Постанова № 24377431, 28.05.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.12 Справа № 5010/284/2012-18/15

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Малех І.Б.,

Хабіб М.І.,

при секретарі Олійник І.О.,

за участю представників:

від позивача -не з'явився

від відповідача -Перегіняк Н.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробуд-Плюс», вих. № 2/2012 від 07.05.2012 року

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 25.04.2012 року, суддя Гриняк Б.П.

у справі № 5010/284/2012-18/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробуд-Плюс», м. Калуш

до відповідача Виконавчого комітету Калуської міської ради, м. Калуш

про визнання недійсним договору №62/08-і від 29.12.2008 року про залучення коштів замовника (інвестора) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Калуша

в с т а н о в и в :

рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 25.04.2012 року по справі №5010/284/2012-18/15 відмовлено в задоволенні позову ТзОВ «Добробуд-Плюс»до Виконавчого комітету Калуської міської ради про визнання недійсним договору про залучення коштів замовника (інвестора) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Калуша №62/08-і від 29.12.2008 р.

Суд, враховуючи положення ст.ст.42, 179,180 ГК України, ст.ст.203, 204, 626, 627, 628, 638 ЦК України, п.5 ст.28 Закону України «Про місцеве самоврядування», Закону України «Про планування та забудову територій», рішення Калуської міської ради №573 від 17.04.2008 року, яким затверджено Положення «Про цільовий фонд соціально-економічного розвитку міста Калуша», умови договору №62/08-і від 29.12.2008 року про залучення коштів інвестора на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Калуша, зазначає, що укладаючи такий, сторони досягли згоди щодо викладених в ньому умов та змісту в цілому, а наведені у позовній заяві обставини та підстави визнання договору недійсним позивачем не підтверджено.

Колегією суддів Львівського апеляційного господарського суду відзначено, що господарським судом Івано-Франківської області допущено помилки у процесуальних документах по справі №5010/284/2012-18/15, а саме замість ТзОВ «Добробуд-плюс»вказано «Добробут-плюс».

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТзОВ «Добробуд-Плюс»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 25.04.2012 року по справі №5010/284/2012-18/15, прийняти нове рішення, яким позов задоволити. Зокрема, скаржник посилаючись на положення ч.1 ст.648 ЦК України, зазначає, що оскаржуваний договір не відповідає вимогам Положення «Про цільовий фонд соціально-економічного розвитку м.Калуша». Поряд з цим, апелянт вказує, що Виконавчий комітет Калуської міської ради не наділений повноваженнями на укладення договорів про залучення коштів замовника (інвестора) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Калуша, на думку позивача, повноважною стороною на укладення договору є Калуська міська рада, а відтак договір підписано неповноважною особою. Крім того, апелянт звертає увагу суду на те, що оскаржуваний договір не містить такої істотної умови як відповідальності сторін, а містить лише підстави відповідальності ТзОВ «Добробуд-плюс». Разом з тим, вказує на те, що: - повноваженнями визначеними п.п.3.2.1 та 3.2.2 договору Виконком не наділений; - розділ 5 договору суперечить вимогам законодавства, що регулює порядок прийняття в експлуатацію об'єктів будівництва; - пункт 2.1 договору є недійсним так як розмір коштів замовника, що залучається на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Калуша визначено з порушенням вимог Положення «Про цільовий фонд соціально-економічного розвитку м.Калуша».

Представник позивача (скаржника) в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечила, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу, просила залишити без змін оскаржуване рішення. Зокрема, посилалась на п.5 ст.28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст.179, 193 ГК України, ст.ст.11, 44, 203, 638, 641 ЦК України, ст.27-1 Закону України «Про планування та забудову територій», якою передбачено пайову участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, зазначає, що на момент укладення оскаржуваного договору позивач усвідомлював дійсні наслідки вчинення такого та здійснював дії щодо укладення даного правочину за власним бажанням, маючи на меті задоволення власного економічного та господарського інтересу в майбутньому. Поряд з цим, звертала увагу суду на те, що позивачем частково перераховано кошти на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Калуша, передбачені умовами договору №62/08-і від 29.12.2008 року.

Оскільки явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача (скаржника).

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Статтею 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»передбачено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Згідно із пунктом 5 статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів міських рад належать повноваження щодо: залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об'єктів соціальної і виробничої інфраструктури та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища.

Статтею 27-1 Закону України "Про планування та забудову територій" (який втратив чинність 17.02.2011 року, проте, діяв на момент укладення оскаржуваного договору) передбачено, пайову участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів належить до відання відповідних органів місцевого самоврядування.

17.04.2008 року Калуською міською радою прийнято рішення «Про цільовий фонд соціально-економічного розвитку міста»за №573, яким вирішено затвердити Положення про цільовий фонд соціально-економічного розвитку міста Калуша.

