Рішення № 24380268, 30.05.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-52/6145-2012 30.05.12

Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" до Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім»про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 5 383,55 грн., за участю представників позивача -ОСОБА_1, довіреність № б/н від 03.01.2012 року, відповідача -не з»явився,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 5 383,55 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 14 жовтня 2011 року в м. Дніпродзержинськ на перехресті пр.Леніна -вул. Широка відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Шкода», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, та застрахованого позивачем автомобіля «Джилі», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3, що належить ОСОБА_4

Позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 5 383, 55 грн.

Цивільну відповідальність винної особи у ДТП - гр. ОСОБА_2 було застраховано відповідачем.

19.01.2012 року позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою для отримання суми страхового відшкодування в порядку регресу, що підтверджується вхідним № 1911 відповідача, проте відповіді на дану регресну вимогу не отримав, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.05.2012 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 30.05.2012 року.

29.05.12р. через відділ діловодства суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому проти позову в частині стягнення франшизи у розмірі 510,00 грн. заперечує. Вказує, що розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню складає 4 873,55 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з розгорнутої довідки ВДАІ № 8894359 та постанови Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 20.10.2011 року у справі № 3-1645/2011, гр. ОСОБА_2 14.10.2011 року о 10.50 годині на перехресті пр.Леніна - вул.. Широка в м.Дніпродзержинськ, керуючи автомобілем «Шкода», реєстраційний номер НОМЕР_1, не витримав безпечну дистанцію дорожнього руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з «Джилі», реєстраційний номер НОМЕР_2, що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушив п.п. 13.1. Правил дорожнього руху України.

Постановою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20.10.2011 року у справі № 3-1645/2012 ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності і застосовано до нього адміністративне стягнення у виді адміністративного штрафу в розмірі 340, 00 грн.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Джилі», реєстраційний номер НОМЕР_2.

Пошкоджений автомобіль був застрахований у позивача на підставі договору добровільного страхування транспортних засобів № 046.0285057 від 18.11.2010р.

Вартість матеріальної шкоди, яка була завдана власникові автомобіля «Джилі», реєстраційний номер НОМЕР_2, в результаті його пошкодження при ДТП складає 5 756,30 грн., що підтверджується рахунком №000404 від 20.10.2011р. наданим ТОВ «Автосервісгруп».

Як вбачається з страхового акту від 08.11.2011р. позивачем встановлено факт настання страхового випадку та вирішено виплати страхове відшкодування в розмірі 5 383,55 грн.

Зазначені кошти в розмірі 5 383,55 грн. позивачем були перераховані, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 9111 від 28.11.2011 року.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем «Шкода», реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_2 встановлена у судовому порядку.

Тому, ОСОБА_2 є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Джилі», реєстраційний номер НОМЕР_2, у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Судом встановлено, що між відповідачем та ОСОБА_5 було укладено договір (поліс) № АА/5091696 обов'язкового страхування власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого, була застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2, та відповідач взяв на себе зобов'язання відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди. Вказаним договором передбачено франшизу у розмірі 510, 00 грн.

19.01.2012 року позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою для отримання суми страхового відшкодування в порядку регресу, що підтверджується вхідним № 1911 відповідача. Проте, відповідач у встановлений законом строк з дня отримання вказаної регресної вимоги з доданими до неї документами суми страхового відшкодування не виплатив.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Розглядаючи спір по суті суд також зазначає, що частиною п'ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду автомобілю з «Джилі», реєстраційний номер НОМЕР_2, було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля та беручи до уваги те, що розмір збитків розраховується, виходячи із вартості матеріального збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та ліміту відповідальності, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування обґрунтовані, проте підлягають задоволенню частково у розмірі 4 873,55 грн. за вирахуванням суми франшизи (5 383,55 - 510, 00 (франшиза) = 4 873, 55 грн.). В позові в частині стягнення 510, 00 грн. слід відмовити.

Судові витрати відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 75, 82 -85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім»(01023, м.Київ, площа Спортивна, 3 код 32556540) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа страхування»(01025, м. Київ, вул. Десятинна, буд. 4/6, код 30968986) 4 873,55 (чотири тисячі вісімсот сімдесят три) грн. 55 коп. боргу, 1 609 (одна тисяча шістсот дев»ять) грн. 50 коп. судового збору.

В іншій частині в позові відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повний текст рішення складено 31.05.2012 року.

Суддя С.О. Чебикіна