Рішення № 24381127, 29.05.2012, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2012 р. Справа №5024/465/2012

Господарський суд Херсонської області у складі судді Александрової Л.І. при секретарі Горголь О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватного підприємства "ТЕТРАКАНЦ", м. Севастополь

до приватного акціонерного товариства "Херсонський оптовий торговий дім-97",

м. Херсон

про стягнення 58060 грн. 49 коп.

за участі представників:

позивача - не прибув

відповідача - ОСОБА_1, ю/к, дов. № 4 від 03.05.2012р.

В судовому зсіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.

ПП "ТЕТРАКАНЦ" звернулось до суду з позовною заявою, якою просить стягнути з ПАТ "Херсонський оптовий торговий дім-97" - 48565 грн. 57 коп. боргу з урахуванням індексу інфляції, 3430 грн. 87 коп. пені, 664 грн. 05 коп. 3% річних та 400,30 грн. інфляційних втрат, а також 5000 грн. збитків пов'язаних із зверненням за юридичною допомогою.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог в частині стягнення 5000 грн. збитків заперечує, решта позовних вимог відповідачем визнається.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Між сторонами укладений договір поставки №54/163 від 01 червня 2011 року з додатковою угодою від 02.06.2011 р. (далі - договір) відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати паперово-білову продукцію у власність відповідача, а відповідач прийняти і сплатити вартість поставленого товару на умовах, передбачених даним договором.

За видатковими накладними №54 від 29.06.2011 року та №96 від 26 серпня 2011 року позивач передав відповідачу товар загальною вартістю 68565,27 грн.

Відповідно до п. 4.2. договору строк оплати - не пізніше 45-ти календарних днів з моменту отримання товару з щотижневою оплатою.

Згідно додаткової угоди до договору сторони обумовили умови співробітництва по шкільному асортименту в період з 01.06.2011 р. по 31.08.2011 р. і домовились про наведене нижче - оплати з поставлений товар будуть здійснюватись по наступному графіку: липень 2011 р. - 10%, серпень 2011 р. - 30%, вересень 2011 р. - 30%, жовтень 2011 р. - 30%.

Отже, відповідач зобов'язаний був в строк до 31.10.2011 року розрахуватись в повному обсязі з позивачем за отриманий товар.

Проте, відповідач зобов'язань з оплати товару належним чином не виконав, оплативши товар лише частково 04 січня 2012 року у розмірі 20000 грн.

Таким чином за відповідачем утворилась заборгованість по розрахунках за поставлений товар в сумі 48565,27 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи наведене позовні вимоги в частині стягнення суми боргу за поставлений товар в розмірі 48565,27 грн. підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеної норми позивач обґрунтовано нарахував відповідачу за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 01.11.2011 р. по 19.03.2012 р. 664,05 грн. 3% річних, а також за період з 01.11.2011 р. по 29.02.2012 р. - 400,30 грн. інфляційних втрат.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищезгаданого Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічна норма міститься в п. 2 ст. 343 ГК України.

В даному випадку пунктом 5.3 договору сторонами було обумовлено, що у разі порушення покупцем (відповідачем у справі) строків оплати товару, він виплачує постачальнику (позивачу) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки платежу.

На підставі зазначених вище норм чинного законодавства та умов договору позивач правомірно нарахував відповідачу за порушення зобов'язань з оплати товару 3430,87 грн. пені.

Щодо вимог позивача про стягнення 5000 збитків пов'язаних із зверненням за юридичною допомогою суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, послуги по наданню юридичних послуг були надані товариством з обмеженою відповідальністю "Модимо" за договором про надання юридичних послуг №14/3/1 від 14 березня 2012 р.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи..

За ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру", дія якого поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником (див. також постанову Верховного Суду України від 01.10.2002 р. зі справи № 30/63).

Слід також ураховувати вказівки Вищого господарського суду України щодо розподілу та відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги. У п. 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. №02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (в редакції роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002р. №04-5/609 "Про внесення змін і доповнень і про визнання такими, що втратили чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України") зазначається, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Слід також зазначити, що витрати на правове обслуговування не є збитками. Правову позицію з цього питання викладено в постанові Верховного Суду України від 04.03.2002р. за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укренергосервіс" до Промінвестбанку та Першого українського міжнародного банку про стягнення 184253 гривні збитків, з яких 124253 гривні - сума номінальної вартості втрачених векселів і 60000 гривень витрат, пов'язаних з наданням юридичної допомоги щодо захисту своїх прав, де зазначено, що віднесення арбітражним судом до збитків витрат товариства на правове обслуговування суперечить закону, зокрема, положенням статті 203 Цивільного кодексу УРСР, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв'язку з оспорюваною шкодою.

В матеріалах справи відсутні докази, в розумінні ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, того, що послуги позивачу були надані адвокатом.

Таким чином, не підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача 5000 грн. збитків пов'язаних із зверненням за юридичною допомогою.

За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. До стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 48565 грн. 57 коп. боргу з урахуванням індексу інфляції, 3430 грн. 87 коп. пені, 664 грн. 05 коп. 3% річних та 400,30 грн. інфляційних втрат. В задоволенні решти позову має бути відмовлено.

Судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до вирішення у суді з його вини.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Херсонський оптовий торговий дім-97" (вул. Ілліча, 86, кв. 88, м. Херсон, код ЄДРПОУ 24121211, р/р 260030131511 в АТ "Сбербанк Росії", МФО 320627) на користь приватного підприємства "ТЕТРАКАНЦ" (вул. Адмірала Макарова, буд. 4, кв. 12, м. Севастополь, р/р 26005219173 АТ "Райффайзен банк Аваль", МФО 380805) - 48565 грн. 57 коп. боргу з урахуванням індексу інфляції, 3430 грн. 87 коп. пені, 664 грн. 05 коп. 3% річних, 400,30 грн. інфляційних втрат, 1609 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 30.05.2012 р.

Суддя Л.І. Александрова