Постанова № 24381364, 07.05.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 травня 2012 р. (15:53) Справа №2а-2514/12/0170/21

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Євдокімової О.О., при секретарі судового засідання Івановій Ю.В. розглянувши за участю представника позивача - ОСОБА_1, довіреність № б/н від 08.10.2011р., представника відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 1983/8/10 від 16.03.2012р., у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Скінія Тур"

до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Скінія Тур" (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000092304 від 20.02.2012р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки відповідача, щодо заниження позивачем податку на додану вартість за травень-липень 2011р. на загальну суму 23605,40 грн. є необґрунтованими, оскільки позивачем у виконання договорів від контрагента були отримані податкові накладні, сума ПДВ яких була включена до складу податкового кредиту у травні-липні 2011р.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, надавши суду письмові заперечення відповідно до яких, оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийняте правомірно, оскільки під час проведення перевірки були встановлені порушення податкового законодавства.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач зареєстрований 16.01.2006р. Виконавчим комітетом Алуштинської міської ради АР Крим як юридична особа, про що свідчіть наявне в матеріалах справи Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.19), та перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Алушті АР Крим.

Таким чином, відповідач є суб'єктом господарювання, платником податків, зобов'язаний виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, у тому числі стосовно належного нарахування та сплати податків.

13.02.2012р. відповідачем проведена позапланова нев'їздна перевірка позивача з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Компанієй "Грифон Консалт" за період з 01.05.2011р. по 31.07.2011р., валютного та іншого законодавства.

За результатами проведення зазначеної перевірки 13.02.2012р. складено Акт №113/23/33955325, у висновках якого зафіксовано порушення позивачем п.п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, а саме завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 141632,40 грн. в т.ч. ПДВ 23605,40 грн. у тому числі: у травні 2011р. по податковій накладній № 17 від 17.05.2011р. в розмірі 38132,40 грн. в т.ч. ПДВ 6355,40 грн.; у червні 2011р. по податковій накладній № 86 від 21.06.2011р. в розмірі 22500,00 грн. в т.ч. ПДВ 3750,00 грн.(з урахуванням уточнюючого розрахунку за червень 2011р.); у липні 2011р. по податковій накладній № 134 від 14.07.2011р. в розмірі 4500,00 грн. в т.ч. ПДВ 750,00 грн. та податковій накладній № 135 від 28.07.2011р. в розмірі 76500,00 грн. в т.ч. ПДВ 12750,00 грн. по підприємству ТОВ "Компанія "Грифон Консалт" (а.с.20-35).

В результаті зазначених порушень податкового законодавства, в період з 01.05.2011р. по 31.07.2011р. відбулось заниження податку на додану вартість всього в сумі 23605,40 грн., у тому числі за травень 2011р. в сумі 6355,40 грн., за червень 2011р. в сумі 3750,00 грн., за липень 2011р. в сумі 13500,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 20.02.2012р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000092304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 23605,40 грн. за основним платежем та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 11802,70 грн.(а.с.36).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Підпунктом 14.1.39 ст. 14 ПКУ встановлено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно п.п.14.1.178 ст. 14 ПКУ податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

В свою чергу п. 14.1.191 ст. 14 ПКУ визначено, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Статтею 185 ПКУ закріплено визначення об'єкта оподаткування, де у п. б) п.п. 185.1. закріплено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку зокрема з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПКУ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що встановлено п.п. 14.1.179 ст.14 ПКУ.

У відповідності до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПКУ податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.1 ст. 198 ПКУ виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п. 198.3. ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку в т.ч. з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПКУ встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.8 ст. ПКУ право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.1 ст. ПКУ платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Пунктом 201.6 ст. ПКУ встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Податкова накладна згідно п. 201.7 ПКУ виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Наказом ДПА України від 21.12.2010р. № 969, яким затверджено форму Податкової накладної та Порядок заповнення податкової накладної, також встановлено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість(п. 2). Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку(п. 5). Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2).

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до положень ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року № 168/704) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Пунктом 2.4 Положення № 88 визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Матеріали справи свідчать про те, що 12.05.2011р. між позивачем та ТОВ "Компанія Грифон Консалт" було укладено Договір купівлі-продажу (оригінал досліджений у судовому засіданні, копія залучена до матеріалів справи), у виконання якого була видана податкова накладна №17 від 17.05.2011р. на загальну суму 38132,40 грн., у т.ч. ПДВ 6355,40 грн. (а.с.58-59,63).

Також, між позивачем та ТОВ "Компанія Грифон Консалт" було укладено Договір купівлі-продажу від 03.06.2011р. (оригінал досліджений у судовому засіданні, копія залучена до матеріалів справи), у виконання якого була видана податкова накладна №86 від 21.06.2011р. на загальну суму 22500,00 грн., у т.ч. ПДВ 3750,00 грн. (а.с.52-53,57).

15.07.2011р. між позивачем та ТОВ "Компанія Грифон Консалт" було укладено Договір купівлі-продажу (оригінал досліджений у судовому засіданні, копія залучена до матеріалів справи), у виконання якого була видана податкова накладна №135 від 28.07.2011р. на загальну суму 76500,00 грн., у т.ч. ПДВ 12750,00 грн. та податкова накладна № 134 від 14.07.2011р. на загальну суму 4500,00 грн., у т.ч. ПДВ 750,00 грн.(а.с.64-65,67-68).

Видані ТОВ "Компанія Грифон Консалт" за відповідний податковий період на адресу позивача вище названі податкові накладні повністю відповідають вимогам 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України.

Таким чином, із врахуванням вищезазначених обставин, суд приходить до висновку, що на момент складання податкових накладних ТОВ "Компанія Грифон Консалт" було юридичною особою, було зареєстровано як платник податку на додану вартість і тому відповідно до вимог Податкового Кодексу України мало право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

Отже, отримавши від ТОВ "Компанія Грифон Консалт" вищезазначені податкові накладні позивач включив суми ПДВ в них до складу податкового кредиту у травні-липні 2011 року, що повністю відповідає приписам чинного податкового законодавства.

Як вже було зазначено раніше, 13.02.2012р. відповідачем проведена позапланова невиїзна перевірка позивача з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Компанієй "Грифон Консалт" за період з 01.05.2011р. по 31.07.2011р., за результатами якої складено Акт № 113/23/33955325 від 13.02.2012р.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для її проведення та зняття податкового кредиту позивача стало отримання інформації від ДПІ у Печерському районі м. Кієва стосовно результатів проведення перевірки ТОВ "Компанія Грифон Консалт", викладених в Акті перевірки від 11.01.2012р. № 59/23-7/36048906 (а.с.27).

Так, ДПІ у Печерському р-ні м. Києва проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "Компанія Грифон Консалт" та встановлено порушення ч.1 ст. 203, 215, п.1 ст. 216,228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійсненних з постачальниками та покупцями товарно-матеріальних цінностей(а.с.27).

Під час перевірки первинних документів, які б стосувалися взаємовідносин ТОВ "Компанія"Грифон Консалт" з його контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцямі не отримано, також не встановлено фактів передачі товарів (послуг) від ТОВ "Компанія "Грифон Консалт" до контрагентів-покупців, одним із яких є позивач, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів(а.с.27).

Судом встановлено, що в подальшому 02.11.2011р. було порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення ТОВ "Компанія"Грифон Консалт" за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст.205 КК України, що також відображено в Акті перевірки.

Відповідно до п. 1.7, п. 2.3.2., п 2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. № 327, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за № 925/11205, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. При цьому, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства, необхідно зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення. Не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Всупереч цьому, акт перевірки, на підставі якого відповідачем винесено спірне податкове повідомлення-рішення про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість, не містить посилань на первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які б засвідчували наявність порушень з боку позивача, а лише на факт порушення кримінальної справи. Однак, факт порушення кримінальної справи стосовно контрагента не може бути підтвердженням факту завищення позивачем податкового кредиту у перевіряємому періоді по взаємовідносинах з вищезазначеним контрагентом.

Статтею 70 КАС України визначена належність та допустимість доказів. Зокрема приписами зазначеної статті визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

В свою чергу, з урахуванням приписів ст. 70 та ч. 4 ст. 72 КАС України належним та допустимим доказом та таким, що не потребував би доказування в даній справі є лише вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили щодо факту навмисного ухилення від сплати податків та притягнення до кримінальної відповідальності винних осіб, а не постанова про порушення кримінальної справи.

Крім того, до матеріалів справи долучена належним чином завірена копія постанови про закриття кримінальної справи в частині фіктивного підприємництва шляхом створення (придбання) ТОВ "Компанія "Грифон Консалт" за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України, у зв'язку з відсутністю даного складу злочину, отже висновки викладені в Акті перевірки були передчасними.

Відповідно до ст. 69 КАС України докази в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому докази повинні бути належними та обґрунтованими. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ст. 70 КАС України).

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В порядку, передбаченому ст. 71 КАС України, відповідачем не надано суду будь-яких доказів, що спростовують правомірність дій позивача.

Будь-яких доказів недобросовісності саме позивача як платника податку на додану вартість податковим органом не подано. У матеріалах справи відсутні докази обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності окремих посередників у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Під час розгляду справи судом встановлено, що на час формування податкового кредиту по операціям з ТОВ "Компанія "Грифон Консалт" за травень-липень 2011р., позивачем не тільки отриманий товар, але й сплачена його вартість, що підтверджується виписками банку та рахунками-фактурами, які залучені до матеріалів справи (а.с. 54, 55, 60, 61, 66, 69).

В силу викладеного, приймаючи до уваги наявність доказів оформлення податкових накладних платником податку на додану вартість, проведення розрахунків платником податків, отримання ним товару, керуючись зазначеними вище положеннями ст. 198 Податкового кодексу України, суд приходить до висновку, що позивач мав правові підстави віднести до складу податкового кредиту за травень-липень 2011 року суми ПДВ, сплачені ТОВ "Компанія "Грифон Консалт" в ціні товару.

Таким чином, у відповідача були відсутні правові підстави для збільшення розміру грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 23605,40 грн. за основним платежем, то й відсутні і підстави для нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 11802,70 грн.

Згідно вимог ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

- з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

- безсторонньо (неупереджено);

- добросовісно;

- розсудливо;

- з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

- пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

- з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

- своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків відповідача, зроблених за наслідком проведеної перевірки, про встановлені порушення позивачем норм податкового законодавства, а прийняте на підставі таких висновків податкове повідомлення - рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України (частина 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку статей 69,70,86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем достатніх доказів необґрунтованості позовних вимог, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки не суперечать вимогам діючого законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 07.05.2012р.

У повному обсязі постанову складено та підписано 14.05.2012р.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 69-71, 94, 98, ст.ст. 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим № 0000092304 від 20.02.2012р.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Євдокімова О.О.