Постанова № 24383725, 21.05.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 травня 2012 року 19:26 № 2а-4626/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Покотило М.С. та представників:

позивача: Крижова С.В.;

відповідача: Мазніченко О.В.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агенція офісного будівництва" доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової службипровизнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішеньНа підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 21 травня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

30 березня 2012 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю "Агенція офісного будівництва" (далі по тексту -позивач, ТОВ "Агенція офісного будівництва") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва), в якому просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 26 жовтня 2011 року №0000587225 та №0000597225.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 квітня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-4626/12/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 17 квітня 2012 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2012 року замінено первинного відповідача -ДПІ у Шевченківському районі м. Києва на належного відповідача - Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту -ДПІ у Шевченківському районі м. Києва).

В судових засіданнях неодноразово оголошувалась перерва у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів.

В судовому засіданні 21 травня 2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав, відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 26 жовтня 2011 року №0000587225 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58, підпунктом 78.1.8 Податкового кодексу України, за порушення вимог підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України ТОВ "Агенція офісного будівництва" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 5 928 089,00 грн. за липень, вересень, жовтень 2010 року, лютий, березень 2011 року та зобов'язано сплатити штрафні санкції у розмірі 2,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 26 жовтня 2011 року №0000597225 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58, підпунктом 78.1.8 Податкового кодексу України, на підставі пунктів 200.4, 200.5 статті 200 Податкового кодексу України та листа Державної податкової адміністрації України від 27 січня 2010 року №1366/7/07-1417 виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування у сумі, заявленій у податковій декларації ТОВ "Агенція офісного будівництва", у зав'язку з чим відмовлено у наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2011 року у розмірі 53 194 765,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 13 жовтня 2011 року №181/07-214/32243850 "Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ "Агенція офісного будівництва", код ЄДРПОУ 32243850, з питань достовірності бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2010 року, липень 2010 року, серпень 2010 року, вересень 2010 року, жовтень 2010 року, листопад 2010 року, грудень 2010 року, січень 2011 року, лютий 2011 року, березень 2011 року, квітень 2011 року, травень 2011 року, червень 2011 року, липень 2011 року" (далі по тексту -Акт перевірки).

У висновках Акта перевірки встановлено порушення позивачем підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за липень 2010 року на суму 33 973,00 грн., за вересень 2010 року на суму 2 235,00 грн., за жовтень 2010 року на суму 5 886 019,00 грн., за лютий 2011 року на суму 195,00 грн.; пунктів 200.4, 200.5 статті 200 Податкового кодексу України та листа Державної податкової адміністрації України від 27 січня 2010 року №1366/7/07-1417 "Про надання роз'яснення", що призвело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за березень 2011 року на суму 5 667,00 грн., за липень 2011 року на суму 53 194 765,00 грн.

Порушення підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України відповідач мотивує тим, що позивачем не надано до перевірки документів, які б підтверджували факт оплати за поставлені товари (роботи, послуги) постачальникам та включено до бюджетного відшкодування суму відкоригованих (з від'ємним значенням) податкових зобов'язань, що не підлягають бюджетному відшкодуванню.

Порушення підпунктів пункту 200.5 статті 200 Податкового кодексу України та листа Державної податкової адміністрації України від 27 січня 2010 року №1366/7/07-1417 "Про надання роз'яснення" в Акті перевірки ґрунтується на наступному: ТОВ "Агенція офісного будівництва" неправомірно заявлено суму бюджетного відшкодування за липень 2011 року у розмірі 53 194 765,00 грн., у зв'язку з тим, що обсяги оподатковуваних операцій протягом останніх 12-ти місяців становлять 22 089 394,00 грн., оскільки неправомірно введено в експлуатацію частину громадського центру з готельним комплексом на 460 номерів та 12 апартаментів на земельній ділянці площею 0,7400 га за адресою: вул. Шолуденка, перехрестя просп. Перемоги і вул. Борщагівської в Шевченківському районі м. Києва, порушуючи вимоги Законів України "Про регулювання містобудівної діяльності", "Про архітектурну діяльність" та постанови Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №461, тобто, за відсутності підстав для відображення на 10 рахунку "Основні засоби" частини вказаного громадського центру.

Позивач вважає протиправними спірні податкові повідомлення-рішення, мотивуючи позовні вимоги наступним: висновки Акта перевірки про ненадання документів, які б підтверджували факт оплати за поставлені товари (роботи, послуги) постачальникам є безпідставними, адже всі платіжні документи були надані до перевірки та перевірені інспектором, а перелік платіжних доручень міститься, приміром на сторінках 53-54 Акта перевірки; діюче законодавство не встановлює неможливості отримання бюджетного відшкодування у зв'язку з коригуванням податкових зобов'язань або податкового кредиту, а в установлених законом випадках таке коригування є обов'язком платника податку; сума бюджетного відшкодування за липень 2011 року у розмірі 53 194 765,00 грн. сформувалась за рахунок спорудження громадського центру, а право на бюджетне відшкодування в разі придбання або спорудження (будівництва)основних фондів виникає також у разі коли такі основні фонди відображені на балансі підприємства в якості незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи, і навіть не були введені в експлуатацію.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акта перевірки, що стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, виходячи з нижчевикладених мотивів.

В частині висновків акта перевірки про порушення підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, суд звертає увагу на наступне.

До 01 січня 2011 року (до набрання чинності Податковим кодексом України) порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначався пунктом 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Так, відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду; залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах; залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

Аналогічна норма стосовно визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню міститься і в Податковому кодексі України.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України визначено, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою для отримання права на бюджетне відшкодування є фактична сплата податку на додану вартість отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до бюджету.

