Постанова № 24385330, 22.05.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2012 року Справа № 1170/2а-24/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого -судді Кармазиної Т.М.

за участю секретаря - Сириці І.О.,

за участю представників:

позивача -Андрєєвої Н.В., Пушкарук С.І.,

відповідача -Бобуха С.А., Скрипника О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кіровограді справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства „по виробництву сільськогосподарської техніки „Червона зірка" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати частково нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції №0001622310 від 15 грудня 2011 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 51713 грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій в сумі 10090 грн.; визнати нечинним повністю та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції №0001612310 від 15 грудня 2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 171464 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 75262 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції є незаконними, необґрунтованими та безпідставними, не відповідають фактичним обставинам справи, а також такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства. Оскільки, господарські операції ПАТ „по виробництву сільськогосподарської техніки „Червона зірка" та ТОВ „Аутрайт ЛТД", ТОВ „Медіум-плюс", ТОВ „Медіум-сталь", ТОВ ВКФ „Промтехнологія", ПП „Белвас", ПП „Дол-В", ПП „БВП-БУД", ТОВ „Компанія Тегра", оформлено відповідними первинними документами, має місце факт повного розрахунку позивача за отриманий товар та надані послуги, а також ведення позивачем належного бухгалтерського обліку щодо даних операцій. Також, в обґрунтування правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту суму ПДВ за даними договорами, позивач посилався на те, що підставою для формування податкового кредиту є належно оформлені податкові накладні та видаткові накладні. Крім того, зазначав про те, що підприємством здійснені господарські операції, які спрямовані на реальне досягнення економічних результатів підприємства та отримання прибутку. Матеріали, придбані у постачальників підприємства, використані для виготовлення сільськогосподарських машин та оснащення, а отримані послуги по капітальному ремонту будівель позивача, виконані в повному обсязі та підтверджуються належними доказами.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі із зазначених підстав.

Представники відповідача в судовому засіданні, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилалися на правомірність прийняття податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Оскільки, договори, укладені позивачем з ТОВ „Аутрайт ЛТД", ТОВ „Медіум-плюс", ТОВ „Медіум-сталь", ТОВ ВКФ „Промтехнологія", ПП „Белвас", ПП „Дол-В", ПП „БВП-БУД", ТОВ „Компанія Тегра" укладено сторонами без наміру створення правових наслідків. Таким чином, на думку відповідача, ПАТ „по виробництву сільськогосподарської техніки „Червона зірка" перераховано кошти на виконання договорів з даними контрагентами з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

Крім того, посилалися на порушення позивачем вимог п.1.32 ст.1, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 59842 грн., а також пп.пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 171464 грн..

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до акту Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції №180/23-1/05784437 від 01.12.2011р. про результати документальної планової виїзної перевірки ПАТ „по виробництву сільськогосподарської техніки „Червона зірка" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010р. по 30.06.2011р., перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог:

п.1.32 ст.1, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 59842 грн., у тому числі за 3 квартал 2010 року на суму 28545 грн., 4 квартал 2010 року -11808 грн., 1 квартал 2011 року -10411 грн., 2 квартал 2011 року -9078 грн.;

пп.пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 171464 грн., в тому числі, за липень 2010 року на суму 14830 грн., за серпень 2010 року -37755 грн., за вересень 2010 року -30276 грн., жовтень 2010 року -67034 грн., грудень 2010 року -627 грн., січень 2011 року -4350 грн., лютий 2011 року -2397 грн., березень 2011 року -5829 грн., травень 2011 року -5267 грн., червень 2011 року -3099 грн. (т.1 а.с.16-73).

На підставі даного акту перевірки Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією прийнято:

податкове повідомлення-рішення №0001622310 від 15 грудня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 69932 грн., у т.ч. 59842 грн. за основним платежем та 10090 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та

податкове повідомлення-рішення №0001612310 від 15 грудня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 246426 грн., у т.ч. 171464 грн. за основним платежем та 75262 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.14, 15).

Судом встановлено, що позивач протягом перевіряємого періоду перебував у фінансово-господарських відносинах з ТОВ „Аутрайт ЛТД", ТОВ „Медіум-плюс", ТОВ „Медіум-сталь", ТОВ ВКФ „Промтехнологія", ПП „Белвас", ПП „Дол-В", ПП „БВП-БУД", ТОВ „Компанія Тегра".

