Постанова № 24383603, 14.05.2012, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2012 року Справа № 2а/2370/1180/2012

11 год. 25 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Тимошенко В.П.,

при секретарі Кулику О.П.,

за участю представника позивача -ОСОБА_1- за довіреністю,

представника відповідача -ОСОБА_2-за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Райагробуд»до Звенигородської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області про скасування наказу,

встановив:

До Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулося приватне підприємство «Райагробуд», в якій просить визнати незаконним та скасувати наказ Звенигородської міжрайонної державної податкової інспекції від 16.03.2012 № 61 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Райагробуд»з відповідними наслідками.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 19.03.2012 підприємством отримано під розписку наказ № 61 від 16.03.2012 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Райагробуд». Із тексту наказу вбачається, що підставою для перевірки є положення ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 та ст. 82 Податкового кодексу України. При аналізі даних статей, зокрема статті 75 ПК України, яка має назву «Види перевірок», тобто йде перелік всіх видів перевірок, передбачених Податковим кодексом України. Статтею 79 Податкового кодексу України передбачені особливості проведення документальної невиїзної, а фактично проведена виїзна перевірка. Також пп.78.1.1 п.78.1 ст. 78 ПК України містить вичерпний перелік підстав проведення документальних позапланових перевірок. Наказ на перевірку свідчить про відсутність у зазначеному документі фактичних підстав для проведення перевірки, які надають право податковим органам на документальну позапланову невиїзну перевірку платника податку, що свідчить про необґрунтованість рішення керівника податкового органу про проведення перевірки.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях від 23.04.2012 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та докази, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що позивач -приватне підприємство «Райагробуд»пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності -юридичної особи з ідентифікаційним кодом 03587891, на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) знаходиться в Звенигородській міжрайонній державній податковій інспекції Черкаської області. Згідно свідоцтва № 32343651 приватне підприємство «Райагробуд»зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Статус державної податкової служби в Україні, її правові та організаційні засади, завдання та функції, її права та обов'язки визначаються Законом України «Про державну податкову службу в Україні»та Податковим кодексом України.

Судом встановлено, що відповідачем -Звенигородською МДПІ прийнято рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Райагробуд»з питань правильності, повноти нарахування сум податку на додану вартість за грудень 2010 року

з 19.03.2012 тривалістю 5 робочих днів, яке оформлено наказом № 61 від 16.03.2012 року (а.с. 7).

Також, 19.03.2012 року, відповідачем на підставі ст. 75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 , ст. 81 та ст. 82 Податкового кодексу України та вищевказаного наказу № 61 від 16.03.2012 року складено направлення № 10 на проведення з 19.03.2012 року позапланової виїзної перевірки ПП «Райагробуд».

З 19 березня по 23 березня 2012 проведено виїзну позапланову документальну перевірку позивача з питань правильності, повноти нарахування суми податку на додану вартість за період з 01.12.2010 по 31.12.2010, за наслідками якої складений акт № 17/22-018/03587891.

Судом встановлено, що 19.01.2011 позивачем подана декларація з ПДВ з розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за грудень 2010 року, в якій позивач задекларував податковий кредит у розмірі 42 114 грн. на підставі фінансово-господарських відносин з ТОВ «Росаріо».

На адресу відповідача надійшов акт документальної невиїзної перевірки № 650/23-2/37323055 від 30.09.2011 Бориспільської ОДПІ Київської області по ТОВ «Росаріо», у висновках якого зазначено, що господарська діяльність ТОВ «Росаріо» спрямована на здійснення операцій пов'язаних із наданням податкової вигоди третім особам. Таким чином в акті встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ «Росаріо»господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів. Оскільки позивач -ПП «Райагробуд»мало фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «Росаріо», та до відповідача надійшла інформація (акт перевірки ТОВ «Росаріо»), яка не підтверджує дані обліку суб'єкта господарювання, який перевіряється, керівником прийняте рішення про проведення позапланової виїзної документальної перевірки.

