV, Господарським кодексом України від 16 січня 2003 року № 436-IV, Законом України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 19 серпня 1999 року № 996-XIV, Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Надаючи правову оцінку господарським відносинам між ПАТ «Димерське автотранспортне підприємство»та ПП «Бізнес -Оіл -Груп»при укладанні та виконанні договору, який на переконання відповідача є нікчемним, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 627 передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зазначене положення відображає один з найважливіших принципів договірного регулювання суспільних відносин -принцип свободи договору.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до приписів статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Судом встановлено, що 1 січня 2011 року між ПАТ «Димерське автотранспортне підприємство»та ПП «Бізнес -Оіл -Груп»укладено договір поставки № 01/01/15 (а.с. 11-12). Згідно умов вказаного договору Постачальник (ПП «Бізнес -Оіл -Груп») зобов'язується поставити в обумовлений термін, а Покупець (ПАТ «Димерське автотранспортне підприємство») прийняти у власність нафтопродукти, найменування, ціна та кількість яких визначається у накладних або в актах приймання-передачі.

Пунктом 4.1 договору поставки № 01/01/15 встановлено, що постачальник (ПП «Бізнес -Оіл -Груп») зобов'язується поставити товар у строки, обумовлені сторонами у зручний для них спосіб.

З метою виконання господарських зобов'язань за договором поставки № 01/01/15, ПП «Бізнес -Оіл -Груп»укладено з ПП «Бізнес Спец Транс» договір перевезення вантажів від 1 січня 2011 року № 01/01-11, згідно умов якого ПП «Бізнес Спец Транс»зобов'язується надавати послуги з перевезення ввірених йому ПП «Бізнес -Оіл -Груп»вантажів до пунктів призначення в установлені в письмових замовленнях строки та видавати вантажі уповноваженим на одержання вантажів особам (вантажоодержувачам), а ПП «Бізнес -Оіл -Груп»зобов'язується сплачувати за перевезення вантажів встановлену плату (а.с. 102-103).

Таким чином, транспортування нафтопродуктів, проданих ПП «Бізнес -Оіл -Груп»на користь ПАТ «Димерське автотранспортне підприємство»здійснювалось засобами ПП «Бізнес Спец Транс».

У силу вимог статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

При цьому факт зберігання, передачі, оплати товару може бути доказаний податковими, бухгалтерськими та іншими документами первинного обліку.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 19 серпня 1999 року № 996-XIV, бухгалтерським обліком є процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

У відповідності до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

При перевезенні нафтопродуктів ПП «Бізнес Спец Транс»оформлено товарно-транспортні накладні від 2 лютого 2011 року № 118902 (а.с. 28), від 2 лютого 2011 року № 258695 (а.с. 27), від 3 лютого 2011 року № 258692 (а.с. 26), що містять відмітки про відвантаження нафтопродуктів ПП «Бізнес -Оіл -Груп»та отримання нафтопродуктів ПАТ «Димерське автотранспортне підприємство».

Нафтопродукти були передані ПАТ «Димерське автотранспортне підприємство»за видатковими накладними від 2 лютого 2012 року № РН-69 (а.с. 25), № РН 72 (а.с. 24), № РН-89 (а.с. 23). Оприбуткування нафтопродуктів також підтверджується актами заміру питомої ваги (а.с. 161-163). Реалізовану продукцію одержували за довіреностями від 2 лютого 2011 року № 18 та № 19, що видані на ім'я ОСОБА_4 та зареєстровані в журналі довіреностей (а.с. 107).

У відповідності до статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

В якості оплати за поставлені ПП «Бізнес -Оіл -Груп»нафтопродукти, ПАТ «Димерське автотранспортне підприємство»перерахувало на корить ПП «Бізнес -Оіл -Груп»грошові кошти у сумі 374945,02 грн. в т.ч. ПДВ 62490,84 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 29-37) та виписками по рахунку (а.с. 85-94).

На виконання умов договору поставки № 01/01/15 ПАТ «Димерське автотранспортне підприємство»отримано від ПП «Бізнес -Оіл -Груп»податкові накладні: від 2 лютого 2012 року № 71 на загальну суму 70331,26 в т.ч. ПДВ 11721,88 грн. (а.с. 20); № 21 на загальну суму 70331,26 в т.ч. ПДВ 11721,88 грн. (а.с. 21); № 89 на загальну суму 234282,50 грн. в т.ч. ПДВ 39047,08 грн. (а.с. 22). Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено позивачем до складу податкового кредиту за лютий 2011 року (а.с. 95-101).

Факт використання придбаних у ПП «Бізнес -Оіл -Груп»нафтопродуктів в господарській діяльності позивача підтверджується особовими (змінними) звітами руху паливно-мастильних матеріалів, відомостями видачі паливно-мастильних матеріалів, звітами про прихід та видачу паливно-мастильних матеріалів, реєстрами паливно-мастильних матеріалів (а.с. 108-160).

Суд звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Ураховуючи вищезазначені обставини суд дійшов висновку, що укладений ПАТ «Димерське автотранспортне підприємство»та ПП «Бізнес -Оіл -Груп» правочин відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданим, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності.

Щодо твердження відповідача про нікчемність Договору поставки від 1 січня 2011 року № 01/01/15, суд зазначає наступне.

