Постанова № 24381293, 23.05.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.12 Справа № 5015/679/12

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Гриців В.М., суддів Данко Л.С., Хабіб М.І.

при секретарі судового засідання Швець О.В.

за участю представника позивача Козловського А.В.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агропобутсервіс»на рішення господарського суду Львівської області від 13 березня 2012 року у справі №5015/679/12 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія»до товариства з обмеженою відповідальністю «Агропобутсервіс»про стягнення 29 095,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд Львівської області (суддя Деркач Ю.Б.) рішенням від 13 березня 2012 року у даній справі позов задоволив повністю: стягнув з товариства з обмеженою «Агропобутсервіс»на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія»29095,50 грн. заборгованості та 1609,50 грн. судового збору.

Не погоджуючись із даним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «Агропобутсервіс»звернулося до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 13 березня 2012 року по справі №5015/679/12 повністю та прийняти нове, яким відмовити позивачеві у задоволенні позову у повному обсязі. Вважає, що рішення підлягає скасуванню у зв'язку з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги сторони повідомлені належним чином, про що є докази у справі.

В попередніх судових засіданнях оголошувались перерви.

В судове засідання з'явився представник позивача, надав суду усні пояснення по суті спору, проти апеляційної скарги заперечує, оскаржуване рішення просить залишити без змін.

В силу ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 13 березня 2012 року по справі №5015/679/12 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

В силу ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За приписами ч. 2 ст. 265 ГК України, договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

За умовами ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановив суд першої інстанції, позивач на підставі довіреностей серії АПС № 073 від 21.11.2011 р., серії АПС № 081 від 24.11.2011 р. по видаткових накладних № 01ЛВ112117 від 21.11.2011 р. на суму 487,80 грн., № 01ЛВ112207 від 22.11.2011 р. на суму 133,92 грн., № 01ЛВ112208 від 22.11.2011 р. на суму 338,47 грн., № 01ЛВ112209 від 22.11.2011 р. на суму 8680,94 грн., № 01ЛВ112210 від 22.11.2011 р. на суму 675,00 грн., № 01ЛВ112211 від 22.11.2011 р. на суму 8436,96 грн., № 01ЛВ112212 від 22.11.2011 р. на суму 731,70 грн., № 01ЛВ112213 від 22.11.2011 р. на суму 7986,17 грн., № 01ЛВ112502 від 25.11.2011 р. на суму 82398,05 грн., № 01ЛВ112808 від 28.11.2011 р. на суму 50967,22 грн., № 01ЛВ112801 від 28.11.2011 р. на суму 21379,19 грн., № 01ЛВ112810 від 28.11.2011 р. на суму 1258,20 грн., № 01ЛВ112803 від 28.11.2011 р. на суму 972,00 грн., № 01ЛВ1122805 від 28.11.2011 р. на суму 2734,68 грн., № 01ЛВ112804 від 28.11.2011 р. на суму 1915,20 грн. поставив відповідачу товар на загальну суму 189 095,50 грн. (копії довіреностей та видаткових накладних містяться у матеріалах справи).

У свою чергу, відповідач частково оплатив вартість поставленого товару на загальну суму 160000,00 грн., а саме 02.11.2011 р. 50000,00 грн., 23.11.2011 р. 50000,00 грн., 28.11.2011 р. 50000,00 грн., 15.12.2011 р. 5000,00 грн. та 28.12.2011 р. 5000,00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, 14.01.2012 р. позивач надіслав відповідачу вимогу № 6 від 12.01.2012 р. про оплату отриманого товару на суму 29095,50 грн., яка останнім залишена без відповіді та без задоволення. Відповідачем отримано вимогу 18.01.2012р., що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення №7906002154271.

Проте, відповідач своїх зобов'язань перед позивачем щодо оплати отриманого товару належним чином не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 29095,50 грн.

В апеляційній скарзі відповідач вказує, що оскаржуване рішення господарський суд Львівської області постановив у першому засіданні, на якому відповідач був присутній, проте, не мав можливості своєчасно надати суду першої інстанції обґрунтований відзив на позовну заяву, у зв'язку із тим, що представник відповідача на час розгляду справи не являвся штатним працівником товариства з обмеженою «Агропобутсервіс»і як наслідок представнику не були передані необхідні документи. Відповідач зазначає, що у його клопотанні про відкладення розгляду справи судом першої інстанції було відмовлено, чим і порушено його конституційні та процесуальні права, посилаючись на п. 2 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст.ст. 4-2, 22 ГПК України. Проте, у матеріалах справи відсутнє клопотання про відкладення розгляду справи, крім того, у протоколі судового засідання та у оскаржуваному рішенні про таке клопотання не згадується.

Відповідач не заперечує проти факту поставки товару, проте, зазначає, що під час розпакування палет та проведення монтажу панелей фасадних, поставлених позивачем, було виявлено невідповідність якісних характеристик товару, вказує, що ним було скеровано на адресу позивача вимогу №25/01 від 24 січня 2012 року щодо неналежної якості отриманої продукції з проханням забезпечити участь повноважних представників у спільній двохсторонній комісії з перевірки якості продукції та складанні акту невідповідності якісних характеристик отриманих панелей. Скаржник у апеляційній скарзі стверджує, що позивач провів власну перевірку та склав акт від 30 січня 2012 року, яким заперечує невідповідність якісних характеристик отриманих панелей. Однак, як зазначає відповідач, комісією за участю його представників під час проведення огляду об'єкту, на якому здійснювалося монтування панелей, встановлено, що панелі фасадні деформовані, не є ідеально рівними, більшість з яких непридатна для монтажу, а також після монтажу не забезпечують належного зовнішнього вигляду фасадних стін приміщення, на які вони монтуються. Комісією складений акт невідповідності якісних характеристик отриманого товару від 30 січня 2012 року, який був надісланий на адресу позивача рекомендованим листом від 02 березня 2012 року. Крім цього, скаржник стверджує, що ним було надіслано на адресу позивача рекомендованим листом від 02 березня 2012 року вимогу №15/02 від 15 лютого 2012 року, у якій запропоновано позивачеві варіанти досудового врегулювання спору. Проте, відповідач не надав, а в матеріалах справи відсутні докази надсилання таких листів. Крім цього, відсутнє у матеріалах справи твердження скаржника про те, що ним наголошувалося суду першої інстанції чи взагалі згадувалося про спір щодо якості отриманого товару.

Крім того, складений 30.01.2012 року представниками відповідача Акт про невідповідність якісних характеристик товару містить посилання на претензію до позивача щодо невідповідності якості отриманого товару, з якою відповідач звернувся 03.02.2012 року. Тобто у даному Акті описуються події, котрі могли б мати місце у майбутньому, котрі ще не відбулися, та й про яку саме «претензію»йде мова із матеріалів справи не зрозуміло.

25 квітня 2012 року позивач подав через канцелярію суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, оскільки вважає рішення законним та обґрунтованим. Позивач вважає, що твердження апелянта не заслуговують на увагу про те, що представник відповідача не є штатним працівником товариства з обмеженою відповідальністю «Агропобутсервіс», адже Господарсько-процесуальний кодекс України не розділяє представників на штатних та нештатних, також, представник не є окремою стороною судового процесу. Щодо твердження скаржника про те, що судом було неправомірно відмовлено у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, позивач зазначає, що не було для такого задоволення підстав передбачених вичерпним переліком статті 77 Господарсько-процесуального кодексу України чи обставин, які б перешкоджали розгляду справи по суті.

Представник відповідача повідомила суд, що під час розпакування палет та проведення монтажу панелей фасадних, ТзОВ «Агропобутсервіс»виявлено невідповідність якісних характеристик товару «існуючим домовленостям»між сторонами. Проте, в чому полягає невідповідність і про які саме «існуючі домовленості»зазначено, представник відповідача не пояснила.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що домовленість сторін щодо асортименту, кількості та якості товару зафіксована у видаткових накладних, котрі оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Із тексту вимоги відповідача від 24.01.2012 року теж не зрозуміло які саме недоліки товару відповідач виявив: явні чи скриті. Натомість у тексті вимоги зазначено: «під час розпакування палет та проведення монтажу». Такі твердження відповідача суперечать одне одному: якщо недоліки були виявлені під час розпакування, то такі недоліки є явними, і проведення їх монтажу для встановлення невідповідності якісних характеристик не потребується. Крім того, видаткові накладні підписані належним представником відповідача без будь-яких зауважень та застережень.

Із матеріалів справи вбачається, що поставка товару відбувалась без укладання договору у письмовій формі на підставі усної домовленості між сторонами.

Такі дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов'язки, аналогічні зобов'язанням за договором купівлі-продажу. Тому до спірних правовідносин слід застосовувати відповідні положення Цивільного кодексу України.

Слід зазначити, що гарантії якості товару та правові наслідки передання товару неналежної якості регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 673 ЦК України Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

За приписами ст. 678 ЦК України, Покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару.

Проте, згідно з умовами ст. 679 ЦК України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.

В силу ст. 674 ЦК України, відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.

Отже, якість речей, які продаються, повинні відповідати стандарту, технічним умовам або зразкам, установленим для речей такого виду. При цьому, нормативні вимоги відносно якості товарів встановляються у відповідності з Декретом Кабінету Міністрів України від 10.05.1993р. №46-93 " Про стандартизацію і сертифікацію".

Якість товару також повинна відповідати інформації щодо товару, наданій продавцем.

Оскаржуючи рішення місцевого суду у даній справі, відповідач не довів належними та допустимими доказами факт існування недоліків товару, переданого йому позивачем, не зміг пояснити які саме недоліки відповідно до існуючих домовленостей він виявив та коли саме, не надав суду доказів звернення до позивача з вище згадуваними вимогами, а також не довів порушення судом першої інстанції норм процесуального права при винесенні рішення.

Відповідно до вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

З огляду на вищезазначене, підстав для скасування оскарженого рішення немає.

Керуючись ст.ст. 82-1, 99, 101, 103, 105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Львівської області від 13 березня 2012 року у справі №5015/679/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агропобутсервіс»-без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Гриців В.М.

суддя Данко Л.С.

суддя Хабіб М.І.