Постанова № 24383912, 17.05.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 травня 2012 р. (10:41) Справа №2а-2123/12/0170/11

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Москаленка С.А., при секретарі Фурлетовій Г.Ю., розглянувши за участю представника позивача - ОСОБА_1, дов. б/н від 02.02.12р.

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікувальний комплекс "МАРАТ"

до Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта АР Крим,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3

про скасування розпорядження,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лікувальний комплекс "МАРАТ" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта АР Крим про скасування розпорядження № 118611 від 26.07.2007 року.

Позов вмотивовано тим, що оскаржуваним розпорядженням УПФУ в м. Ялта з 14.02.2007р. призначено наукову пенсію колишньому працівнику ТОВ «Лікувальний комплекс «МАРАТ» (правонаступник санаторію «Марат») ОСОБА_3. Позивач вважає, що пенсія призначена безпідставно, оскільки санаторій «Марат» не проходив державну атестацію, тобто не підтверджувався науковий напрямок установи. Відтак, дія статті ст. 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", якою встановлюються підстави нарахування наукової пенсії, не поширюється на ТОВ «Лікувальний комплекс «МАРАТ». Крім того, Переліком посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" не передбачено посади, якої обіймав ОСОБА_3., а саме - головний лікар, коли працював в санаторії «Марат» з 1970р. до 1984 р.

З цих підстав позивач просив позов задовольнити та скасувати розпорядження УПФУ в м. Ялта про призначення ОСОБА_3. наукової пенсії.

Ухвалою суду від 20.03.12р. до справи залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3

У судовому засідання представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності. У матеріалах справи наявне заперечення на позов, в якому зазначається, що позивачем пропущений строк звернення до суду, оскільки на спір із скасування розпорядження суб'єкту владних повноважень поширюється строк у півроку.

Також відповідач пояснив, що розпорядження № 118611 від 26.07.207 року прийнято на підставі довідки ТОВ «Лікувальний комплекс «Марат», в якій зазначалось, що з 23.04.1970р. до 02.01.1984 р. ОСОБА_3. займав посаду в санаторії «Марат» за спеціальністю, що відповідає галузі науки, за якою присуджено наукова ступінь кандидата медичних наук 14.00.12 - лікувальна фізкультура та спортивна медицина. У довідці вказувалося на не бюджетний статус ТОВ «Лікувальний комплекс «МАРАТ».

Відповідачем надано постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11.11.2011р. у справі № 2а/0570/17449/201, якою задоволено позов УПФУ в м. Дзержинськ Донецької області та стягнуто з ТОВ «Лікувальний комплекс «Марат» суму різниці між науковою пенсією та пенсією, призначеною за іншими законодавчими актами, в розмірі 38537,52 грн., яка сформувалась при виплаті пенсії ОСОБА_3. з 14.02.07р. по 01.10.11р.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позивач є юридичною особою, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 №611143, ідентифікаційний код 02650794, зареєстрований 13.11.1992року(а.с.7).

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Лікувальний комплекс «Марат» є правонаступником «Лікувально-оздоровчого комплексу «Марат» відповідно до установчого договору про створення і діяльність ТОВ «Лікувальний комплекс «Марат», перереєстрований в Реєстрі суб'єктів підприємницької діяльності 02.04.2002р. керуючим справами виконкому Ялтинської міської ради (а.с.18-27).

Відповідно до статуту «Лікувально-оздоровчого комплексу «Марат», створеного у 1992 році та рішення виконкому Ялтинської міської ради народних депутатів від 13.11.1992р. № 799(3) зареєстровано Лікувально-оздоровчий комплекс «Марат», реєстраційний номер 75, основним видом діяльності якого є забезпечення санаторно-курортного лікування органів дихання не туберкульозного характеру та відпочинок працюючих згідно із законодавством (а.с.28-31,36).

Окрім того, як вбачається із статуту Лікувально-оздоровчого комплексу «Марат» та заяви директора про реєстрацію юридичної особи ЛОК «Марат», останній створений шляхом перетворення на базі основних та оборотних засобів колишнього санаторію «Марат».

Згідно з п.1 частини 1 статті 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальниками визнаються роботодавці підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру. Частиною 1 статті 15 Закону визначено, що платниками страхових внесків є страхувальники, зазначені у статті 14 Закону.

Таким чином, ТОВ «Лікувальний комплекс «Марат» являється страхувальником та платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Законом України "Про наукову та науково-технічну діяльність" визначаються правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку науково-технічної сфери, створює умови для наукової і науково-технічної діяльності, забезпечення потреб суспільства і держави у технологічному розвитку.

Відповідно до статтею 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" держава встановлює для наукових (науково-педагогічних) працівників, які мають необхідний стаж наукової роботи, пенсії на рівні, що забезпечує престижність наукової праці та стимулює систематичне оновлення наукових кадрів.

У зв'язку із тим, що оскаржуване рішення відповідача було прийнято 26 липня 2007р., суд у подальшому посилається на зазначений закон та інші нормативно-правові акти в їх редакції на момент винесення спірного рішення.

14.02.2007 року ОСОБА_3 звернувся до Управління Пенсійного фонду в м. Ялта про перерахування пенсії призначеної за віком на пенсію по науці (а.с.37).

Відповідно до довідки № 127 від 25.12.2006року, виданої ТОВ «Лікувальний комплекс «Марат», ОСОБА_3. в період з 23.04.1970р. до 02.01.1984 р. працював на посаді головного лікаря санаторію «Марат». У вказаний період займав посаду за спеціальністю, що відповідає галузі науки, за якою присуджено наукова ступінь кандидата медичних наук 14.00.12 лікувальна фізкультура та спортивна медицина (а.с.63).

Розпорядженням № 118611 від 26.07.2007р. УПФУ в м. Ялта прийнято рішення про перерахування ОСОБА_3. пенсії з одного виду на інший та призначення пенсії як науковому працівнику із стажем наукової праці в 43 роки 2 міс 12 днів в розмірі 3 248,73грн.

Відповідно до розрахунку стажу до розпорядження № 118611 науковий стаж ОСОБА_3. розподілявся відповідно до відпрацьованого часу в ДП «Ялтакурорт», ЗАТ «Санаторій ім. С.М. Кірова» та ТОВ «Лікувальний комплекс «Марат» (а.с.39-41).

Згідно із ч. 9 ст. 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.

Відтак, ТОВ «Лікувальний комплекс «Марат» як правонаступник санаторію «Марат», в якому працював ОСОБА_3. з 1970р. до 1984 р., визначений платником різниці між пенсією, призначеної ОСОБА_3. відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та пенсією за віком, визначеної ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Судом встановлено, що оскільки ТОВ «Лікувальний комплекс «Марат» здійснює внески до Управління Пенсійного фонду України м. Дзержинська Донецької обл., останнім було поданий позов до Донецького окружного адміністративного суду про стягнення з ТОВ «Лікувальний комплекс «Марат» заборгованості з відшкодуванню різниці між сумою пенсії, призначеної як науковому працівнику, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на суму 38 537,52 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду у справі № 2а/0570/17449/2011 від 11.11.2011р. позов задоволено та стягнуто із ТОВ «Лікувальний комплекс «Марат» заборгованість з відшкодування різниці в пенсіях в розмірі 38 537,52 грн. (а.с. 65-68). Зазначена постанова не набрала законної сили.

Не погодившись із розпорядженням № 118661 від 26.07.2007р. УПФУ в м. Ялта про призначення ОСОБА_3. пенсії відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" ТОВ «Лікувальний комплекс «Марат» звернувся до суду із вимогою про його скасування.

Перевіривши доводи позивача, суд зазначає наступне.

Порядок призначення пенсій науковим працівникам встановлений ст.24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» N 1977-XII від 13.12.1991р. (далі Закон).

Частиною 2 ст. 24 Закону встановлено, що пенсія науковому (науково-педагогічному) працівнику призначається при досягненні пенсійного віку:

чоловікам - за наявності стажу роботи не менше 25 років, у тому числі стажу наукової роботи не менше 20 років;

жінкам - за наявності стажу роботи не менше 20 років, у тому числі стажу наукової роботи не менше 15 років.

Частиною 17 ст.24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» встановлено, що право на призначення пенсії відповідно до цього Закону поширюється також і на осіб, які на момент звернення за призначенням пенсії працюють на будь-яких посадах на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності та мають стаж наукової роботи, передбачений частиною другою цієї статті.

Із наведених норми слідує, що умовою призначення пенсії, як науковому працівнику є досягнення особою пенсійного віку, наявність стажу роботи чоловікам не менше 25 років та стажу наукової роботи не менше 20років.

Відповідно до ст.22-3 Закону до стажу наукової роботи зараховується, зокрема час роботи осіб, які мають науковий ступінь, за спеціальністю відповідно до групи спеціальностей галузі науки, з якої присуджено науковий ступінь, з дня зайняття посади за цією спеціальністю.

Окрім того, згідно ч. 8 ст.24 Закону передбачено, що Перелік посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до цієї статті, затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням положень статей 22-1, 22-2 цього Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2004р. № 257 затверджено Перелік посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність".

