Рішення № 24380560, 29.05.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.12 Справа№ 5015/1017/12

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Екран»(м. Стрий)до відповідача:Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (м. Львів)про:стягнення 37 125 (тридцять сім тисяч сто двадцять п'ять) грн. 96 коп. Суддя: Цікало А.І. При секретарі: Герасименко В.С.Представники:

Позивача:ОСОБА_2 -представник (довіреність № 37 від 05.03.2012 р.)Відповідача:не з'явився

Суть спору: 15.03.2012 р. на розгляд господарського суду Львівської області за вх. № 1091 поступила позовна заява від Товариства з обмеженою відповідальністю «Екран»(м. Стрий) до Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (м. Львів) про стягнення 37 125 (тридцять сім тисяч сто двадцять п'ять) грн. 96 коп. (з яких: 32 905,36 грн. - основний борг; 3 233,44 грн. -пеня; 987,16 грн. -3 % річних).

Ухвалою суду від 16.03.2012 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 05.04.2012 р.

02.04.2012 р. до суду за вх. № 7102/12 від відповідача поступив відзив на позовну заяву, в якому він повністю заперечив позовні вимоги та просить суд відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні 05.04.2012 р. представники сторін звернулись з узгодженим клопотанням про нездійснення технічної фіксації судового процесу та просили суд оголосити перерву в судовому засіданні для можливості проведення взаємозвірки між сторонами.

В судовому засіданні 05.04.2012 р. було оголошено перерву до 10.05.2012 р.

В судовому засіданні 10.05.2012 р. представником позивача подано заперечення на відзив відповідача від 02.04.2012 р.

В судовому засіданні 10.05.2012 р. представником відповідача подано копії актів здачі -прийняття робіт (надання послуг) та клопотання про продовження строку розгляду спору і призначення наступного засідання суду на 29.05.2012 р. Представник позивача клопотання представника відповідача про продовження строку розгляду спору не заперечив.

В судовому засіданні 10.05.2012 р. було оголошено перерву до 29.05.2012 р.

Ухвалою суду від 10.05.2012 р. було продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів.

Позивач вимоги суду виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив суд задоволити позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві, запереченнях на відзив відповідача та поясненнях.

Відповідач вимоги суду повністю не виконав, відзив на позов представив, проти позову заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, що підтверджується підписом його повноважного представника на бланку оголошення перерви (долучено до матеріалів справи).

29.05.2012 р. до суду за вх. № 11809/12 від відповідача поступило клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю з'явитись в судове засідання через хворобу.

Представник позивача клопотання відповідача про відкладення розгляду справи заперечив, зазначив, що до вказаного клопотання не долучено доказів перебування відповідача на лікуванні, тому просив суд відмовити в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про відкладення розгляду справи не обґрунтоване, подане з метою затягування розгляду справи, тому не підлягає до задоволення, оскільки до зазначеного клопотання не долучено доказів перебування відповідача на лікуванні.

Крім того, слід зазначити, що в судових засіданнях 05.04.2012 р. та 10.05.2012 р. був присутній представник відповідача ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності від 30.03.2012р. виданої Суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1. Причин неявки в судове засідання 29.05.2012 р. представника відповідача ОСОБА_3 суду не повідомлено.

Враховуючи те, що позивачем надано достатньо матеріалів для розгляду спору по суті, відповідач відзив на позов представив, проти позову заперечив, не забезпечив явку свого повноважного представника в судове засідання, не представив доказів сплати заборгованості, не скористався наданим йому правом на участь у судовому процесі, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи, відповідно до ст. 75 ГПК України, у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб присутніх в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

01.04.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Екран»(позивач) та Суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 (відповідач) був укладений договір оренди нерухомого майна № Т-69/2010 (надалі -Договір оренди; оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Згідно пункту 1 Договору оренди, орендодавець (позивач) передає, а орендар (відповідач) приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення (підпункт 1.1), що належить позивачу на праві приватної власності і знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (підпункт 1.2). Загальна площа об'єкта, що орендується: 2,1 кв. м. (підпункт 1.3). Приміщення, що орендується, надається відповідачу під офіс (підпункт 1.6). Вартість об'єкта, що орендується на дату укладання даного договору з урахуванням індексації становить: 211 000,00 грн. (підпункт 1.7.).

