Рішення № 24379928, 23.05.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа № 5011-13/4136-2012 23.05.12За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК системи"

до Закритого акціонерного товариства "Київська будівельна компанія" "Київбудком"

про стягнення 41 609,18 грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

від позивача ОСОБА_1 - дов. № б/н від 05.03.2012 р.

від відповідача ОСОБА_2 -дов. № 142 від 10.04.2012 р.

В судовому засіданні 23.05.2012 року відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну і резолютивну частини рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом та просив стягнути борг з відповідача за поставлений товар відповідно до рахунку фактури СФ02-1605 від 16.02.11 і видаткової накладної РН-00038 від 16.02.11 на суму 217,68грн. та рахунку фактури СФ03-0407 від 04.03.11 і видаткової накладної РН-00090 від 24.03.12 на суму 37950,00 грн. в розмірі 36806,18 з нарахуванням 1104,19 грн. інфляційних, 1032,23 грн. трьох процентів річних та 2666,58 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просив його задовольнити.

Відповідач заперечив, вказав, що розрахувався за товар на суму 336747,59 грн. 12.03.11 надав платіжне доручення та картку рахунку.

Судом виявлено, що позиваючись постачальник надав рахунок фактуру СФ02-1605 від 16.02.11 на суму 217,68 грн. і видаткову накладну РН-00038 від 16.02.11 на суму 217,68грн. і довіреність від 16.02.11 №641 та рахунок фактуру СФ03-0407 від 04.03.11 на суму 73336,09 грн. і видаткову накладну РН-00090 від 24.03.12 на суму 37950,00 грн. та довіреність №403 від 15.03.11, а також виписку за особовим рахунком про надходження 12.03.12 від покупця 36474,59 грн.

Крім того, як вбачається з картки рахунку відповідача, ним оплачувався товар поставлений позивачем на підставі договору №ДГ-0000276 від 19.05.04.

Зважаючи на необхідність отримання додаткових доказів по справі, ухвалою суду від 19.04.2012 року розгляд справи було відкладено на 22.05.2012 року та витребувано документи.

22.05.2012 року в судове засідання з'явилися представники сторін.

Представник позивача на виконання вимог ухвали суду надав витребувані документи по справі. Крім того, позивачем було надано заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої позивач просив суд стягнути з відповідача 36 806,18 грн. основного боргу, 1 104,19 грн. інфляційних втрат, 1 286,34 грн. штрафних санкцій та 3 307,67 грн. проценти за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, в судовому засіданні було оголошено перерву до 23.05.2012.

23.05.2012 року в судове засідання з'явилися представники сторін.

В ході розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) та наполягав на задоволенні позову.

Відповідач проти позову заперечив та наполягав на відмові у його задоволенні.

Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з їх правами та обов'язками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України в судових засіданнях складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши і з'ясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оріон" (надалі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АРТЕМІДА-ПЛЮС" (надалі -відповідач, замовник) було досягнуто угоду, відповідно до якої позивач зобов'язався поставити замовлений відповідачем товар, а відповідач зобов'язався прийняти його та оплатити.

На виконання угоди позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 73 553,77 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-00038 від 16.02.2011, № РН-00065 від 15.03.2011, № РН-00074 від 18.03.2011, № РН-00090 від 24.03.2011 та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей № 241 від 16.02.2011 та № 403 від 15.03.201 (належним чином засвідчені копії накладних та довіреностей долучені до матеріалів справи).

Проте, відповідачем, в порушення вимог досягнутої угоди поставлений позивачем товар було оплачено частково, перераховано на рахунок позивача 36 747,59 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 960 від 12.03.2011 року.

Зважаючи на викладене, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 36 806,18 грн.

З метою досудового вирішення спору, позивачем було направлено на адресу відповідача Претензію № 01/2011/В від 28.10.2011 з вимогою погашення заборгованості. Проте зазначена претензія залишена відповідачем без задоволення.

Зважаючи на викладене, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що позивачем було поставлено товар на загальну суму 38 167,68 грн., та враховуючи часткову оплату поставленого товару в розмірі 36 747,59 грн. стверджував, що заборгованість перед позивачем складає 1 420,09 грн.

Проте, відповідачем не враховано поставку товару, здійснену відповідно до підписаних представниками обох сторін видаткових накладних № РН-00074 від 18.03.2011 на суму 17 202,25 грн. та № РН-00065 від 15.03.2011 на суму 18 183,84 грн.

Отже, враховуючи викладене та зважаючи на те, що факт поставки позивачем товару відповідачу документально підтверджено та належним чином доведено, господарський суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу за поставлений, але частково неоплачений відповідачем товар в розмірі 36 806,18 грн., є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Надані позивачем докази відповідачем спростовані не були.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством відповідальності.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 3 статті 692 ЦК України передбачено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від постачальника процентів від суми позики, та якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача відсотки за користування чужими грошовими коштами в сумі 3 307,67 грн.

Здійснивши перерахунок відсотків з урахуванням вимог ст. 1048 ЦК України, прострочення по сплаті грошового зобов'язання, дат здійснених поставок, суми сплати та періодів нарахування, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами в розмірі 3 307,67 грн. підлягають задоволенню повністю, відповідно до обґрунтованого розрахунку позивача.

Крім того, позивач нарахував та просив стягнути з відповідача 1 104,19 грн. суму інфляційного збільшення та 1 286,34 грн. штрафних санкцій

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 1 104,19 грн. суми інфляційного збільшення та 1 286,34 грн. штрафних санкцій підлягають задоволенню в повному обсязі.

Отже, оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення 36 806,18 грн. основного боргу, 1 104,19 грн. суми інфляційного збільшення, 1 286,34 грн. штрафних санкцій та 3 307,67 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Наведені відповідачем у відзиві та надані усні пояснення не спростовують обставин, повідомлених позивачем.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Київська будівельна компанія "Київбудком" (01010, м. Київ, вул.. Андрія Іванова, буд. 10; 03039, м. Київ, просп.. Червонозоряний, 119, код ЄДРПОУ 24934463) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час примусового виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК системи" (04073, м. Київ, пров. Куренівський, буд. 19/5, офіс 275, код ЄДРПОУ 32664176) 36 806,18 грн. основного боргу, 1 104,19 грн. суми інфляційного збільшення, 1 286,34 грн. штрафних санкцій, 3 307,67 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 1 609,50 грн. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя І.Д. Курдельчук

дата складення 28.05.2012