Пунктом 2 цієї постанови встановлюється, що до наукового стажу, який дає право на призначення пенсій та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", зараховується час роботи осіб, які мають науковий ступінь, на посадах за спеціальністю відповідно до групи спеціальностей галузі науки, з якої присуджено науковий ступінь, з дня зайняття посади за цією спеціальністю.

Суд зазначає, що 25.12.2006 року позивачем видано довідку № 127 ОСОБА_3 в тому, що він в період з 23.04.1970р. до 02.01.1984 р. працював на посаді головного лікаря санаторію «Марат». У вказаний період займав посаду за спеціальністю, що відповідає галузі науки, за якою присуджено наукова ступінь кандидата медичних наук 14.00.12 лікувальна фізкультура та спортивна медицина.

З викладеного вбачається, що до наукового стажу роботи зараховується час роботи ОСОБА_3. на посаді головного лікаря санаторію «Марат», оскільки його посада відповідача галузі науки, за якою присуджено наукову ступінь.

Доказів відкликання вказаної довідки позивачем не надано.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність у Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта під час призначення пенсії ОСОБА_3. та винесенні оскаржуваного розпорядження, підстав для не врахування вказаного у довідці стажу як наукового.

Більш того, судом до матеріалів справи залучена копія диплома кандидата наук серія НОМЕР_1 від 05.06.1985року із якого вбачається, що ОСОБА_3. присуджено наукову ступень кандидата медичних наук(а.с.62).

Окрім того, суд зазначає, що із оскаржуваного розпорядження та подання про призначення пенсії вбачається про те, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 загальний стаж роботи 46років 8 місяців. До наукового стажу зараховано стаж роботи 3 роки 4 місяці у ДП «Ялтакурорт», 12 років 6 місяців у ЗАТ «Санаторій ім. С.М. Кірова» та 13 років 8 місяців на посаді головного лікаря санаторію «Марат». Відтак загальний стаж наукового працівника на момент призначення пенсії склав більше 20років, з урахуванням часу роботи у санаторії «Марат».

Отже, суд дійшов висновку, що під час призначення відповідачем пенсії третій особі УПФУ в м. Ялта були дотримані всі вимоги закону, а відтак розпорядження Управління Пенсійного фонду в м. Ялта № 118611 від 26.07.2007р. є правомірним. Оскаржуване рішення відповідача прийнято на підставі документів, достовірність яких на момент призначення пенсії не спростована.

Суд вважає необґрунтованими посилання позивача на ту обставину, що відповідач при призначенні пенсії третій особі був зобов'язаний перевірки наявність у санаторію «Марат» державної атестації як наукової установи, оскільки це право пенсійного фонду, а не обов'язок.

Щодо посилання позивача на вимоги ч. 32 ст. 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» відповідно до якої дія цієї статті поширюється на наукових (науково-педагогічних) працівників наукових установ та організацій недержавної форми власності, які пройшли державну атестацію згідно із цим Законом, недержавних вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації, що діють відповідно до Закону України "Про вищу освіту", міжнародних наукових організацій, відкритих на території України відповідно до міжнародних договорів, установчі документи яких затверджено Кабінетом Міністрів України, а також на наукових (науково-педагогічних) працівників наукових установ і вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації, що належали партійним та громадським організаціям колишніх Української РСР, інших республік СРСР та СРСР суд зазначає, що вимоги цієї часини статті слід розглядати у системному взаємозв'язку із іншими нормами цього Закону, зокрема й щодо віднесення до стажу наукової роботи часу роботи осіб, які мають науковий ступінь, на посадах за спеціальністю відповідно до групи спеціальностей галузі науки, з якої присуджено науковий ступінь.

Суд також вважає за необхідне зазначити про те, що позивачем не пропущені строки звернення із адміністративним позовом до суду, оскільки про нарахування ОСОБА_3. пенсії як науковому працівнику та винесення відповідного розпорядження позивач дізнався при розгляді справи Донецьким окружним адміністративним судом про стягнення з позивача заборгованості з відшкодування різниці пенсії в розмірі 38537, 52 грн.

Доказів того, що ТОВ «Лікувальний комплекс «Марат» було відомо раніше про оскаржуване розпорядження, ніж з постанови Донецького окружного адміністративного суду від 11.11.2011р., відповідачем не надано. Враховуючи, що позивач звернувся до суду 17.02.12р. відповідно до штампу на поштовому конверті, шестимісячний строк звернення до адміністративного суду не порушений.

За таких обставин, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

В судовому засіданні 17.05.12 року оголошена вступна та резолютивна частини постанови, а постанова у повному обсязі складена 22.05.12 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Москаленко С.А.