Постанова № 24382982, 28.05.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/1578/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2012 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Іванова Е.А.

секретар Чиженко А.О.

за участю представників: позивача ОСОБА_1 (за довіреністю)

відповідача ОСОБА_2 (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вторсировина»до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002252301 від 27.02.2012 року, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вторсировина»звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області, в якому позивач просив скасувати податкове повідомлення -рішення ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області № 0002252301 від 27.02.2012 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області у відношенні позивача винесено податкове повідомлення-рішення, яким ТОВ «Вторсировина» нарахований податок на додану вартість в сумі 1321628 грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 313002,25 грн. за порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість»та Податкового кодексу України. Вказане податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі Акту № 103/23/32272071 від 07.02.2011 року про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.09.2011 року, у якому встановлено незадовільний податковий стан деяких контрагентів підприємства, а також відсутність первинних документів, які б свідчили про реальну передачу товарів, надання послуг від продавців товарів/послуг до ТОВ «Вторсировина». На підставі чого, на думку податкового органу, дії ТОВ «Вторсировина»по укладенню правочинів по суті були спрямовані на незаконне заволодіння майном держави у вигляді отримання ПДВ і не були направлені на настання реальних наслідків виконання правочинів, отже укладені угоди з контрагентами ПП «Мєчта-ЄВ», ПП «Рейсмет-Юг», ПП «Расінг-Груп», ТОВ «БІК», ПП «Промет-М», ТОВ «Віртекс-Інвест», ПП «Контур-Прим», ПП «Авант»мають ознаки нікчемності і за цими угодами у позивача не було підстав для формування податкового кредиту по ПДВ. Проте позивач не погоджується із вказаним податковим повідомленням-рішенням та зазначає, що всі контрагенти позивача на підтвердження здійснення господарських операцій надавали ТОВ «Вторсировина» податкові та видаткові накладні та інші первинні документи, що підтверджують факт здійснення господарських операцій із цими контрагентами, на момент здійснення господарських операцій всі контрагенти були платниками податку на додану вартість, всі господарські операції були оплачені позивачем. На підставі викладеного позивач звернувся до суду та просить задовольнити позовні вимоги та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні та надав заперечення проти позову, які мотивовані тим, що при здійсненні перевірки ТОВ «Вторсировина»виявлені розбіжності між сумою податкового кредиту ТОВ «Вторсировина»та сумами податкового зобов'язання його контрагентів. Зокрема, одним із контрагентів позивача було ПП «Мєчта-ЄВ», яке, як встановлено перевіркою по розрахунках з ТОВ «Вторсировина»в податковій декларації з ПДВ за січень 2011 року ПП «Мєчта -ЄВ»не відображено обсяг поставки у розмірі 348113,66 грн., у тому числі податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 69622,73 грн. Тобто перевіркою Товариство з обмеженою відповідальністю «Мєчта -ЄВ»не виявлено податкових зобов'язань з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Вторсировина»у січні 2011 року. Таким чином, як вважає ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ТОВ «Вторсировина»неправомірно внесло до складу податкового кредиту у січні 2011 року суми ПДВ на підставі податкових накладних, виданих ПП «Мєчта-ЄВ». Ще одним контрагентом ТОВ «Вторсировина»є ПП «Рейсмет Юг». Як зазначає представник відповідача у своїх запереченнях, згідно актів Роздільнянської МДПІ, провести перевірку ПП «Рейсмет Юг»неможливо у зв'язку з відсутністю підприємства за місцезнаходженням, а також у зв'язку з тим, що стан платника -припинено (ліквідовано, закрито). У зв'язку з цим, перевіряючими було зроблено висновок щодо нікчемності правочинів, укладених позивачем та ПП «Рейсмет Юг». Що стосується контрагента позивача ПП «Берегиня», то останнє не задекларувало податкові зобов'язання по взаємовідносинам з ТОВ «Вторсировина»у серпні 2010 року у сумі 3000 грн., а тому ТОВ «Вторсировина»у серпні 2010 року завищило суму податкового кредиту на цю суму. Теж саме стосується і контрагента позивача ПП «Расинг-Груп», яке не задекларувало податкові зобов'язання з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Вторсировина», а тому останнє неправомірно сформувало податковий кредит по взаємовідносинам з вказаним контрагентом. У контрагента позивача -ТОВ «БІК»відсутні необхідні трудові ресурси, встановлено відсутність поставок товарів, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Що стосується контрагента позивача -ПП «Промет-М», то в ході перевірки вказаного контрагента встановлено відсутність поставок товарів від ПП «Промет-М»до ТОВ «Вторсировина», що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Що стосується контрагента позивача -ТОВ «Віртекс-Інвест», то місцезнаходження даного підприємства не встановлено. Контрагент позивача -ПП «Контур-Прим»має стан платника припинено (ліквідовано, закрито) та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП «Контур-Прим»анульовано. Те саме стосується і контрагента позивача -ПП «Авант». На підставі викладеного, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, вивчивши обставини справи, дослідивши докази по справі, суд прийшов до наступник висновків.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі Одеської області була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Вторсировина»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.09.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.09.2011 року.

