Постанова № 24381279, 24.05.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.12 Справа № 5015/167/12

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузя В.Л.

суддів Желіка М.Б.

Малех І.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу від 18.04.12 Товариства з обмеженою відповідальністю «Професійна Ліга»

на рішення Господарського суду Львівської області від 02.04.12

у справі № 5015/167/12

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, с. Старе Село, Львівська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Професійна ліга», м. Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 - ОСОБА_4, м. Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2 - Старосільська сільська рада, с. Старе Село, Пустомитівський район, Львівська область

про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації

за участю представників:

від позивача -ОСОБА_5 -представник;

від відповідача -ОСОБА_6, ОСОБА_7 -представники;

від третьої особи 1 -не з'явилися;

від третьої особи 2 -Івашків М.І. -сільський голова.

У судовому засіданні здійснювалось фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу (програмно-апаратного комплексу «Оберіг»).

Права та обов'язки учасників судового процесу, передбачені ст. ст. 20, 22, 27 ГПК України, роз'яснено, заяви про відвід суддів та клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 02.04.12 у справі № 5015/167/12 (суддя Шпакович О.Ф.) позов задоволено частково, визнано недостовірною та такою, що порушує право Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на недоторканність ділової репутації, інформацію, розміщену ТОВ «Професійна ліга» 27.08.11 у заснованій ним Газеті «Львівська пошта», на сторінці четвертій, у статті «Бізнес на голодних дітях», а саме:

- «Про неналежну роботу ПП ОСОБА_3 та його кухаря ОСОБА_9, яка немає професійної освіти (!), красномовно свідчать низка складених актів та доповідна записка»;

- «Хоч підприємця ОСОБА_3 й вдалося позбутися, але його кухар - ОСОБА_9 ще на певний час залишилася…»;

зобов'язано ТОВ «Професійна ліга»спростувати зазначену у п. 2 резолютивної частини Рішення недостовірну інформацію шляхом опублікування у Газеті «Львівська пошта»(у першому суботньому випуску, після набрання Рішенням суду законної сили): Повідомлення про прийняте Господарським судом Львівської області 02.04.12 рішення у справі № 5015/167/12, а також -Висновку суду, зазначеного у пункті другому резолютивної частини Рішення; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто судові витрати.

ТОВ «Професійна ліга» не погоджується з даним рішенням суду, тому просить переглянути його в порядку апеляційного провадження, скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Зокрема, скаржник в апеляційній скарзі вказує, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не врахував наступних обставин справи:

- існування відповідних зв'язків між працівником школи -кухарем ОСОБА_9 та діяльністю позивача прямо випливає із змісту звернення виконавчого комітету Старосільської ради на адресу голови Львівської обласної державної адміністрації від 19.08.11 № 134, в якому зазначено: «…що підтверджують складені акти, доповідна на ОСОБА_9 - кухаря ПП ОСОБА_3 …»;

- об'єктивність висновку журналіста щодо діяльності кухаря ОСОБА_9 підтверджується наявними в матеріалах справи документами, які виключно негативно характеризують її, зокрема: зверненням Старосільського голови від 19.08.11, зверненням батьків учнів Старосільської загальноосвітньої шкли на адресу голови Пустомитівської районної державної адміністрації; актом від 26.11.10, складеним посадовими особами відділу освіти Пустомитівської районної державної адміністрації; доповідною запискою вчителів Старосільської школи, заявою ОСОБА_10 від 28.02.11 на ім'я директора школи;

- щодо фрази «…хоч підприємця ОСОБА_3 й вдалося позбутися, але його кухар -ОСОБА_9 ще на певний час залишилася..», скаржник зазначає, що перша частина цього вислову характеризується використанням автором цієї статті мовного засобу-метафори: «...вдалося позбутися», що в переносному значенні означає припинення відносин з підприємцем ОСОБА_3 щодо забезпечення продуктами харчування Старосільської загальноосвітньої школи, адже позивач до 31.10.10 здійснювала поставку продуктів харчування і на момент написання статті участі в процесі харчування дітей не приймала, що визнається судом першої інстанції. У другій частини наведеного висловлювання: «… але його кухар -ОСОБА_9 ще на певний час залишилися…»скаржник зазначає, що у ньому відображено реально існуючу обставину;

