Рішення № 24381073, 21.05.2012, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2012 року справа № 5020-292/2012

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Янюк О.С.,

за участю представників:

позивача -не з'явився;

відповідача -не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської ради

(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)

до Приватного підприємства «Комерційна фірма «Зірниця-Плюс»

(99013, м. Севастополь, пров. Пушкарський, 5)

про стягнення 281 477,29 грн,

ВСТАНОВИВ:

14.03.2012 Фонд комунального майна Севастопольської міської ради (далі -позивач) звернувся до господарського суду міста Севастополя (далі -суд) з позовом до Приватного підприємства «Комерційна фірма «Зірниця-Плюс»(далі -відповідач, ПП «КФ «Зірниця-Плюс») про стягнення 281 477,29 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на Закон України «Про оренду державного та комунального майна», та вказує на порушення з боку відповідача умов договору оренди нерухомого майна в частині повного і своєчасного внесення орендної плати.

Ухвалою суду від 21.03.2012 порушено провадження у справі та у порядку ст. 65 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) зобов'язано сторін надати суду документи, необхідні для вирішення спору. Черговий розгляд справи призначений на 21.05.2012.

У чергове судове засідання 21.05.2012 сторони явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомили. Явка сторін обов'язковою судом не визнавалась.

Так, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»). За таких обставин, суд вважає сторін належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи.

Крім того, оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідач, правом, наданим йому ст. 59 ГПК України не скористався та письмового відзиву на позов не надав.

З урахуванням зазначеного суд вважає за можливе розглядати справу без участі представників сторін за наявними у справі матеріалами.

На підставі ст.85 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, судом встановлені наступні обставини.

25.08.2010 між Фондом комунального майна Севастопольської міської ради (орендодавець) та ПП «КФ «Зірниця-Плюс»укладений договір оренди нерухомого майна (далі -Договір (а.с.28-29).

Пунктом 1.1 Договору визначено, що з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності орендодавець зобов'язався передати, а орендар -прийняти в оренду нерухоме майно -вбудоване нежитлове приміщення, прощею 309,0 кв.м, розташоване у цокольному поверсі житлового п'ятиповерхового будинку, розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. Коломійця, 5.

Об'єкт оренди буде використовуватися під офіс, склад та подібних приміщень (п.1.2 Договору).

У п.3.1 Договору сторони визначили, що розмір орендної плати визначається відповідно до Методики, затвердженої рішенням сесії міської ради від 13.03.2007 №1617 та складає 41 543,79 грн на рік.

Відповідно до п.3.2 Договору орендна плата складає 6 237,76 грн за місяць оренди та перераховується не пізніше 20 числа поточного місяця. Орендна плата сплачується щомісячно. Розмір орендної плати за кожний послідуючий місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому місяцю (п.3.3 Договору).

У випадку порушення строку внесення орендної плати, визначеного п.3.2 Договору, орендар сплачує на користь орендодавця зверх збитків пеню у розмірі 200 процентів від облікової ставки НБУ, яка діяла на період, за який буде нараховуватися пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення (п.8.5 Договору).

Відповідно до 8.6 Договору у випадку, якщо прострочення внесення орендної плати будуть продовжуватися більш 30 календарних днів, орендодавець вправі вимагати, а орендар зобов'язаний сплатити на користь орендодавця зверх збитків 30 % річних від простроченої суми за весь період прострочки (ст. 625 ГК України).

У випадку, якщо прострочення внесення орендної плати будуть продовжуватися більш 60 календарних днів орендар сплачує на користь орендодавця зверх збитків штраф у сумі, що дорівнює трикратному розміру річної орендної плати за Договором (п. 8.7 Договору).

Договір діє до 23.06.2011 (п.7.1 Договору).

25.08.2010 сторони склали та підписали акт прийому-передачі орендованого майна (а.с.30).

Зазначене свідчить про те, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі, проте відповідач свої зобов'язання щодо внесення орендної плати своєчасно та належним чином не виконував, в результаті чого у нього перед орендодавцем за період з 25.08.2010 по 22.06.2011 утворилась заборгованість по орендній платі у сумі 44 007,27 грн.

За прострочення виконання зобов'язань за Договором позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 265,62 грн, 30% річних у розмірі 10 645,04 грн та штраф у розмірі 224 559,36 грн, які у добровільному порядку відповідачем сплачені не були.

Наведене стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Стаття 509 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) визначає зобов'язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 Господарського кодексу України (далі -ГК України), зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором оренди та, з огляду на п. 7.2 Договору, є чинним на час вирішення даного спору.

Частиною 6 ст. 283 ГК України унормовано, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГПК України.

Крім того, правові засади організаційних відносин, пов'язаних з передачею в оренду майна, яке перебуває у комунальній власності, та майнових відносин між орендодавцями щодо господарського використання даного майна, визначені Законом України «Про оренду державного та комунального майна»вiд 10.04.1992 № 2269-XII (у редакції чинній на час вчинення правовідносин, далі -Закон № 2269-XII).

