Рішення № 24380076, 25.05.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 56/248 25.05.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобільний термінал"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Білоруське підприємство з іноземними інвестиціями Ойл-Стандарт"

про стягнення 3 548 105,08 грн.

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1.( довіреність № б/н від 18.01.2012 р.)

від відповідача ОСОБА_2.( довіреність № б/н від 24.01.2012 р.)

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 25 травня 2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мобільний термінал" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Білоруське підприємство з іноземними інвестиціями "Ойл-Стандарт" про стягнення 3 582 128,57 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог договору, укладеного у спрощений спосіб шляхом підтвердження до виконання замовлень, позивач поставив відповідачу нафтопродукти, проте, відповідач в порушення умов договору зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав.

Позивачем також додано до позовної заяви заяву про забезпечення позову, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю "Мобільний термінал" просить суд вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Білоруське підприємство з іноземними інвестиціями "Ойл-Стандарт" № 26003065694001 в ПАТ "Банк Національний кредит", МФО 320702 на суму заборгованості 1 709 123,94 грн., та накладення арешту на товар (паливо), що реалізується відповідачем з орендованих автозаправних станціях на суму 1 709 123,94 грн., які знаходяться: АЗС м. Київ, вул. Городська 1/1; АЗС м. Київ, вул. Волинська 66-А. АЗС м. Київ, вул. Заболотного 156/1. АЗС м. Київ, вул. Межигородська, 87-А, АЗС 53-км. Тр. Київ - Харків, АЗС 44-км. Тр. Бориспіль - Днепр.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2011 року порушено провадження у справі № 56/248, слухання справи призначено на 19.01.2012 року.

Розпорядженням в.о. голови Господарського суду міста Києва Шевченка Е.О. від 02.03.2012 року справу № 56/248 передано уповноваженій особі для здійснення повторного автоматичного розподілу.

02.03.2011 року в результаті автоматичного розподілу вказаної справи остання була передана для розгляду судді Стасюку С.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2012 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 56/248 до свого провадження, розгляд справи призначено на 15.03.2012 року.

У судовому засіданні 15.03.2012 року представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю подання відповідачем додаткових доказів проведення розрахунків з позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2012 року розгляд справи було відкладено на 27.03.2012 року, у зв'язку з необхідністю подання додаткових доказів у справі.

27.03.2012 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 27.03.2012 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2012 року розгляд справи було відкладено на 13.04.2012 року, у зв'язку з необхідністю подання додаткових доказів у справі.

Через канцелярію суду 13.04.2012 року від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 13.04.2012 року представник відповідача проти позову заперечив, надав усні пояснення по суті спору, та підтримав заявлене клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 13.04.2012 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, та заперечив проти заявленого клопотання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2012 року розгляд справи було відкладено на 04.05.2012 року, у зв'язку з нез'явленням відповідача та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 03.05.2012 року справу № 56/248 передано для розгляду судді Бондаренко Г.П., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду від 04.05.2012 року Суддя Бондаренко Г.П. прийняла справу № 56/248 до свого провадження, розгляд справи призначено на 25.05.2012 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 10.05.2012 року справу № 5011-69/3917-2012 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з його виходом з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2012 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 56/248 до свого провадження.

24.05.2012 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 3 548 105,08 грн. заборгованості за поставлені нафтопродукти.

У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Подана позивачем заява про уточнення (зменшення) позовних вимог приймається судом до розгляду, позовні вимоги розглядаються з урахуванням заяви поданої 24.05.2012 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 25.05.2012 року відповідач подав доповнення до відзиву.

У судовому засіданні 25.05.2012 року представником позивача надано усні пояснення по справі, підтримано позовні вимоги в повному обсязі, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні 25.05.2012 року надав усні пояснення по справі, в яких заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мобільний термінал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Білоруське підприємство з іноземними інвестиціями "Ойл-Стандарт" було укладено договір у спрощений спосіб шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

За твердженням позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мобільний термінал" поставило відповідачу, за період з 02.06.2011 року по 29.11.2011 року, нафтопродукти на загальну суму 41 352 472,68 грн., проте, відповідач, в порушення усних домовленостей та вимог чинного законодавства України здійснив оплату за поставлені позивачем нафтопродукти частково у сумі 37 769 367,60 грн., у зв'язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Білоруське підприємство з іноземними інвестиціями "Ойл-Стандарт" утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 3 548 105,08 грн.

На підтвердження своїх позовних вимог позивач надав суду належним чином засвідченні копії заявок на отримання нафтопродуктів, товарно - транспортних накладних, видаткових накладних та акт звірки взаємних розрахунків, за період 01.10.2011 року - 01.11.2011 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мобільний термінал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Білоруське підприємство з іноземними інвестиціями "Ойл-Стандарт".

Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів (відповідних первинних документів), що підтверджують здійснення господарських операцій.

В обґрунтування своїх заперечень, які наведені у відзиві на позов, відповідач також зазначає, що заявка на отримання нафтопродуктів, на яку посилається позивач не підписана уповноваженою особою підприємства відповідача, оскільки ОСОБА_5, підпис якого міститься на вказаній заявці, не є співробітником Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Білоруське підприємство з іноземними інвестиціями "Ойл-Стандарт".

Окрім того, відповідач заперечує факт отримання нафтопродуктів від позивача, за період з 03.11.2011 року по 29.11.2011 року на загальну суму 3 562 592,80 грн., оскільки видаткові накладні за вказаний період, які надані позивачем та долучені судом до матеріалів справи, не підписані уповноваженою особою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Білоруське підприємство з іноземними інвестиціями "Ойл-Стандарт" та не скріплені печаткою відповідача.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Частинами 1, 2 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Враховуючи зазначене, судом встановлено, що між сторонами був укладений договір поставки у спрощений спосіб шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень товарів (поставки товарів відповідачу) та підписання між ними видаткових накладних. Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України, глави 54 Цивільного кодексу України (поставка, купівля-продаж).

Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Згідно з частинами 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторонами не було визначено строків виконання зобов'язання, оскільки видаткові накладні, якими оформлено правочин, не містять строку виконання грошового зобов'язання.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Загальним правилом виконання такого зобов'язання є правило, що боржник має виконати свій обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення кредитором вимоги.

Тобто, пред'явлення кредитором вимоги є тільки початком строку виконання, і виконання боржником обов'язку в будь-який день семиденного строку буде вважатися належним виконанням. Це правило є важливим, оскільки боржник буде вважатися таким, що порушив умову про строк виконання, а кредитор відповідно отримує право звертатися за захистом свого порушеного права до суду тільки на восьмий день після пред'явлення вимоги.

Спірні відносини у даній справі виникли у зв'язку з тим, що за твердженням позивача, відповідач лише частково розрахувався за поставлені позивачем, за період з 02.06.2011 року по 29.11.2011 року, нафтопродукти, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Білоруське підприємство з іноземними інвестиціями "Ойл-Стандарт" виникла заборгованість у розмірі 548 105,08 грн.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень (стаття 33 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підтвердження факту поставки нафтопродуктів, за спірний період, позивач надав суду належним чином засвідчені копії видаткових накладних.

Проте, судом встановлено, що видаткова накладна № 1246 від 31.10.2011 року на суму 303 319,30 грн. та видаткові накладні за період з 03.11.2011 року по 29.11.2011 року на загальну суму 3 562 592,80 грн. не підписані уповноваженою особою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Білоруське підприємство з іноземними інвестиціями "Ойл-Стандарт" та не скріплені печаткою відповідача.

Таким чином, вищезазначені видаткові накладні не можуть бути належними доказами, в розумінні статті 32 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджують обставини, на які вказує позивач.

Разом з тим, в матеріалах справи містяться належним чином засвідчені копії видаткових накладних, які підписані уповноваженими особами сторін та скріплені печатками підприємств позивача та відповідача, що свідчать про отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Білоруське підприємство з іноземними інвестиціями "Ойл-Стандарт" від позивача нафтопродуктів, за період 02.06.2011 року по 28.10.2011 року, на загальну суму 37 486 560,58 грн.

Суд не приймає твердження відповідача щодо неналежності та недопустимості доказів, якими позивач підтверджує свої вимоги, оскільки, в матеріалах справи, окрім вищезазначених видаткових накладних містяться також заявка на отримання нафтопродуктів, яка містить підпис уповноваженої особи відповідача та скріплена печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Білоруське підприємство з іноземними інвестиціями "Ойл-Стандарт" та акт звірки взаємних розрахунків, за період 01.10.2011 року - 01.11.2011 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мобільний термінал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Білоруське підприємство з іноземними інвестиціями "Ойл-Стандарт", засвідчуючи який відповідач підтвердив факт існування заборгованості перед позивачем, за вказаний період, у розмірі 3 418 247,88 грн.

Зважаючи на вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 3 179 810,58 грн.

В судовому засіданні 25.05.2012 року судом було також розглянуто заяву позивача про забезпечення позову, відповідно до якої позивач просить суд вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Білоруське підприємство з іноземними інвестиціями "Ойл-Стандарт" № 26003065694001 в ПАТ "Банк Національний кредит", МФО 320702 на суму заборгованості 1 709 123,94 грн., та накладення арешту на товар (паливо), що реалізується відповідачем з орендованих автозаправних станціях на суму 1 709 123,94 грн., які знаходяться: АЗС м. Київ, вул. Городська 1/1; АЗС м. Київ, вул. Волинська 66-А. АЗС м. Київ, вул. Заболотного 156/1. АЗС м. Київ, вул. Межигородська, 87-А, АЗС 53-км. Тр. Київ - Харків, АЗС 44-км. Тр. Бориспіль - Днепр.

Приписами статті 66 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою сторони має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду .

Відповідно до пункту 3 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року № 02-5/611 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Згідно з пунктом 1.1 Роз'яснення Вищого господарського суду України від 12.12.2006 року № 01-8/2776 "Про деякі питання практики застосування забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможній такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до вищезазначеного Роз'яснення від 12.12.2006 року № 01-8/2776 у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не надано суду належних доказів, також з матеріалів позовної заяви судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача, держави. Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Позивачем не представлено доказів, які б свідчили, що відповідач має намір закрити свій поточний рахунок, вказаний позивачем у позовній заяві, на якому знаходяться грошові кошти (або будь - які інші рахунки відповідача) на які позивач просить накласти арешт. Крім того, відповідно до частини 1 статті 67 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову: з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності суд враховує, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд також бере до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном може призвести до незворотних наслідків.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що накладення арешту на грошові кошти та відповідача, може унеможливити подальшу господарську діяльність даного господарюючого суб'єкта, а тому суд відмовляє в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Витрати з судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 22, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В забезпечені позову відмовити.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Білоруське підприємство з іноземними інвестиціями "Ойл-Стандарт" (02660, м. Київ, вул. Попудренка, буд. 52, код ЄДРПОУ 36829560) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобільний термінал" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 97 Б; код ЄДРПОУ 34618425, п/р 26002011551201 в ПАТ "Альфа - Банк", МФО 300346) 3 179 810 (три мільйони сто сімдесят дев'ять тисяч вісімсот десять) грн. 58 коп. заборгованості, 52 462 (п'ятдесят дві тисячі чотириста шістдесят дві) грн. 33 коп. судового збору.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.В. Стасюк

Дата підписання повного

тексту рішення 29.05.2012 року