Постанова № 24382006, 18.05.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2012 р. Справа № 2а/0570/4122/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Буряк І.В.

при секретарі Могілевському А.А.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 (дов.)

відповідача: ОСОБА_2 (дов.)

ОСОБА_3 (дов.)

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Техресурси»

до Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької

області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техресурси» (надалі - позивач, ТОВ «Техресурси») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби (надалі - відповідач, Шахтарська ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.03.2012р. №0000022400/64 повністю та часткове скасування податкового повідомлення-рішення від 20.03.2012р. №0000012400/63.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність та необґрунтованість висновків акту перевірки від 01.03.2012р. №180/23/30364980, на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, які винесені без урахування фактичних обставин справи та в порушення приписів податкового законодавства.

В судовому засіданні від 18.05.2012р. представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Шахтарська ОДПІ на позовні вимоги надала письмові заперечення, відповідно до яких, просила відмовити у задоволенні позовних вимог, вважаючи, що висновки акту перевірки від 01.03.2012р. №692/07/135004334, на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, щодо донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість.

В судовому засіданні від 08.05.2012р. представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, дійшов наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техресурси» зареєстровано виконавчим комітетом Кіровської міської ради Донецької області в якості юридичної особи (ЄДРПОУ 30364980, місцезнаходження: 8600, Донецька область, м.Кіровське, вул. Асфальтна, 127), про що видане відповідне свідоцтво серія А00 №534104.

Кіровською об'єднаною державною податковою інспекцією у Донецькій області проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Техресурси» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р., по закінченню якої було складено акт перевірки від 01.03.2012р. №01.03.2012р. №180/23/30364980 (надалі - акт перевірки від 01.03.2012р.).

Згідно висновків вказаного акту перевіркою було встановлено порушення:

- пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1 ст.5, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.5.3.3 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 465 123,00 грн., у тому числі за 1 квартал 2011р. у сумі 321 552,00 грн., 2 квартал 2011р. (червень 2011р.) у загальній сумі 143 571,00 грн.;

- п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, в сього у загальній сумі 124 845,00 грн., у тому числі: у червні 2011р. у сумі 124 845,00 грн.

На підставі акту перевірки від 01.03.2012р. Кіровською об'єднаною державною податковою інспекцією були винесені спірні податкові повідомлення-рішення від 20.03.2012р.:

- за №0000012400/63, згідно якого сума грошового зобов'язання з податку на прибуток (дохід) приватних підприємств становить 465 124,00 грн., у тому числі за основним платежем 465 123,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1,00 грн.;

- за №0000022400/64, згідно якого сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість становить 124 846,00 грн., у тому числі за основним платежем 124 845,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1,00 грн.

Проведеною перевіркою за період з 01.01.2011р. по 31.03.2011р. встановлено наявність кредиторської заборгованості по короткостроковим векселям, виданим в національній валюті ТОВ «Техресурси» станом на 01.04.2011р. у сумі 1 114 900,00 грн., які було видані 31.03.2008р. ПП «Босна-Плюс» в рахунок оплати за поставлені товари (вугілля). На момент проведення перевірки ТОВ «Техресурси» не надано документи, що підтверджують стан взаєморозрахунку ПП «Босна-Плюс».

Відповідно до службової записки сектору РОПП Кіровської ОДПІ від 14.02.2012р. №1996/7/2/012/521 отримано відомості, що згідно «Пошуково-довідникової системи» ПП «Босна-Плюс» визнано банкрутом за рішенням суду згідно постанови Господарського суду Донецької області від 28.02.2011р., справа №27/32б.

Станом на 01.01.2012р. по бухгалтерському рахунку 62.1 «Короткострокові векселі видані в національній валюті» рахується кредиторська заборгованість по короткостроковим векселям, виданим в національній валюті по ПП «Босна-Плюс» у загальній сумі 1 114 900,00 грн.

Вказана заборгованість склалась внаслідок виконання господарського договору від 03.03.2008р. № 43-У.

Розрахунок по зазначеному договору позивачем здійснено у вексельній формі, про що свідчать акту прийому передачі векселів від 31.03.2008р., на загальну суму 1 114 939,10 грн.

