Постанова № 24377095, 17.05.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

УХВАЛА

17.05.12 Справа № 3/93

Львівський апеляційний господарський суд у складі:

головуючого-судді Р. Марко

суддів Л. Данко

О. Мирутенко

При секретарі Самолюк У.

за участю представників сторін:

від позивача -з'явився

від відповідача -з'явився

розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Біля Універмагу»від 11.04.2012 року

про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного господарського суду від 21.04.2011 року

у справі № 3/93

за позовом -товариства з обмеженою відповідальністю «Ресторан «Беркут», м. Львів

до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Біля Універмагу», м. Львів

про стягнення 12 740 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Відповідач ТзОВ «Біля Універмагу»звернувся до Львівського апеляційного господарського суду із заявою від 11.04.2012 року про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного господарського суду від 21.04.2011 року в справі № 3/93, якою частково скасовано рішення господарського суду Львівської області від 10.09.2010 року і прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ТзОВ «Ресторан «Беркут»задоволено частково, стягнуто з ТзОВ «Біля Універмагу»11 678 709,70 грн. збитків та судові витрати.

Заявник (відповідач) як на підставу для перегляду за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного господарського суду від 21.04.2011 року покликається на істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі йому на час розгляду справи.

Такими обставинами заявник вважає встановлення постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.03.2012 року за результатами перегляду рішення господарського суду Львівської області у справі №5015/915/11 факту виникнення права власності у ПП «Санні»на об'єкт купівлі-продажу з моменту прийому нежитлових приміщень, площадки-споруди та торгового павільйону типу ринку згідно договору купівлі-продажу №88/08 від 10.06.2003 року оформленого актом № 1 прийому-передачі від 20.11.2003 року.

Заявник вважає, що вищезгадані нововиявлені обставини щодо виникнення права власності у ПП «Санні»на об'єкт купівлі-продажу (в т.ч. спірних нежитлових приміщень використовуваних ТзОВ «Біля Універмагу») є істотними для розгляду справи, оскільки з моменту 20.11.2003 року, відбулось правонаступництво прав та обов'язків власника на об'єкти нерухомого майна переданих згідно договору купівлі-продажу № 88/08 від 10.06.2003 року оформленого актом № 1 прийому-передачі від 20.11.2003 року, а відтак врахування їх судом мало б наслідком прийняття судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТзОВ «Ресторан «Беркут»за безпідставністю з огляду на відсутність порушеного суб'єктивного права у останнього котре підлягало б захисту. Крім того заявник зазначає, що згадані вище обставини, котрі є підставою для перегляду рішення господарського суду Львівської області від 05.05. - 11.06.2004 року у справі № 1/290-9/277, виявлені заявником лише після їхнього встановлення постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.03.2012 року за результатами перегляду рішення господарського суду Львівської області у справі №5015/915/11.

З вищенаведених підстав просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.04.2011 року у справі № 3/93 та прийняти нове рішення, яким в позові ТзОВ «Ресторан «Беркут»відмовити за безпідставністю.

У відзиві ТзОВ «Ресторан «Беркут»зазначає, що не погоджується з вимогами заявника. На думку позивача обставини, які заявник називає нововиявленими, були добре відомі йому на момент розгляду справи про стягнення збитків. Зокрема, в описово-мотивувальній частині рішення вказано, що ТзОВ «Біля Універмагу»заперечуючи проти позовних вимог ТзОВ «Ресторан Беркут», посилалось на те, що нерухоме майно (площадка-споруда площею 1379,3 кв.м.), передане за договором №20/04 в оренду ТзОВ «Торговий дім «Тамара», в 2003 році було продане на користь ОСОБА_4 та ПП «Санні». Вважає, що наведені заявником обставини не лише були відомі йому на момент розгляду справи, але й досліджувались судом при прийнятті рішення. Відтак, на думку ТзОВ «Ресторан Беркут»вони не можуть бути прийняті судом як нововиявлені та слугувати підставою для скасування судового рішення. Зазначає про наявність постанови Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2012 року, що набрала законної сили, якою позов ТзОВ «Торговий дім «Тамара»задоволено та визнано недійсним договір оренди нежитлових приміщень від 01.12.2003 року №00/45, укладений між ПП «Санні»та ТзОВ «Торговий дім «Тамара». Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що станом на 01.12.2003 року ПП «Санні»не мало права передавати нерухоме майно в оренду ТзОВ «ТД «Тамара», оскільки не було власником або іншим належним користувачем нерухомого майна по вул. В. Великого, 59-Б у м. Львові.