- спільна відповідальність постачальника продуктів харчування та кухаря прямо випливає із припису п. 14 Порядку організації харчування дітей у навчальних та оздоровчих закладах, затвердженого спільним наказом МОЗ України та МОН України від 01.06.05 № 142/329, відповідно до якого відповідальність за якість продуктів харчування та продовольчої сировини, готової продукції покладається на постачальника, організацію (підприємство), що забезпечують харчування учнів, або керівника закладу, якщо працівники харчоблоку входять до штатного розпису закладу;

- вислів «…про неналежну роботу ПП ОСОБА_3….»є оціночним судженням автора, в якому висвітлено його суб'єктивну точку зору стосовно якісної характеристики діяльності позивача.

У судове засідання з'явилися представники сторін та голова Старосільської сільської ради -Івашків М.І., яким була подана заява про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Старосільську сільську раду.

Судова колегія Львівського апеляційного господарського суду, розглянувши подану заяву, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дійшла висновку про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Старосільську сільську раду.

Присутні учасники судового процесу у судовому засіданні навели свої доводи та міркування.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, Львівський апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги з урахуванням наступного:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до ТОВ «Професійна ліга»(засновник та видавець Газети Львівська пошта») про захист ділової репутації та спростовування недостовірної інформації, а саме просить суд визнати недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, порушує права, свободи, ганьбить гідність, ділову репутацію Позивача, інформацію про Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3, поширену відповідачем через газету «Львівська пошта» від 27.08.11, на сторінці 4, під авторством ОСОБА_4 у статті під назвою «Бізнес на голодних дітях. У школі Старого Села, що на Пустомитівщині, через бізнес-інтереси влади школярі можуть залишитися без харчування», а саме:

1. «…розгорілися справжні баталії між підприємцем, депутатом Пустомитівської райради ОСОБА_3 …»;

2. «У селі кажуть, що харчування повноцінне, калорійне, здорове і смачне, чого не було у попереднього підприємця ОСОБА_3 Більше того, про неналежну роботу ПП ОСОБА_3 та його кухаря ОСОБА_9, яка немає професійної освіти (!), красномовно свідчать низка складених актів та доповідна записка»;

3. «…хоч підприємця ОСОБА_3 й вдалося позбутися, але його кухар - ОСОБА_9 ще на певний час залишилася…»;

4. «У заяві до губернатора області йдеться про те, що ОСОБА_11 здійснює тиск на начальника відділу освіти РДА ОСОБА_12 та директора Старосільської ЗОШ ОСОБА_13 про позачергове проведення тендера з метою повернення ПП ОСОБА_3 для обслуговування харчоблоку Старосільської школи».

Також, заявлено вимогу про зобов'язання відповідача опублікувати спростування недостовірної інформації протягом тижня з дня набрання рішення суду законної сили аналогічним способом -шляхом опублікування в суботньому випуску газети «Львівська пошта»інформації, зазначеної у п. 2 прохальної частини позовної заяви (із урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 02.04.12).

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. За змістом статей 23 та 201 ЦК України, право на повагу до ділової репутації може за своєю природою належати будь-якому господарюючому суб'єкту. Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування, торговельних марок та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг.

Згідно з ст. 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Згідно з Порядком організації харчування дітей у навчальних та оздоровчих закладах (затвердженим спільним Наказом Міністерства охорони здоров'я України та Міністерства освіти і науки України № 242/329 від 01.06.05), процес організації харчування дітей у навчальних закладах складається з окремих етапів, серед яких виділено і постачання продуктів харчування, і виготовлення страв (п. 3).

Згідно з п.п. 4, 9, 25 Порядку, відповідальними за організацію харчування дітей у навчальних та оздоровчих закладах незалежно від підпорядкування, типів і форм власності, за матеріально-технічний стан харчоблоку (їдальні, буфету), додержання вимог санітарного законодавства є засновники (власники), керівники цих закладів та організації (підприємства), що забезпечують харчування дітей. Відповідальними за виконання норм харчування є засновники (власники), керівники навчального та оздоровчого закладу. Відповідальними за виконання норм харчування є засновники (власники), керівники навчального та оздоровчого закладу.