За результатами вказаної перевірки був складений акт від 07.02.2012 року № 10323-32272071, яким встановлено порушення ТОВ «Вторсировина»Закону України «Про податок на додану вартість», Податкового кодексу, Цивільного кодексу України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, в результаті чого ТОВ «Вторсировина»завищено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 3974560 грн. за період березень 2010 року -грудень 2010 року, завищення податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 5281259 грн. за період березень 2010 року -січень 2011 року, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у сумі 1321628 грн. (а.с.10-119).

На підставі вказаного акту ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р»від 27.02.2012 року № 0002252301, яким позивачу збільшена сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 1634630,25 грн., в тому числі 1321628 грн. основного зобов'язання та 313002,25 грн. штрафних санкцій (а.с.9).

Судом встановлено, що контрагентами позивача ТОВ «Вторсировина» у перевіряємому періоді були ПП «Мєчта-ЄВ», ПП «Рейсмет-Юг», ПП «Берегиня», ТОВ «БІК», ПП «Промет-М», ТОВ «Віртекс-Інвест», ПП «Расинг -Груп», ПП «Контур-Прим», ПП «Авант».

Що стосується контрагента позивача -ПП «Мєчта -ЄВ», то слід зазначити наступне.

Актом перевірки ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області встановлено, що в результаті опрацювання відхилення між сумами податкового кредиту по податку на додану вартість ТОВ «Вторсировина»та податкових зобов'язань ПП «Мєчта-ЄВ»встановлених програмним продуктом «система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»встановлено розбіжності декларування податкових зобов'язань ПП «Мєчта-ЄВ»та податкового кредиту ТОВ «Вторсировина»за січень 2011 року (а.с.40).

Судом встановлено, що між позивачем -ТОВ «Вторсировина»(покупець) та ПП «Мєчта-ЄВ» (постачальник) укладений договір № 1-12/10 від 01.12.2010 року, відповідно до умов якого постачальник бере на себе зобов'язання здійснити постачання та передати у власність покупцю продукцію виробничо-технічного призначення, макулатуру, тару паперову, харчові домішки та кондитерські вироби (в подальшому товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, передбачених договором. Відповідно до п. 2.2. Договору кількість та асортимент товару зазначаються у видатково-прибутковій накладній, яка видається на кожну партію товару. Пунктом 3.1. договору визначено, що ціна товару зазначається в видатково-прибутковій накладній, яка видається на кожну партію товару (Т.1 а.с.233).

Також судом встановлено, що між позивачем -ТОВ «Вторсировина»(замовник) та ПП «Мєчта -ЄВ»(виконавчець) був укладений договір на надання послуг від 17.12.2010 року № 2-17/12, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати послуги замовнику, в порядку та на умовах, визначених цим договором. Згідно п. 2.1. договору виконавець надає замовнику наступні послуги: здійснення транспортування вантажу, а саме доставка ввіреного вантажу та видача його уповноваженій особі, здійснення обробки вторинної сировини (тара паперова, макулатура), здійснення навантаження-розвантаження лома чорних та кольорових металів. Згідно п. 3 договору, вартість послуг визначається сторонами по факту їх надання по результатам кожного календарного місяця та фіксується в актах про надані послуги, акт про надані послуги підписується сторонами останнім числом місяця, наступного за календарним місяцем, в якому фактично надавалися послуги (а.с.232).

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, в якості доказів виконання договору про надання послуг та договору постачання, укладених між ТОВ «Вторсировина»та ПП «Мєчта-ЄВ», позивач надав лише податкові накладні, видані ПП «Мєчта -ЄВ»у січні 2011 року (Т.4 а.с.221-235).

Перелік та порядок заповнення документів, необхідних для перевезення вантажу автомобільним транспортом регламентується Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. N 363.

Відповідно до Розділу 1 Правил подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство.

Цим же розділом Правил визначено поняття - Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 11.1 Розділу 11 Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Пунктом 11.3 Розділу 11 Правил дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Як вбачається з податкових накладних, позивачу приватним підприємством «Мєчта ЄВ»були поставлені великі обсяги товару, проте позивачем не надано доказів, яким чином відбувалося постачання придбаного товару, не надано взагалі будь-яких доказів перевезення отриманого товару, а саме товарно-транспортних накладних, подорожніх листів та де товар зберігався з моменту отримання до відвантаження надалі.

Крім того, суду, на підтвердження виконання договору постачання, укладеного між ТОВ «Вторсировина»та ПП «Мєчта -ЄВ»не надано видаткових накладних, що підтверджують отримання товару ТОВ «Вторсировина»від ПП «Мєчта -ЄВ», не надано рахунки-фактури, документів, що підтверджують оплату поставленого товару. Теж саме стосується і договору про надання послуг від 17.12.2010 року № 2-17/12, на підтвердження виконання якого крім податкових накладних не надано жодних документів, підтверджуючих надання послуг з боку ПП «Мєчта - ЄВ»ТОВ «Вторсировина».

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Судом ухвалою від 02.03.2012 року пропонувалось позивачу надати суду копії усіх документів, які отримувались / надавались під час виконання угод із контрагентами позивача.

Проте, як встановлено судом, позивач, у порушення ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», взагалі не надав будь-яких первинних документів, крім податкових накладних, які підтверджують факт здійснення господарських операцій між ТОВ «Вторсировина»та ПП «Мєчта ЄВ».

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Проте, у порушення ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», позивач не надав всіх первинних документів, що підтверджують факт здійснення господарських операцій з ПП «Мечта-ЄВ», не надано документів, підтверджуючих перевезення та зберігання товару, оплату придбаного товару.

Крім того, суду також не надано доказів того, що ПП «Мєчта -ЄВ»задекларувало податкове зобов'язання у січні 2011 року у сумі 69622,73 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Вторсировина».

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивач -ТОВ «Вторсировина»неправомірно відніс до складу податкового кредиту у січні 2011 року суми ПДВ по податковим накладним, виданим ПП «Мєчта -ЄВ», в результаті чого відбулося завищення податкового кредиту ТОВ «Вторсировина»у січні 2011 року.

Що стосується контрагента позивача ПП «Рейсмет-Юг», то слід зазначити наступне.

Судом встановлено, що згідно договору надання транспортних послуг № 1-18/9/-тр від 18.09.2009 року, укладеного між ТОВ «Вторсировина»(замовник) та ПП «Рейсмет-Юг»(виконавець), останній зобов'язується поставити ввірений вантаж та видати його уповноваженій особі, а замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Відповідно до п.п. 2.2. договору виконавець зобов'язується письмово підтвердити приймання заявки замовнику до виконавця та забезпечити надання обумовленого автомобіля в строк та за адресою, що зазначена в заявці, виділити для перевезення вантажний автотранспорт, що має ліцензію на відповідний вид перевезення, придатний для використання в даному транспортуванню. Відповідно до п. 3 договору оплата за перевезення товару проводиться після надання оригіналів рахунку, товарно-транспортної накладної, актів виконаних робіт (Т.1а.с.218).

01.08.2007 року між позивачем - ТОВ «Вторсировина»(покупець) та ПП «Рейсмет-Юг»(постачальник) був укладений договір № б/н від 01.08.2007 року, згідно якого постачальник бере на себе зобов'язання здійснити поставку та передати у власність покупцю продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (Т.1 а.с.219).

На виконання договору про надання послуг № 1-18/9/-тр від 18.09.2009 року позивачем були надані акти здавання-прийняття робіт (а.с.1-6), та податкова накладна від 30.04.2010 року № 300430 (Т.2 а.с.155).

На підтвердження виконання договору постачання № б/н від 01.08.2007 року були надані видаткові накладні та податкові накладні видані ПП «Рейсмет-Юг»(Т.2 а.с.7-134, 135-268).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Проте, у порушення ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», позивач не надав всіх первинних документів, що підтверджують факт здійснення господарських операцій з ПП «Рейсмет-Юг», не надано документів, підтверджуючих перевезення та зберігання товару, оплату придбаного товару.

Крім того, згідно акту Роздільнянської МДПІ Одеської області від 29.07.2010 року № 42/23-00/35279722, про неможливість проведення перевірки ПП «Рейсмет-Юг»з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, яким сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит у квітні, травні 2010 року, встановлено, що ПП «Рейсмет Юг»не перебуває за фактичним місцезнаходженням (а.с.Т.1 а.с.186-194).

Як вбачається зі спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців стан ПП «Рейсмет-Юг»припинено.

Відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Оскільки, як встановлено судом, позивачем, у порушення ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»не надано первинних документів, що підтверджують факт постачання товарів та надання послуг від ПП «Рейсмет-Юг»до ТОВ «Вторсировина», дає суду підстави вважати, що операції з поставки товарів та послуг між ТОВ «Вторсировина»відсутні, а отже і відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість.

У зв'язку з цим відбулося завищення податкового кредиту ТОВ «Вторсировина»по взаємовідносинам з ПП «Реймет-Юг»у період з квітня по вересень 2010 року на загальну суму 999843,62 грн.

Що стосується взаємовідносин позивача з ПП «Берегиня», то слід зазначити, що актом ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області встановлено, що ТОВ «Вторсировина»мало взаємовідносини з контрагентом ПП «Берегиня»у серпні 2010 року та по вказаним взаємовідносинам позивач задекларував податкового кредиту у серпні 2010 року у сумі 3000 грн.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій, зокрема, дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.2.3 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Проте, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач не надав жодного первинного документу, що підтверджує правовідносини з ПП «Берегиня»у серпні 2010 року та сплату сум податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарів або послуг у ПП «Берегиня», на підставі яких позивач задекларував податковий кредит у розмірі 3000 грн.

Отже, за таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач неправомірно вніс до складу податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Берегиня»у серпні 2010 року суму 3000 грн., оскільки сплата вказаної суми позивачем не підтверджена податковими накладними.

Щодо взаємовідносин ТОВ «Вторсировина»з ПП «Расинг-Груп».

Судом встановлено, що між позивачем - ТОВ «Вторсировина»(покупець) та ПП «Расинг Груп»(постачальник) укладений договір № 3-1/7/10 від 01.07.2010 року, відповідно до умов якого постачальник бере на себе зобов'язання здійснити постачання та передати у власність покупцю продукцію виробничо-технічного призначення, харчові добавки та кондитерські вироби (в подальшому товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, передбачених договором (Т.1 а.с.231).

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій за даним договором надані видаткові накладні від 28 та 29 липня 2010 року (Т. 3 а.с.33-40).

Також позивачем надані податкові накладні від 28 та 29 липня 2010 року, видані ПП «Расинг груп»на підставі яких позивачем включено до складу податкового кредиту у липні 2010 року 111258,24 грн. (Т.3 а.с.25-32).

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається з договору від 01.07.2010 року, укладеного позивачем з ПП «Расинг Груп», а саме у п. 5 зазначено, що постачальник зобов'язаний поставити товар у відповідності з умовами даного договору та у відповідності з видатково-прибутковою накладною на дану партію товару, надати покупцю документи, підтверджуючі постачання товару, а покупець зобов'язаний прийняти товар у відповідності із видатково-прибутковою накладною та сплатити вартість товару (Т.1 а.с.231).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивач у порушення ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»не надав жодного документу, зазначеного у п. 5 договору, що підтверджує постачання товару від продавця до покупця, прийняття товару покупцем та його зберігання, що дає суду підстави вважати, що товар не перевозився та не зберігався.

Крім того, як зазначено в акті перевірки ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області, ПП «Расинг Груп»не задекларував податкові зобов'язання з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Вторсировина»на суму 111258,24 грн. та доказів, що це спростовують суду не надано.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що ТОВ «Вторсировина»неправомірно сформував податковий кредит у сумі 111258,24 грн. по взаємовідносинам з ПП «Расинг Груп»у липні 2010 року, а отже відбулося завищення податкового кредиту за цей період.

Щодо правових відносин позивача -ТОВ «Вторсировина»із контрагентом ПП «Авант».

Судом встановлено, що між позивачем - ТОВ «Вторсировина»(покупець) та ПП «Авант»(постачальник) укладено договір поставки товару від 24.06.2003 року, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця брухт чорних металів (далі товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар - у порядку та на умовах, передбачених договором (Т.1 а.с.221).

Також між позивачем - ТОВ «Вторсировина»(покупець) та ПП «Авант»(постачальник) укладено договір від 02.11.2007 року № 02/11/07, відповідно до якого постачальник бере на себе зобов'язання здійснити постачання та передати у власність покупцю продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар - в порядку та на умовах, передбачених договором (Т.1 а.с.223).

На підтвердження виконання вищевказаних договорів позивачем надані видаткові накладні на придбання товару, а також податкові накладні, що видані ПП «Авант»на підставі вказаних договорів та суми ПДВ, зазначені у вказаних податкових накладних віднесені ТОВ «Вторсировина»до складу податкового кредиту у червні 2010 року на суму 466482,86 грн., у липні 2010 року на суму 566275 грн., у серпні 2010 року на суму 325030,21 грн., у вересні 2010 року на суму 259092 грн. та у жовтні 2010 року на суму 83333,25 грн. (Т. 3 а.с.41-152).

Пунктом 3.2. договору з ПП «Авант»від 24.06.2003 року визначений порядок поставки товарів та зазначено, що товар може доставлятись як автомобільним так і залізничним транспортом. Пунктом 5 договору з ПП «Авант»від 02.11.007 року визначено зобов'язання сторін та зазначено, що постачальник зобов'язаний поставити товар покупцю та надати покупцю документи, підтверджуючі поставку товару.

Проте позивачем, у порушення ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», не надано документів, передбачених вищевказаними договорами, що підтверджують поставку товарів від постачальника до покупця та його збереження покупцем.

Відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Оскільки відвантаження та збереження товару не підтверджені первинними документами, суд приходить до висновку, що податкові зобов'язання з поставки товару у ТОВ «Вторсировина»не виникли.

Крім того, як вбачається з акту Роздільнянської МДПІ Одеської області від 21.01.2011 року № 4/23-00/32189715, відповідно до довідки по формі 1-ДФ кількість працюючих на підприємстві - ПП «Авант» у 3-му кварталі 2010 року складала 1 особа, у 4 кварталі 2010 року -6 осіб (Т.1 а.с.170), а тому, враховуючи загальний обсяг поставленого товару згідно податкових та видаткових накладних, ПП «Авант»фізично не могли здійснювати такий обсяг роботи та доказів залучення до виконання договорів поставки третіх осіб суду не надано.

Отже, за таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ, зазначені у податкових накладних, виданих ПП «Авант»у червні 2010 року на суму 466482,86 грн., у липні 2010 року на суму 566275 грн., у серпні 2010 року на суму 325030,21 грн., у вересні 2010 року на суму 259092 грн. та у жовтні 2010 року на суму 83333,25 грн.