Позивач просить відмовити ТзОВ «Біля Універмагу»у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.04.2011 року у справі №3/93 залишити без змін.

В судовому засіданні представник заявника підтримав подану заяву, пояснення дав аналогічні вищевикладеному. Представник позивача підтримав відзив на заяву.

Розглянувши наявні у справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в заяві, відзиві та письмових поясненнях, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що заява про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного господарського суду від 21.04.2011 року в справі №3/93 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням господарського суду Львівської області від 10.09.2010 року у справі № 3/93 позов товариства з обмеженою відповідальністю «Ресторан «Беркут»до товариства з обмеженою відповідальністю «Біля Універмагу» про стягнення 12 740 000,00 грн. збитків, задоволено. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.04.2011 року в справі №3/93 апеляційну скаргу задоволено частково, скасовано рішення господарського суду Львівської області від 10.09.2010 року в частині задоволення позову щодо стягнення 1 061 290,32 грн. і прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково та стягнуто з ТзОВ «Біля Універмагу»на користь ТзОВ «Ресторан «Беркут»11 678 709,70 грн. збитків. Постановою Вищого господарського суду України від 17.08.2011 року постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.04.2011 року - залишено без змін.

Відповідно до вимог ст. 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, зокрема відповідно до п. 1 ч. 2 цієї статті, є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Тобто судове рішення може бути переглянуто за двох умов: істотність нововиявлених обставин для вирішення спору і виявлення їх після прийняття судового рішення зі справи, які існувала на момент винесення рішення, що переглядається, однак не були відомі заявнику.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами» від 26.12.2011 року №17, до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Згідно з п. 3 вищенаведеної постанови, виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору або розгляду справи про банкрутство не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами розділу XIII ГПК.

Відповідно до п. 4 згаданої вище постанови, днем встановлення нововиявлених обставин, про які йдеться в п. 1 ч. 2 ст. 112 ГПК, слід вважати день, коли вони стали або повинні були стати відомими заявникові.

Як встановлено судом, ТзОВ «Ресторан «Беркут»на підставі договору купівлі-продажу № 104/01 від 11.12.2001 року, укладеного між ним та РВ ФДМУ по Львівській області, набуло право власності на нежитлові приміщення та площадки (споруди) загальною площею 4 202,3 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Княгині Ольги, 106. Розпорядженням Франківської райадміністрації Львівської міської ради № 364 від 27.03.2002 року зазначеним нежитловим приміщенням по вулиці Княгині Ольги, 106 у м. Львові було присвоєно інший номерний знак - № 59 Б по вул. В. Великого у м. Львові.