Згідно частин 2, 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Правочинами, що порушують публічний порядок є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Надаючи оцінку діям податкового органу, що полягали у визначенні в акті перевірки нікчемними правочинів, суд повинен перевірити обґрунтованість тверджень орану державної податкової служби про наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод нікчемними і настання відповідних юридичних наслідків.

Відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі (частина 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд звертає увагу на те, що в даній адміністративній справі, відповідачем, який посилається на нікчемність укладеного між позивачем та його контрагентом договору, повинно бути надано належні докази на обґрунтування нікчемності укладеного правочину.

Крім того, для визнання правочину нікчемним на тій підставі, що його укладено з метою порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, суд досліджує в чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення правочину, якою із сторін і в якій мірі виконано правочин, а також вину сторін у формі умислу.

Під наявністю умислу у сторін правочину суд розуміє те, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали протиправність правочину, який укладався, і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, передбачали настання протиправних наслідків і бажали або свідомо допускали їх настання.

Ураховуючи вищезазначене, суд звертає увагу на те, що відповідачем на підтвердження позиції щодо нікчемності правочину не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, належних доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання договору, були сфальсифікованими, як і не надано доказів притягнення до відповідальності (в тому числі кримінальної) відповідних посадових осіб у зв'язку з занесенням до звітності даних, що не відповідають дійсності.

Суд не бере до уваги твердження відповідача про те, підтвердженням нікчемності укладеного позивачем договору є довідка Державної податкової інспекції у Бобровицькому районі Чернігівської області № 1/15/36633340 «Про результати камеральної перевірки звітних даних ПП «Бізнес -Оіл -Груп»в якій зазначено, що у ПП «Бізнес -Оіл -Груп»відсутні умови для ведення господарської діяльності, основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, технічні засоби.

Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком (пункт 76.1 статті 76 Податкового кодексу України).

З наведеного слідує, що предметом камеральної перевірки можуть бути лише данні податкових декларацій (розрахунків) платника податків, зокрема правильність відображення у відповідних рядках та стовпцях податкової декларації показників як результатів проведених розрахунків (арифметичних дій) та/або методологія проведення цих розрахунків. Дослідження змісту конкретних господарських операцій та їх правова оцінка не є предметом камеральної перевірки.

При проведенні камеральної перевірки звітних даних ПП «Бізнес -Оіл -Груп»не досліджувались конкретні господарські операції між ПП «Бізнес -Оіл -Груп»та ПАТ «Димерське автотранспортне підприємство»та не перевірялась їх товарність, тому висновки камеральної перевірки не мають безпосереднього відношення до укладеного позивачем правочину.

Невідображення у податковій звітності ПП «Бізнес -Оіл -Груп»основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів не є безумовною підставою для визнання договору поставки нікчемним, оскільки продавець товару може здійснювати лише посередницьку діяльність, а виконання господарського зобов'язання забезпечується укладенням договорів перевезення вантажів третіми особами. Відповідачем також не надано жодних доказів на підтвердження необхідності використання таких ресурсів при виконанні договору поставки № 01/01/15 та відомостей про їх економічно обґрунтований обсяг.

Встановлення відсутності посадових осіб ПП «Бізнес -Оіл -Груп»за юридичною адресою підприємства також не є беззаперечним доказом нікчемності договору.

Відповідно до частини 2 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»у разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідачем не спростовано доводів ПАТ «Димерське автотранспортне підприємство»про те, що на час виписки податкових накладних за договором поставки № 01/01/15, ПП «Бізнес - Оіл - Груп»було зареєстровано у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України та перебувало на обліку як платник податку на додану вартість. За таких обставин ПАТ «Димерське автотранспортне підприємство»не може нести відповідальність за несплату податків ПП «Бізнес - Оіл - Груп».

Спростовуючи твердження відповідача про безтоварність операцій між позивачем та ПП «Бізнес -Оіл -Груп»суд враховує ту обставину, що жодних доказів відсутності поставок товару до ПАТ «Димерське автотранспортне підприємство»відповідач не надав.

Натомість, первинними документами з поставки товару, що є в матеріалах справи та які досліджені судом, підтверджується реальність здійснення операцій поставки, відповідність дій позивача господарській меті, а також достовірність усіх даних, наведених у документах, які надають право на податковий кредит, що, в свою чергу, спростовує доводи відповідача про безтоварність вчиненого правочину.

Таким чином, висновки позивача про порушення ПАТ «Димерське автотранспортне підприємство»вимог пунктів 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, пунктів 1, 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України при формуванні показників податкового кредиту за господарськими операціями з ПП «Бізнес -Оіл -Груп»є безпідставними. Тому податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області від 3 травня 2012 року № 0000802300 є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено належними та достатніми доказами фактів неправомірного формування позивачем показників податкового кредиту за результатами господарських операцій з ПП «Бізнес - Оіл - Груп»за лютий 2011 року.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності та враховуючи, що органом державної податкової служби не доведено нікчемності укладеного позивачем правочину та наявності порушень, що позбавляють ПАТ «Димерське автотранспортне підприємство»права на податковий кредит, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області від 03.05.2012 року № 0000802300.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Димерське автотранспортне підприємство» судовий збір із Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області у сумі 624 (шістсот двадцять чотири) гривні 90 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні -протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Леонтович А.М.

Повний текст постанови виготовлено 1 червня 2012 року.