Рішення № 24380211, 22.05.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-27/5151-2012 22.05.12

За позовом Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»

третя особа ОСОБА_1

про відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 5 044, 77 грн.

Суддя Дідиченко М. А.

Секретар Приходько Є. П.

Представники:

від позивача ОСОБА_2 - представник за довіреністю від 01.04.2012 року;

від відповідача не з'явились;

від третьої особи не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»про відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 5 044, 77 грн.

Вимоги позивач обґрунтовує тим, 03.09.2009 року в м. Луцьку на стоянці по пр. Перемоги, 34, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1, під керуванням гр. ОСОБА_3, та автомобіля НОМЕР_2, який був застрахований позивачем на підставі договору страхування наземного транспорту. Позивачем, на виконання умов зазначеного договору була здійснена виплата страхового відшкодування. У зв'язку із зазначеним, оскільки цивільно-правова відповідальність винного в ДТП - гр. ОСОБА_3 була застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група», до позивача в порядку регресу перейшло право зворотної вимоги до відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2012 року порушено провадження у справі, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -власника т/з, яким спричинено ДТП гр. ОСОБА_1, та призначено розгляд на 22.05.2012 року.

Представник позивача у судовому засіданні 22.05.2012 року подав витребувані судом докази, позов підтримав у повному обсязі.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання 22.05.2012 року не з'явилися, проте від відповідача 10.05.2012 року через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшли витребувані судом документи та відзив на позов, відповідно до якого відповідач зазначив, що не погоджується із стягненням з останнього страхового відшкодування через відсутність доказів на підтвердження того, що винний у скоєнні ДТП гр. ОСОБА_3 керував транспортним засобом на законних підставах.

Розглянувши подані представниками сторін документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

З довідки про дорожньо-транспортну пригоду, виданої 06.07.2009 року ВДАІ з обслуговування м. Луцька та Постанови Луцького міськрайонного суду від 07.08.2009 року по справі № 3-4729/2009 вбачається, що 03.09.2009 року о 19 год. 00 хв. гр. ОСОБА_3, керуючи автомобілем НОМЕР_1, в м. Луцьку на стоянці по пр. Перемоги, 34, під час руху заднім ходом не переконався, що це буде безпечним, не звернувся за допомогою до сторонніх осіб, скоїв наїзд на припаркований автомобіль НОМЕР_3, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим гр. ОСОБА_3 порушив п. 10.9 ПДР України.

Постановою Луцького міськрайонного суду від 07.08.2009 року по справі № 3-4729/2009 вбачається, гр. ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 380, 00 грн.

Пошкоджений внаслідок ДТП автомобіль НОМЕР_3 був застрахований на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 0075691 від 08.01.2009 року, який укладено між Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія», за договором страховик, та гр. ОСОБА_4, за договором страхувальник.

Із матеріалів справи вбачається, що 08.07.2009 року було проведено автотоварознавче дослідження (Звіт № 2536 про експертну оцінку транспортного засобу), згідно висновку якого матеріальна шкода, нанесена власнику автомобіля НОМЕР_3 у результаті його ушкодження при ДТП, становить 9 493, 64 грн.

Як вбачається із страхового акту № 21 від 09.07.2009 року, позивачем було вирішено виплатити страхове відшкодування у розмірі 5 044, 77 грн.

На виконання умов договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 0075691 від 08.01.2009 року, позивач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 5 044, 77 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи видатковим касовим ордером № 240 від 07.07.2009 року.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відшкодувавши збитки, завдані водієм ОСОБА_3, позивач на підставі положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статті 993 ЦК України став в межах сплаченої суми стороною-кредитором у зобов'язанні, що виникло з делікту, замість особи, якій нанесено шкоди.

Тобто, позивач з моменту сплати шкоди за особу, відповідальну за її спричинення, став кредитором у деліктному зобов'язанні отримавши право замість потерпілого вимагати відшкодування заподіяної шкоди від особи, відповідальної за завдані збитки.

Як вбачається із матеріалів справи, транспортний засіб -автомобіль НОМЕР_1, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю НОМЕР_2, належав ОСОБА_1

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як вбачається з матеріалів справи, на 03.09.2009 року цивільно-правова відповідальність осіб відносно транспортного засобу Фіат, д/н НОМЕР_4, була застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група», поліс № ВС/962462 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладений між ОСОБА_1 та ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група»(тип І, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб - 25 500, 00 грн., франшиза -510, 00 грн.).

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», договором І типу є договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладений на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.

Таким чином, згідно полісу № ВС/117731 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, застрахована відповідальність будь-якої особи, що на законних підставах експлуатує транспортний засіб, вказаний в договорі.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач наголошував, що вимоги позивача не підлягають задоволенню через відсутність доказів на підтвердження керування винним у скоєнні ДТП гр. ОСОБА_3 транспортним засобом на законних підставах.

Суд не погоджується із таким твердженням відповідача з огляду на те, що довідкою про дорожньо-транспортну пригоду, виданою 06.07.2009 року ВДАІ з обслуговування м. Луцька та Постановою Луцького міськрайонного суду від 07.08.2009 року по справі № 3-4729/2009 не встановлено факту керування гр. ОСОБА_3 автомобілем НОМЕР_1 не на законних підставах.

Так, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група», як страховик відповідальності будь-якої особи, що на законних підставах експлуатує вищевказаний транспортний засіб (у даному випадку гр. ОСОБА_3), є особою, який належить відшкодувати шкоду, заподіяну автомобілю НОМЕР_3, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктами 1, 3 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

За загальним правилом зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи (стаття 511 ЦК України).

Водночас, згідно з частиною 7 статті 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.

Згідно з частинами 1, 2 статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

Вказані норми містяться у розділі І «Загальні положення про зобов'язання»книги п'ятої ЦК України і стосуються як договірних, так і недоговірних (деліктних) зобов'язань.

Відповідно до статті 511 ЦК України у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з пунктом 4 частини 1 та частиною 3 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Ні вище вказані договори страхування, ні закон не містять заборони на зміну кредитора у зобов'язанні щодо відшкодування шкоди завданої в результаті ДТП.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, у Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»виникло право вимоги до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»у порядку регресу на підставі вказаних норм та статей 27 Закону України «Про страхування»та 993, 1191 ЦК України на відшкодування завданих внаслідок ДТП збитків з вирахуванням встановленої полісом франшизи у розмірі 510, 00 грн., оскільки обов'язок компенсації суми франшизи законом покладено на особу, відповідальність якої застрахована.

У зв'язку із зазначеним, 23.02.2010 року позивач звернувся до ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група»з вимогою про страхового відшкодування (вих. лист № 949), що підтверджується матеріалами справи.

Згідно п. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(у редакції, чинній станом на момент звернення до відповідача з вимогою про виплату страхового відшкодування), для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. У заяві про виплату страхового відшкодування має міститися: найменування страховика, до якого подається заява, або МТСБУ; назва (для юридичної особи), прізвище, ім'я, по батькові (для фізичної особи) заявника, його місцезнаходження або місце проживання; зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування завданих збитків; інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, та потерпілих; обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу, та докази, що підтверджують її відповідно до законодавства; розмір шкоди; підпис заявника і дата подання заяви. До заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.

Відповідно до 37.1 п. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів»(у редакції, чинній станом на момент звернення до відповідача з вимогою про виплату страхового відшкодування), виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем листом № 167/10 від 25.02.2010 року було відмовлено позивачеві у виплаті страхового відшкодування з підстав відсутності доказів на підтвердження керування винним у скоєнні ДТП гр. ОСОБА_3 транспортним засобом на законних підставах. Необхідність отримання додаткових доказів на підтвердження керування гр. ОСОБА_3 транспортним засобом на законних підставах була спростована судом вище.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів оплати ним страхового відшкодування суду не надав.

У зв'язку із зазначеним, суд вважає позовну вимогу про стягнення з відповідача страхового відшкодування законною та обґрунтованою, але такою, що підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 4 534, 77 грн. (5 044, 77 грн. (страхове відшкодування) мінус 510, 00 грн. (франшиза))

Відповідно до статті 49 ГПК України, судовий збір покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»(03038, м. Київ, вул. Федорова Івана, буд. 32, літ. А; ідентифікаційний код: 30859524) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 40; ідентифікаційний код: 20602681) 4 534 (чотири тисячі п'ятсот тридцять чотири) грн. 77 коп. та судовий збір у сумі 1 446 (одна тисяча чотириста сорок шість) грн. 78 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Дідиченко М. А.

Дата підписання 28.05.12 р.