Постанова № 24383096, 16.05.2012, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2012 р. Справа № 2a-1870/8115/11

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко І.Г.

за участю секретаря судового засідання - Сахно М.В.,

представника позивача - Нестеренка А.В.,

представника відповідача - Шульга М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Алюміній-Сервіс-Індустрія" до Державної податкової інспекції у місті Сумах про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Алюміній-Сервіс-Індустрія» (далі - позивач, ТОВ «Алюміній-Сервіс-Індустрія») звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції в місті Суми (далі - ДПІ в м. Суми), в якій просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.09.2011 року:

- №0001402312/0/75772, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у зальному розмірі 154330,00грн.;

- №0001382312/0/75774, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 78609,00грн;

- №0001392312/0/75770, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» у загальному розмірі 373254,00грн.

В обґрунтування своєї позиції позивач посилається на безпідставне завищення службовими особами податкового органу суми валових витрат на 740266,00грн., оскільки перевіряючі зазначаючи про те, що встановити по якій конкретно господарській операції, чи по яким бухгалтерським проводкам сталось дане порушення не має можливості, доказів, що це є дійсно неможливим, не наводять. Також позивач вважає безпідставним зменшення податковим органом суми валових витрат на 730238,00грн., та безпідставним встановлення факту заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 159935,00грн., оскільки їхнім підприємством було надано перевіряючим всі необхідні первинні документи, що дають право на формування валових витрат та податкового кредиту в межах сплачених сум за договорами, які укладені з ТОВ «Стімтрейд», ПП «Філо» та ТОВ «Східно-Українська комерційна компанія», та надало пояснення на запити перевіряючих. Позивач зазначає, що ТОВ «Алюміній-Сервіс-Індустрія» не порушувало Закону України «Про податок на додану вартість» і Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і дотримувалося визначеного законодавцем порядку формування податкового кредиту та визначення податкових зобов'язань. Всі первинні документи, у тому числі податкові накладні, належним чином оформлені, зберігаються на підприємстві і були надані для перевірки. А тому просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач, заперечуючи проти позову надав письмове заперечення (т.1, а.с.150-154). Вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до норм чинного податкового законодавства і підстав для їх скасування немає. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що позивачем було допущено порушення п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в частині неправильного відображення у валових доходах бухгалтерських даних по операціям з реалізації товарів (робіт, послуг), що були фактично реалізовані контрагентам та по операціям з попереднього авансування, що призвело до заниження підприємством валових доходів на 226 461,00грн. Також позивачем у зв'язку з порушенням пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку із неправильним відображенням у валових витратах бухгалтерських даних по операціям з придбання товарів (робіт, послуг), що були фактично отримані) по операціям з попереднього авансування товарів (робіт, послуг) було встановлено заниження валових витрат на 740266,00грн. У зв'язку з чим посадові особи податкового органу вважали, що донарахування основного платежу з податку на прибуток в розмірі 128451грн.25коп. та штрафних санкцій в сумі 21460,00грн. було правомірним.

Також, на думку податкового органу, було правомірним донарахування суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 182559,50грн. та штрафних санкцій 40782грн. та грошового зобов'язання з податку на додану вартість та зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість за операціями з ТОВ «Стімтрейд», ПП «Філо» та ТОВ «Східно-Українська комерційна компанія». Податковий орган відмічає, що між позивачем та вказаними контрагентами первинні бухгалтерські документи були складені та підписані без наміру створити реальні правові наслідки в рамках господарської діяльності. Вважають, що наявність у ТОВ «Алюміній-Сервіс-Індустрія» документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до валових витрат по податку на прибуток, та податку на додану вартість, зокрема виданих продавцями - податкових накладних, видаткових накладних, актів здачі-приймання робіт по обробці деталей не є безумовною підставою для формуванню валових витрат по податку на прибуток та формування податкового кредиту, оскільки наведені в таких документах відомості не відповідають дійсності. У зв'язку з тим, що позивачем було допущено порушення вимог пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині формування валових витрат та пп.7.4.1,пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5, пп.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Стімтрейд», ПП «Філо» та ТОВ «Східно-Українська комерційна компанія», посадові особи податкового органу вважають, що податкові повідомлення-рішення в цій частині також були винесені у відповідності до вимог чинного законодавства та просили відмовити у задоволенні позову у позовному обсязі.

Ухвалою суду від 26.04.2012р. (т.2, а.с.69) було допущено у справі заміну відповідача його правонаступником, яким є Державна податкова інспекція у м. Сумах (далі - відповідач, ДПІ у м. Сумах).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги, з підстав, викладених у позові, підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував з підстав викладених у письмових запереченнях (т.1, а.с.150-154), в задоволенні позову просив відмовити.

Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково, виходячи з наступного.