Відповідно до підпункту 2.2. Договору оренди, Передача об'єкта, що орендується, здійснюється за актом приймання-передачі (Додаток 2 до Договору), підписання якого свідчить про фактичну передачу його в оренду.

На виконання умов Договору оренди, 01.04.2010 р. сторонами був підписаний акт приймання-передачі (Додаток № 2 до договору оренди нерухомого майна № Т-69/2010 від 01.04.2010 р.), згідно якого позивач передав, а відповідач прийняв у платне тимчасове користування приміщення, загальною площею 21,1 кв. м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (оригінал акту приймання-передачі від 01.04.2010 р. оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Відповідно до пункту 4 Договору оренди, розмір орендної плати за об'єкт, що орендується складає (з урахуванням ПДВ) 100,00 грн. за 1 (один) кв. м. площі на місяць. Загальна сума орендної плати складає 2 110,00 грн. на місяць, в тому числі ПДВ -351,67 грн. (підпункт 4.1.). Орендна плата за кожен наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць (підпункт 4.2.). Орендна плата за кожен повний чи неповний місяць оренди сплачується орендарем (відповідачем) у безготівковому порядку на підставі виставленого орендодавцем (позивачем) рахунку на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше десятого числа наступного місяця за звітним (підпункт 4.3.). Орендар (відповідач) починає вносити орендну плату з дня підписання акту приймання-передачі об'єкту, що орендується (підпункт 4.4.). Орендна плата нараховується до дня підписання представниками орендаря та орендодавця акта про повернення об'єкта, що орендується орендодавцю та фактичного звільнення об'єкта (підпункт 4.5.). Орендар зобов'язаний відшкодувати витрати за комунальні платежі (розшифровка надається у вигляді Додатка № 3) на підставі виставлених орендодавцем рахунків (підпункт 4.11.).

Згідно з підпунктом 3.1. Договору оренди, строк оренди встановлюється з моменту підписання акта приймання-передачі приміщення (додаток № 2 до договору) та діє до 31.12.2011р.

31.10.2011 р. між сторонами були підписані зміни до договору № Т-69/2010 від 01.04.2010р. (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи), згідно яких сторони дійшли згоди припинити дію договору № Т-69/2010 від 01.04.2010 р. з 31.10.2011 р.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач на протязі строку оренди, починаючи з 01.04.2010 р. (дата підписання акта приймання-передачі об'єкта оренди) до 31.10.2011 р. (дата припинення Договору оренди), повинен був заплатити позивачу, відповідно до умов Договору оренди, згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), на підставі виставлених позивачем рахунків, 43 361 грн. 70 коп. орендної плати та 1 257 грн. 45 коп. витрат за комунальні платежі.

Відповідач оплатив позивачу 1 257 грн. 45 коп. витрат за комунальні платежі, що підтверджується актом звірки розрахунків від 31.10.2011 р. (копія зазначеного акта долучено відповідачем до відзиву на позовну заяву). В судовому засіданні представник позивача підтвердив оплату відповідачем витрат за комунальні платежі в повному обсязі.

Крім того, як вбачається з акта звірки розрахунків від 31.10.2011 р. (копія зазначеного акта долучено позивачем до позовної заяви) та стверджує сам позивач, відповідач частково оплатив позивачу орендну плату в сумі 10 456 грн. 34 коп.

