Рішення № 24384595, 01.06.2012, Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим

Справа № 105/324/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2012 р. року Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді -Козуб О. В.,

при секретарі -Кузь Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Джанкой цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу у розмірі 29513 гривень 45 копійок, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про стягнення суми боргу у розмірі 29513 гривень, посилаючись на ст.1046, ст.ст. 1047, 1049 Цивільного кодексу України, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що у квітні та травні 2011 року вона передала відповідачу в борг грошові кошти у розмірі 2500 доларів США і 110000 російських рублів, відповідач погашала борг частинами, останній раз віддала гроші у грудні 2011 року. Строк повернення грошових коштів визначено ними за першою вимогою. Договір між ними укладений в усній формі. Оскільки відповідач в грудні 2011 року перестала повертати борг, вона звернулась з заявою до Джанкойського РВ, який постановою від 26.12.2011 року відмовив у порушенні кримінальної справи відносно відповідача ОСОБА_2 за ст.190 КК України. У матеріалах перевірки за її заявою Джанкойського МВ ГУ МВС України в АРК містяться пояснення ОСОБА_2, з яких вбачається, що вона має перед нею борг у розмірі 2500 доларів США та 35000 рублів. За курсом НБУ долара та російського рубля до гривні станом на 05.03.2012 року борг складається з 19970 гривень ( 2500 доларів США х 7,98 грн.) та 9543 гривні 45 копійок ( 35000 рублів х 0,27267 грн.), а всього борг становить 29513 гривень 45 копійок.

Позивач ОСОБА_1 та її представник у судове засідання, яке продовжено 31.05.2012 року, з'явились. В судових засіданнях позивач та представник позивача підтримали заявлені позовні вимоги у повному обсязі, позивачем предмет, підставу позову та розмір позовних вимог не змінено. Пояснила позивач, що приблизно наприкінці грудня 2010 року або початку січня 2011 року, точно вона не пам'ятає, відповідач отримала від неї грошові кошти у гривнях приблизно 400000 гривень, і зазначила, що вказані грошові кошти вони передала відповідачу заздалегідь при купівлі останньою у неї російських рублів, а відповідач повинна була повернути їй 70000 російських рублів. Потім, у червні 2011 року її подруга ОСОБА_3, яка проживає в м.Сімферополь дала ще 7850 гривень відповідачу, які передала вона відповідачу, а відповідач зобов'язалась придбати за ці гроші 1000 доларів США, а оскільки відповідач 1000 доларів США не передала її подрузі, то вона пообіцяла платити 5% щомісячно від 1000 доларів США. Також, у березні 2011 року вона передала відповідачу ще 600 євро, а відповідач зобов'язалась придбати за ці кошти російські рублі, а різницю у курсі валют поділити з нею порівну. Наприкінці 2010 року, відповідач отримала від неї 1500 доларів США у борг під відсотки, строк повернення цих грошових коштів не обумовлювався ними. Відповідач з грудня 2011 року не сплачує їй борги. Повідомила суд, що письмових договорів, розписок між нею та відповідачем не укладалось, але відповідач у своїх поясненнях, які містяться у матеріалі Джанкойського МВ ГУ МВС України в АРК, вказала що, сума боргу складає 2500 доларів США та 35000 російських рублів. Вказані пояснення відповідача зафіксовані у матеріалі Джанкойського МВ та у постанові Джанкойського МВ про відмову у порушенні кримінальної справи від 26.12.2011 року, яка є офіційним документом.

Відповідач у судове засідання, яке продовжено 31.05.2012 року, з'явилась. В судових засіданнях не визнала позовні вимоги у повному обсязі, заперечувала проти наявності у неї перед позивачем боргових зобов'язань у будь-якому розмірі, посилалась на відсутність у неї боргу перед позивачем, мотивуючи свої заперечення тим, що вона раніше отримувала у позивача у 2010 році, 2011 році в борг для своїх особистих потреб грошові кошти у розмірі 1000 доларів США та 1500 доларів США зі сплатою відсотків, які вона повернула позивачу у травні 2011 року, та брала суму у гривнях, яку не пам'ятає, але яка по курсу становила 700 доларів США, і 45000 російських рублів, які вона повернула позивачу, оскільки сплатила їй 3000 доларів США вона повернула ці кошти у повному обсязі. Вона визнавала частину боргу в грудні 2011 року при наданні пояснень в Джанкойському МВ ГУ МВС України в АРК, але після цього повернула всі борги позивачу.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу у розмірі 29513 гривень 45 копійок не підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що за заявами сторін постановами Джанкойського МВ (по обслуговуванню м.Джанкой та Джанкойського району) ГУ МВС України в АРК від 26.12.2011 року, від 27.12.2011 року відмовлено у порушенні кримінальних справ відносно позивача та відповідача (а.с.6, 31). При проведенні перевірки Джанкойським МВ (по обслуговуванню м.Джанкой та Джанкойського району) ГУ МВС України брали письмові пояснення сторін стосовно боргових правовідносин між ними та завдання тілесних ушкоджень.

