Постанова № 24381268, 29.05.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.12 Справа № 5027/1248-б/2011

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Михалюк О.В.

суддів Новосад Д.Ф.

Мельник Г.І.

розглянув апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю «ЖЛ»

на постанову господарського суду Чернівецької області від 03.04.2012р.

у справі № 5027/1248-Б/2011

за заявою сільськогосподарського закритого акціонерного товариства «Агро Стар», с.Степанівка Устинівського району Кіровоградської області

до товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРНАС», м.Чернівці

про визнання банкрутом,

з участю представників :

від скаржника -не з»явився

від ініціюючого кредитора -не з»явився

від арбітражного керуючого - Новиков О.Є. - представник

В ході судового засідання сторонам права і обов"язки, передбачені ст.22 ГПК України роз"яснені, заперечень щодо складу суду не поступало.

Скаржник належним чином був повідомлений про день та час слухання справи, однак повноважних представників в засідання не скерував, в зв"язку з чим колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі доказами.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постановою господарського суду Чернівецької області від 03.04.2012р. у справі № 5027/1248-Б/2011 (суддя Ковальчук Т.І.) про визнання банкрутом товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРНАС», м.Чернівці боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора тощо.

Не погоджуючись з даною постановою кредитор -товариство з додатковою відповідальністю «ЖЛ»подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадану постанову, посилаючись, зокрема, на те, що вимоги заставних кредиторів повністю забезпечені заставою майна боржника, а відтак вони не можуть формувати представницькі органи кредиторів, впливати на прийняття органами конкурсного управління рішень та відповідно визначати подальший хід процедури банкрутства. В зв»язку з чим, на думку скаржника, рішення зборів кредиторів ТзОВ «ПАРНАС»в частині обрання та затвердження складу комітету кредиторів є таким, що суперечить нормам чинного законодавства.

Наводить скаржник і інші доводи, що є на його думку підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

В провадженні господарського суду Чернівецької області знаходиться справа № 5027/1248-Б/2011 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРНАС», м.Чернівці, порушена за заявою сільськогосподарського закритого акціонерного товариства «АГРО СТАР», с.Степанівка Устинівського району Кіровоградської області ухвалою господарського суду від 02.11.2011р.

Ухвалою попереднього засідання затверджено реєстр вимог кредиторів боржника на загальну суму 11 513 732,41 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, 24.02.2012 р. було проведено оформлені відповідним протоколом за № 1 перші збори кредиторів ТОВ "ПАРНАС", на яких більшістю голосів було обрано комітет кредиторів боржника у складі кредиторів ПАТ "Укрсоцбанк", ПАТ "ВТБ Банк", ПАТ "БМ-банк" та УПФУ у м. Чернівцях.

Як видно з протоколу зборів від 24.02.2012 р., розглядалася також пропозиція про включення до складу кредиторів ТДВ "ЖЛ", однак така пропозиція не набрала необхідної кількості голосів.

Розпорядником майна боржника подано суду докази належного повідомлення всіх кредиторів про дату, час і місце проведення перших зборів кредиторів та про запропонований порядок денний, відтак, порушень порядку скликання перших зборів кредиторів, визначеного ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон) не вбачається.

Суд першої інстанції підставно відхилив заперечення кредитора ТДВ "ЖЛ" стосовно участі кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, в голосуванні під час прийняття першими зборами кредиторів рішення про обрання комітету кредиторів боржника.

Системний аналіз норм Закону свідчить про те, що кредитор, вимоги якого забезпечені заставою, є самостійним учасником провадження у справі про банкрутство і стороною у справі з конкретними правами та обов'язками.

Насамперед це випливає із визначення кредитора і конкурсного кредитора, що містяться в абз. 6 ст. 1 Закону, та з положень ч. 6 ст. 14 Закону.

Крім того, згідно з ч. 3 ст. 35 Закону рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймається комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів -членів комітету та вважається прийнятим за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, висловили письмову згоду на укладення мирової угоди.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 26 Закону майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя. Зазначена норма Закону кореспондує з положеннями підпункту "а" п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону, згідно з якою кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на першочергове задоволення вимог, забезпечених заставою.

Відповідно до абз. 22 ст. 1 Закону учасниками провадження у справі про банкрутство є сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

Коло сторін у справі про банкрутство визначене в абз. 21 ст. 1 цього Закону й обмежується кредиторами (представником комітету кредиторів) та боржником (банкрутом).

Збори кредиторів боржника -це один з етапів провадження у справі про банкрутство, у яких бере участь обмежене коло учасників.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 16 Закону учасниками зборів кредиторів з правом вирішального голосу є кредитори, вимоги яких включені до реєстру вимог кредиторів. У зборах можуть брати участь представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю, арбітражний керуючий з правом дорадчого голосу. Таким чином, Закон надає право вирішального голосу на зборах лише кредиторам боржника і саме тим кредиторам, вимоги яких включено до реєстру вимог кредиторів.

Імперативність зазначеної норми Закону дає підстави вважати, що перелік учасників зборів кредиторів є вичерпним і може бути розширений тільки законодавцем.

Проте, називаючи кредиторів учасниками зборів, Закон не розмежовує їх на категорії (конкурсні; поточні; ті, чиї вимоги забезпечені заставою), а акцентує увагу лише на тому, щоб їх вимоги були включені до реєстру вимог кредиторів.

Згідно з ч. 6 ст. 14 Закону вимоги кредиторів, забезпечені заставою майна боржника, підлягають обов'язковому внесенню до реєстру вимог кредиторів окремо, як і вимоги щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян (відповідно до заяв кредиторів, а за їх відсутності -за даними обліку боржника).

Вимоги всіх названих кредиторів становлять єдиний реєстр, який формує розпорядник майна, а тому кожний із них має право бути учасником зборів кредиторів з правом вирішального голосу.

Жодного винятку із цього правила щодо кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, Закон та інші правові акти не містять.

Правом дорадчого, а не вирішального, голосу на зборах кредиторів користуються лише арбітражний керуючий та представник працівників боржника.

Відтак, Закон надає всім кредиторам боржника (банкрута), вимоги яких включені до реєстру вимог кредиторів, право вирішального голосу на зборах кредиторів, тому заперечення ТДВ "ЖЛ проти участі кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, в голосуванні під час формування комітету кредиторів, є юридично неспроможними.

Відповідна правова позиція щодо рівного статусу під час голосування на зборах всіх кредиторів, вимоги яких включено до реєстру вимог, викладена в постанові Верховного Суду України у справі № Б31/01-04 від 11.10.2005 р. та в постанові Пленуму Верховного Суду України № 15 від 18.12.2009 р. "Про судову практику у справах про банкрутство" (п. 58).

Доводи щодо безпідставності причин, з яких ТДВ "ЖЛ" не було обрано до комітету кредиторів ТОВ "ПАРНАС", не мають значення для правової оцінки відповідного рішення перших зборів кредиторів від 24.02.2012 р., оскільки Закон пов'язує правомочність рішень зборів кредиторів з дотриманням встановленого порядку скликання і проведення зборів та підрахунку голосів, а також визначеної компетенції, але не з мотивами, якими керувалися кредитори під час прийняття певних рішень.

Відповідно до ч. 9 ст. 16 Закону рішення зборів (комітету) кредиторів вважається прийнятим більшістю голосів кредиторів, якщо за нього проголосували присутні на зборах (комітеті) кредитори, кількість голосів яких визначається відповідно до частини четвертої цієї статті. Частиною 4 ст. 16 Закону визначено що кредитори, у тому числі і органи державної податкової служби, інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), мають на зборах кредиторів кількість голосів, пропорційну сумі вимог кредиторів, включених до реєстру вимог кредиторів, кратній тисячі гривень.