У судовому засіданні встановлено, що ТОВ «Алюміній-Сервіс-Індустрія» зареєстроване юридичною особою (код 36437949), взято на податковий облік 09.04.2009р., зареєстроване платником податку на додану вартість згідно свідоцтва від 17.04.2009р. за №100223297, що вбачається з акта перевірки від 05.09.2011 року № 6546/2312/36437949/78 (т.1, а.с.7,8).

У період з 08.08.2011р. по 29.08.2011р. службовими особами ДПІ в м. Суми була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Алюміній-Сервіс-Індустрія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010року по 30.06.2011року, результати якої зафіксовані в акті від 05.09.2011року №6546/2312/36437949/78 (т.1, а.с.7-55).

В ході проведено перевірки, серед іншого, встановлено порушення позивачем:

- п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (тут і далі по тексту постанови Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» чинний на час виникнення спірних правовідносин), ч.1, ч. 2 ст. 228 , п.2, п.1 ст.215, ч. 1,5 ст. 203 Цивільного кодексу України, що призвело до заниження грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 311011,00 грн.;

- п.1.4.ст.1, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1.п.7.5, пп.7.7.1. п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97 ВР (тут і далі по тексту постанови Закон України «Про податок на додану вартість» чинний на час виникнення спірних правовідносин), в результаті чого встановлено заниження грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 159935,00грн. та зменшено від'ємне значення попереднього періоду р.21 за червень 2011р. на суму 78609,00грн. та р.24 «залишок від'ємного значення, що включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» за червень 2011р. на суму 15770,00грн.

За наслідками перевірки ДПІ в м. Суми відносно позивача 22 вересня 2011року були винесені податкові повідомлення-рішення:

- №0001392312/0/75770, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» у загальному розмірі 373254,00грн., в тому числі, за основним платежем -311011,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 62243,00грн. (т.1.,а.с.56);

- №0001402312/0/75772, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у зальному розмірі 154330,00грн., в тому числі за основним платежем -152461,00грн., штрафними (фінансовими) санкціями-1869,00грн. (т.1, а.с.57);

- №0001382312/0/75774, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 78609,00грн., та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1грн. (т.1, а.с.58).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 22.09.2011р. №0001392312/0/75770 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 128451грн. 25коп. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 21461,00грн. суд виходить з наступного.

Як вбачається з акта перевірки та наданого розрахунку (т.1, а.с.9-12,14-16,196), підставою для збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 128451грн. 25коп. стало встановлення допущення позивачем вимог п.п.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з неправильним відображенням у валових доходах бухгалтерських даних по операціям з реалізації товарів (робіт, послуг), що були фактично реалізовані контрагентам та по операціям з попереднього авансування товарів (робіт, послуг), а також у зв'язку з неправильним відображенням у валових витратах бухгалтерських даних по операціям з придбання товарів (робіт, послуг), що були фактично отримані по операціям з попереднього авансування товарів (робіт, послуг).

Позивач вважає, що донарахування податку на прибуток в цій частині було здійснено відповідачем неправомірно, оскільки, здійснено без чіткого зазначення первинних документів, які б підтверджували факт заниження грошового зобов'язання при реалізації товарів (робіт, послуг), що були фактично реалізовані контрагентам та під час придбання товарів (робіт, послуг), що були фактично отримані по операціям з попереднього авансування товарів (робіт, послуг).

Однак, суд не може погодитись з даними доводами позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону передбачено, що до складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Також варто зазначити, що відповідно до п.1.6 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003р. за №143 (чинного до 11 квітня 2011р.) у декларації зазначаються усі передбачені в ній показники. Якщо будь-який рядок декларації не заповнюється через відсутність операції (суми), то такий рядок прокреслюється, крім випадків, прямо визначених у декларації. Дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Дійсно відповідно до п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. за №984, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

При цьому, в судовому засіданні не було встановлено допущення відповідачем порушень вказаних норм. З акта перевірки (т.1, а.с.11,14-15) вбачається, що перевіряючі під час перевірки задекларованих показників у рядку 01.1 «Доходи від продажу товарів (робіт, послуг)» та рядку 04.1 «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» деклараціях з податку на прибуток за 2010р. (т.1,а.с.225-226) та 1 квартал 2011р. (т.1, а.с.224), зокрема за період з 01.07.2010р. по 31.03.2011р., здійснювали перевірку та брали до уваги показники таких документів, зокрема при перевірці показника у рядку 01.1 декларацій рядку 01.1 «Доходи від продажу товарів (робіт, послуг)» - оборотно-сальдові відомості, аналіз бухгалтерських рахунків 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями та замовниками», 362 «Розрахунки з іноземними покупцями та замовниками», 70 «Доходи від реалізації», 791 «Фінансовий результат», 311 «Розрахунковий рахунок», а також показники, відображених у накладних на реалізацію, актів виконаних робіт, банківські та касові документи, договори (т.1, а.с.11). Під час перевірки показника у рядку 04.1 декларацій «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» використовувались: головні книги, оборотно-сальдові відомості, аналіз бухгалтерських рахунків 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками», 311 «Розрахунковий рахунок», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрат на збут» (формування яких перевірено на підставі первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку), а також накладні на придбання, акти виконаних робіт (послуг), договори, акти виконаних робіт про надання послуг (т.1, а.с.15).

Саме перевіряючи вказані документи, службовими особами податкового органу і було встановлено неправильне відображення у валових доходах бухгалтерських даних по операціям з реалізації товарів (робіт, послуг), що були фактично реалізовані контрагентам та по операціям з попереднього авансування товарів (робіт, послуг), а також неправильне відображення у валових витратах бухгалтерських даних по операціям з придбання товарів (робіт, послуг), що були фактично отримані по операціям з попереднього авансування товарів (робіт, послуг), що в свою чергу, в порушення п.п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» призвело до завищення задекларованих позивачем у рядку 01.1 «Доходи від продажу товарів (робіт, послуг)» декларацій за період з 01.07.2010р. по 31.03.2011р. показника валового доходу на загальну суму 226461,00грн., та в порушення п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» призвело до завищення задекларованих позивачем у рядку 04.1 «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» декларацій, показника валових витрат на загальну суму 740266грн.

Приймаючи до уваги вказане, на переконання суду, в судовому засіданні був доведений встановлений під час перевірки факт допущення позивачем порушення вимог п.п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому донарахування податку на прибуток оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 22.09.2011р. №0001392312/0/75770 (т.1, а.с.56) в розмірі 128451грн. 25коп. (740266,00грн. (завищення валових витрат) - 226461,00грн. (завищення валових доходів)*25%). здійснене відповідачем у відповідності до вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Що стосується донарахування штрафних (фінансових) санкцій нарахованих податковим органом, у зв'язку з встановленням порушень вимог п.п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - в розмірі 21461,00грн. (т.2, а.с.174) суд зазначає, що відповідно до п.123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При цьому на момент вчинення в 2010р. порушення вказаних вище норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», діяла норма підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами» (чинного на час виникнення спірних правовідносин), якою було визначено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Як засвідчує порівняльний аналіз змісту підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами» та приписів підпункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, ці норми встановлюють відповідальність за одне й те ж правопорушення. Відповідно склади правопорушення, передбаченого нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами» та нині чинними нормами Податкового кодексу України, збігаються. А тому, на переконання суду, з огляду на встановлені в судовому засіданні допущені позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відсутні перешкоди для застосування приписів Податкового кодексу України для визначення відповідальності платника податків, яке мало місце до набрання чинності Податковим кодексом України, але виявлені контролюючим органом після 1 січня 2011 року. При цьому, враховуючи, що виявлене порушення було зафіксовано після 6 серпня 2011 року, розмір штрафних санкцій за його вчинення оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням відповідачем правомірно було визначено на підставі пункту 11 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України у розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов'язання, як це передбачено пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України - у розмірі 21460,00грн. Що стосується порушення, допущеного в періоді з 01.01.2011р. по 31.03.2011р., то згідно пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, відповідачем правомірно було застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1грн.

Таким чином, враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини справи та досліджені докази, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 22.09.2011р. №0001392312/0/75770 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 128451грн. 25коп. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 21461,00грн. відповідає приписам ч.3 ст.2 КАС України, а тому суд не вбачає підстав для його скасування в цій частині.

Що стосується решти позовних вимог, суд погоджуючись з позицією позивача, та не приймаючи до уваги доводи відповідача в частині позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 22.09.2011р. №0001392312/0/75770 (т.1, а.с.56) - в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в загальному розмірі 223342грн. 50коп. 18327,00гр., в тому числі, основного платежу - 182559грн.50коп. та штрафних (фінансових) санкцій - 40783,00грн., а також про скасування податкових повідомлень-рішень від 22 вересня 2011року за №0001402312/0/75772 (т.1, а.с.57), яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у зальному розмірі 154330,00грн. та за №0001382312/0/75774 (т.1, а.с.58), яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 78609,00грн. а також застосовано штрафну фінансову санкцію в розмірі 1грн., суд виходить з наступного.