Ч.3 ст.10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків встановлених законом.

Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.ст.57-60 ЦПК України, положення яких було роз'яснено сторонам при роз'ясненні ним їх прав та обов'язків в попередньому та в судовому засіданні, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належні та допустимі докази, усні та письмові, подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд за діючим законодавством позбавлений права самостійно витребувати докази та визначатися за сторін з доказами, які мають значення для розгляду справи, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до положень ч.1 ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у 10 разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа - незалежно від суми. Ч.2 цієї статті передбачає, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання його позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача до відповідача у повному обсязі, виходить з того, що позивачем на виконання вимог ст.60 ЦПК України не надано належних доказів, підтверджуючих наявність у відповідача перед позивачем на момент розгляду вказаного позову грошових зобов'язань, оскільки укладення договору позики та його умов може бути підтверджено тільки розпискою позичальника - відповідача або іншим документом, якій посвідчує передання позичальнику позикодавцем визначеної грошової суми, в суді позивачем таких документів не надано, а відповідач не визнала наявність у неї боргу перед позивачем у будь-якому розмірі.

Суд не приймає до уваги і вважає необґрунтованими посилання позивача на матеріали Джанкойського МВ ГУ МВС України в АРК на підтвердження наявності боргу у відповідача перед нею, оскільки відповідач не визнала наявність боргу перед позивачем в будь-якому розмірі в суді, а позивачем не надано належного доказу - договору позики, розписки або іншого боргового документу, який підписаний відповідачем і підтверджує укладення договору позики (факт отримання відповідачем грошей, їх кількість, та визначений сторонами строк повернення або момент пред'явлення вимоги), а письмові пояснення сторін в матеріалах перевірки Джанкойського МВ не є належним доказом за вказаними правовідносинами, та постанови Джанкойського МВ ГУ МВС України в АРК про відмову у порушенні кримінальних справ відносно сторін не мають обов'язкового значення для суду при вирішенні цієї справи ( ч.4 ст.61 ЦПК України) та не є тим борговим документом, поняття якого міститься в ч.2 ст.1047 ЦК України.

Також, суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, приймає до уваги те, що частина грошових коштів, про які заявлено позивачем, надавались іншими особами, та те, що по грошовим коштам у розмірі 70000 російських рублів, згідно пояснень позивача, не виникало взагалі боргових зобов'язань, оскільки вказані кошти передавались на рахунок обміну валюти гривні на долари, російські рублі.

Згідно ст.ст.86, 88 ЦПК України, Постанови КМУ№ 590 від 27.04.2006 року «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави", судовий збір у розмірі 295 гривень 30 копійок, витрати на правову допомогу у розмірі 200 гривень, сплачені позивачем, не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Крім цього, витрати на правову допомогу по складанню позову адвокатом ОСОБА_4 у розмірі 200 гривень, сплачених позивачем за корінцем квитанції від 21.03.2012 року, також не підлягають задоволенню з тих підстав, що у виписці з договору доручення від 24.04.2012 року адвокат ОСОБА_4 не уповноважена на надання послуг по складанню позовної заяви (має право підписувати позов від імені позивача та подавати його до суду), не надано розрахунок вартості роботи адвоката ОСОБА_4, часу, який витрачений нею на складання позовної заяви.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 14, ст.ст.57- 60, 61, ст.ст.86, 88, 212, 215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу у розмірі 29513 гривень 45 копійок у повному обсязі.

Рішення|розв'язання,вирішення,розв'язування| може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особа, яка брала участь у справі, але не була присутня у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, подає апеляційну скаргу на рішення протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя О. В. Козуб