Постанова № 24377286, 23.05.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.12 Справа № 5008/1498/2011

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Якімець Г.Г.,

при секретарі Самолюк У.,

з участю представників:

від скаржника (відповідача) - не з'явився,

позивача - з'явився,

розглянув апеляційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, м.Ужгород

на рішення господарського суду Закарпатської області від 05.12.2011 року, суддя Бобрик Г.Й., в справі за № 5008/1498/2011

за позовом: публічного акціонерного товариства «Ужгородський Турбогаз», м.Ужгород

до відповідача: фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, м.Ужгород

про стягнення 44814,7 грн. боргу,

в с т а н о в и в :

рішенням господарського суду Закарпатської області від 05.12.2011 року задоволено позов відкритого акціонерного товариства «Ужгородський Турбогаз»до фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 про стягнення 44814,7 грн., що складає заборгованість за договором оренди №55 від 25 грудня 2003 року.

Рішення суду мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджується факт передачі позивачем відповідачу в оренду приміщення, доказів оплати за користування цим приміщенням протягом червня 2010 року - вересня 2011 року відповідачем не подано, а тому вартість орендної плати підлягає стягненню з відповідача в судовому порядку з врахуванням пені та нарахувань згідно ст.625 ЦК України.

В апеляційній скарзі скаржник (відповідач) просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права, апелюючи тим, що згідно п.3.8 договору оренди №55 від 25 грудня 2003 року на період проведення орендарем капітального ремонту об'єкта оренди, орендна плата не стягується, але не більше восьми місяців.

Скаржник покликається на те, що факт здійснення ним капітального ремонту об'єкта оренди протягом спірного періоду підтверджується укладеним з підрядником договором на проведення підрядних робіт №01/03 від 21.01.2011 року та актами виконаних робіт, а тому згідно вищевказаної умови договору та ч.3 ст.778 ЦК України скаржник звільняється від сплати орендної плати за цей період, тобто відсутні підстави для стягнення спірної заборгованості.

Скаржник також покликається на передбачене ч.3 ст.778 ЦК України право наймача на зарахування вартості необхідних витрат на капітальний ремонт в рахунок плати за користування річчю. При цьому, скаржник вважає, що в спірному випадку враховуючи вимоги п.3.8 договору оренди №55 від 25 грудня 2003 року, згода орендодавця потрібна лише для відшкодування вартості здійснених поліпшень, а для їх зарахування, що можливе в спірному випадку, такої згоди не потрібно.

Скаржник також покликається на порушення місцевим судом норм процесуального права в частині розгляду спору без участі представника відповідача, який не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Скаржник зазначає, що вказана судом поштова кореспонденція не відповідає даним державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців, а підпис особи на повідомленнях про вручення відповідної кореспонденції не відповідає підпису фізичної особи підприємцю ОСОБА_2

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить в її задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що умовами договору обов'язок орендаря проводити ремонт орендованого приміщення передбачено лише з дозволу орендодавця, який в спірному випадку відсутній. Жодних звернень, надання проектно-кошторисної документації зі сторони відповідача на адресу позивача не надходило.

Позивач заперечує і сам факт здійснення відповідачем капітального ремонту, в підтвердження чого надав суду наказ №45 від 20.04.2012 року про проведення обстеження об'єкта оренди в складі комісії та акт обстеження об'єкту оренди, зі змісту яких вбачається відсутність жодних ознак проведення капітального ремонту, в підтвердження яких скаржником в процесі апеляційного провадження подано договір на проведення підрядних робіт №01/03 від 21.01.2011 року та акти виконаних робіт. При цьому, позивач також вважає безпідставним прийняття таких доказів апеляційним судом, оскільки скаржником не обґрунтовано неможливості подання цих доказів суду першої інстанції, що є підставою для їх розгляду в суді апеляційної інстанції згідно вимог ст.101 ГПК України.

Щодо порушення місцевим судом норм процесуального права, то позивач вважає такі доводи апелянта безпідставними, оскільки наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення ухвал суду містять відмітку про отримання ухвал суду ОСОБА_2 особисто. Інших доказів в спростування вказаних фактів скаржником не подано.

В судовому засіданні 23.05.2012 року позивачем подано клопотання-заяву №008/119 від 22.05.2012 року про зміну найменування ВАТ «Ужгородський Турбогаз»на публічне акціонерне товариство «Ужгородський Турбогаз»на виконання вимог Закону України «Про акціонерні товариства», яке суд задоволив, і даний факт підтверджується випискою з ЄДРПОУ станом на 08.05.2012 року.

