Рішення № 24380622, 22.05.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.12 Справа № 5015/1728/12

За позовом Приватного підприємства «Система Оптимум» м. Львів

До відповідача ДК «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в особі філії УМГ „Львівтрансгаз" м. Львів

Про стягнення 21090,00 грн. боргу та судові витрати

Суддя О.І.Довга

Секретар О.О.Скремета

Представники:

Від позивача ОСОБА_2 - адвокат

Від відповідача ОСОБА_3 - довіреність від 29.12.2011 року

Представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки передбачені ст. 22 ГПК України та право відводу судді ( ст. 20 ГПК України) . Заяв та клопотань про відвід судді не подано ( не заявлено).

Суть спору:

На розгляді господарського суду Львівської області знаходиться справа за позовом Приватного підприємства „Система Оптимуму" до Дочірньої компанії „Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в особі філії УМГ „Львівтрансгаз" про стягнення 21090,00 грн. боргу.

Представник Позивача в судових засіданнях підтримує позовні вимоги, просить стягнути з Відповідача 21090,00 грн. суми боргу, 1609,50 грн. судового збору та 1500,00 грн. витрат на послуги адвоката. Клопотанням від 22.05.2012 року (вх. № 11020/12) просить замінити назву Відповідача у справі ДК „Укртрансгаз" НАК „Нафтогаз України" від імені якої діє філія Управління магістральних газопроводів „Львівтрансгаз" в особі Бібрського ЛВУМГ -на ДК „Укртрансгаз" НАК „Нафтогаз України" в особі філії УМГ „Львівтрансгаз".

Представник Відповідача проти поданого клопотання не заперечує, суму заборгованості у розмірі 21090,00 грн. визнає.

Відтак, Відповідачем у даній справі є ДК «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в особі філії УМГ „Львівтрансгаз" м. Львів.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників, створивши, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин і правильного застосування законодавства, суд встановив наступне.

Позивач - ПП „Система Оптимум" на замовлення Відповідача - філії УМГ „Львівтрансгаз" ДК „Укртрансгаз" НАК „Нафтогаз України" в особі Бібрського ЛВУМГ, 25 та 31 серпня 2011 року за накладними № РН-04061 від 25.08.2011р., № РН-04058 від 25.08.2011р., № РН-04236 від 31.08.2011р. та № РН-04237 від 31.08.2011р. здійснило поставку товару, а саме: барометр-анероїду, сейфу, лічильника газового та ін., загальною вартістю 21 090,00 грн.

Матеріалами справи доведено, що даний товар отримав представник Відповідача ОСОБА_4 за довіреністю № 377 від 25.08.2011р.

Відповідач зобов'язався здійснити оплату за отриманий товар відповідно до рахунків - фактур № СФ-06660 від 25.08.2011р., № СФ-06662 від 25.08.2011р., № СФ-06863 від 31.08.2011р. та № СФ-06862 від 31.08.2011р.

У зв'язку з тим, що Відповідач оплату за отриману продукцію не здійснив, позивач листом № 57 від 02.03.2012р. звернувся до Відповідача з вимогою негайно оплатити заборгованість за поставлений товар та направив для підписання акт звірки.

Відповідач на даний лист відповіді не дав, оплату за отриманий товар не здійснив, підписаний примірник акту звірки Позивачу не надіслав.

26.03.2012р. Позивач вдруге звернувся до Відповідача листом № 57/1 з вимогою оплатити заборгованість за поставлений товар та направив для підписання акт звірки.

Оплату Відповідачем не проведено.

Заборгованість Відповідача перед Позивачем за поставлену продукцію станом на день розгляду спору складає 21090,00 грн.

При винесенні рішення суд виходив з наступного:

Частиною 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

У ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Аналогічний припис передбачено й ст. 218 ГК України, відповідно до якої підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Жодна з вказаних обставин не була безпосередньою причиною порушення Відповідачем своїх договірних зобов'язань перед Позивачем.

Відтак, сума заборгованості Відповідача перед Позивачем, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до стягнення становить 21090,00 грн.

Окрмі наведеного Позивач просить стягнути з Відповідача витрати на оплату послуг адвоката, які становлять 1500,00 грн.

Судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому разі, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Стаття 44 ГПК України передбачає відшкодування зазначених витрат лише адвокату.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону «Про адвокатуру», яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

До матеріалів справи додано Свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю № НОМЕР_1, яке видано відповідно до Закону України «Про адвокатуру»ОСОБА_2, який проживає в місті Львів, на підставі рішення Тернопільської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури; кошти в сумі 1500,00 грн за надані адвокатські послуги сплачені Позивачем згідно договору про надання юридичних послуг адвоката № 03/01 від 03.01.2012 року на надання правової допомоги та представництва інтересів підприємства у цивільних, кримінальних, адміністративних та господарських спорах адвокату ОСОБА_2, що підтверджується платіжним дорученням № 1179 від 22.05.2012 року.

Відтак, судові витрати слід віднести на Відповідача в сумі -1609,50 грн. судового збору та 1500,00 грн. по оплаті юридичних послуг адвоката.

З врахувааям викладеного, суд вважає позов таким, що підлягає до задоволення повністю.

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно з приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530. 625 ЦК України, ст.ст. 173, 174. 193 ГК України, ст.ст. 12,33,34,43,49,82-84 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з Дочірньої компанії „Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" від імені якої діє філія Управління магістральних газопроводів „Львівтрансгаз" ( 79026, м. Львів, вул. Рубчака,3, код ЄДРПОУ 25560823) на користь Приватного підприємства „Система Оптимуму" ( 79066, м. Львів, вул. Грунтова,1, код ЄДРПОУ 35774875) 21090,00 грн. боргу, 1609,50 грн. судового збору та 1500,00 грн. по оплаті юридичних послуг адвоката.

3. Наказ видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст складено 29.05.2012 року

Суддя Довга О.І.