Відповідно до п. 14 Порядку, відповідальність за безпеку і якість продуктів харчування та продовольчої сировини, готової продукції покладається на постачальника, організацію (підприємство), що забезпечують харчування учнів, або керівника закладу, якщо працівники харчоблоку входять до штатного розпису закладу, відповідно до Закону України «Про якість та безпеку харчових продуктів та продовольчої сировини».

Як вбачається з матеріалів справи, 27.08.11 у газеті «Львівська пошта»(четверта сторінка), надруковано статтю «Бізнес на голодних дітях», у якій міститься інформація про організацію харчування у Загальноосвітній школі села Старе Село Пустомитівського району Львівської області.

При цьому, зазначено, що на даний час харчування дітей організовано належно і воно є повноцінним, калорійним, здоровим та смачним, проте, у попередній період воно не відповідало встановленим вимогам і нормам.

Значна частина статті висвітлює проблемні питання стосовно діяльності кухаря школи ОСОБА_9

Як вбачається з матеріалів справи, у листі Старосільської сільської ради від 19.08.11 за вих. № 134 (а.с. 80), наданим в якості відповіді на звернення від вчителів та батьківського комітету Старосільської ЗОШ І-ІІІ ст. про ситуацію, яка склалася навколо харчоблоку у Старосільській шкільній їдальні (а.с. 81,82,83) та адресованому голові Львівської ОДА та начальнику ГУ освіти і науки Львівської ОДА, зазначається, що після проведення тендеру районним відділом освіти, учнів харчує ПП ОСОБА_10, яка здійснює повноцінне, здорове, калорійне та смачне харчування, чого не було в попереднього підприємця ПП ОСОБА_3, про що підтверджують складені акти, доповідна на ОСОБА_9 -кухаря ПП ОСОБА_3 Тобто, у даному листі сільської ради зазначено про те, що ОСОБА_9 є кухарем ОСОБА_3 Також, у зазначеному листі йде мова про те, що з боку голови Пустомитівської РДА здійснюється тиск на начальника відділу освіти РДА ОСОБА_12 та директора Старосільської ЗОШ ОСОБА_13 про позачергове проведення тендеру (який закінчується в грудні 2011 року) з метою повернення ПП ОСОБА_3 до обслуговування харчоблоку Старосільської ЗОШ.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, відповідачем у спірній статті дослівно відтворено частину тексту листа сільської ради від 19.08.11 і тому опублікування в газеті інформації, зазначеної Позивачем як недостовірної («харчування повноцінне, здорове, калорійне і смачне, чого не було у попереднього підприємця ПП ОСОБА_3.», а також -стосовно діяльності голови Пустомитівської РДА), згідно з нормою ст. 42 (п. 3 ч. 1) Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», не зумовлює настання відповідальності за її поширення (незалежно від її достовірності чи недостовірності).

Крім того, Львівський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що інформація (вказана у спірній статті), щодо якої позивач просить суд визнати її недостовірною та, відповідно, спростувати, містить оціночні судження («розгорілись справжні баталії між підприємцем, депутатом Пустомитівської райради ОСОБА_3 …»), оскільки описує характер взаємовідносин між зазначеними у статті особами, що є вираженням суб'єктивної думки автора з використанням мовностилістичного засобу - гіперболи і не може бути перевірено на предмет відповідності дійсності.

Натомість, Львівський апеляційний господарський суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в частині визнання недостовірною та такою, що порушує право позивача на недоторканність ділової репутації, інформацію, розміщену відповідачем у газеті «Львівська пошта», наступного змісту:

- «Про неналежну роботу ПП ОСОБА_3 та його кухаря ОСОБА_9, яка немає професійної освіти (!), красномовно свідчать низка складених актів та доповідна записка»;

- «Хоч підприємця ОСОБА_3 й вдалося позбутися, але його кухар - ОСОБА_9 ще на певний час залишилася…», з огляду на наступне:

За приписами ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. За своєю правовою природою право на спростування недостовірної інформації, передбачене статтею 277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам, оскільки це право може бути використано господарюючим суб'єктом (підприємцем) як спосіб судового захисту щодо поширення інформації, яка шкодить його діловій репутації. Відтак, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу способом, передбаченим у законі, в тому числі припинення дії, що порушує право, та відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відповідно до ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію, у такий же спосіб, у який вона була поширена. Згідно з ч. 3 ст. 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності); тобто, обов'язок доказування достовірності негативної інформації про позивача покладається на відповідача, а на позивача покладено обов'язок доказування факту поширення такої інформації відповідачем.

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про інформацію»інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

За статтею 27 Закону України «Про інформацію»порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законами України.

Водночас відповідно до статті 30 Закону України «Про інформацію»(в редакції від 10.05.11) ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»від 27.02.09 № 1 визначено, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або існували, але відомості про них не відповідають дійсності.

Пунктом 19 даної постанови визначено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясувати чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Щодо фрази «Хоч підприємця ОСОБА_3 й вдалося позбутися, але його кухар - ОСОБА_9 ще на певний час залишилася…», судова колегія зазначає, що поряд із вжитою автором статті метафорою «вдалося позбутися»містяться відомості, які відображені в листі сільського голови від 19.08.11 за вих. № 134 (Т. І а.с. 80), в якому зазначено «… чого не було в роботі попереднього підприємця ПП ОСОБА_3 про що підтверджують складені акти, доповідна на ОСОБА_9 -кухаря ОСОБА_3….».

Даним висновком суду апеляційної інстанції спростовуються доводи місцевого господарського суду про те, що відповідачем визначено факт наявності трудових відносин між позивачем - ОСОБА_3 та кухарем ОСОБА_9 -(кухар перебував у трудових відносинах із Загальноосвітньою школою села Старе Село), тому, інформація (у спірній статті) стосовно спільної діяльності кухаря і позивача - недостовірна.

Як зазначає відповідач (скаржник), достовірність факту припинення відносин з підприємцем ОСОБА_3 щодо забезпечення продуктами харчування Старосільської ЗОШ та продовження після цієї обставини кухарем ОСОБА_9 приготування їжі для учнів школи підтверджується, зокрема, листом відділу освіти Пустомитівської РДА від 26.03.12 № 1-13/378 (Т. І а.с. 120), відповідно до якого доставка продуктів харчування для приготування їжі здійснювалася з 01.04.10 -31.12.10 підприємцем ОСОБА_15, тобто на час написання статті «Бізнес на голодних дітях»від 27.08.11, відносини позивача щодо поставки продуктів харчування до Старосільської ЗОШ були припинені.

Крім того, як вбачається з належним чином засвідченої копії трудової книжки ОСОБА_9 та її письмових пояснень, дана особа була звільнена з посади кухаря у Старосільській ЗОШ 31.03.11 (Т. І а.с. 57,58-59). Таким чином, інформація «Хоч підприємця ОСОБА_3 й вдалося позбутися, але його кухар - ОСОБА_9 ще на певний час залишилася…»відповідає дійсності, адже після припинення відносин ПП ОСОБА_15 із адміністрацією школи (31.12.10), кухар ОСОБА_9 продовжувала працювати у школі на цій посаді -до 31.03.11.

Щодо вислову, який міститься у статті наступного змісту: «Про неналежну роботу ПП ОСОБА_3 та його кухаря ОСОБА_9, яка немає професійної освіти (!), красномовно свідчать низка складених актів та доповідна записка», суд апеляційної інстанції зазначає про те, що вислів «..про неналежну роботу ПП ОСОБА_3…красномовно свідчать..»є оціночним судженням автора (критика та оцінка дій), в якому висвітлено його суб'єктивну точку зору стосовно якісної характеристики діяльності позивача та випливає з попередньої фрази: «У селі кажуть, що харчування повноцінне, калорійне, здорове і смачне, чого не було у попереднього підприємця ОСОБА_3…», яка була взята з листа сільського голови від 19.08.11. № 134. Разом з тим, в матеріалах справи містяться подані відповідачем належним чином засвідчені копії звернень вчителів Старосільської ЗОШ, звернень батьків учнів початкових класів цієї школи, актів та доповідної записки, які містять повідомлення щодо незадовільної роботи ПП ОСОБА_3 та кухаря ОСОБА_9 (Т. І а.с.а.с.81,82,83,84,85,86).

Доводи суду першої інстанції щодо факту відсутності спільної відповідальності постачальника продуктів харчування (суб'єкта підприємницької діяльності) та кухаря шкільної їдальні (працівника школи) та належного контролю директора школи за організацією харчування дітей, що виключає наявність правових підстав для покладення відповідальності (за неналежну якість страв) на підприємця-постачальника (позивача у справі), не підтверджують ту обставину, що інформації, яка міститься у статті (в тій частині, в якій ця інформація визнана судом недостовірною та такою, що порушує право позивача) є недостовірною.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, вимога позивача про принесення відповідачем вибачення за поширення недостовірної інформації задоволенню не підлягає, так як не відповідає встановленим законом способам захисту права на недоторканність ділової репутації.

Львівський апеляційний господарський суду враховуючи ступінь дійсності та правдивості наведених фактів та надавши необхідну правову оцінку, встановив, що частина наведених у газеті «Львівська пошта»від 27.08.11, на сторінці 4, під авторством ОСОБА_4 у статті під назвою «Бізнес на голодних дітях. У школі Старого Села, що на Пустомитівщині, через бізнес-інтереси влади школярі можуть залишитися без харчування», фактів відповідає дійсності, відтворюють зміст листа Старосільської сільської ради від 19.08.11 № 134, певна частина висловлювань, на спростуванні яких наполягає позивач, є оціночними та критичними судженнями відповідача з використанням стилістичних зворотів.

З огляду на вищенаведене, підстави для задоволення позову судом апеляційної інстанції не встановлені.

Таким чином, оскаржуване рішення було прийнято внаслідок неповного з'ясування усіх обставин, що мають значення для справи, а висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, що лягли в основу часткового задоволення позову, не відповідають обставинам справи, а тому, відповідно до норми ст. 104 ГПК України таке рішення підлягає скасуванню.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу задоволити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 02.04.12 у справі № 5015/167/12 скасувати в частині задоволення позову щодо визнання недостовірною та такою, що порушує право Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на недоторканність ділової репутації, інформацію, розміщену ТОВ «Професійна ліга»27.08.11 у заснованій ним газеті «Львівська пошта», на сторінці четвертій, у статті «Бізнес на голодних дітях», а саме:

- «Про неналежну роботу ПП ОСОБА_3 та його кухаря ОСОБА_9, яка немає професійної освіти (!), красномовно свідчать низка складених актів та доповідна записка»;

- «Хоч підприємця ОСОБА_3 й вдалося позбутися, але його кухар - ОСОБА_9 ще на певний час залишилася…»;

та зобов'язання ТОВ «Професійна ліга»спростувати зазначену у п. 2 резолютивної частини рішення недостовірну інформацію шляхом опублікування у газеті «Львівська пошта»(у першому суботньому випуску, після набрання рішенням суду законної сили): повідомлення про прийняте Господарським судом Львівської області 02.04.12 рішення у справі № 5015/167/12, а також -висновку суду, зазначеного у пункті другому резолютивної частини рішення.

Прийняти нове рішення -в позові відмовити.

3. В решті рішення суду залишити без змін.

4. Судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції покласти на позивача.

5. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1) на корить Товариства з обмеженою відповідальністю «Професійна ліга»(79005, проспект Шевченка, 23, м. Львів, ідент. код 22350812) 536,50 грн. судового збору за перегляд судового рішення в порядку апеляційного провадження.

6. Місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 30.05.12

Головуючий суддя Кузь В.Л.

Суддя Желік М.Б.

Суддя Малех І.Б.