По договору від 05.01.2012р. №Д82/0501/003, шляхом передачі векселя №66334754746305 на загальну суму 300 000,00 грн., про що зокрема між позивачем та ТОВ «ТАЙМІНГ ГРУП» підписано акт приймання-передачі векселя від 05.01.2012р.

По договору від 05.01.2012р №Д82/0501/004, шляхом передачі векселя №66334754746306 на загальну суму 300 000,00 грн., про що свідчить підписаний між позивачем та ТОВ «ТАЙМІНГ ГРУП» акт приймання-передачі векселів від 05.01.2012р.

По договору від 05.01.2012р №Д82/0501/005, шляхом передачі векселя №66334754746308 на загальну суму 214 939,10 грн., про що свідчить підписаний між позивачем та ТОВ «ТАЙМІНГ ГРУП» акт приймання-передачі векселів від 05.01.2012р.

По договору від 05.01.2012р №Д82/0501/006, шляхом передачі векселя №66334754746307 на загальну суму 300 000,00 грн., про що свідчить підписаний між позивачем та ТОВ «ТАЙМІНГ ГРУП» акт приймання-передачі векселів від 05.01.2012р.

Постановою господарського суду Донецької області від 28.02.2011р. ПП «Босна плюс» визнано банкрутом та щодо нього відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 09.02.2012р. у справі №27/32Б ліквідовано юридичну особу Приватне підприємство «Босна плюс».

Як вбачається з акту від 01.03.2012р. проведенною перевіркою на підставі Головної книги за 2011 рік, декларації з податку на прибуток підприємства, банківських виписок, оборотно-сальдових відомостей по рахункам, актів прийому-передачі векселів, акт пред'явлення векселів до оплати встановлено заниження задекларових суб'єктом господарювання показників на загальну суму 1 114 900,00 грн., у тому числі за 1 квартал 2011р. у сумі 1 114 900,00 грн., внаслідок допущених порушень податкового законодавства у зв'язку із не включенням до складу валового доходу кредиторської заборгованості за короткостроковим векселем.

Згідно пояснень відповідача позивачу було донараховано податок на прибуток (доходи) приватних підприємств в розмірі 278 725,00 грн., внаслідок не включення ТОВ «Техресурси» до складу валових доходів суми заборгованості по векселям, утримувачі яких припинені без правонаступництва, як безповоротну фінансову допомогу, яка виникла під час припинення кредиторів без правонаступництва.

Відповідно п.4.1. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно п.4.1.6 п.4.1 ст.4 вказаного закону, до складу валового доходу включаються доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

Як передбачено п.1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безповоротна фінансова допомога це - сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора;

сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності;

основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Як вбачається з висновків акту перевірки від 01.03.2012р., податковий орган пов'язує виникнення у позивача безповоротної фінансової допомоги, з припиненням юридичної особи, контрагента позивача по господарським зобов'язанням, ПП «Босна-Плюс», перед яким у ТОВ «Техресурс» рахувалась кредиторська заборгованість, що була погашена шляхом передання останнім векселів.

На момент припинення юридичної особи вказані векселі погашені не були.

Таким чином, на думку податкового органу, оскільки як юридичну особу вказане вище товариство було ліквідовано, сума кредиторської заборгованості у розмірі 278 725,00 грн., погашена шляхом передання векселя, мала бути включена до складу валового доходу як безповоротна фінансова допомога.

Преамбулою Закону України від 05.04.2001, № 2374-III «Про обіг векселів в Україні» (із врахуванням змін та доповнень, у редакції чинній на момент спірних правовідносин) передбачено, що цей Закон визначає особливості обігу векселів в Україні, який полягає у видачі переказних та простих векселів, здійсненні операцій з векселями та виконанні вексельних зобов'язань у господарській діяльності, відповідно до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та відповідно до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів.

Статтею 1 вказаного закону, встановлено, що Законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів", цього Закону та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України.

Статтею 21 Закону України від 18.06.1991, № 1201-XII «Про цінні папери і фондову біржу» (із врахуванням змін та доповнень) вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Випускаються такі види векселів: простий, переказний.

