Постанова № 24377277, 23.05.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.12 Справа № 5027/23/2012

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Гриців В.М., суддів Данко Л.С., Хабіб М.І.

при секретарі судового засідання Швець О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Мамалигівський гіпсовий завод» на рішення господарського суду Чернівецької області від 07 березня 2012 року у справі №5027/23/2012 за позовом прокурора Новоселицького району в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія" Чернівціобленерго», від імені якого виступає Новоселицький район електричних мереж до публічного акціонерного товариства «Мамалигівський гіпсовий завод»про стягнення 32 019,63 грн.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Новоселицького району Чернівецької області в інтересах держави в особі публічного акціонерного товариства Енергетична компанія «Чернівціобленерго»від імені якої виступає Новоселицький район електричних мереж звернувся до господарського суду Чернівецької області з позовом до приватного акціонерного товариства «Мамалигівськмй гіпсовий завод»про стягнення заборгованості за перевищення договірної величини споживання електроенергії в сумі 32019,63 грн.

Господарський суд Чернівецької області (суддя Бутирський А.А.) рішенням від 07 березня 2012 року позов задовольнив. Стягнув з відповідача на користь позивача 32019,63 грн. боргу та судові витрати.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Чернівецької області, приватне акціонерне товариство «Мамалигівський гіпсовий завод»подало апеляційну скаргу, просить рішення господарського суду Чернівецької області від 07 березня 2012 року у справі №5027/23/2012 скасувати та залишити позов без розгляду.

Відповідач вважає, що рішення місцевого господарського суду є незаконним та підлягає скасуванню через невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи, а також через неправильне застосування судом норм процесуального права. Вважає, що відповідачем не було здійснено понадлімітного споживання електроенергії в сукупності по всіх об»єктах, а отже й не було підстав для застосування санкції, що передбачена ч. 6 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику», а також те, що фактично, позов прокурора подано не в інтересах держави, а самостійного господарюючого суб'єкта недержавної форми власності.

Позивач надав відзив, проти апеляційної скарги заперечує, оскаржене рішення вважає законним і обгрунтованим, оскільки факт понадлімітного споживання електроенергії доведений належними і допустимими доказами. Також пояснив, що на дату подання позову прокурором частка держави у статутному капіталі товариства становила 25%.

Також 10 травня 2012 року до Львівського апеляційного господарського суду надійшло клопотання позивача про припинення провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмета спору, виходячи з того, що відповідачем 26 квітня 2012 року було сплачено всю суму заборгованості в розмірі 32019,63 грн., що підтверджується банківською випискою за 26.04.2012 року, долученою до клопотання.

В силу ст. 103 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково. Проте, як встановлено ст. 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

В даному випадку відповідач погасив заборгованість перед позивачем вже на стадії перегляду рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку.

За приписами ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Особливості перегляду судових рішень в апеляційному порядку не дозволяють скасувати оскаржене рішення та припинити провадження у справі, оскільки на момент винесення такого рішення господарським судом Чернівецької області заборгованість відповідача була не погашена. Тому клопотання позивача про припинення провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмета спору не підлягає до задоволення.

В судове засідання представники сторін не викликались і не з'явились, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що є докази у матеріалах справи.

Розглянув апеляційну скаргу та матеріали справи, колегія суддів вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Чернівецької області від 07 березня 2012 року залишити без змін, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановив, що 10 липня 2006 року між Новоселицьким РЕМ ВАТ ЕК «Чернівціобленерго», правонаступником якого є позивач (постачальник) та ВАТ «Мамалигівський гіпсовий завод», правонаступником якого є відповідач (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії №49 (далі - договір), згідно якого постачальник подає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору відповідно до обсягу фактичного споживання електроенергії. Додатком № 1 до договору визначено об»єм постачання електричної енергії на три об»єкти користування відповідача, а саме: Основне підприємство, кар»єр та адмін. будинок № 2.

Додатком № 2 до договору передбачено, що об'єм постачання електричної енергії на об'єкт споживання «Основне підприємство»у лютому 2011 року становить 115 тис. кВт/год. Однак відповідач фактично в цей час спожив 158985 кВт/год., про що зазначено у звіті відповідача про використану електроенергію за лютий 2011 року. Отже понадлімітне споживання електроенергії становить 43985 кВт.

За умовами ч. 6 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини, тому суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача 32019,63 грн. за перевищення ліміту споживання електроенергії.

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню в цей строк.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Тому позовна вимога щодо стягнення 32019,63 грн. боргу за перевищення договірної величини споживання електроенергії ґрунтується на умовах договору та приписах закону і підлягає до задоволення.

Відповідач не спростував позовних вимог належними та допустимими доказами, а 26 квітня 2012 року сплатив позивачу 32019,63 грн. з призначенням платежу «За перевищення активної ел.енергії 2011р., згідно договору № 49 від 10.07.2066 , у т.ч. ПДВ 5336,61 грн.». Про оплату спірної суми повідомив суд позивач та надав суду докази повної оплати заборгованості відповідача. Таким чином відповідач фактично визнав позовні вимоги та погасив заборгованість перед позивачем у добровільному порядку.

Щодо твердження відповідача, що позов прокурора подано не в інтересах держави, а самостійного господарюючого суб'єкта недержавної форми власності, то таке підлягає спростуванню, оскільки як вірно зазначив господарський суд Чернівецької області у оскаржуваному рішенні, прокурором подано позов в інтересах Міністерства енергетики України та ПАТ «Енергопостачальна компанія «Чернівціобленерго», засновником якого є держава.

Згідно із ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В силу ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач належними і допустимими доказами не спростував висновків місцевого господарського суду, викладених у оскарженому рішенні.

За наведеного колегія суддів вважає, що законні підстави для скасування рішення господарського суду Чернівецької області від 07 березня 2012 року у справі №5027/23/2012 відсутні.

Керуючись ст.ст. 82-1, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Чернівецької області від 07 березня 2012 року у справі №5027/23/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Мамалигівський гіпсовий завод»-без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Гриців В.М.

суддя Данко Л.С.

суддя Хабіб М.І.