Постанова № 24383753, 31.05.2012, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/2570/1397/2012

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2012 р. м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Соломко І.І.,

за участю секретаря Розмовенко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства «Гурбинці» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В :

18.04.2012 року Чернігівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі-позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства «Гурбинці»(далі-відповідач), в якому остаточно просить суд стягнути адміністративно-господарські санкції за невиконання відповідачем нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2011 році у сумі 4700,00 грн. та пені в розмірі 0,94 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно форми звіту (№ 10-ПІ) про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік, поданого відповідачем, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу Приватного підприємства «Гурбинці» у 2011 році становила 10 осіб. Відповідно до вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" норматив для працевлаштування інвалідів на підприємстві відповідача складає 1 робоче місце. Відповідачем не виконано норматив по працевлаштуванню інвалідів. Розмір середньорічної заробітної плати на підприємстві відповідача за 2011 рік становить 4700,00 грн. Таким чином, сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2011 році становить 4700,00 грн. За порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій нарахована пеня в сумі 0,94 грн. На момент звернення до суду відповідачем адміністративно-фінансові санкції та пеня не сплачені.

В судове засідання представник позивача не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи у його відсутності.

Відповідач в судове засідання представника не направив, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі.

Відповідно до частини 2 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних в ній доказів.

Відповідно до частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Дані правовідносини регулюються Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-ХІІ від 21.03.1991 року.

Судом встановлено, що середньооблікова чисельність штатних працівників відповідача становить 10 осіб, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів - 1 особа, фонд оплати праці штатних працівників в 2011 році складав 94,0 тис. грн., середньорічна заробітна плата на підприємстві відповідача становила у 2011 році 4700,00грн., позивачем самостійно у звіті розраховано адміністративно-господарську санкцію за невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2011 рік в сумі 4700,00 грн. (а.с.4).

Працевлаштування - це система організаційних, економічних і правових заходів, направлених на забезпечення трудової зайнятості населення.

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-ХІІ від 21.03.1991 року, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 3 статті 18-1 цього Закону, державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Таким чином, суд приходить до висновку, що покладення на підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, обов'язку працевлаштування інвалідів, передбачає виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, створення для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечення інших соціально-економічних гарантій, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Таким чином, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить у відповідача 1 особа.

Доказів, що на підприємстві у 2011 році виділено та створено робоче місце відповідачем суду не надано.

Отже, обов'язок виділення та створення робочих місць для них відповідачем не виконано.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Разом із тим, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України від 25 червня 1991 року № 1251-XII "Про систему оподаткування", а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відтак, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.

Згідно частини 4 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 року № 803 підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Доказів, що відповідачем щомісячно протягом 2011 року до місцевого центру зайнятості подавались звіти про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, відповідачем суду не надано, що також підтверджується листом від 16.03.2012 року № 03/318 Ічнянського районного центру зайнятості (а.с.5).

Судом встановлено, що згідно звіту про зайнятись і працевлаштування інвалідів за 2011 рік (форма № 10-ПІ) середньооблікова чисельність штатних працівників відповідача становить 10 осіб, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів - 1 особа, середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність - 0 осіб.

Отже, невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів становить -1 робоче місце.

Згідно частини 5 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Фонд оплати праці штатних працівників в 2011 році становить 94,0 тис. грн., середньорічна заробітна плата на підприємстві відповідача становила у 2011 році - 4700,00грн. Сума адміністративно-господарських санкцій за нестворене робоче місце для інваліда в 2011 році визначена відповідачем у звіті - 4700,00 грн.

Отже, сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2011 році складає 4700,00 грн.

Адміністративно-господарські санкції відповідач повинен був сплатити самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, однак до цього часу сума заборгованості до Державного бюджету сплачена не була.

Відповідно до підпункту 3.1 пункту 3 Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15 травня 2007 р. № 223, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річної облікової ставки Національного банку України за кожен календарний день прострочення (наведених у постановах Правління Національного банку України), що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Постановою Національного банку України від 21.03.2012 року № 102 «Про регулювання грошово-кредитного ринку» з 23.03.2012 року встановлена облікова ставка у розмірі 7,5 відсотків річних за кожен календарний день прострочення (наведених у постановах Правління Національного банку України), що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

За порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій відповідачу нарахована пеня в розмірі 0,94 грн.

Враховуючи те, що кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що відповідач не надав до суду доказів, які спростовують вимоги адміністративного позову.

А отже, суд знаходить позов обґрунтованим, доведеним і таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

За наведених обставин, позовні вимоги Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до з Приватного підприємства «Гурбинці» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають задоволенню повністю.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) згідно частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 9, 69-71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов Чернігівського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства «Гурбинці» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, - задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Гурбинці» (р/р 26007000101149 Банк Демарк м. Чернігів, МФО 353575, код ЄДРПОУ 3431347) на користь Державного бюджету (р/р 31210230700133 в ГУДКС України в Чернігівській області, МФО 853592, код 22825965, отримувач Державний бюджет Ічнянського району) адміністративно-господарських санкцій в сумі 4700 (сорок сім тисяч) грн. 00 коп. та пені в розмірі 0 (нуль) грн. 94 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Соломко І.І.