Частиною 3 Закону України «Про обіг векселів в Україні» передбачено, що умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

У відповідності до ст.77 Женевської конвенції від 07.06.1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо:

індосаменту (статті 11 - 20);

строку платежу (статті 33 - 37);

платежу (статті 38 - 42);

права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54);

платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63);

копій (статті 67 і 68);

змін (стаття 69);

позовної давності (статті 70 і 71);

неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).

Відповідно ст.33 Женевської конвенції від 07.06.1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, з урахуванням застережень, обумовлених додатком II (надалі - Уніфікований закон) передбачено, що переказний вексель може бути виданий із таким строком платежу:

за пред'явленням;

у визначений строк від пред'явлення;

у визначений строк від дати складання;

на визначену дату.

Переказні векселі, що містять або інші строки платежу, або передбачають оплату частинами, є недійсними.

Як встановлено нормою ст. 34 Уніфікованого закону, переказний вексель зі строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання. Трасант може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк. Ці строки можуть бути скорочені індосантами.

Трасант може встановити, що переказний вексель зі строком платежу за пред'явленням не може бути пред'явленим для платежу раніше визначеної дати. У цьому разі строк для пред'явлення починається від зазначеної дати.

Частиною 1 ст.78 Уніфікованого закону встановлено, що позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем 31.03.2008р. видано загалом 4 векселя зі строком оплати за пред'явленням.

Керуючись ст.34 Уніфікованого закону строк датою настання строку платежу є 31.03.2009р.

Надалі, ґрунтуючись на нормативному приписі норми ст. 78 Уніфікованого Закону, суд приходить до висновку, що строк позовної давності по виданим векселям має закінчуватись відповідно у 31.03.2012р.

Таким чином, встановивши вказані обставини, суд вважає необґрунтованим твердження податкового органу про те, що станом на І квартал 2011р. по кредиторській заборгованості позивача перед векселедержателем збіг строк позовної давності, а тому остання відповідно може бути кваліфікована як безповоротна фінансова допомога, яка в силу норми пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» має відноситись платником податку до складу валового доходу.

03.02.2011р. був укладений договір №4/11, згідно якого Постачальник - ДП «Донецька металургійна компанія» зобов'язується поставити, а Покупець - ТОВ «Техресурси» прийняти та оплатити вугільну продукцію та матеріали.

Актом перевірки від 01.03.2012р. №180/23/30364980 встановлені порушення з податку на додану вартість, а саме п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України. За період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. встановлено завищення податкового кредиту на 124 845,00 грн. у червні 2011 року.

Також було встановлено завищення валових витрат за 2 квартал 2011 року на суму 624 223,00 грн., внаслідок чого позивачу було донараховано податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 143 571,00 грн.

Згідно системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» встановлено розбіжності в частині завищення податкового кредиту ТОВ «Техресурси» в сумі 124 845,00 грн. у червні 2011 року по підприємству постачальнику ПП «Донецька металургійна компанія»

Для проведення перевірки своєчасності відображення в обліку та звітності операцій господарських відносин з ПП «Донецька металургійна компанія» за період 01.06.2011р. по 30.06.2011р. суб'єктом господарювання було надано наступні документи:

- договір №4/11 від 03.02.2011р. укладений між ТОВ «Техресурси» та ПП «Донецька металургійна компанія»;

- податкові накладні, видаткові накладні;

- реєстри отриманих податкових накладних;

- оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»;

- платіжні доручення.

Відповідач зробив висновки про нікчемність договору від 03.02.2011р. на підставі акту Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Донецька№205/23-2/35398024 від 22.12.2011р. про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП «Донецька металургійна компанія», згідно якого підприємство за юридичною адресою не знаходиться в ході аналізу податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів встановлено, що основні фонди на ПП «Донецька металургійна компанія» відсутні, кількість працюючих на підприємстві: 0 осіб.

Копії зазначених документів наявні в матеріалах справи.

У підпункті 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно до змісту пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

За змістом п.7.5 вказаного Закону України, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Таким чином, судом встановлено, що наявність податкової накладної, яка оформлена згідно вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» є виключною підставою для виникнення у суб'єкта господарювання права на формування податкового кредиту.