Відповідно до Положення про цільовий фонд соціально-економічного розвитку міста Калуша, пайова участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста сплачується усіма суб'єктами господарювання, що здійснюють відповідну господарську діяльність на території Калуша, встановлено розмір коштів замовників (інвесторів) будівництва на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Калуша.

Пунктом 5.1 Положення визначено, що пайова участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста розраховується у розмірі 5 % від вартості будівництва. В залежності від функціонального призначення об'єктів будівництва з врахуванням опосередкованої вартості (Таблиця опосередкованої вартості будівництва об'єктів різного функціонального призначення (додаток №1 Положення).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 179 ГК України передбачено, що господарський договір укладається певною категорією суб'єктів господарювання з органом місцевого самоврядування, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення такого договору.

29.12.2008 року між Виконавчим комітетом Калуської міської ради (в тексті договору - одержувач) та ТзОВ «Добробуд-Плюс»(в тексті договору -замовник), на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»та виконання рішення Калуської міської ради №573 від 17.04.2008 року «Про цільовий фонд соціально-економічного розвитку міста», укладено договір №62/08-і про залучення коштів замовника (інвестора) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Калуша.

Пунктом 1 вказаного договору встановлено, що предметом договору є залучення коштів замовника (позивача) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Калуша відповідно до Положення.

Згідно із п.2.1 договору розмір коштів замовника (позивача), що залучаються на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Калуша становить 226278 грн., що складає 5 % опосередкованої вартості -Будівництва житлового будинку з приміщеннями комерційного призначення, що знаходиться за адресою пр.Л.Українки.

Згідно із п.3.1.1 замовник (позивач) зобов'язаний протягом дванадцяти місяців з дати підписання даного договору перерахувати суму, обумовлену п.2.1 цього договору, до Фонду розвитку міста на р/р 31510931700015 у Головному управлінні державного казначейства України в Івано-Франківській області, МФО 836014, код 20568961 (призначення платежу -«на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Калуша». Одержувач: місцевий бюджет м.Калуша. Код платежу 50110000).

Договір містить додаток, в якому здійснено розрахунок розміру коштів замовника (інвестора), що залучаються на розвиток інфраструктури м.Калуш і визначено його в сумі 226278 грн., який підписаний сторонами (а.с.9).

Пунктом 8.4 Положення про цільовий фонд соціально-економічного розвитку міста Калуша, яке затверджене рішенням Калуської міської ради від 17.04.2008 року за №573 повноваження на підписання договорів на пайову участь у соціально-економічному розвитку міста надається заступнику міського голови з питань діяльності виконавчих органів міської ради.

Відповідно до п.4.1 договору №62/08-і від 29.12.2008 року, останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання зобов'язань по договору.

Петрів В., який підписав оскаржуваний договір зі сторони Виконавчого комітету Калуської міської ради, як заступник міського голови володів необхідним обсягом повноважень для укладення та підписання спірного договору, а посилання скаржника на те, що договір підписано не уповноваженою особою та не скріплено печаткою виконавчого комітету, є необґрунтованим.

Не приймається до уваги також посилання скаржника на те, що Виконавчий комітет Калуської міської ради неповноважний на укладення договорів про залучення коштів замовника (інвестора) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Калуша, а також на відсутність відтиску печатки відповідача.

Безпідставним є посилання скаржника на те, що відповідач є отримувачем коштів по договору, оскільки як уже зазначено вище, у п.3.1.1 договору зазначено, що отримувачем коштів є місцевий бюджет м.Калуша.

Судом також відзначено, що позивач частково провів оплату коштів, що залучаються на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Калуша, відповідно до умов договору №62/08-і від 29.12.2008 року.

Пунктом 1 частини 2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У відповідності до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ч.3. ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Підставою недійсності правочину згідно із ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Загальні підстави визнання недійсними правочину і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою - третьою і п'ятою статті 203 цього Кодексу: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно частин 1,3 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно ст.180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

У відповідності до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судовою колегією встановлено, що сторонами було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору, оскільки вказаний договір містить предмет договору, розмір коштів замовника (позивача), що залучаються на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Калуша, строк та порядок його сплати, строк дії договору, підписаний сторонами та скріплений печатками товариств. Серед інших умов договору, сторони погодили і умови щодо відповідальності сторін.

Враховуючи наведене, судова колегія зазначає, позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та недоведеними належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст.33, 34 ГПК України.

За таких обставин, суд вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд повно і всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Враховуючи наведене, доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст.101,103,105 ГПК України, суд,

постановив:

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 25.04.2012 року по справі №5010/284/2012-18/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробуд-Плюс»без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя: Якімець Г.Г.

Судді: Малех І.Б.

Хабіб М.І.