Постанова № 24383033, 16.05.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/1638/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бойка С.С.,

при секретарі - Пехоті М.О.,

за участю:

представника позивача - Портянко Є.В.

представника відповідача - Дем'яненко Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Колективного підприємства "Кредо" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

27 березня 2012 року Колективне підприємство "Кредо" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідачем протиправно зроблено висновок про наміри підприємства отримати незаконну податкову вигоду, а не дохід від підприємницької діяльності, оскільки вказаний висновок ґрунтується не на дослідженні господарських операцій, а на аналізі внутрішньої закритої інформації податкового органу щодо підприємств-контрагентів. Стверджував, що на час вчинення господарських операцій з ПП "Фірма "Флінт-К" та ПП "Інбуд" вказані підприємства мали спеціальну податкову та цивільну правосуб'єктність тобто були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб. Крім того, вказував, що наявні усі первинні бухгалтерські документи на підтвердження реальності господарських операцій з вказаними контрагентами.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. У наданих до суду письмових запереченнях просив в задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України та ч. 1,5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України в результаті чого завищено податковий кредит та відповідно занижена сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет у розмірі 195 416,00 грн.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Колективне підприємство "Кредо" зареєстровано 16.11.1993 року Виконавчим комітетом Комсомольської міської ради Полтавської області, перебуває на обліку у Комсомольському відділенні Кременчуцької ОДПІ та є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва № 23514186 від 28.07.1997 року.

В період з 02.02.2012 року по 08.02.2012 року працівниками Комсомольського відділення Кременчуцької ОДПІ проведено документальну невиїзну позапланову перевірку Колективного підприємства "Кредо" з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати ПДВ по взаємовідносинах з ПП "Фірма "Флінт-К" за період з 01.05.2011 року по 30.05.2011 року та ПП "Індбуд" за період з 01.12.2010 року по 28.02.2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 14.02.2012 року № 12/15-321/05474932, яким зафіксовано порушення позивачем п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України та ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України в результаті чого завищено податковий кредит та відповідно занижена сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет у розмірі 195 416,00 грн.

За результатами розгляду вказаного акту Комсомольським відділенням Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 000034160011 від 16.03.2012 року яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 293 124,00 грн.

З вимогою про визнання протиправним та скасування вищезазначеного податкового повідомлення-рішення позивач звернувся до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню суд виходить із наступного.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України вказаний кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Судом встановлено, що між 01.02.2011 року між позивачем (замовник) та ПП "Індбуд" (підрядник) укладено договір, за умов якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати роботу відповідно до умов даного договору, об'єми робіт по будівництву об'єктів: будівництво контактної мережі забійного ж.д. путі гор. + 54 м. пост гор + 72 м. (східного борту кар'єру) замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

02.01.2011 року між КП "Кредо" (замовник) та ПП "Індбуд" (підрядник) укладено договір № 1/01, за умов якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати роботу відповідно до умов даного договору, об'єми робіт по будівництву об'єктів: перевантажувальних пунктів ст. Кар'єрна - 2. Будівництво залізнодорожніх колій та контактної мережі в кар'єрі та на відвалах ДнРУ в 2010 році. Відвалах з.д. тупік гор. + 138 М. ст. Відвальна 3 ярус східного відвалу.

Крім того, 01.05.2011 року між позивачем (замовник) та ПП "Фірма "Флінт - К" (підрядник) укладено договір № 12, за умов якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати роботу відповідно до умов даного договору, об'єми робіт по будівництву об'єктів: будівництво перевантажувальних пунктів ст. Кар'єрная -2, замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її.

Слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Як вбачається із матеріалів справи, за результатами здійснення господарських операцій між КП "Кредо" та ПП "Індбуд" з будівництва, останнім виписані наступні первинні бухгалтерські документи: податкові накладні № 94 від 28.02.2011 року, № 2 від 26.01.2011 року; рахунки-фактури № 30 від 28.02.2011 року, № 15 від 26.01.2010 року. На підтвердження реальності надання будівельних робіт позивачем суду надано акт приймання виконаних будівельних робіт № 1/01 та № 2/01 за січень 2011 року, № 1/02 за лютий 2011 року.

Як пояснив представник позивача в судовому засіданні в рахунку-фактури № 15 допущено помилку у зазначенні дати видачі вказаного рахунку, а саме невірно вказано рік замість 2011 року зазначено 2010 рік.

Крім того, за результатами здійснення господарської операції між КП "Кредо" та ПП "Фірма "Флінт - К" з будівництва, останнім виписані наступні первинні бухгалтерські документи: податкова накладна № 46 від 31.05.2011 року; рахунок-фактури № 46 від 31.05.2011 року. На підтвердження реальності надання будівельних робіт позивачем суду надано акт приймання виконаних будівельних робіт № 1/05, № 2/05 та № 3/05 за травень 2011 року.

З приводу підписання податкової накладної № 45 від 21.05.2011 року особою яка на той час не була керівником ПП "Фірма "Флінт - К", пояснив, що можливо на той час ОСОБА_3 працював на вказаному підприємстві або мав доручення на підписання бухгалтерської та податкової документації від імені вказаного підприємства. Представником відповідача не надано доказів на підтвердження іншого та на спростування пояснень позивача.

Судом не встановлено, а відповідачем не надано доказів того, що на час укладання та виконання умов договорів про надання будівельних послуг ПП "Фірма "Флінт - К" та ПП "Індбуд" були відсутні за місцезнаходження.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, обов'язок щодо доказування правомірності спірного податкового повідомлення-рішення покладено на відповідача у справі.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Клопотання позивача про повернення помилково сплачених коштів в сумі 2146,00 грн. задоволенню не підлягає у зв'язку з наступним.

Заявлене позивачем клопотання обґрунтовано тим, що кошти в сумі 2146,00 грн. були помилково сплачені до місцевого бюджету у зв'язку невірним зазначенням реквізитів для сплати збору. Згідно відмітки на зворотному боці платіжного доручення № 318 від 27.03.2012 року кошти в сумі 2146,00 грн. зараховано до місцевого бюджету по коду 2209010 "Державне мито, що сплачується за місцем розгляду та оформлення документів, у тому числі за оформлення документів на спадщину і дарування".

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: 1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; 2) повернення заяви або скарги; 3) відмови у відкритті провадження у справі; 4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням); 5) закриття провадження у справі. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Вказаний перелік підстав для повернення судового збору є вичерпним та не містить такої підстави як невірне зазначення реквізитів для сплати збору.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Комсомольського відділення Кременчуцької ОДПІ № 000034160011 від 16.03.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Колективного підприємства "Кредо" витрати зі сплати судового збору в сумі 2146 грн. 00 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 22 травня 2012 року.

Суддя С.С. Бойко