13 грудня 2001 року між позивачем (орендодавець) та ТзОВ «Торговий дім «Тамара»(орендар) був укладений договір оренди всього викупленого позивачем за договором купівлі-продажу № 104/01 від 11.12.01 майна площею 4 202,30 кв.м, відповідно до умов якого орендар зобов'язувався щомісячно вносити на рахунок орендодавця орендну плату в розмірі 100 000 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ТзОВ «Ресторан «Беркут»звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до ТзОВ «Біля Універмагу» про відшкодування збитків. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що ТзОВ «Біля Універмагу»своїм незаконним перебуванням в нежитлових приміщення площею 2823 кв.м та площадці (споруді) площею 1 379,3 кв.м за адресою: м. Львів, вул. Княгині Ольги, 106, які належали йому на праві власності, завдало позивачу збитки у формі упущеної вигоди в розмірі 6 500 000 грн. (перешкоджало позивачу розпоряджатися своїм майном та передати його в оренду ТзОВ «Торговий дім «Тамара» і отримувати за це орендну плату в період з 19.04.04 року по 30.10.2008 року) та прямі збитки в розмірі 6 240 000 грн. (внаслідок неможливості виконання позивачем умов договору купівлі-продажу № 88/08 від 10.06.2003 року, укладеного між ним та ПП «Санні», за умовами якого він мав намір продати ПП «Санні»цегляну площадку споруду, площею 1379,3 кв.м та павільйон міні-ринку, площею 1207,9 кв.м). 10.09.2010 року господарський суд Львівської області даний позов задоволив.

Однак, Львівський апеляційний господарський суд своєю постановою від 21.04.2011 року у справі № 3/93 частково скасував рішення господарського суду Львівської області від 10.09.2010 року та прийняв нове рішення, яким позов задоволено в частині стягнення 11 678 709,70 грн. збитків.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що протиправність перебування ТзОВ «Біля Універмагу»в належних на праві власності позивачу приміщеннях за період з 19.04.2004 року по 30.10.2008 року та завдання йому збитків у формі упущеної вигоди (неотриманої орендної плати) підтверджена рішеннями господарського суду Львівської області, якими задоволено позовні вимоги ТзОВ «Ресторан «Беркут»та стягнуто з ВАТ «Універмаг «Львів», а згодом з ТзОВ «Біля Універмагу»неотримані позивачем доходи внаслідок неможливості передачі належних йому на праві власності приміщень в оренду по договору оренди № 20/04 від 13.12.2001 року, а саме: від 16.05.2002 року у справі № 1/236-13/182, від 03-07.11.2002 року у справі № 1/485-37/232, від 11.04.2003 року у справі № 1/26-19/76, від 12.08.2003 року у справі № 1/347-16/203, від 05.05. - 11.06.2004 року у справі № 1/290-9/277.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновків, що вказані юридичні факти в силу вимог ч. 2 ст. 35 ГПК України не підлягають доведенню та підтверджують наявність вини відповідача у завданні збитків позивачу та безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача по самовільному використанню майна позивача та понесеними останнім збитками у вигляді неодержаних доходів, які позивач міг би одержати в разі додержання відповідачем норм чинного законодавства України. Таким чином, відповідач не мав жодних правових підстав та повинен був утриматися від дій щодо використання неналежного йому майна.

Скасовуючи в частині рішення господарського суду Львівської області від 03.03.2010 року, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції не врахував, що розрахунок збитків позивачем зроблений невірно, оскільки сума упущеної вигоди за період з 19.04.2004 року по 30.10.2008 року становить 5 438 709,68 грн.

Крім того, щодо стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, то суди зазначили, що позивач поніс реальні збитки в розмірі 6 240 000 грн. внаслідок необхідності виконання рішення господарського суду Тернопільської області від 24.01.2008 року у справі № 1/86-4904, яким частково задоволено зустрічний позов ПП «Санні» та зобов'язано ТзОВ «Ресторан «Беркут»виконати належним чином умови укладеного 10.06.2003 року між ТзОВ «Ресторан «Беркут»та ПП «Санні»договору купівлі-продажу № 88/08 нежитлових приміщень, загальною площею 2 823,0 кв.м (цегляної площадки-споруди, площею 1 379,3 кв.м та павільйону міні-ринку, площею 1 207,9 кв.м, які розташовані за адресою: вул. В.Великого, 59-Б, м. Львів) щодо передачі придбаного майна та забезпеченні виселення третіх осіб та стягнуто з ТзОВ «Ресторан «Беркут»на користь ПП «Санні»збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 6 240 000 грн. Як наслідок, ПП «Санні»включило вимоги за вказаним рішенням до реєстру вимог кредиторів ТзОВ «Ресторан «Беркут», який поданий у відповідності до ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»на розгляд господарському суду Львівської області, що підтверджується листом розпорядника майна ТзОВ «Ресторан «Беркут».