Як вбачається з акта перевірки (т.1, а.с.7-55), підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 182559грн. 50коп., збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 152461грн. та зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість за червень 2011р. в розмірі 78609,00грн., стало встановлення під час перевірки:

* у зв'язку з допущенням порушень вимог п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» завищення позивачем валових витрат на загальну суму 730238,00грн., (т.1, а.с.193,196) в тому числі по операціям:

- з придбання товарів і послуг від ПП «Філо» в 4 кварталі 2010р. - 1 кварталі 2011р.- на загальну суму 331928,00грн. (т.1, а.с.16-17);

- з придбання послуг від ТОВ «Стімтрейд» в 3 кварталі 2010р. на суму 298310,00грн. (т.1, а.с.17-19);

- з придбання послуг від ТОВ «Східно-Українська комерційна компанія» в 4 кварталі 2010р. на 100000,00грн. (т.1, а.с.19);

що призвело до збільшення оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 22.09.2011р. №0001392312/0/75770 (т.1, а.с.56) грошового зобов'язання за основним платежем з податку на прибуток в сумі 182559грн. 50коп. (730238,00грн.*25%) та

* завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 214149,00грн. в тому числі, у зв'язку з допущенням порушень пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1.п.7.5, пп.7.7.1. п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» по операціям:

- з придбання товарів і послуг від ПП «Філо» в 4 кварталі 2010р. - 1 кварталі 2011р.- на загальну суму 66385грн., в т.ч. з придбання послуг - 29417грн. та з придбання товару - 36968грн. (т.1, а.с.39),

- з придбання послуг від ТОВ «Східно-Українська комерційна компанія» в 4 кварталі 2010р. на 20000,00грн. (т.1, а.с.39);

- з придбання послуг від ТОВ «Стімтрейд» в 3 кварталі 2010р. на суму 59662,00грн.. (т.1, а.с.37);

та у зв'язку з порушенням ч.1, ч. 2 ст. 228 , п.2, п.1 ст.215, ч. 1,5 ст. 203 Цивільного кодексу України по операції з придбання послуг від ТОВ «Стімтрейд» на суму 68101,00грн. (т.1, а.с.38)

При цьому варто зазначити, що податковий орган на вимогу суду (т.2, а.с.70-71) так і не зміг надати обґрунтованого пояснення та детального розрахунку, в якій саме частині порушення за кожною вказаною господарською операцією мали вплив на визначення оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, та зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість. Однак, в судовому засіданні представники позивача пояснювали та це вбачається з акта перевірки (т.1, а.с.7-50), що податкові повідомлення-рішення від 22 вересня 2011року за №0001402312/0/75772, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" у зальному розмірі 154330,00грн. та за №0001382312/0/75774, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 78609,00грн. були винесені виключно із встановленими допущеними порушеннями позивача по господарським операціям з вказаними контрагентами.

З акта перевірки (т.1, а.с.7-50) вбачається, що податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1.п.7.5, пп.7.7.1. п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» по господарським операціям в вказаними контрагентами, у зв'язку з не наданням позивачем, під час перевірки, первинних документів, які б підтверджували реальність виконання господарських операцій по взаємовідносинах з ТОВ «Стімтрейд», ПП «Філо» та ТОВ «Східно-Українська комерційна компанія», а саме документів на транспортування товару, отриманого від ПП «Філо» до позивача та переміщення деталей, обробку яких здійснювали ТОВ «Стімтрейд», ПП «Філо» та ТОВ «Східно-Українська комерційна компанія».

У зв'язку з вказаним, податковим органом зроблено висновок, що до складу валових витрат було включено придбання товарів та послуг, що підтверджується лише видатковими накладними (т.1, а.с.19-21). Вважають, що без товарно-транспортних накладних видаткові накладні не в повній мірі підтверджують, що понесені витрати були пов'язані з господарською діяльністю ТОВ «Алюміній-Сервіс-Індустрія». Видаткові накладні, акти здачі-приймання робіт по обробці деталей, які були надані для перевірки, не дають законних підстав, на думку відповідача, для того, щоб стверджувати що договірні правовідносини мали товарний характер, а понесені витрати були направлені на здійснення господарської діяльності.

Податковий орган відмічає, що відсутність відповідних документів, які підтверджують сам факт перевезення товару, надання послуг підтверджує, що реального виконання договорів (тобто поставки) не було та сторони ставили за мету виконання цього договору та брати на себе обов'язки щодо виконання цього договору. Були лише складені документи, які створили уяву про укладення цього договору та його виконання, зокрема по ТОВ «Стімтрейд». Належним чином не підтверджено поставку товару, надання послуг (відсутні товарно-транспортні накладні, залізничні квитанції на перевезення вантажу та інші документи, які б підтверджували переміщення цього товару). Даний факт підтверджує те, що метою оформлення даних договорів було незаконне отримання документів, які дали б правові підстави для збільшення валових витрат по податку на прибуток.

Документи первинного, бухгалтерського та податкового обліку (в тому числі видаткові накладні, які були складені від імені ПП «Філо» на отримання товару та послуг та отримання послуг, по обробці деталей від ТОВ «Стімтрейд» та ТОВ «Східно- Українська комерційна компанія») стверджує відповідач, були виписані лише про людське око без наміру створити реальні правові наслідки. Фактично товар за даними первинними документами не поставлявся, послуги не надавались, а були складені з єдиною метою - надати позивачу податкову перевагу у вигляді незаконного права на валові витрати, що в свою чергу призвело до заниження об'єкту оподаткування з податку на прибуток.

Відсутність товарно-транспортних накладних, підтверджує, на думку службових осіб податкового органу, наявність безтоварних взаємовідносин між ТОВ «Алюміній-Сервіс-Індустрія» та ТОВ «Стімтрейд», ПП «Філо» та ТОВ «Східно-Українська комерційна компанія». Оформлення контрагентами зазначених договорів, надавало, вважав відповідач, можливість підприємствам отримувати неконтрольовані державою доходи, з яких не сплачувались податкові зобов'язання, а позивача - отримувати податкову вигоду у вигляді незаконно сформованих валових витрат по податку на прибуток, що в свою чергу призвело до зменшення податкових зобов'язань та ненадходження податку до бюджету. У зв'язку з цим податковий орган робить висновок про порушення позивачем крім зазначених вище вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» так і вимог Цивільного кодексу України в частині чинності правочинів.

А враховуючи, що підприємством до складу податкового кредиту було віднесено суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбаного товару та отриманим послугам від ПП «Філо», та отриманим послугам від ТОВ «Стімтрейд», ТОВ «Східно-Українська комерційна компанія», який, на думку відповідача, фактично не поставлявся та послуги не надавались, податкові накладні, на підставі яких сформовано податковий кредит по податку на додану вартість, вважає було виписано з порушення норм пп.7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та не підтверджують повну або часткову поставку товарів. Відповідно, на думку службових осіб податкового органу, на момент перевірки суми податку на додану вартість залишаються не підтвердженими податковими накладними. У зв'язку з цим відповідач констатує здійснення позивачем діяльності яка не є господарською, а тому робить висновок, що підприємство позивача не має права на податковий кредит (т.1, а.с.36).

Також, як вбачається з акта перевірки (т.1, а.с.18,37-38) на висновки податкового органу про встановлення порушення позивачем по операціям з ТОВ «Стімтрейд» (зокрема на встановлення завищення податкового кредиту за вересень 2010р. та жовтень2010р. (оскільки саме до декларацій за вказані періоди позивачем були включені податкові накладні, за періоди, які були охоплені перевіркою ТОВ «Стімтрейд»), вплинув отриманий акт про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Стімтрейд» від 03.09.2010р. №2332/2307/36353424 (т.1, а.с.203-209),. За вказаним актом ТОВ «Стімтрейд» має стан - 9 (направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням), підприємство згідно бази даних АІС «Система співставлення даних податкової звітності з ПДВ по податковим зобов'язанням та податковому кредиту в розрізі контрагентів» за результатами проведеної перевірки не має основних фондів, не є платником збору за забруднення навколишнього середовища, що на думку податкового органу, свідчить про відсутність у ТОВ «Стімтрейд» необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей, послуг. Відсутність необхідних для здійснення робіт основних фондів, складських приміщень, працівників та транспортних засобів унеможливлює виконання робіт по обробці деталей власними силами та здійснення їх транспортування (т.1, а.с.18). При цьому варто зазначити, що в даному акті перевірки ТОВ «Стімтрейд» (т.1, а.с.205) зазначено, що місцезнаходження посадових осіб невідомо, а первинні документи відсутні, тому перевірку проведено за результатами аналізу, зокрема, даних АІС «Реєстр платників податків» ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України (т.1, а.с.19,205). Також за результатами співставлення податкового кредиту та податкового зобов'язання на рівні ДПА України податковий орган встановив відхилення по контрагенту ТОВ «Стімтрейд» за вересень 2010р. на суму 28861грн. 20коп.(т.1, а.с.38).

Таким чином, фактично підставами для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень за господарськими операціями з вказаними контрагентами стало не надання позивачем під час перевірки документів на транспортування товару, отриманого від ПП «Філо» до позивача та переміщення деталей, обробку яких здійснювали ТОВ «Стімтрейд», ПП «Філо» та ТОВ «Східно-Українська комерційна компанія», а також встановлення відхилення податкового кредиту та податкового зобов'язання по ТОВ «Стімтрейд» за вересень 2010р., та результати перевірки ТОВ «Стімтрейд», в ході якого податковим органом, фактично через відсутність платника за місцезнаходженням та не можливості перевірки, було зафіксовано вчинення правочинів, що мають ознаки нікчемності.