Порушення зазначеної норми Закону під час проведення перших зборів кредиторів ТОВ "ПАРНАС" суд не встановив, відтак прийняті цими зборами рішення є правомочними і тягнуть передбачені Законом правові наслідки, зокрема щодо легітимності обраного комітету кредиторів боржника у складі кредиторів ПАТ "Укрсоцбанк", ПАТ "ВТБ Банк", ПАТ "БМ-банк" та УПФУ у м. Чернівцях.

На засіданні комітету кредиторів 12.03.2012 р. (протокол № 1) прийнято рішення обрати ПАТ "Укрсоцбанк" головою комітету кредиторів боржника, не продовжувати процедуру розпорядження майном ТОВ "ПАРНАС", перейти до ліквідаційної процедури ТОВ "ПАРНАС" та доручити голові комітету кредиторів звернутися до господарського суду Чернівецької області з клопотанням про відкриття ліквідаційної процедури та визнання боржника банкрутом, затвердження ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Білоусова Олексія Анатолійовича (з урахуванням редакційної правки згідно з протоколом засідання комітету кредиторів від 30.03.2012 р.).

З поданого розпорядником майна боржника Унгуряну Д.В. аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ "ПАРНАС" та останнього відомого балансу боржника станом на 31.03.2010 р. і звіту про фінансові результати за І квартал 2010 р. видно, що на той час на кінець звітного періоду активи боржника сукупно становили 16505 тис. грн.

Проте, за поясненнями розпорядника майна боржника, ТОВ "ПАРНАС" протягом тривалого часу не здійснює господарську діяльність, не звітує до податкової інспекції та органів статистики, необхідні для визначення фінансово-господарського стану боржника документи на даний час розшукати не вдалося, керівництво товариства відсутнє.

За результатами проведеного розпорядником майна боржника аналізу згідно визначених показників фінансовий стан підприємства є незадовільним, показники ліквідності нижче граничних розмірів або мають від'ємні значення, підприємство неспроможне задовольнити всі вимоги кредиторів.

Відтак, за результатами розгляду справи в підсумковому судовому засіданні, оцінюючи співвідношення активів і пасивів боржника, показники його фінансово-господарського стану, суд дійшов обгрунтованого висновку, що навіть за умови перевищення активів боржника над його пасивами згідно з балансом станом на 31.03.2010 р. фінансовий стан ТОВ "ПАРНАС" характеризується ознаками неплатоспроможності, коли задоволення вимог кредиторів можливе не інакше як через застосування ліквідаційної процедури, відтак у справі є підстави для визнання боржника банкрутом.

Згідно зі статтею 24 Закону в постанові про визнання боржника банкрутом господарський суд відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, передбаченому для призначення керуючого санацією.

У відповідності до частини 8 статті 16 Закону до компетенції комітету кредиторів належить, зокрема, прийняття рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, припинення повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та про призначення нового арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

За змістом положень абзацу 4 ст. 1 Закону суб'єкт господарської діяльності може бути визнаний банкрутом в разі встановлення судом його неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Як вбачається з матеріалів справи, пропозиції зі сторони можливих інвесторів та пропозиції щодо санації боржника до суду не надходили, а внутрішня фінансова можливість відновити платоспроможність боржника відсутня.

Виходячи з того, що задовольнити вимоги кредиторів боржника неможливо інакше як через застосування ліквідаційної процедури, суд дійшов вірного висновку про задоволення клопотання комітету кредиторів та визнання боржника банкрутом і відкриття стосовно нього ліквідаційної процедури.

Також, враховуючи положення ч. 8 ст. 16, ч. 1 ст. 25 Закону, суд підставно призначив ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Білоусова О.А.

В контексті викладеного, дослідивши протокол засідання комітету кредиторів та заслухавши пояснення представників сторін, суд першої інстанції підставно дійшов висновку про необхідність визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

За таких обставин, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваної постанови.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.91,101-105 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Постанову господарського суду Чернівецької області від 03.04.2012р. у справі № 5027/1248-Б/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати покласти на скаржника.

Повний текст постанови складено «30»травня 2012р

Головуючий суддя Михалюк О.В.

суддя Новосад Д.Ф.

суддя Мельник Г.І.