Рішення № 24379824, 28.05.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "28" травня 2012 р. Справа № 6/5007/21/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність №111/10 від 26.12.11)

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність №85 від 17.01.12)

Тодорович Л.М. (директор, наказ №1П від 14.07.08.)

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (м. Київ)

до Комунального підприємства Новоград-Волинської міської ради "Новоград-Волинськтеплокомуненерго" (м.Новоград-Волинський)

про стягнення 2395070,18 грн.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 2395070,18 грн. заборгованості, з яких: 2068516,98 грн. - основний борг, 159623,32 грн. - пеня, 92045,81 грн. - інфляційні, 74884,07 грн. - 3% річних.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві, зазначив, що відповідачем частково сплачена сума основного боргу.

Представник відповідача у судовому засіданні визнав позовні вимоги частково, посилаючись на те, що заявлена до стягнення сума боргу була частково сплачена відповідачем.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

14 жовтня 2010 року між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник/позивач) та Комунальним підприємством Новоград-Волинської міської ради "Новоград-Волинськтеплокомуненерго" (покупець/відповідач) був укладений договір про закупівлю природного газу за державні кошти №06/10-1105ТЕ-10 та додаток №1 до договору (а.с.9-16).

За п.1.1 договору, постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ.

За п.2.2 додатку №1 до договору, приймання-передача газу оформляється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість.

На виконання умов договору, постачальник передав у власність покупцю протягом жовтня-грудня 2010 року природний газ на загальну суму 5061376,35грн., що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими печатками актами передачі-приймання природного газу (а.с.17-19).

Згідно п.4.1 договору, остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі природного газу до 20 числа наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, за даними позивача, відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару виконав частково, тобто сплатив позивачеві 2992859,37грн., внаслідок чого станом на день звернення позивача з позовом до суду перед позивачем існувала заборгованість в сумі 2068516,98грн. (5061376,35-2992859,37).

Як вбачається з розрахунку боргу, дана сума боргу була обрахована станом на 31.01.12 (а.с.20-22).

Однак, відповідачем були подані докази часткової сплати боргу після 31.01.12, а саме платіжні доручення №60 від 08.02.12 на суму 17237,64грн., №247 від 02.03.12 на суму 17237,64грн., №343 від 27.03.12 на суму 17237,64грн., №363 від 03.04.12 на суму 17238,00грн. З даних платіжних доручень, вбачається, що відповідач після 31.01.12 сплатив 68950,92грн. боргу, з яких: до подачі позову до суду (21.03.12) відповідачем було сплачено 34475,28грн., а після подачі позову до суду - 34475,64грн. (а.с.79-82).

Таким чином, станом на день розгляду справи у суді борг відповідача перед позивачем за поставлений природний газ становить 1999566,06грн. (5061376,35-2992859,37- 68950,92), що також підтверджується підписаним сторонами та скріпленим печатками актом звірки розрахунків станом на 30.04.12 та не заперечується відповідачем (а.с.83).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За нормами ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим,сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 1999566,06грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. В частині стягнення 34475,28грн. (оплата до подачі позову до суду) суд відмовляє, а в частині стягнення 34475,64грн. (оплата після подачі позову до суду) провадження у справі підлягає припиненню на підставі ст.80ч.1п.1-1 ГПК України за відсутністю предмету спору.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п.7.3.1 договору просить стягнути з відповідача пеню, що згідно розрахунку позивача становить 159623,32 грн.(а.с.3).

За нормами статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.7.3.1 договору, у разі порушення покупцем умов п.4.1 договору, покупець зобов'язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Як вбачається з розрахунку пені, сума пені обрахована за період 15.09.11 по 15.03.12 на суму боргу 2068516,98грн., при цьому, позивачем не було взято до уваги часткову оплату боргу на суму 34475,28грн.

Таким чином, нарахування пені може проводитись з урахуванням часткової проплати боргу (яка відбулася до подачі позову до суду), що згідно розрахунку проведеного судом на підставі нормативно-довідкової таблиці комп'ютерної програми "Законодавство", за вказаний період, становить 159265,20 грн. і підлягає стягненню, а в частині стягнення пені в сумі 358,12грн. суд відмовляє.

Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, розмір яких згідно розрахунку позивача становить: 92045,81 грн. інфляційних та 74884,07 грн. 3% річних.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних і 3% річних приходить до висновку, що обрахована позивачем сума інфляційних підлягає задоволенню.

Перевіривши нарахування 3% річних, суд прийшов до висновку, що дана вимога підлягає задоволенню частково в сумі 74814,81грн., а в частині стягнення 69,26грн. річних суд відмовляє.

За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином , відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу не надав.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 2325691,88грн., з яких: 1999566,06грн. боргу, 159265,20грн. пені, 92045,81грн. інфляційних, 74814,81грн. 3% річних. В частині стягнення 34475,64грн. провадження у справі підлягає припиненню на підставі ст.80ч.1п.1-1 ГПК України за відсутністю предмету спору. В решті позову слід відмовити.

Витрати , пов'язані з оплатою судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог , оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Припинити провадження у справі в частині стягнення 34475,64 грн. боргу.

3.Стягнути з Комунального підприємства Новоград-Волинської міської ради "Новоград-Волинськтеплокомуненерго" (11700,м.Новоград-Волинський, вул.І.Франка, 15а; код 35343771) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116,м. Київ,вул.Шолуденка,1; код 31301827):

- 1999566,06грн. боргу,

- 159265,20грн. пені,

- 92045,81грн. інфляційних,

- 74814,81грн. 3% річних,

- 46513,84грн. судового збору.

4.В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу