Постанова № 24381244, 10.05.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.05.2012 № 4/600

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

Чорної Л.В.

за участю представників

від позивача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю № 472 від 17.10.2011 року;

від відповідача: ОСОБА_3 - представник за довіреністю № б/н від 07.02.2012 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Вакан"

на рішення Господарського суду м. Києва

від 07.02.2012 року

у справі № 4/600 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом Комунального підприємства „Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Вакан"

про стягнення 106 773,19 грн.

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства „Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" (далі - Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Вакан" (далі - Відповідач) про стягнення з відповідача суми основного боргу по сплаті орендної плати, відшкодування плати за землю, а також пеню за несвоєчасну сплату платежів загальною сумою 106 773,19 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідачем згідно договору оренди нежитлового приміщення № 47 від 24.03.2009 року не виконуються обов'язки, передбачені вищезазначеним договором, в частині сплаті орендних платежів в період з червня по листопад 2011 року, а тому Позивач з посиланням на норми Цивільного кодексу України звернувся до суду за захистом своїх прав.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.02.2012 року у справі № 4/600 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Вакан" (03179, м. Київ, вул Прилужна, 6, код ЄДРПОУ 19249966) на користь Комунального підприємства „Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" (03134, м. Київ, вул. Симиренка, 17, код ЄДРПОУ 36037999) 84 529 (вісімдесят чотири тисячі п'ятсот двадцять дев'ять) грн. 74 коп. орендної плати, 1816 (одну тисячу вісімсот шістнадцять) грн. 86 коп. відшкодування плати за землю, 17269 (сімнадцять тисяч двісті шістдесят дев'ять) грн. 32 коп. ПДВ, 3157 (три тисячі сто п'ятдесят сім) грн. 27 коп. пені, 2135 (дві тисячі сто тридцять п'ять) грн. 50 коп. судового збору.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що зобов'язання орендаря, передбачені розділом 3 договору оренди нежитлового приміщення № 47 від 24.03.2009 року, щодо сплати орендних платежів не виконувалися Відповідачем в період з червня 2011 року по листопад 2011 року. Належних доказів щодо сплати заборгованості за орендну плату, відшкодування плати за землю та пені за несвоєчасну сплату орендних платежів матеріали справи не містять.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 07.02.2012 року у справі № 4/600, та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Відповідач зазначає, що відповідно до рішення Господарського суду м. Києва у справі № 40/202 від 02.08.2011 року договір оренди нежитлового приміщення № 47 від 24.03.2009 року розірвано. На підставі даного рішення Господарського суду м. Києва та керуючись ст. 653 Цивільного кодексу України Відповідач вважає позовні вимоги Позивача неправомірними та такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2012 року апеляційну скаргу Відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 18.04.2012 року.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 18.04.2012 року було оголошено перерву до 10.05.2012 року.

За письмовим клопотанням Відповідача від 10.05.2012 року здійснено фіксацію судового процесу звукозаписувальними технічними засобами.

Представник Відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 07.02.2012 року у справі № 4/600 скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Представник Позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів Відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду м. Києва у справі № 4/600 від 07.02.2012 року.

Представник Відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 07.02.2012 року у справі № 4/600 скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

24 березня 2009 року між Комунальним підприємством „Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Вакан" був укладений договір оренди нежитлового приміщення № 47.

Згідно п. 1.2. договору оренди нежитлового приміщення № 47 від 24.03.2009 року орендодавець (Позивач) на підставі розпорядження голови Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації № 176 від 25.02.2009 року та ордеру № 58 від 20.03.2009 року передає, а орендар (Відповідач) приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Прилужна, 6, загальною площею 145,9 кв.м. для використання під розміщення офісу.

Договір оренди нежитлового приміщення № 47 від 24.03.2012 року діє з 24.03.2009 року по 24.02.2012 року, відповідно до п. 9.1 вищезазначеного договору.

Розділом 4 договору оренди нежитлового приміщення № 47 від 24.03.2012 року передбачені обов'язки орендаря.

П. 4.2 договору оренди нежитлового приміщення № 47 від 24.03.2009 року зазначено, що Відповідач зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату та інші витрати, пов'язані з утриманням приміщення, які покладені законодавством на Позивача відносно займаної площі.

Відповідно до п. 3.1. договору оренди нежитлового приміщення № 47 від 24.03.2009р. орендна плата розраховується відповідно до методики та базових орендних ставок, затверджених рішенням Святошинської районної у м. Києві ради № 41 від 31.10.2006р. і складає 11879,90 грн., за перший місяць оренди відповідно до розрахунку орендної плати. Податок на додану вартість сплачується орендарем окремо від орендної плати у розмірах та порядку, визначеному чинним законодавством.

Згідно п. 3.2 договору оренди нежитлового приміщення № 47 від 24.03.2009р. розмір орендної плати за кожний наступний місяць оренди визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Відповідно до п. 3.3 договору оренди нежитлового приміщення № 47 від 24.03.2009р., орендна плата сплачується Орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності Орендаря щомісячно, не пізніше 10 числа поточного місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Крім того, згідно п. 3.6. договору оренди нежитлового приміщення № 47 від 24.03.2009р. та п.3 додатку № 3 до договору оренди нежитлового приміщення № 47 від 24.03.2009р. Орендар зобов'язаний відшкодовувати щомісяця плату за землю у розмірі 302,81 грн. (без урахування ПДВ).

Відповідно до п.3.9. договору оренди нежитлового приміщення № 47 від 24.03.2009р., у випадку закінчення терміну дії цього договору орендна плата та інші, передбачені цим договором платежі, сплачуються орендарем по день фактичної здачі орендованого приміщення згідно акту прийому-передачі.