Так, позивачем укладено з ПП „Дол-В" договори на виконання робіт №22-04-10-311/356 від 27.04.2010р., №15-05-10-353/356 від 21.05.2010р., №18-06-10-443/356 від 18.06.2010р., №16-05-10-434/356 від 18.06.2010р., №29-06-09-455/356 від 01.07.2010р., №566-356 від 20.08.2010р., №567/356 від 20.08.2010р., №606/356 від 02.09.2010р. (т.2 а.с.64-82)

Факти отримання позивачем від ПП „Дол-В" вищезазначених робіт згідно договорів підтверджуються актами виконаних робіт (т.2 а.с.83-91), податковими накладними (т.2 а.с.93-100), рахунками-фактурами (т.2 а.с.101-109).

Вищезазначені податкові накладні позивачем включено до складу податкового кредиту за липень -грудень 2010 р. у загальній сумі ПДВ -94953 грн., що встановлено податковим органом при перевірці ПАТ „по виробництву сільськогосподарської техніки „Червона зірка" та про що свідчать податкові декларації з ПДВ з додатками. (т.1 а.с.160-217)

Позивачем за отриманий товар перераховано на розрахункові рахунки ПП „Дол-В" вартість отриманих робіт, про що свідчать виписки з банку по рахунках позивача (т.2 а.с.110-115).

Крім того, суд враховує, що контрагент позивача ПП „Дол-В", на запит суду, підтвердив що між ним та ПАТ „по виробництву сільськогосподарської техніки „Червона зірка" були фінансово-господарські відносини, надавши первинні бухгалтерські документи (т.4 а.с.204-250, т.5 а.с.1-7)

ПАТ „по виробництву сільськогосподарської техніки „Червона зірка" (Покупець) укладено з ТОВ „Аутрайт ЛТД" (Постачальник) договір поставки №462/341-ПК від 08.09.2009р., згідно якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, поставити Покупцю -метизні вироби, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити таку продукцію. (т.2 а.с.116-117).

Факти отримання позивачем від ТОВ „Аутрайт ЛТД" вищезазначених товарів підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, а саме: видатковими накладними (т.2 а.с.118-119), рахунком-фактурою (т.2 а.с.123), податковими накладними (т.2 а.с.121-122).

Вищезазначені податкові накладні позивачем включено до складу податкового кредиту за липень 2010 р. у загальній сумі ПДВ -6832 грн., що встановлено податковим органом при перевірці ПАТ „по виробництву сільськогосподарської техніки „Червона зірка" та про що свідчать податкова декларація з ПДВ з додатками. (т.1 а.с.160-170)

Позивачем за отриманий товар перераховано на розрахункові рахунки ТОВ „Аутрайт ЛТД" вартість отриманого товару, про що свідчать виписки з банку по рахунках позивача (т.2 а.с.124-125).

Витрати, понесені ПАТ „по виробництву сільськогосподарської техніки „Червона зірка" на придбання метизних виробів у ТОВ „Аутрайт ЛТД" позивачем віднесено до складу валових витрат ІІІ кв. 2010р. у загальній сумі 34161,10 грн.

Крім того, суд враховує, що контрагент позивача ТОВ „Аутрайт ЛТД", на запит суду, підтвердив що між ним та ПАТ „по виробництву сільськогосподарської техніки „Червона зірка" були фінансово-господарські відносини, надавши первинні бухгалтерські документи та докази декларування податкових зобов'язань. (т.4 а.с.138-158)

Позивачем (Покупець) укладено з ПП „Белвас" (Продавець) договір купівлі-продажу №01-03-667/365 від 01.03.2011р., згідно якого Продавець продає, а Покупець купує товарно-матеріальні цінності в асортименті і за ціною, що відображається в рахунках, виставлених Продавцем. (а.с.т.2 а.с.126)

Дані операції з контрагентом позивачем включено до складу дозволеного податкового кредиту у березні 2011 року на загальну суму ПДВ 660 грн., що встановлено податковим органом при перевірці ПАТ „по виробництву сільськогосподарської техніки „Червона зірка" та про що свідчать податкова декларація з ПДВ з додатками. (т.1 а.с.239-249,)

Факти придбання позивачем у ПП „Белвас" вищезазначеного товару (кабелю) підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, а саме: видатковими накладними (т.2 а.с.132,133-зв.), податковими накладними (т.2 а.с.131-зв., 133), рахунком-фактурою (т.2 а.с.134-зв.).