Однак, суд не може погодитись з такими висновкам відповідача, оскільки відсутність товарно-транспортних накладних, та не виконання контрагентом обов'язків щодо декларування зобов'язань, а також неможливість проведення перевірки через відсутність за місцезнаходження платника, не може свідчити про недійсність договору та відсутність господарських операцій, та про відсутність у покупця права на віднесення даних сум у складі податкового кредиту та до валових витрат за наявності документального підтвердження господарських операцій. При цьому, податковий орган, на переконання суду, повинен був брати до уваги всі документи надані платником та оцінювати реальність здійснення операції, досліджуючи надані документи в їх сукупності, однак, як вбачається з акта перевірки, наприклад, по операціям з ТОВ «Стімтрейд» податковим органом перевірялась наявність саме власних основних фондів та транспортних засобів і даного контрагента, та не здійснювалась перевірка щодо наявності у даного підприємства орендованих основних фондів, чи транспортних засобів, тощо.

В ході перевірки ДПІ в м. Суми на підставі поданої податкової звітності ТОВ «Стімтрейд» та не подання товарно-транспортних накладних, робить висновок, що зазначені вище договори відповідно до ст.203 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків.

Разом з тим суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, та ч. 1-3 ст. 180 Господарського кодексу України договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При цьому в судовому засіданні встановлено, що 01.11.2009р. між ТОВ «Алюміній-Сервіс-Індустрія» та ТОВ «Стімтрейд» було укладено договір №20091101 (т.1, а.с.71-72) про надання послуг з виконання робіт по обробці деталей.

Також 27.09.2010р. між позивачем та ТОВ «Східно-Українська комерційна компанія» був укладений договір на виконання робіт №270910 про надання послуг з токарної обробки та термообробки деталей, шліфування деталей (т.1, а.с.111-112).

Крім того, 30.11.2010р. між позивачем та ПП «Філо» був укладений договір купівлі-продажу ріжучого інструменту та витратних матеріалів (т.1, а.с.121).

Як вбачається з вказаних договорів при їх укладанні та підписанні, що вбачається з їх змісту, сторонами, зокрема, були погоджено предмет, ціна та строк дії договорів. Таким чином, вказані договори укладені ТОВ «Алюміній-Сервіс-Індустрія» з ПП «Філо», ТОВ «Східно-Українська комерційна компанія», ТОВ «Стімтрейд» відповідають вимогам, встановленими статтею 638 Цивільного кодексу України та статтею 180 Господарського кодексу України і вважаються укладеними, та недійсними не визнавались.

Що стосується усної угоди, укладеної між ПП «Філо» та ТОВ «Алюміній-Сервіс-Індустрія» на токарну обробку деталей, суд зазначає, що ні під час перевірки (т.7-51), ні в письмових запереченнях (т.1,а.с.150-154), відповідачем не ставилась під сумнів форма укладеного договору між позивачем та ПП «Філо» про надання послуг. При цьому суд вважає необхідним відмітити, що згідно ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, ще вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. В даному випадку, враховуючи наявність актів здачі-приймання виконаних робіт, податкових накладних (т.1, а.с.122-125), доказів оплати виконаних робіт (т.1,а.с.131-140), можна вважати що така операція була укладена з дотриманням форми.

Також відповідач, як на підставу для нарахування позивачу зобов'язання, зокрема, з податку на додану вартість, посилається на акт зустрічної перевірки ТОВ «Стімтрейд» від 03.09.2010р. №2332/2307/36353424 (т.1, а.с.203-209), відповідно до якого даний контрагент за місцем реєстрації не знаходиться, місце фактичного знаходження його посадових осіб не встановлено. Підприємство було зареєстровано як платник податку на додану вартість - 21.01.2008 року. В ході даної перевірки працівниками ДПІ у Шевченківському районі м. Києва зроблено висновок про здійснення нікчемних правочинів. Разом з тим, суд відмічає, що такий висновок фактично зроблено, у зв'язку з неподанням платником - ТОВ «Стімтрейд» документів, що підтверджують вчинення операцій, тобто лише з причин неможливості проведення перевірки. З такою позицією суд погодитись не може, оскільки відсутність ТОВ «Стімтрейд» за місцем реєстрації та неможливість проведення не свідчить про недійсність договорів, або про відсутність у сторін договорів наміру виконати їх умови, створивши тим самим підстави для виникнення податкових зобов'язань, формування податкового кредиту та валових витрат. При цьому ТОВ «Стімтрейд», на момент укладення договору та здійснення операцій був зареєстрований юридичною особою, в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, 04 жовтня 2010р. внесені відомості про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, однак, вже 12 жовтня 2010р. юридичну особу було підтверджено (т.1, а.с.222-223). На момент вчинення операцій контрагент був зареєстрованим платником податку на додану вартість (т.1, а.с.204-205).