На підставі наявних в матеріалах справи належним чином засвідчених копій платіжних доручень та виписок банку суд встановив, що суми податку на додану вартість, завищення яких встановлено в Акті перевірки, а саме: за липень 2010 року в сумі 33 973,00 грн., за вересень 2010 року в сумі 2 235,00 грн., за жовтень 2010 року в сумі 5 886 019,00 грн., за лютий 2011 року в сумі 195,00 грн. та за березень 2011 року в сумі 5 667,00 грн. позивачем, як отримувачем товарів/послуг, у попередніх податкових періодах фактично сплачено постачальникам таких товарів/послуг, а отже, є такими, що підлягають бюджетному відшкодуванню.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо ненадання позивачем на перевірку документів, які б підтвердили факт оплати за поставлені товари (роботи, послуги) постачальникам, та звертає увагу, що зміст Акта перевірки свідчить про зворотне - на сторінці 2 Акта перевірки зазначено, що при перевірці використано, зокрема, платіжні документи за період з червня 2008 року по липень 2011 року; а на сторінках 28, 35, 53, 54 Акта перевірки перелічено реквізити платіжних доручень та відповідні сплачені суми.

Необґрунтованими, на думку суду, є також висновки Акта перевірки про неможливість отримання бюджетного відшкодування через здійснення позивачем коригування суми податкових зобов'язань, оскільки ні Закон України "Про податок на додану вартість", ні Податковий кодекс України не встановлюють таких обмежень при отриманні бюджетного відшкодування як коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Крім того, пункт 4.5 статті 4 Закон України "Про податок на додану вартість" та пункт 192.1 статті 192 Податкового кодексу України встановлюють обов'язок платників податку (отримувачів та постачальників) здійснити коригування суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала.

Суд вважає також за необхідне зазначити, що правомірність формування позивачем податкового кредиту, внаслідок якого утворилось від'ємне значення та виникло право на бюджетне відшкодування за перевірені періоди, відповідачем не заперечувалась; разом з тим, на підтвердження цього позивач надав до матеріалів справи належним чином засвідчені копії первинних, звітних та платіжних документів, які в свою чергу досліджено судом.

Так, від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту виникло у ТОВ "Агенція офісного будівництва" у зв'язку з придбанням (імпортом) будівельних матеріалів та робіт, послуг, пов'язаних з будівництвом громадського центру з готельним комплексом на 460 номерів та 12 апартаментів на земельній ділянці площею 0,7400 га за адресою: вул. Шолуденка, перехрестя просп. Перемоги і вул. Борщагівської в Шевченківському районі м. Києва (далі по тексту - Громадський центр); при цьому постачальники на момент здійснення господарських операцій були зареєстровані в установленому порядку як юридичні особи та платники податку на додану вартість.

В частині висновків Акта перевірки щодо порушення пункту 200.5 статті 200 Податкового кодексу України та листа Державної податкової адміністрації України від 27 січня 2010 року №1366/7/07-1417 "Про надання роз'яснення", суд звертає увагу на наступне.

По-перше, посилання на порушення позивачем норм листа Державної податкової адміністрації України від 27 січня 2010 року №1366/7/07-1417 "Про надання роз'яснення" є необґрунтованим, оскільки такий лист не має жодного правового значення і носить виключно інформативний характер.

Відповідно до пункту 200.5 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які:

були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів);

мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Відмовляючи позивачу в отриманні бюджетного відшкодування за липень 2011 року у розмірі у розмірі 53 194 765,00 грн., відповідач виходив з того, що ТОВ "Агенція офісного будівництва" мало обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, та не взяв до уваги спорудження Громадського центру через не введення його в експлуатацію у порядку, встановленому Законами України "Про регулювання містобудівної діяльності", "Про архітектурну діяльність" та постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №461 "Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів".

На думку суду, такий висновок податкового органу суперечить нормам Податкового кодексу України, виходячи з такого.

Як зазначено вище, обмеження встановлені пунктом 200.5 статті 200 Податкового кодексу України, в частині відсутності права на бюджетне відшкодування, не застосовуються до платників податків, що мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, однак нараховували податковий кредит внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Аналізуючи вказані правові норми в їх системному зв'язку, з огляду на визначення поняття основних фондів, наведене в пункті 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, суд приходить до висновку, що платник податку, який мав обсяг оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, має право на бюджетне відшкодування, якщо нарахування податкового кредиту відбулося внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів, у тому числі, якщо такі основні фонди відображені на балансі підприємства як незавершені капітальні інвестиції і навіть не були введенні в експлуатацію.

На переконання суду, в даному випадку факт введення Громадського центру в експлуатацію не ставить в залежність право позивача на бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість, сплачених у зв'язку з його спорудженням.

Посилання відповідача на визначення "основних фондів", що наведене в Господарському кодексі України, Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств", Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року №291, не приймаються судом до уваги, оскільки пункт 5.2 статті 5 Податкового кодексу України встановлює, що у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

З огляду на те, що поняття основних фондів, наведене в інших актах законодавства, суперечить поняттю основних фондів, закріпленому в Податковому кодексі України, до спірних правовідносин в частині визначення поняття "основні фонди" застосовуються норми пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, а саме -це основні засоби, у тому числі інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції у необоротні капітальні активи.

При вирішенні даного спору суд виходить з принципу презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, що закріплений в підпункті 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України.

Також відповідно до пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Таким чином, право ТОВ "Агенція офісного будівництва" на заявлене бюджетне відшкодування, в тому числі в сумі 59 122 854, 00 грн. за липень, вересень, жовтень 2010 року, лютий, березень 2011 року є підтвердженим.

Враховуючи викладене, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 26 жовтня 2011 року №0000587225 та №0000597225 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Агенція офісного будівництва" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція офісного будівництва" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 26 жовтня 2011 року №0000587225 та №0000597225.

3. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція офісного будівництва" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень нуль копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко