Постанова № 24382376, 28.05.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2012 року 10:45 Справа № 0870/4106/12

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., при секретарі судового засідання Луговському І.О., за участю представника позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 18 травня 2012 року), представника відповідача - ОСОБА_2 (довіреність від 15 травня 2012 року), розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Декорум» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

07 травня 2012 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Декорум» (далі іменується - позивач) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.03.2012 №0000051530.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що спірне податкове повідомлення-рішення суперечить приписам ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладає на платника податків додатковий обов'язок по сплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. Так, позивач посилається на безпідставність висновків Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби, викладених в акті перевірки.

Ухвалою судді від 10.05.2012 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 28.05.2012.

28.05.2012 в судове засідання прибув представник позивача, підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

В судове засідання прибув представник відповідача, надав письмові заперечення на адміністративний позов та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

На підставі ст. 160 КАС України вступна та резолютивна частини рішення проголошені в судовому засіданні 28.05.2012.

Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових та речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Декорум» пройшов процедуру державної реєстрації, отримав свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №202275 від 15.02.1996, а відтак набув правового статусу суб'єкта господарювання в розумінні ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 15.05.2003 №755-IV, згідно з яким державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

За приписами ст. 93 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-IV місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Декорум» зареєстроване за юридичною адресою: 69071, місто Запоріжжя, вулиця Чарівна, будинок №119, квартира 60; перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби та зареєстрований платником податку на додану вартість згідно свідоцтва №11999849 серії НВ №181436.

Головним державним податковим інспектором відділу адміністрування ПДВ управління оподаткування юридичних осіб Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби, на підставі п. 200.1 ст. 200 та ст. 76 Податкового кодексу України, проведено перевірку податкової звітності позивача, за результатами якої складено акт «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість» від 16.02.2012 №205\16-23878343 (далі іменується - Акт перевірки) (а.с. 20).

Згідно з внесеними змінами до Акту перевірки контролюючим органом встановлено наступні порушення: неподання податкової звітності з податку на додану вартість з порушенням вимог пп. 49.18.1 (49.18.2) п. 49.18 ст. 49, п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України; несвоєчасне подання податкової звітності з податку на додану вартість в порушення вимог з порушенням вимог пп. 49.18.1 (49.18.2) п. 49.18 ст. 49, п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України; порушення п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України - арифметична (методологічна) помилка (порушення), що вплинула на розрахунки з бюджетом; порушення п. 50.1 ст. 50, ст. 102 Податкового кодексу України: арифметична (методологічна) помилка (порушення), що вплинула на розрахунки з бюджетом (таблиця №1 Акта перевірки); порушення п. 120.1 ст. 120, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, в результаті чого визначено суму, яка підлягає сплаті до бюджету, в розмірі 96209 грн. 00 коп. (таблиця №4 Акта перевірки, викладена за редакцією згідно рішення про внесення змін до Акта перевірки від 27.03.2012) (а.с. 25).

На підставі Акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 27.03.2012 №0000051530, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 120261 грн. 25 коп., в тому числі за основним платежем на суму в розмірі 96209 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму в розмірі 24052 грн. 25 коп. (а.с. 9).

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання його протиправним та скасування.

Дослідивши наявні в матеріалах справи допустимі та належні докази у їх сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі, за наступних підстав.

Судом встановлено, що фактичною підставою для проведення перевірки було подання платником податків декларації з податку на додану вартість за листопад 2011 року від 20.12.2011, якою позивач здійснив коригування в бік зменшення податкових зобов'язань за червень 2008 року на суму в розмірі 58977 грн. 00 коп., а також за березень 2008 року на суму в розмірі 37232 грн. 00 коп.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в Акті перевірки від 16.02.2012 №205\16-23878343, на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивачем буди подані до контролюючого органу податкові декларації по податку на додану вартість за червень 2008 року та за березень 2008 року.

Відповідно до додатку №1 до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2011 року від 20.12.2011 №9012837762 позивач здійснив коригування в бік зменшення податкових зобов'язань за червень 2008 року на суму в розмірі 58977 грн. 00 коп., а також за березень 2008 року на суму в розмірі 37232 грн. 00 коп. Дані обставини сторонами по справі не заперечується та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

За приписами п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Згідно п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Такий же строк встановлюється і для платників податків для подання уточнюючих розрахунків до податкових декларацій за минулі періоди та, відповідно, до коригування податкових зобов'язань.

Судом встановлено, що позивачем пропущено строк для можливості коригування податкових зобов'язань по податковим деклараціям з податку на додану вартість за березень 2008 року та за червень 2008 року, оскільки таке коригування відбулось з подачею додатку №1 до податкової декларації за листопад 2011 року, що перевищує встановлені законом строки в 1095 днів.

Відтак, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для нарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість згідно податкового повідомлення-рішення від 27.03.2012 №0000051530 на суму в розмірі 120261 грн. 25 коп.

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що з обставинами, викладеними в Акті перевірки, та визначеним податковим правопорушенням згоден, оскільки ним дійсно був порушений строк для коригування податкових зобов'язань по деклараціям з податку на додану вартість за березень 2008 року та за червень 2008 року.

Проте, як на підставу для скасування податкового повідомлення-рішення від 27.03.2012 №0000051530 позивач посилається на порушення з боку контролюючого органу процедури та строків проведення перевірки та оформлення її результатів, та вказує, що оскаржуване рішення прийняте податковим органом передчасно, що позбавило можливості платника податків надати відповідні заперечення.

Суд, оцінивши дані доводи позивача, зазначає, що предметом розгляду адміністративної справи являється законність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення, як рішення суб'єкта власних повноважень, яким зафіксовано факт наявності відповідного правопорушення податкового законодавства з боку платника податків. В ході розгляду справи, суд встановив наявність порушень з боку позивача податкового законодавства, а відтак податкове повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим. Порушення контролюючим органом процедури проведення перевірки, на переконання суду, не впливає на суть самого правопорушення, яке визнане позивачем повністю.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд, оцінивши докази по справі у їх сукупності, приходить до висновку, що відповідачем доведено обставини, встановлені Актом перевірки, та спростовані докази і посилання позивача.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову - відмовити в повному обсязі.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.М.Недашківська