Позивачем за отриманий товар перераховано на розрахункові рахунки ПП „Белвас" вартість отриманого товару, про що свідчать виписки з банку по рахунках позивача (т.2 а.с.132-зв., 134).

Витрати, понесені ПАТ „по виробництву сільськогосподарської техніки „Червона зірка" на придбання кабелю у ПП „Белвас" позивачем віднесено до складу валових витрат І кв. та ІІ кв. 2011р. у загальній сумі 7426 грн.

До того ж, суд враховує, що контрагент позивача ПП „Белвас", на запит суду, підтвердив що між ним та ПАТ „по виробництву сільськогосподарської техніки „Червона зірка" були фінансово-господарські відносини, надавши первинні бухгалтерські документи та докази декларування податкових зобов'язань (т.3 а.с.95-105)

Крім того, свідок ОСОБА_5 -директор ПП „Белвас", в судовому засіданні підтвердив наявність фінансово -господарських відносин ПП „Белвас" з позивачем, зазначив про укладення з ПАТ „по виробництву сільськогосподарської техніки „Червона зірка" договору купівлі-продажу кабелю. Договори були виконані сторонами в повному обсязі.

Позивачем укладено з ТОВ „Компанія Тегра" договори на виконання ремонтно-будівельних робіт №9/06/11-671/356 від 09.06.2011р., №22/04/11-538/356 від 222.04.2011р. (т.2 а.с.135, 137)

Факти отримання позивачем від ТОВ „Компанія Тегра" вищезазначених робіт згідно договорів підтверджуються актами виконаних робіт (т.5 а.с.15, 17), податковими накладними (т.2 а.с.142-143), рахунком-фактурою (т.2 а.с.144).

Вищезазначені податкові накладні позивачем включено до складу податкового кредиту за травень 2011р. та червень 2011р. у загальній сумі ПДВ -8366 грн., що встановлено податковим органом при перевірці ПАТ „по виробництву сільськогосподарської техніки „Червона зірка" та про що свідчать податкові декларації з ПДВ з додатками. (т.2 а.с.12-32)

Позивачем за отриманий товар перераховано на розрахункові рахунки ТОВ „Компанія Тегра" вартість отриманих робіт, про що свідчать виписки з банку по рахунках позивача (т.2 а.с.145-146).

ПАТ „по виробництву сільськогосподарської техніки „Червона зірка" (Покупець) укладено з ТОВ „Медіум - сталь" (Постачальник) договір поставки №759/334 від 22.10.2010р., згідно якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, виготовити (придбати) і поставити Покупцю -металопрокат, згідно специфікацій, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити таку продукцію. (т.2 а.с.47-148).

Факти отримання позивачем від ТОВ „Медіум - сталь" вищезазначених товарів підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, а саме: видатковими накладними (т.2 а.с.154-156), рахунком-фактурою (т.2 а.с.157), податковими накладними (т.2 а.с.152-153).

Вищезазначені податкові накладні позивачем включено до складу податкового кредиту за жовтень 2010 р. у загальній сумі ПДВ -35340 грн., що встановлено податковим органом при перевірці ПАТ „по виробництву сільськогосподарської техніки „Червона зірка" та про що свідчать податкова декларація з ПДВ з додатками. (т.1 а.с.190-197)

Позивачем за отриманий товар перераховано на розрахункові рахунки ТОВ „Медіум - сталь" вартість отриманого товару, про що свідчать виписки з банку по рахунках позивача (т.2 а.с.158).

Витрати, понесені ПАТ „по виробництву сільськогосподарської техніки „Червона зірка" на придбання товару у ТОВ „Медіум - сталь" позивачем віднесено до складу валових витрат 4 кв. 2010р. у сумі 47231 грн.