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону № 2269-XII, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

З наведеною нормою узгоджуються ст. 283 ГК України та ст. 759 ЦК України, згідно з якими, за договором найму (оренди) одна сторона (орендодавець/наймодавець) передає другій стороні (орендареві/наймачу) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 19 Закону № 2269-XII, ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата -це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також ч. 3 ст. 18 Закону № 2269-XII та ч. 3 ст. 285 ГК України.

Згідно із ч. 5 ст. 762 ЦК України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За умовами Договору, внесення орендної плати здійснюється орендодавцю щомісяця, не пізніше 20 числа поточного місяця (пункт 3.2 Договору).

У силу ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

З матеріалів позовної заяви вбачається, що заборгованість з орендної плати у сумі 44 007,27 грн виникла у відповідача у період з 25.08.2010 по 22.06.2011. Наданий позивачем розрахунок заборгованості з орендної плати визнаний судом таким, що відповідає нормам чинного законодавства (а.с. 6).

Ураховуючи те, що своєчасне внесення орендних платежів є одним з основних обов'язків відповідача, належне виконання якого вимагається законом та договором, а також те, що доказів внесення орендної плати в повному обсязі за спірний період відповідачем не надано, суд дійшов висновку, що відповідач має заборгованість з орендної плати у розмірі 44 007,27 грн, яка підлягає стягненню на користь позивача.

На підставі п. 8.5 Договору позивач просить стягнути з відповідача пеню за порушення строків внесення орендної плати у розмірі 2 265,62 грн.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Виходячи з фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про те, що у встановлені Договором строки відповідач взяті на себе зобов'язання щодо внесення орендної плати не виконав, тобто є таким, що порушив (прострочив виконання) зобов'язання.

У силу ч. 2 ст. 20 ГК України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій та іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996 № 543/9-ВР платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Зазначені положення законодавства сторони відобразили у п. 8.5 Договору.

Водночас, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд, перевіривши розрахунок пені наданий позивачем (а.с.7) зазначає, що він здійснений з урахуванням наведених законодавчих норм, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 2 265,62 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором, на підставі п.8.6 Договору позивач також просить суд стягнути з останнього 30 % річних у розмірі 10 645,04 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договором передбачений інший розмір процентів, отже нарахування 30 % річних у розмірі 10 645,04 грн є правомірним.

Перевіривши розрахунок 30 % річних, наданий позивачем (а.с.11-12), суд вважає його вірним, а позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 30 % річних в сумі 10 645,04 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення штрафу на підставі п. 8.7 Договору, то суд вважає дану вимогу такою, що підлягає задоволенню частково, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 4-6 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Позивач просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 224 559,36 грн (6 237,76 грн*12*3 = 224 559,36 грн) (а.с. 6).

Пунктом 3 ст. 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Виходячи із загальних засад, встановлених ст. 3 ЦК України, зокрема, справедливості та розумності, а також беручи до уваги, що розмір штрафу, який підлягає сплаті (224 559,36 грн) є непомірно великим у порівнянні із розміром загального зобов'язання (44 077,27 грн), суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру штрафу до розміру місячної орендної плати, що визначений у п. 3.2 Договору, тобто у розмірі 6 237,76 грн.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення штрафу у сумі 124 416,00 грн підлягають задоволенню частково у розмірі 6 237,76 грн.

За правилами ст. 49 ГПК України судовий збір в розмірі 5 629,54 грн (2% від 281 477,29 грн) підлягає стягненню з відповідача в доход державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Комерційна фірма «Зірниця-Плюс» (ідентифікаційний код 33366137; 99013, м. Севастополь, пров. Пушкарський, 5, з будь-якого рахунку) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (ідентифікаційний код 25750044; 99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, п/р місцевого бюджету м. Севастополя № 33213870700001 в ГУ ГКСУ в м. Севастополі, МФО 824509, код ЄДРПОУ 38022717, код платежу 22080400) 63 155,69 грн (шістдесят три тисячі сто п'ятдесят п'ять грн. 69 коп.), з яких 44 007,27 грн -основний борг, 2 265,62 грн -пені, 10 645,04 грн -30 % річних та 6 237,76 грн -штраф.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Комерційна фірма «Зірниця-Плюс» (ідентифікаційний код 33366137; 99013, м. Севастополь, пров. Пушкарський, 5, з будь-якого рахунку) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (ідентифікаційний код 25750044; 99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5; п/р 37188003000416 в ГУ ГКСУ в м. Севастополі, МФО 824509, код ЄДРПОУ 25750044, отримувач ФКМ СМР) 5 629,54 грн (п'ять тисяч шістсот двадцять дев'ять грн. 54 коп.) судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 28.05.2012.

Суддя підпис О.С. Янюк