Пунктом 3.10. договору, за несвоєчасну сплату всіх платежів орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки.

З матеріалів справи вбачається, що Позивач виконав свої зобов'язання, а саме передав у строкове платне користування спірне нежитлове приміщення Відповідачу, проте орендар (Відповідач по справі) не виконав свої зобов'язання щодо сплати орендних платежів в період з червня 2011р. по листопад 2011р. у зв'язку з чим у останнього утворилася заборгованість у розмірі 84529,74 грн., суми ПДВ 17 269,32 грн., відшкодування плати з землю1816, 86 грн.

Крім того, колегією суддів встановлено, що постановою Київського апеляційного господарського суду у справі № 40/202 від 25.11.2011 року залишено без змін рішення Господарського суду м. Києва у справі № 40/202 від 02.08.2011 року, яким розірвано договір оренди нежитлового приміщення № 47 від 24.03.2009 p., укладений Комунальним підприємством „Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Вакан", виселено товариство з обмеженою відповідальністю „Вакан" (02094 м. Київ, Червоногвардійська, будинок 22, ідентифікаційний код 19249966) з нежилого приміщення загальною площею 145,9 кв. м., що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Прилужна, 6, та повернено приміщення Комунальному підприємству „Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" (03134 м. Київ, вул. Симиренка, 17, ідентифікаційний 36037999) за актом приймання-передачі, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю „Вакан" (02094 м. Київ, Червоногвардійська, будинок 22, ідентифікаційний код 19249966) з будь-якого рахунку, виявлений державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Комунального підприємства „Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" (03134 м. Київ, вул. Симиренка, 17, ідентифікаційний код 36037999) заборгованість в розмірі 74 258 (сімдесят чотири тисячі двісті п'ятдесят вісім) грн. 56 коп., пеню в розмірі 2343 (дві тисячі триста сорок три) грн. 18 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 951 (дев'ятсот п'ятдесят одна) 02 коп. та 233 (двісті тридцять три) грн. 64 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 384,71 грн. пені відмовлено.

Відповідач (скаржник) стверджує, що в зв'язку із розірванням договору оренди нежитлового приміщення № 47 від 24.03.2009 року, зобов'язання Відповідача щодо сплати орендних платежів припиняються на підставі п.п. 2, 4 ст. 653 Цивільного кодексу України, а тому позовні вимоги Позивача є неправомірними та такими, що не підлягають задоволенню.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Закон України „Про оренду державного та комунального майна" від 10 квітня 1992 року N 2269-XII (надалі-Закон) регулює майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Відповідно до ст. 2 Закону орендою є засноване на договорі, строкове, платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється за договором найму.

У відповідності до приписів ст. 10 Закону орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Відповідно до ч. 3 статті 18 Закону орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно ст. 19 Закону орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до п. 3.3 Договору оренди нежитлового приміщення № 47 від 24.03.2009 року орендар сплачує орендну оплату не пізніше 10 числа поточного місяця.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до Методики та базових орендних ставок, затверджених рішенням Святошинської районної у м. Києві ради №41 від 31.10.2006р., окрім щомісячної орендної плати, орендар сплачує податок на додану вартість, у розмірах, визначених законодавством.

Крім того, відповідно до „Методики визначення розміру відшкодування витрат на утримання та обслуговування нежилих приміщень" орендарем сплачується амортизаційні відрахування та відшкодування плати за землю.

Таким чином, зобов'язання орендаря, передбачені розділом 3 договору оренди нежитлового приміщення № 47 від 24.03.2009р., щодо сплати орендних платежів, включають також зобов'язання останнього щодо відшкодування плати за землю та сплати ПДВ.

Позивачем вірно здійснено розрахунок суми основної заборгованості у розмірі 84529,74 грн. суми ПДВ 17 269,32 грн., відшкодування плати з землю1816, 86 грн.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 84529,74 грн., суми ПДВ 17 269,32 грн., відшкодування плати з землю1816, 86 грн. є обґрунтованими, отже судом першої інстанції правомірно були задоволені.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 3.10 договору оренди нежитлового приміщення № 47 від 24.03.2009 року за несвоєчасну сплату орендних платежів відповідач на корись позивача сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки.

Таким чином, порушення скаржником строків оплати за користування нежитловим приміщенням, передбачених розділом 3 Договору оренди нежитлового приміщення № 47 від 24.03.2009 року є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором, зокрема сплату неустойки.

Позивачем вірно здійснено розрахунок пені, відповідно до якого підлягає стягненню з відповідача пеня у розмірі 3157, 27 грн.

Судова колегія критично оцінює посилання скаржника на п.п. 2, 4 ст. 653 Цивільного кодексу України, а саме на те, що у разі розірвання договору оренди нежитлового приміщення № 47 від 24.03.2009 року Позивач не має права вимагати стягнення заборгованості за розірваним договором з огляду на наступне.

Спірний договір є розірваним 25.11.2011 року (постанова Київського апеляційного господарського суду у справі № 40/202 від 25.11.2011р. (копія постанови наявна в матеріалах справи)), проте, як Позивач просить стягнути заборгованість за період з 11.06.2011р. по 21.11.2011р., тобто за період дії договору оренди нежитлового приміщення № 47 від 24.03.2009 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в рішенні суду повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні, отже рішення відповідає вимогам чинного законодавства України, ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ч.2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладаються на Відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Вакан" залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 07.02.2012 року по справі №4/600 залишити без змін.

Матеріали справи № 4/600 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Тищенко О.В.

Судді Смірнова Л.Г.

Чорна Л.В.