Також відповідач в акті зазначає, що підприємством ТОВ «Алюміній-Сервіс-Індустрія» порушено ст. 228 Цивільного кодексу України щодо укладення та виконання правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету. Вважає, що усі інші документи виготовлені лише з метою створення податкової вигоди, тому договір між позивачем та ПП «Філо», ТОВ «Східно-Українська комерційна компанія», ТОВ «Стімтрейд» порушує публічний порядок. З такою позицією відповідача суд також погодитись не може. Оскільки для встановлення факту порушення правочином публічного порядку відповідно до ст. 228 ЦК України необхідно встановлення наявності на момент укладення такого правочину умислу хоча б у одного з його учасників на порушення публічного порядку. Відповідачем буд-яких доказів наявності такого умислу у позивача або у його контрагентів не подано. Сама лише відсутність у позивача товарно-транспортних накладних на переконання суду не свідчить про те, що умови договору його сторонами не виконувались, товар не переміщувався, а послуги з оброблення деталей не виконувались, оскільки факт виконання договорів підтверджується іншими доказами.

Так, як встановлено в судовому засіданні, згідно умом укладеного договору (т.1, а.с.121) позивачем у ПП «Філо» (яке станом на момент вчинення операції та на сьогодні включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.1, а.с.119-120,213-219), було придбано товар, що підтверджується податковими накладними (т.1, а.с.127-128, 130), видатковою, прибутковою накладною на поставлений товар (т.1, а.с.126,129). Придбаний товар був оприбуткований (т.1, а.с.233-238). По укладеному договору були проведені розрахунки, в т.ч. з ПДВ (ця обставина підтверджується платіжними дорученнями (т.1, а.с.131-140), що доводить реальність здійснених операції. При цьому, варто зазначити, що згідно умов п.4 вказаного договору (т.1, а.с.121) товар був поставлений силами постачальника (ПП «Філо), місце передачі товару - СРТ м. Суми. Також позивачем на підтвердження факту подальшої реалізації придбаного товару надано копії договорів із специфікаціями (т.1, а.с.157-174), що свідчить про подальшу реалізацію придбаного товару.

Також на виконання умов укладених договорів з ТОВ «Східно-Українська комерційна компанія» (т.1, а.с.111-112) про надання послуг з токарної обробки та термообробки деталей, шліфування деталей, з ТОВ «Стімтрейд», (т.1, а.с.71-72) про надання послуг з виконання робіт по обробці деталей та з ПП «Філо» про надання послуг з виконання термообробки деталей між позивачем та зазначеними контрагентами були складені акти здачі-приймання робіт (надання послуг) (т.1, а.с.73-79,113-114, 122-123, т.2, а.с.146,149,162), видані податкові накладні (т.1, а.с.80-86, 115-116, 124-125, т.2, а.с.62-64, 147, 150, 161). Крім того на підтвердження здійснення реальних операцій позивачем надано акти-накладні на тимчасове переміщення деталей (т.1, а.с.87-100, т.2, а.с.151-156,163-167) та докази оплати придбаних послуг (т.1, а.с.101-108,117-118,131-140, т.2, а.с.142-144,157-160), копії рахунків (т.2, а.с.145,148), акти звірки взаємних розрахунків (т.1, а.с.227-232), реєстри отриманих податкових накладних (т.2, а.с.94-99). Надані послуги були оприбутковані на рахунок 26 (т.1, а.с.239-245). При цьому варто зазначити, що, зокрема, у договорі з ТОВ «Стімтрейд» зазначено, що виконавець повинен самостійно організувати доставку деталей замовника на місце обробки та по закінченню робіт доставити замовнику. Деталі передаються виконавцю по накладним (т.1, а.с.71). У договорі з ТОВ «Східно-Українська комерційна компанія» зазначено, що здача робіт та приймання результатів оформляється актом прийому-передачі робіт (т.1, а.с.111). Також на підтвердження необхідності укладення вказаних договорів позивачем надано службову записку про економічне обґрунтування їх укладення, виписка про рух кадрів, рух кадрів структурного підрозділу (т.1, а.с. 175-177). Вказані вище докази, в їх сукупності, на переконання суду, підтверджують фактичне надання послуг та їх зв'язок з господарськими операціями.

Варто відмітити, що вказані вище первинні документи надавались відповідачу в ході перевірки разом з обґрунтованими поясненнями (т.1, а.с.142-143,197-202), однак, податковим органом, як вбачається з акта перевірки (т.1, а.с.7-50) належної оцінки наданих позивачем доказам надано не було.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не було допущено порушень вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (зміст яких викладених вище), а витрати позивача по придбанню товару і послуг у контрагентів підтверджені належними первинними документами і правомірно віднесені позивачем до складу валових витрат.

Як вбачається з акта перевірки (т.1, а.с.7-50), в ході перевірки відповідачем були досліджені податкові накладні, видані позивачу ПП «Філо», ТОВ «Східно-Українська комерційна компанія», ТОВ «Стімтрейд», однак вони не були взяті до уваги в зв'язку з тим, що відповідач вважає правочини, укладений без мети отримання юридичних наслідків, а сплату коштів за ними такою, що не пов'язано з господарською діяльністю позивача. Однак, як зазначалось вище, суд вважає, що виконання договорів підтверджується належними доказами.

Відповідно до п. 1.7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на час виникнення правових відносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на час виникнення правових відносин, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.5. ст. 7 цього ж Закону, встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на час виникнення правових відносин, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем податку на додану вартість у ціні товару.

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

В судовому засіданні було підтверджено виконання вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», який сплатив податок на додану вартість в ціні товару (послуг), придбаного у безпосередніх постачальників товару та послуг, які, в свою чергу, виконали вимоги п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - видали покупцю, яким є позивач, належним чином оформлені податкові накладні на визначені та сплачені покупцем суми податку.

Відповідно до акта перевірки (т.1, а.с.7-50) в ході її проведення ніяких зауважень щодо змісту або оформлення податкових накладних відповідачем не зроблено. За таких обставин, суд вважає, що у позивача були підстави для включення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товару і послуг у контрагентів до складу податкового кредиту, що підтверджено належним чином оформленими податковими накладними.

Враховуючи, що в судовому засіданні було достовірно встановлено, що на виконання умов укладених договорів між ТОВ «Алюміній-Сервіс-Індустрія» та ТОВ «Стімтрейд», ПП «Філо» та ТОВ «Східно-Українська комерційна компанія», відбулась поставка товару на підприємство позивача та надані послуги, товар (послуги), вони були оплачені позивачем, придбаний товар був поставлений споживачам, послуги використані в господарській діяльності, а тому, операції по придбанню товару та послуг, на переконання суду, носили реальний характер, та були виконані сторонами належним чином. Із вказаного випливає, що суму податкового кредиту, позивач сформував правомірно, оскільки податок на додану вартість входить до складу договірної суми, сплаченої продавцеві в ціні товару, та правомірно відніс витрати по вказаним операціям до складу валових витрат, а тому висновок податкового органу про заниження позивачем по вказаним господарським операціям суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 182559грн. 50коп., з податку на додану вартість 152461,00грн., завищення від'ємного значення суми з податку на додану вартість за червень 2011р. - в розмірі 78609,00грн. є безпідставним та не знайшов своє підтвердження в судовому засіданні.

Доводи відповідача про відсутність реальності операцій з підстав неповного декларування контрагентом позивача - ТОВ «Стімтрейд» податкових зобов'язань, зокрема за вересень 2010р. (т.1, а..38), судом не приймаються до уваги, оскільки відповідно до ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на час виникнення спірних правовідносин, платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону, контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом. З викладених норм вбачається, що відповідальність за правильність нарахування податку та обов'язки з контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість, відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість», покладаються на самого платника податку та на відповідний податковий орган. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по декларуванню зобов'язань та по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Що стосується санкцій, застосованих оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, то враховуючи, що в судовому засіданні не знайшов своє підтвердження факт заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, застосування санкцій оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями від 22 вересень 2011р. за №0001392312/0/75770 в розмірі 40783,00грн. та податковим повідомленням-рішенням від 22 вересня 2011року за №0001402312/0/75772 в розмірі 1869,00грн. та за №0001382312/0/75774 в розмірі 1грн. є безпідставним.

З огляду на встановлені в судовому засіданні обставини справи та досліджені докази, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 22 вересня 2011року за №0001402312/0/75772, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" у зальному розмірі 154330,00грн., від 22.09.2011р. за №0001382312/0/75774, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 78609,00грн., а також від 22 вересень 2011р. за №0001392312/0/75770, в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток" у загальному розмірі 223342грн. 50коп., в тому числі 182559грн. 50коп. суми основного зобов'язання, 40783,00грн. - штрафних (фінансових) санкцій, суперечать вимогам чинного законодавства, є необґрунтованими та такими, що прийняті з порушенням вимог ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Алюміній-Сервіс-Індустрія" до Державної податкової інспекції у місті Сумах про скасування податкових повідомлень-рішень -задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Суми від 22 вересня 2011року за №0001402312/0/75772, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" у зальному розмірі 154330,00грн. та за №0001382312/0/75774, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 78609,00грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Суми від 22 вересень 2011р. за №0001392312/0/75770, в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток" у загальному розмірі 223342грн. 50коп., в тому числі 182559грн. 50коп. суми основного зобов'язання, 40783,00грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) І.Г. Шевченко

З оригіналом згідно

Суддя І.Г. Шевченко

Повний текст постанови складено 21.05.2012 року.