Крім того, суд враховує, що контрагент позивача ТОВ „Медіум - сталь", на запит суду, підтвердив що між ним та ПАТ „по виробництву сільськогосподарської техніки „Червона зірка" були фінансово-господарські відносини, надавши первинні бухгалтерські документи та докази декларування податкових зобов'язань (т.4 а.с.138-158)

Позивачем укладено з ПП „БВП-БУД" договір на виконання робіт №132/356 від 26.01.2011р. (а.с.163)

Факти отримання позивачем від ПП „БВП-БУД" вищезазначених робіт згідно договору підтверджуються актом виконаних робіт (т.2 а.с.172), податковими накладними (т.2 а.с.171), рахунком-фактурою (т.2 а.с.173).

Вищезазначені податкові накладні позивачем включено до складу податкового кредиту за січень 2011р. та лютий 2011р. у загальній сумі ПДВ -4671 грн., що встановлено податковим органом при перевірці ПАТ „по виробництву сільськогосподарської техніки „Червона зірка" та про що свідчать податкові декларації з ПДВ з додатками. (т.1 а.с.218-238)

Позивачем за отриманий товар перераховано на розрахункові рахунки ПП „БВП-БУД" вартість отриманих робіт, про що свідчать виписки з банку по рахунках позивача (т.2 а.с.174).

ПАТ „по виробництву сільськогосподарської техніки „Червона зірка" (Покупець) укладено з ТОВ „Медіум - плюс" (Постачальник) договір поставки 35/334 від 13.01.2010р., згідно якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, виготовити (придбати) і поставити Покупцю -металопрокат, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити таку продукцію. (т.3 а.с.17-19)

Факти отримання позивачем від ТОВ „Медіум - плюс" вищезазначених товарів підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, а саме: видатковими накладними (т.2 а.с.181), рахунком-фактурою (т.2 а.с.182), податковими накладними (т.2 а.с.179-180).

Вищезазначені податкові накладні позивачем включено до складу податкового кредиту за вересень 2010 р. у загальній сумі ПДВ -21395 грн., що встановлено податковим органом при перевірці ПАТ „по виробництву сільськогосподарської техніки „Червона зірка" та про що свідчать податкова декларація з ПДВ з додатками. (т.1 а.с.180-189)

Позивачем за отриманий товар перераховано на розрахункові рахунки ТОВ „Медіум - плюс" вартість отриманого товару, про що свідчать виписка з банку по рахунках позивача (т.2 а.с.183).

Витрати, понесені ПАТ „по виробництву сільськогосподарської техніки „Червона зірка" на придбання товару у ТОВ „Медіум - плюс" позивачем віднесено до складу валових витрат 3 кв. 2010р. у сумі 80021,09 грн.

Крім того, суд враховує, що контрагент позивача ТОВ „Медіум - плюс", на запит суду, підтвердив що між ним та ПАТ „по виробництву сільськогосподарської техніки „Червона зірка" були фінансово-господарські відносини, надавши первинні бухгалтерські документи та докази декларування податкових зобов'язань (т.3 а.с.11-27)

Позивачем (Покупець) укладено з ТОВ ВКФ „Промтехнологія" (Постачальник) договір поставки 555/334 від 16.08.2010р., згідно якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, виготовити і поставити Покупцю -інструмент (пили стрічкові), а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити таку продукцію. (т.2 а.с.184-185)

Факти отримання позивачем від ТОВ ВКФ „Промтехнологія" вищезазначених товарів підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, а саме: видатковими накладними (т.2 а.с.193), рахунками-фактурами (т.2 а.с.194-195), податковими накладними (т.2 а.с.191-192).

Вищезазначені податкові накладні позивачем включено до складу податкового кредиту за лютий 2011р. та березень 2011р. у загальній сумі ПДВ -7045 грн., що встановлено податковим органом при перевірці ПАТ „по виробництву сільськогосподарської техніки „Червона зірка" та про що свідчать податкова декларація з ПДВ з додатками. (т.1 а.с.180-189)

Позивачем за отриманий товар перераховано на розрахункові рахунки ТОВ ВКФ „Промтехнологія" вартість отриманого товару, про що свідчать виписка з банку по рахунках позивача (т.2 а.с.196).

Витрати, понесені ПАТ „по виробництву сільськогосподарської техніки „Червона зірка" на придбання товару у ТОВ ВКФ „Промтехнологія" позивачем віднесено до складу валових витрат 1 кв. 2011р. у сумі 38343 грн.