Судом встановлено, що позивачем ТОВ «Вторсировина»укладалися договори поставки з контрагентами ТОВ «БІК» - договір поставки № 10/12/9 від 10.12.2009 року (Т.1 а.с.215), ПП «Проммет-М»- договір поставки товару від 01.08.2009 року № 1-1/8/9 (Т.1 а.с.229), ТОВ «Віртекс-Інвест»договір поставки № 1-26/11/10 від 26.11.2010 року (Т.1 а.с.230), ПП «Контур-Прим»договір поставки товару № 1-10/10/7 від 10.10.2007 року (Т.1 а.с.227).

Згідно умов вказаних договорів поставки постачальники зобов'язуються поставити та передати у власність покупця брухт чорних та кольорових металів (далі товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар -у порядку і на умовах, передбачених договором.

Відносини, що виникають у процесі здійснення операцій з металобрухтом, який є найважливішою стратегічною та енергозберігаючою сировиною для металургійного виробництва, і спрямований на захист інтересів підприємств вітчизняної металургійної галузі та забезпечення екологічної безпеки довкілля при утворенні, збиранні та використанні металобрухту регулює Закон України «Про металобрухт».

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про металобрухт»діяльність, пов'язана із заготівлею, переробкою брухту чорних та кольорових металів і його металургійною переробкою, провадиться на підставі ліцензії, що видається в порядку, встановленому законодавством.

Частиною 4 ст. 4 Закону України «Про металобрухт»встановлено, що обов'язковою умовою на отримання ліцензії є акт обстеження місцевими державними адміністраціями спеціалізованих або спеціалізованих металургійних переробних підприємств на їх відповідність вимогам цього Закону (далі - акт обстеження місцевими державними адміністраціями), який складається протягом п'ятнадцяти календарних днів з дня подачі заяви.

Згідно ч. 11 ст. 4 Закону України «Про металобрухт»приймання промислового брухту від юридичних осіб оформлюється актом приймання із зазначенням найменування юридичної особи, кількості та джерел походження металобрухту. В акті робиться відмітка про вибухову безпеку, а в разі потреби - про дезактивацію і очищення металобрухту від шкідливих речовин та зазначається рівень дози випромінювання. Порядок приймання, зберігання і методи випробувань металобрухту чорних та кольорових металів встановлюються відповідно до стандартів.

Згідно вимогам ГОСТу 1639-93 лом та відходи кольорових металів та сплавів приймають партіями. Партія повинна складатися з лому та відходів одного найменування металу одного виду, класу, одної групи або марки сплаву, одного сорту, спрямовуватися на одну адресу та повина супроводжуватися одним документом про якість (паспортом), посвідченням про вибухонебезпечність, яке оформлюють чотирьох екземплярах: два спрямовують транспортному відомству, один з яких закріплюють на видному місті у транспортному засобу; третій екземпляр спрямовують споживачу; четвертий залишається на підприємстві, що відправляє лом та відходи кольорових металів та сплавів - та посвідченням про дезактивацію та знешкодження від шкідливих речовин для партії лому та відходів, які надходять з підприємств, які використовують у виробничому процесі радіоактивні та шкідливі речовини.

Частиною 12 ст. 4 Закону України «Про металобрухт»встановлено, що оформлення документів, що засвідчують набуття права власності на металобрухт, та актів приймання металобрухту є обов'язковим. Ці документи повинні знаходитися у власника металобрухту та зберігатися протягом одного року.

Частиною 1 ст. 6 Закону України «Про металобрухт»встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють реалізацію металобрухту, повинні засвідчувати його відповідним документом про відповідність металобрухту встановленим стандартам, нормам і правилам.

Відповідно до Закону України «Про металобрухт»розроблені Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових і чорних металів, затверджені наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства промислової політики України від 23 жовтня 2007 р. N 127/595, які встановлюють кваліфікаційні, організаційні, технологічні та інші вимоги для провадження даного виду діяльності (надалі Ліцензійні умови).

Пунктом 2.6. Ліцензійних умов встановлено, що приймання промислового металобрухту від юридичних осіб оформляється актами приймання металів чорних (вторинних) і брухту та відходів кольорових металів (додатки 6, 7).