В судове засідання представники скаржника не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, а тому суд вважає за можливе розгляд справи провести без їх участі за наявних в справі документів про права і обов'язки сторін.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав свою позицію, пояснення дав аналогічні, викладені в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що між відкритим акціонерним товариством «Ужгородський Турбогаз»(орендодавець) та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2 (орендар) укладено договір оренди №55 від 25 грудня 2003 року, за умовами п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в довготермінове платне володіння та користування складські приміщення загальною площею 2 256 кв. м, що розташовані за адресою АДРЕСА_1(а.с.9-14).

Орендар вступив у строкове платне користування об'єктом оренди з моменту складання акту прийому-передачі від 26 грудня 2006 року (а.с.15).

Згідно пункту 3.1 договору оренди №55 орендна плата за використання об'єкта оренди за перший місяць оренди становить 4 624,80 грн. за 1 кв. м (включаючи ПДВ). Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць. Умовами пункту 3.3 даного договору сторони погодили, що орендна плата сплачується орендарем щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітнім.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України, договором оренди визнається договір, за умовами якого одна сторона, орендодавець, передає іншій стороні, орендарю, за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Дана норма кореспондується із статтею 283 Господарського кодексу України, якою визначено, що за договором оренди одна сторона, орендодавець, передає другій стороні, орендареві, за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення або цілісний майновий комплекс, що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості.

Відповідно до статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором. Плата за користування майном вноситься щомісяця.

Проте відповідач, всупереч чинному законодавству та умовам договору, зобов'язання по сплаті орендної плати у визначені строки та у повному обсязі не виконав.

Згідно розрахунку позивача, доданого до позовної заяви, заборгованість по орендній платі за період з червня місяця 2010 року по вересень місяць 2011 року, враховуючи часткову сплату відповідачем, складає 41 848,25 грн. боргу.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, а згідно ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідач доказів погашення основного боргу не подав і на час розгляду справи в суді, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 41 848,25 грн. по орендній платі.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) -ст. 610 ЦК України.

Відповідно до пункту 8.2 договору оренди за порушення терміну внесення орендної плати відповідач повинен сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується борг, від належної до сплати заборгованості за кожен день прострочення, а тому місцевим судом також правомірно заявлено до стягнення 2 378, 68 грн. пені за відповідні періоди згідно розрахунку (а.с.16).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити 3% річних від простроченої суми, а тому місцевим судом також правомірно задоволено позовні вимоги і в частині стягнення 587,77 грн. три відсотки річних за відповідні періоди згідно розрахунку (а.с.17).

Покликання скаржника на наявність у нього права згідно п.3.8 договору оренди №55 від 25 грудня 2003 року на звільнення від сплати оренди на період проведення капітального ремонту об'єкта оренди є безпідставним, оскільки наявність такої умови в договорі не звільняє скаржника від сплати орендних платежів при відсутності доказів проведення капітального ремонту та доказів отримання від орендодавця згоди на проведення такого ремонту. І з цих підстав не мають значення для вирішення даного спору подані скаржником договір на проведення підрядних робіт №01/03 від 21.01.2011 року та акти виконаних робіт. Окрім того, позивач заперечує факт надання дозволу на проведення цих робіт та сам факт здійснення цих робіт.

Покликання скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, в тій частині, що його належним чином не повідомлено про час і місце слухання справи є надуманим та спростовується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення ухвал суду, які містять відмітку про отримання ОСОБА_2 особисто(а.с.36, 44). Інших доказів в спростування вказаних фактів скаржником не подано, а судом не встановлено. Аналогічно скаржником не представлено доказів погодження з орендодавцем (отримання згоди) факту проведення капітального ремонту, що надає йому право на звільнення від сплати оренди, оскільки не подано ні доказів повідомлення позивача про даний факт, ні доказів направлення позивачу проектно-кошторисної документації ремонтних робіт. А тому пояснення позивача в заперечення доводів апелянта приймаються судом до уваги як такі, що узгоджуються з іншими встановленими обставинами по справі.

Безпідставним є також покликання скаржника на наявність у нього права на зарахування здійснених витрат на ремонтні роботи у вартість орендної плати згідно із ст.778 ЦК України, оскільки зі змісту ч.3 вказаної норми вбачається, що наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю за умови їх здійснення за згодою орендодавця (наймодавця). Тобто згода орендодавця необхідна не лише для відшкодування вартості здійснених поліпшень, а й для їх зарахування, проте, така в спірному випадку відсутня.

З вищенаведеного доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст.99,103,105 ГПК України, суд,

постановив:

рішення господарського суду Закарпатської області від 05.12.2011 року в справі за номером 5008/1498/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 -без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови виготовлено 25.05.2012р.

Головуючий-суддя: С.М.Бойко

Судді: Т.Б.Бонк

Г.Г.Якімець