Станом на день звернення з позовом до суду та час розгляду справи за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем по сплаті орендної плати за договором оренди нерухомого майна № Т-69/2010 від 01.04.2010 р. на суму 32 905 грн. 36 коп., що підтверджується актом звірки розрахунків від 31.10.2011 р. (оригінал зазначеного акту оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

До матеріалів справи долучено копію гарантійного листа, згідно якого відповідач гарантував погасити заборгованість перед позивачем по орендній платі до 31.12.2011 р.

Відповідач, у відзиві на позовну заяву та усних поясненнях, наданих в судових засіданнях 05.04.2012 р. та 10.05.2012 р., заперечив існування заборгованості перед позивачем, зазначивши, що кошти по орендній платі, на прохання позивача, вносились у готівковій формі. Доказом сплати орендної плати, на думку відповідача, є книга обліку доходів і витрат суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи. Крім того, на думку відповідача, доказом прийняття позивачем орендної плати у готівковому вигляді є відсутність в додатках до позовної заяви рахунків на оплату орендної плати.

Відповідно до підпункту 4.3. пункту 4 договору оренди нерухомого майна № Т-69/2010 від 01.04.2010 р., орендна плата за кожен повний чи неповний місяць оренди сплачується орендарем (відповідачем) у безготівковому порядку на підставі виставленого орендодавцем (позивачем) рахунку на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше десятого числа наступного місяця за звітним. Іншого порядку розрахунків між сторонами зазначеним договором не передбачено.

Згідно з підпунктом 10.2. пункту 10 договору оренди нерухомого майна № Т-69/2010 від 01.04.2010 р., усі зміни та доповнення до цього договору оформляються в письмовій формі і набувають чинності з моменту їх підписання уповноваженими представниками сторін.

Відповідач не надав суду доказів внесення змін чи доповнень до договору оренди нерухомого майна № Т-69/2010 від 01.04.2010 р. щодо порядку (форми) проведення розрахунків між сторонами по орендній платі.

Крім того, відповідно до п. 3.1. глави 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджених постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320 із змінами та доповненнями (надалі -Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні), касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Згідно з п. 3.3. глави 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

Отже, на думку суду, належним та допустимим доказом сплати відповідачем та прийняття позивачем орендної плати у готівковій формі є засвідчена відбитком печатки підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

Відповідачем не надано суду відповідних квитанцій на підтвердження сплати заборгованості перед позивачем по орендній платі у готівковій формі.

До матеріалів справи долучено копії двох актів звірки розрахунків підписаних сторонами станом на 31.10.2011 р., по одному (долучено відповідачем до відзиву на позовну заяву) заборгованості між сторонами немає, по іншому (долучено позивачем до позовної заяви) заборгованість відповідача перед позивачем становить 32 905 грн. 36 коп.

Перший акт звірки розрахунків про відсутність заборгованості, як зазначає позивач, підписаний сторонами на підставі розрахунків згідно відповідних актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) по відшкодуванню витрат за комунальні платежі (електроенергія та опалення). Відповідач таке твердження позивача не заперечив.

Інший акт звірки розрахунків, згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 32 905 грн. 36 коп., підписаний сторонами на підставі розрахунків згідно відповідних актів здачі-прийняття робіт (оренда, опалення, електроенергія), які не включенні в перший акт звірки розрахунків.

За неналежне виконання відповідачем свої зобов'язань, позивачем за період з 10.02.2011р. по 10.02.2012 р. нараховано відповідачу 3 233 грн. 44 коп. пені, виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до підпункту 8.2. пункту 8 Договору оренди, у випадку прострочення по сплаті орендних платежів, орендар (відповідач) сплачує пеню в розмірі 1 % від суми боргу за кожен день прострочення.