Відповідно до п. 2.7 Ліцензійних умов, на території спеціалізованого підприємства, спеціалізованого металургійного переробного підприємства та кожного їх приймального пункту ведуться та зберігаються протягом не менше року оригінали або засвідчені ліцензіатом копії актів приймання побутового металобрухту, приймально-здавальні акти металів чорних (вторинних) і брухту та відходів кольорових металів.

Пунктами 2.8 та 2.9 Ліцензійних умов встановлено, що суб'єкт господарювання, що здійснює господарську діяльність з заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових металів, повинен виконувати вимоги ДСТУ 3211-95 (ГОСТ 1639-93), фахівцями підприємства забезпечувати перевірку на вибухобезпечність, проведення радіаційного контролю металобрухту. Суб'єкт господарювання, що здійснює господарську діяльність з заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту чорних металів, повинен виконувати вимоги ДСТУ 4121-2002, фахівцями підприємства забезпечувати перевірку на вибухобезпечність, проведення радіаційного контролю металобрухту.

Акт приймання чорних (вторинних) металів та Акт приймання брухту та відходів кольорових металів затверджені додатками 6 та 7 до пункту 2.6 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових і чорних металів.

З бланків вищевказаних актів вбачається, що при прийманні чорних та кольорових металів необхідно зазначати номер вагону, контейнера, автотранспорту, в якому надійшов брухт чорних та кольорових металів, вагу прийнятого металу, номер та дату товарно-транспортної накладної на товар. В актах також повинні бути зазначені відомості про приймання чорних та кольорових металів. При прийнятті брухту чорних металів повинен складатися протокол про засміченість. Також при прийнятті брухту чорних та кольорових металів повинно зазначатися джерело походження такого брухту. Брухт чорних та кольорових металів повинен проходити радіаційний контроль, результати якого повинні також зазначатися у акті приймання.

Відповідно до ч 1. ст.. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Проте, судом встановлено, що на підтвердження виконання умов договорів з контрагентами ТОВ «БІК», ПП «Проммет-М», ТОВ «Віртекс-Інвест», ПП «Контур-Прим»позивачем надані лише видаткові накладні та податкові накладні на приймання брухту чорних та кольорових металів, видані відповідно ТОВ «БІК»(Т. 4 а.с.236-249), ПП «Проммет-М»(Т.5 а.с.1-5), ТОВ «Віртекс-Інвест»(Т.5 а.с.14-27), ПП «Контур-Прим»(Т.4 а.с.1-86).

Судом встановлено, що позивач - ТОВ «Вторсировина»включив до складу податкового кредиту суми ПДВ, зазначені у податкових накладних: по взаємовідносинам з ТОВ «БІК»у березні 2010 року в сумі 189456,16 грн. та квітні 2010 року у сумі 120464,21 грн.; по взаємовідносинам з ПП «Проммет-М»у березні 2010 року у сумі 66666,67 грн. та травні 2010 року у сумі 88892,33 грн.; по взаємовідносинам з ТОВ «Віртекс-Інвест»у грудні 2010 року у сумі 497475,09 грн. та по взаємовідносинам з ПП «Контур-Прим»у квітні 2010 року у сумі 89733 грн., у травні 2010 року на суму 36546,52 грн., у червні 2010 року на суму 82311,77 грн., у липні 2010 року на суму 114275,16 грн., у серпні 2010 року на суму 25916,07 грн. та у вересні 2010 року на суму 1085585,98 грн.

Судом встановлено, що позивачем -ТОВ «Вторсировина»не надано доказів того, що як позивач так і його контрагенти, які поставляли позивачу брухт чорних та кольорових металів, відповідно до вимог Закону України «Про металобрухт», мали відповідні ліцензії на здійснення діяльності, пов'язаної із металобрухтом.

Крім того, судом також встановлено та вбачається з матеріалів справи, що при укладенні позивачем договорів з контрагентами на придбання чорних та кольорових металів не були виконані вимоги Закону України «Про металобрухт»та вимоги Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових і чорних металів, зокрема приймання чорних та кольорових металів не оформлювалося відповідними актами приймання металів чорних та приймання брухту та відходів кольорових металів, оформлення яких, згідно ст. 12 Закону України «Про металобрухт»є обов'язковим та форми і реквізити яких встановлені додатками 6 та 7 до пункту 2.6 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових і чорних металів.

Крім того, умовами п. 1.4 договору № 1-27/11/8-псч від 27.11.2008 року з ТОВ «БІК»(Т.1 а.с.216), п. 1.4. договору № 1-1/8/9 від 01.08.2009 року з ПП «Проммет-М»(Т.1 а.с.229), п. 1.4. договору № 1-26/11/10 від 26.11.2010 року з ТОВ «Віртекс-Інвест»(Т.1 а.с.230), п. 1.4. договорів № 1-11/07 від 01.11.2007 року та № 1-10/10/7 від 10.10.2007 року з ПП «Контур-Прим»визначено, що постачальник зобов'язується на кожну партію товару надати акт про походження брухту.

Зазначення відомостей про походження брухту вимагається також додатками 6 та 7 до пункту 2.6 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових і чорних металів, з яких вбачається, що в актах про прийняття чорних та кольорових металів необхідно зазначити відомості про джерело походження брухту чорних та кольорових металів.

Проте, у порушення умов договорів та Ліцензійних умов при оформленні операцій з металобрухтом між позивачем та контрагентами ТОВ «БІК», ПП «Проммет-М», ТОВ «Віртекс-Інвест», ПП «Контур-Прим»не складалися акти про походження металобрухту, зокрема доказів цього суду не надано.

Суду також не надано доказів того, що під час реалізації металобрухту позивачем та його контрагентами оформлювалися документи про відповідність металобрухту стандартам, нормам і правилам.

Також, під час оформлення операцій з придбання металобрухту, у порушення ст. 9 Закону України «Про металобрухт»не були оформлені у первинні документи, які засвідчують сам факт реалізації металобрухту, а саме товарно-транспортні накладні та подорожні листи.

За таких обставин, враховуючи вищевикладені норми законів та підзаконних актів та встановлені судом факти, суд приходить до висновку, щодо відсутності реальності здійснення поставок металобрухту між позивачем та контрагентами ТОВ «БІК», ПП «Проммет-М», ТОВ «Віртекс-Інвест», ПП «Контур-Прим».

Відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний у перевідяємий період, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»зазначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Враховуючи викладені норми, суд приходить до висновку, щодо відсутності у ТОВ «Вторсировина»об'єкта оподаткування податком на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ «БІК», ПП «Проммет-М», ТОВ «Віртекс-Інвест», ПП «Контур-Прим», що потягло за собою відсутність виникнення податкових зобов'язань з поставки товару (брухту чорних та кольорових металів), а отже і неправомірне включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, зазначених у податкових накладних, виданих вищевказаними контрагентами.

При таких обставинах суд вважає, що позивач не довів необґрунтованості висновків акту перевірки та протиправності прийнятого на його підставі податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи те, що позивач у відповідності до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»не підтвердив здійснення господарських операцій між ним та його контрагентами всіма необхідними первинними документами, а також те, що при здійсненні операцій з металобрухтом позивачем та його контрагентами не були дотримані обов'язкові умови здійснення таких операцій, суд приходить до висновку щодо відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а отже і відсутності об'єкту оподаткування ПДВ, у зв'язку з чим формування податкового кредиту по взаємовідносинам з такими контрагентами є неправомірним, тому відповідач правомірно встановив завищення податкового кредиту ТОВ «Вторсировина»за період з березня 2010 року по січень 2011 року на загальну суму 5281259 грн. та заниження податку на додану вартість позивачем на суму 1321628 грн. та прийняв податкове повідомлення-рішення, а тому позовні вимоги ТОВ «Вторсировина»є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 71, 158, 160, 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Вторсировина»до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області ДПС про скасування податкового повідомлення -рішення № 0002252301 від 27.02.2012 року відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст..254КАС України.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів після отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст постанови виготовлений 28 травня 2012 року.

Суддя Е.А.Іванов

м.Одеса

28 травня 2012 року

.