У ході судового розгляду справи встановлено, що податкові накладні оформлені належним чином, та їх недоліків при перевірці не виявлено.

З матеріалів справи вбачається, що у позивача є всі необхідні документи, які в розумінні Закону України «Про бухгалтерський обіг та фінансову звітність в Україні» підтверджують факт здійснення господарської операції та, як наслідок, настання правових наслідків, обумовлених договором.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, що здійснюється підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, використовуючи грошовий вимір, базуються на даних бухгалтерського обліку.

У відповідності до ч.1 ст.9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Із вказаними висновками про нікчемність укладеної угоди, суд не може погодитися оскільки, здійснивши правовий аналіз документів, що надані позивачем до матеріалів справи, суд дійшов висновку, що первинні документи бухгалтерського та податкового обігу підтверджують факт того, що правочин з контрагентом набув реального настання правових наслідків, на настання яких він був спрямований.

Подальше використання позивачем товарів спростовує нікчемність укладених правочинів, в судовому засіданні позивачем доведений та матеріалами справи підтверджений факт здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 ст.215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

За змістом ст. 228 Цивільного кодексу України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином, відповідно викладеного, для визнання правочину нікчемним з підстав порушення публічного порядку, суду слід встановити обставини, які б свідчили про наявність умислу у сторін при укладанні такої угоди на досягнення мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та водночас суперечить моральним засадам суспільства.

Дійсно факт ухилення суб'єктом господарювання від сплати власних податкових зобов'язань може бути підставою для визнання правочину таким, що порушує публічний порядок, однак, суд звертає увагу, що для встановлення даного факту він має бути підтверджений належними та допустимими доказами, зокрема, податковими вимогами, надісланими сторонам угоди, у зв'язку з несплатою ними сум податкових зобов'язань, а також вирок суду з кримінальної справи про засудження осіб за ухилення від сплати податків.

Несплата податків є порушенням чинного податкового законодавства, однак, несплата податків однією із сторін за договором, чи сплата не в повному обсязі не є беззаперечним підтвердженням наявності у позивача при укладанні та виконанні спірної угоди мети на ухилення від сплати податків.

Частиною 4 ст.70 КАС України передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до змісту ч.1,4 ст.72 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Натомість відповідачем не надано суду жодних доказів, що б підтверджували факт ухилення позивачем від сплати податкових зобов'язань.

Суд зазначає, що господарські операції між позивачем та ПП «Донецька металургійна компанія» підтверджуються первинними документами, у тому числі податковими накладними, що відповідає вимогам, що були встановлені законодавством на час здійснення вказаних господарських операцій.

У відповідності до частин 1 та 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що позивачем надані належні докази, що підтверджують можливість здійснення вказаних операцій, з урахуванням наявних у сторін вказаних операцій матеріально технічних ресурсів та трудових ресурсів.

Таким чином, оскільки такі висновки акту перевірки від 01.03.2011р. за №180/23/30364980 є спростованими у ході розгляду справи, то суд вбачає наявність підстав для визнання недійсним податкового повідомлення-рішення:

- №0000022400/64 від 20.03.2011р.;

№0000012400/63 від 20.03.2012р. в частині нарахування податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 143 571,00 грн.

Враховуючи вищенаведене суд вбачає наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Техресурси» в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Техресурси» до Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби задовольнити повністю.

Скасувати та визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 20.03.2012р. №0000022400/64 повністю.

Скасувати та визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 20.03.2012р. №0000012400/63 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 422 296,00 грн.

2. Стягнути з Державного бюджету України (рахунок № 31112095700005 Державний бюджет Калінінського району м. Донецька, ЄДРПОУ - 34687090, МФО - 834016, банк - Головне управління Державного Казначейства України у Донецькій області) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техресурси» (ЄДРПОУ 30364980, місцезнаходження: Донецька область, м.Кіровське, вул.Асфальтова,127) 2 188 (дві тисячі сто вісімдесят вісім) гривень 00 копійок судового збору.

3. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частина проголошена у судовому засіданні 18 травня 2012 року, повний текст виготовлено 23 травня 2012 року.

4. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Буряк І. В.