До того ж, суд враховує, що контрагент позивача ТОВ ВКФ „Промтехнологія", на запит суду, підтвердив що між ним та ПАТ „по виробництву сільськогосподарської техніки „Червона зірка" були фінансово-господарські відносини, надавши первинні бухгалтерські документи та докази декларування та сплати податкових зобов'язань, а також докази перевезення товару -товарно-транспортні накладніф (т.3 а.с.108-169)

Крім того, в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 -директор ТОВ ВКФ „Промтехнологія", підтвердив реальність виконання позивачем договору, зазначивши, що в березні 2011 року була поставка пил стрічкових. ТОВ ВКФ „Промтехнологія" поставляло позивачу власними транспортними засобами та за власний рахунок товар.

Згідно п.1.32 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334/94-ВР (далі за текстом -Закон №334/94-ВР, чинний на час виникнення спірних правовідносин) господарською діяльністю є будь - яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Частиною 1 статті 3 Господарського кодексу України встановлено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.

Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.

Аналіз наведених норм дає підстави для визначення таких обов'язкових ознак господарської діяльності, як: провадження такої діяльності суб'єктами господарювання; здійснення її у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із змісту п.11.2. ст.11 Закону №334/94-ВР, якою встановлені умови визначення дати формування валових витрат, первинними, розрахунковими документами, на підставі яких платником податків здійснюється відображення господарської операції в податковому обліку, є або документи, що підтверджують оплату вартості товару, або документи, що підтверджують отримання товару. При цьому, п.5.11 ст.5 Закону №334/94-ВР передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Отже, за своїм змістом наведені норми передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, що відповідають вимогам Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 25.05.1995р. № 88, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

До того ж суд, враховує, що позивачем визнано правомірним збільшення ПАТ „по виробництву сільськогосподарської техніки „Червона зірка" суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 8129 грн., що стосується кредиторської заборгованості по фірмі «LEMKEN GMBH CO.KG»Німеччина, щодо порушення пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України.

Враховуючи те, що кошти, які було перераховано позивачем на розрахункові рахунки ТОВ „Аутрайт", ТОВ „Медіум-плюс", ТОВ „Медіум - сталь", ТОВ ВКФ „Промтехнологія", ПП „Белвас" є компенсацією за отриманий товар, а також наявність документального підтвердження виконання операцій між даними юридичними особами, наданими суду первинними документами, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат на придбання товарів суми нарахованих (сплачених) витрат за отриманий від ТОВ „Аутрайт", ТОВ „Медіум-плюс", ТОВ „Медіум - сталь", ТОВ ВКФ „Промтехнологія", ПП „Белвас" товар. Що означає відсутність у відповідача правових підстав для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 61803 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 51713 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 10090 грн..

В судовому засіданні представники відповідача посилалися на те, що позивачем протягом перевіряємого періоду занижено податок на додану вартість всього на суму 171464 грн., в тому числі, за липень 2010 року на суму 14830 грн., за серпень 2010 року -37755 грн., за вересень 2010 року -30276 грн., жовтень 2010 року -67034 грн., грудень 2010 року -627 грн., січень 2011 року -4350 грн., лютий 2011 року -2397 грн., березень 2011 року -5829 грн., травень 2011 року -5267 грн., червень 2011 року -3099 грн..

Відповідно до п.п.14.1.179 та п.п.14.1.181 Податкового кодексу України, який відповідає пунктам 1.6, 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. №168/97-ВР, (далі за текстом -Закон №168/97-ВР, який втратив чинність 01.01.2011р.), податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України та пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що для віднесення платником податку до податкового кредиту суми податку на додану вартість необхідно, зокрема, підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факти отримання товару (послуги) та його оплати, а також наявність мети отримання товару (послуг), пов'язаної із подальшим використанням отриманих товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України та пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 №168/97-ВР вбачається, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктами 201.1, 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, які кореспондуються з пп.7.2.1 п.7.2 ст.7, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

Згідно ст.1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-XIV (далі за текстом -Закон №996-XIV) первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1, 2 ст.9 Закону №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отримані позивачем податкові накладні не мають недоліків, які згідно зі ст.201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону №996-XIV, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, спричиняють втрату ними статусу податкових накладних.

Таким чином, враховуючи наведені норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій позивача з його контрагентами ТОВ „Аутрайт", ПП „Дол-В", ТОВ „Медіум-плюс", ТОВ „Медіум - сталь", ПП „БВП-БУД", ТОВ ВКФ „Промтехнологія", ПП „Белвас", ТОВ „Компанія Тегра", є належні первинні документи, які містять всі необхідні реквізити та відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством для первинних документів, які фіксують факт здійснення господарської операції.

З аналізу вищенаведених норм законодавства та правовідносин позивача з ТОВ „Аутрайт", ПП „Дол-В", ТОВ „Медіум-плюс", ТОВ „Медіум - сталь", ПП „БВП-БУД", ТОВ ВКФ „Промтехнологія", ПП „Белвас", ТОВ „Компанія Тегра" вбачається, що позивачем дотримано всіх вимог закону пов'язаних з формуванням податкового кредиту, оскільки єдиною підставою для цього являється наявність у платника податку -покупця належно оформленої податкової накладної.

Крім того, суд враховує, що підставою зарахування сплаченого податку до податкового кредиту відповідного звітного періоду, та при наявності умов, визначених пп.200.1-200.4 ст.200 Податкового кодексу України, є наявність передбачених законом бухгалтерських документів, що підтверджують факти отримання товару (послуги) та його оплати, а також наявність мети отримання товару (послуги), пов'язаної із подальшим використанням отриманих товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника.

Суд також зазначає, що наявність вищевказаних законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту є обов'язковою, але, не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості у документах, на підставі яких вони сформовані, не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції з придбання товару (робіт, послуг) не мали реального характеру.

Так, у відповідності до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, право платника податку на податковий кредит ставиться в залежність від отримання податкової накладної, а не від сплати його контрагентами податку до бюджету та їх знаходження за юридичними адресами після здійснення господарських операцій.

Факт використання товару позивачем у власній господарській діяльності, та, відповідно, реальність виконання договору сторонами, підтверджується первинними бухгалтерськими документами, щодо отримання даного товару та робіт, використання його в господарській діяльності, що підтверджується належними доказами, які містяться в матеріалах справи.

Так, на підтвердження використання отриманого товару від ПП „Белвас", ТОВ „Аутрайт ЛТД", ТОВ „Медіум-плюс", ТОВ „Медіум-сталь", ТОВ ВКФ „Промтехнологія", у власній господарській діяльності, позивачем надано докази, які підтверджують факт подальшого використання даного товару та які містяться в матеріалах справи. (т.3 а.с.182-250, т.4 а.с.1-117)

Із наведеного вбачається, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

Враховуючи те, що факт придбання позивачем у ТОВ „Аутрайт ЛТД", ТОВ „Медіум-плюс", ТОВ „Медіум-сталь", ТОВ ВКФ „Промтехнологія", ПП „Белвас", ПП „Дол-В", ПП „БВП-БУД", ТОВ „Компанія Тегра" товарів та послуг, згідно вищезазначених договорів підтверджується належними первинними бухгалтерськими документами, суд дійшов висновку про фактичне підтвердження наявності у позивача підстав для віднесення суми сплаченого даним контрагентам ПДВ у розмірі 171464 грн. до податкового кредиту та про протиправність збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 246426 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 171464 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 75262 грн..

Суд критично оцінює твердження відповідача, що фінансово-господарські угоди між позивачем та ТОВ „Аутрайт ЛТД", ТОВ „Медіум-плюс", ТОВ „Медіум-сталь", ТОВ ВКФ „Промтехнологія", ПП „Белвас", ПП „Дол-В", ПП „БВП-БУД", ТОВ „Компанія Тегра" є нікчемними.

Так, станом на час проведення господарських операцій між позивачем та ТОВ „Аутрайт ЛТД", ТОВ „Медіум-плюс", ТОВ „Медіум-сталь", ТОВ ВКФ „Промтехнологія", ПП „Белвас", ПП „Дол-В", ПП „БВП-БУД", ТОВ „Компанія Тегра", дані юридичні особи були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується витягами з ЄДР (т.2 а.с.213-228) та були платниками податку на додану вартість, що не заперечувалось і представником відповідача в судовому засіданні.