Позивачем не надано суду розрахунку пені, хоча судом неодноразово витребовувалось у позивача уточнений розрахунок позовних вимог, зокрема, ухвалою суду від 16.03.2012 р. про порушення провадження у даній справі та ухвалою суду від 10.05.2012 р. про продовження строку розгляду спору.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки договором оренди нерухомого майна № Т-69/2010 від 01.04.2010 р. не передбачено строків нарахування штрафних санкцій, то нарахування таких, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем нараховано відповідачу пеню за дванадцять місяців (з 10.02.2011 р. по 10.02.2012 р.), що не відповідає ч. 6 ст. 232 ГК України.

Крім того, позовна заява ТзОВ «Екран»про стягнення з СПД-ФО ОСОБА_1 заборгованості по договору оренди нерухомого майна № Т-69/2010 від 01.04.2010 р. датована 27.02.2012р. вих. № 42 та поступила до господарського суду Львівської області 15.03.2012 р. за вх. № 1091.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Враховуючи наведене, у зв'язку з тим, що позивачем не представлено суду розрахунку пені, як вбачається з позовної заяви пеня, в порушення ст. 232 ГК України, нарахована за дванадцять місяців, позивачем пропущено строк позовної давності щодо стягнення пені, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3 233 грн.44 коп. пені не обґрунтовані та не підлягають до задоволення.

Також, суд вважає, що за неналежне виконання відповідачем свої зобов'язань, позивачем правомірно, відповідно ст. 625 ЦК України та Договору, нараховано 987,16 грн. -3 % річних.

Станом на день розгляду справи відповідач належних та допустимих доказів сплати заборгованості не надав, явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив, не скористався наданим йому правом на участь у судову процесі та на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На час розгляду справи, відповідач не забезпечив явку повноважного представника в судове засідання, не представив належних та допустимих доказів сплати боргу, не скористався наданим йому правом на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів і на участь у судовому процесі.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач доказів сплати заборгованості не представив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Екран»(м. Стрий) до Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (м. Львів) про стягнення 37 125 (тридцять сім тисяч сто двадцять п'ять) грн. 96 коп. (з яких: 32 905,36 грн. - основний борг; 3 233,44 грн. -пеня; 987,16 грн. -3 % річних) обґрунтовані та підлягають до задоволення в частині стягнення 33 892 (тридцять три тисячі вісімсот дев'яносто дві) грн. 52 коп. (з яких: 32 905,36 грн. - основний борг; 987,16 грн. -3 % річних).

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3 233,44 грн. -пені слід відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 13 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», установлено на 2012 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1073 гривні, з 1 квітня - 1094 гривні, з 1 липня - 1102 гривні, з 1 жовтня - 1118 гривень, з 1 грудня - 1134 гривні

Відповідно до підпункту 1) пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Згідно платіжного доручення № 552 від 29.02.2012 р. позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1 609 (одна тисяча шістсот сорок одна) грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 2 ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 8, 13, 42, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 3, 11, 202, 204, 205, 206, 509, 510, 526, 625, 258 ЦК України, ст. ст. 174, 230, 232, 193 ГК України, ст. ст. 43, 45 , 22, 33, 34, 43, 44, 471, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Екран»(м. Стрий) до Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (м. Львів) про стягнення 37 125 (тридцять сім тисяч сто двадцять п'ять) грн. 96 коп. (з яких: 32 905,36 грн. -основний борг; 3 233,44 грн. -пеня; 987,16 грн. -3 % річних) -задоволити в частині стягнення 33 892 (тридцять три тисячі вісімсот дев'яносто дві) грн. 52 коп. (з яких: 32 905,36 грн. - основний борг; 987,16 грн. -3 % річних).

2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 79015; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Екран»(вул. Коновальця, 3, м. Стрий, Львівська область, 82400; код ЄДРПОУ 22415836) -33 892 (тридцять три тисячі вісімсот дев'яносто дві) грн. 52 коп. (з яких: 32 905,36 грн.- основний борг; 987,16 грн. -3 % річних) та 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. -судового збору.

3. В задоволенні позову в частині стягнення 3 233 грн. 44 коп. пені -відмовити.

4. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Цікало А.І.