У ході підготовки до даної перевірки відповідачем вручалися підприємству запити про надання пояснень щодо відображення господарських операцій у податковому обліку за грудень 2010 року з ТОВ «Росаріо»та їх документальне підтвердження, а саме запити № 13244/23-030 від 11.11.2011 та № 14775/23-030 від 17.12.2011, які отримані бухгалтером підприємства, про що свідчить її підпис на зворотньому боці запитів ( а.с.29,30). Відповіді на дані запити підприємство не надавало, що підтверджується поясненнями представників сторін.

Натомість, 22.03.2012 року у процесі проведення перевірки підприємства складений запит № 825/22-031, на який позивачем надані пояснення та відповідні документи.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість спірного наказу № 61 від 16.03.2012 року вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд зазначає наступне.

Згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст.75 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Пунктом 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України передбачено, що посадові особи органу ДПС мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта ( об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направлені на проведення перевірки.

Аналізуючи копію направлення № 10 від 19.03.2012 на відповідність пункту 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, суд наголошує, що даний документ містить всі необхідні реквізити, перелік яких наведений вище.

Статтею 78 Податкового кодексу України, встановлено вичерпний перелік обставин, за якими орган державної податкової служби має право здійснювати документальні позапланові виїзні перевірки платника податку, при цьому, рішення керівника податкового органу про проведення позапланової перевірки оформляється наказом.

Отже, виходячи з вищенаведеного, посадові особи ДПС вправі приступити до проведення позапланової перевірки платника податку за умови надання ( пред'явлення, надіслання) посадовим особам платника податку направлення на перевірку, копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, та за наявності підстав які визначені ст. 78 Податкового кодексу України.

Суд зауважує, що згідно п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється у разі, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства. контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Аналізуючи положення наведеної норми матеріального права в кореспонденції з приписами ст. 42 Податкового кодексу України, суд доходить висновку, що рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки може бути прийнято податковим органом лише в разі одночасної наявності таких умов: 1). належним чином завірений факт порушення податкового, валютного, іншого законодавства при перевірці інших платників податків; 2) належного складення податковим органом і направлення на адресу платника податків обов'язкового письмового запиту; 3) фактичного отримання платником податків такого запиту, тобто вручення запиту під підпис посадовій (службовій) особі платника податків або уповноваженому представнику платника податків чи повернення до податкового органу поштового повідомлення про вручення такого запиту платнику податків; 4) минування строку в 10 робочих днів від дня отримання платником податків письмового запиту податкового органу, 5) ненадання платником податків до податкового органу письмових пояснень та документальних підтверджень по суті отриманого запиту.

При цьому, в силу ч.1 ст. 42 та ст.73 Податкового кодексу України обов'язок платника податків щодо надання письмових пояснень та документального підтвердження виникає лише в разі фактичного отримання належно складеного запиту.

Дослідивши запити про надання пояснень та її документального підтвердження № 13244/23-030 від 11.11.2011 та № 14775/23-030 від 17.12.2011 суд зауважує, що зазначені запити оформлені належним чином, а саме містять печатку ДПІ у Звенигородсьому районі Черкаської області, підписані начальником податкової інспекції, містять фактичні та юридичні підстави, та отримані під розписку бухгалтером підприємства-позивача.

Також, зі змісту спірного наказу вбачається, що податковий орган керуючись п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, фактичною підставою для проведення перевірки визначив питання правильності, повноти нарахування сум податку на додану вартість за грудень 2010 року ПП «Райагробуд», з 19.03.2012 тривалістю 5 робочих днів. Таким чином, юридичні та фактичні підстави у оскаржуваному наказі співпадають, ті ж самі підстави зазначені і в запитах.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Дослідивши зібрані докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах рішення про проведення перевірки було прийнято суб'єктом владних повноважень за наявності всіх передбачених законом підстав.

За таких обставин, спірний наказ відповідає вимогам ч.3 ст.2 КАС України, а відтак, скасуванню не підлягає.

За правилом ч. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти позову, відповідач, який відповідно до норм Податкового кодексу України, Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та за визначенням КАС України є суб'єктом владних повноважень, довів обґрунтованість юридичних та фактичних мотивів прийняття спірного рішення, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 56, 58, 86, 94, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строки та порядку, передбачені статтями 185-187 цього Кодексу.

Суддя В.П. Тимошенко