У відповідності з вимогами частин 2, 3 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. При цьому підставою недійсності правочину у відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч. 1 ст. 203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У відповідності до вимог ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

Акт перевірки Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення -рішення, не містить жодних посилань на наявність ознак, які передбачені ч.1 ст.228 ЦК України.

Крім того, з урахуванням положень пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доки контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам. Податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 ЦК України.

Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено пунктом 11 статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ „Про державну податкову службу в Україні".

Відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю -не настають.

Посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, статтю 215 є безпідставними, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Інших підстав визнання правочину нікчемним діюче законодавство не передбачає.

Недійсність правочинів між позивачем та контрагентами не визнана в судовому порядку, у зв'язку з чим, факти, викладені в акті перевірки, не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 ЦК України відносно того, що укладені позивачем правочини з зазначеними контрагентами не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та є підставою для визнання таких правочинів недійсними.

Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Також відповідачем не наведено доказів, що свідчили б, що договори, сторонами яких є позивач та ТОВ „Аутрайт ЛТД", ТОВ „Медіум-плюс", ТОВ „Медіум-сталь", ТОВ ВКФ „Промтехнологія", ПП „Белвас", ПП „Дол-В", ПП „БВП-БУД", ТОВ „Компанія Тегра" укладені з метою, що суперечить інтересам держави, в тому числі, в частині ухилення від сплати податків в передбаченому законодавством обсязі та отримання незаконної податкової вигоди.

Крім того, відповідачем не доведено, що ТОВ „Аутрайт ЛТД", ТОВ „Медіум-плюс", ТОВ „Медіум-сталь", ТОВ ВКФ „Промтехнологія", ПП „Белвас", ПП „Дол-В", ПП „БВП-БУД", ТОВ „Компанія Тегра" було створено з відома або за участі позивача, з метою ухилення від оподаткування, порушення економічних інтересів держави щодо несплати встановлених законом податків.

Тобто, встановлення факту наявності або відсутності об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість, дата виникнення такого податкового зобов'язання можливі лише на підставі первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, внаслідок яких утворюється об'єкт оподаткування.

Відповідачем не надано жодних доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до валових витрат та складу податкового кредиту при обчисленні податку на прибуток та податку на додану вартість.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

На підставі аналізу встановлених обставин і правовідносин, що їм відповідають, суд дійшов висновку про неправомірність прийняття Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією податкового повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції №0001622310 від 15 грудня 2011 року, в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 61803 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 51713 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 10090 грн. та податкового повідомлення-рішення №0001612310 від 15 грудня 2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 246426 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 171464 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 75262 грн..

Позивачем заявлено позовні вимоги щодо визнання нечинними податкових повідомлень - рішень, які прийнято відносно конкретної юридичної особи по ПАТ виробництву сільськогосподарської техніки „Червона зірка", а отже є актами індивідуальної дії.

Проте, системний аналіз статей 105, 162, 171 КАС України дає підстави вважати, що даний спосіб захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб може стосуватись, виключно, оскарження нормативно - правових актів, оскільки у разі визнання протиправним (незаконним) акт індивідуальної дії є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий акт, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, - втрачає чинність після набрання рішенням суду законної сили.

Таким чином, враховуючи положення ч.2 ст.11 КАС України, а також те, що оскаржуване позивачем рішення є актом індивідуальної дії, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог в частині визнання даних рішень нечинними, визнавши оскаржувані рішення протиправними.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, судові витрати у розмірі 28,23 грн., здійснені позивачем, підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь ПАТ виробництву сільськогосподарської техніки „Червона зірка".

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов -задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції №0001622310 від 15 грудня 2011 року, в частині збільшення Публічному акціонерному товариству „по виробництву сільськогосподарської техніки „Червона зірка" суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 61803 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 51713 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 10090 грн..

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції №0001612310 від 15 грудня 2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 246426 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 171464 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 75262 грн.

Присудити Публічному акціонерному товариству „по виробництву сільськогосподарської техніки „Червона зірка" з Державного бюджету України судові витрати в сумі 28,23 грн..

Постанова суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України -протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено -28.05.2012р..

Cуддя підпис

З оригіналом згідно:

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Т.М. Кармазина