У своїй заяві про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного господарського суду від 21.04.2011 року у справі № 3/93 заявник покликається на встановлення постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.03.2012 року за результатами перегляду рішення господарського суду Львівської області у справі № 5015/915/11 факту виникнення права власності у ПП «Санні»на об'єкт купівлі-продажу з моменту прийому нежитлових приміщень, площадки-споруди та торгового павільйону типу ринку згідно договору купівлі-продажу № 88/08 від 10.06.2003 року оформленого актом № 1 прийому-передачі від 20.11.2003 року.

Колегією суддів встановлено, що 28.12.2011 року Львівським апеляційним господарським судом порушено провадження у справі №5015/915/11 за апеляційними скаргами ПП «Санні»та ТзОВ «Ресторан «Беркут»на рішення господарського суду Львівської області від 09.12.2011 року у справі № 5015/915/11 за позовом ПП «Санні»до відповідача ТзОВ «Ресторан «Беркут»про визнання недійсними додаткових угод від 15.02.2006 року та від 15.08.2008 року про розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна №88/08 від 10.06.2003 року, яким відмовлено в задоволенні позову ПП «Санні». Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.03.2012 року у справі №5015/915/11 рішення господарського суду Львівської області від 09.12.2011 року залишено без змін, а апеляційні скарги -без задоволення.

При цьому вказаною постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.03.2012 року у справі № 5015/915/11 встановлено:

«10.06.2003 року між ТзОВ «Ресторан «Беркут»(в тексті договору - продавець) та ПП «Санні»(в тексті договору - покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна № 88/08, відповідно до умов якого, а саме п. 1.1. продавець (відповідач) зобов'язався передати у власність, а покупець (позивач) прийняти у власність та оплатити вартість нежитлового приміщення за адресою м. Львів, вул. В. Великого, 59-Б. Зазначений договір купівлі-продажу нотаріально не посвідчувався.

Згідно приписів ч. 1 ст. 128 Цивільного кодексу України 1963 року (чинного на час укладення Договору), право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Положенням п. 3.1. договору купівлі-продажу нерухомого майна № 88/08 від 10.06.2003 року встановлено, що передача об'єкту купівлі-продажу у власність покупця здійснюється на підставі і з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі об'єкту купівлі-продажу.

В матеріалах справи наявний акт № 1 від 20.11.2003 року прийому-передачі нежитлових приміщень, площадки-споруди та торгового павільйону типу ринку згідно договору купівлі-продажу № 88/08 від 10.06.2003 року, з якого вбачається, що відповідач передав, а позивач прийняв у власність об'єкт купівлі-продажу.

Таким чином, згідно приписів Цивільного кодексу України 1963 року, чинного на час укладення Договору, відповідно до умов договору купівлі-продажу нерухомого майна № 88/08 від 10.06.2003 року, право власності у ПП «Санні»на об'єкт купівлі-продажу виникло з моменту прийому нежитлових приміщень, площадки-споруди та торгового павільйону типу ринку згідно договору купівлі-продажу № 88/08 від 10.06.2003 року оформленого актом прийому-передачі від 20.11.2003 року».

Згідно з п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року, що набув чинності з 01.01.2004 року, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Таким чином, до цивільних відносин, змістом яких є відшкодування завданої за період з 19.04.04 року по 30.10.08 року шкоди, застосовуються положення Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року, оскільки такі продовжують існувати після набрання даним Кодексом чинності.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України (в редакції від 16.01.2003 року) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відшкодування заподіяної позивачу винними діями відповідачів шкоди здійснюється встановленим ст. 1192 ЦК України способом, тобто шляхом відшкодування заподіяних збитків у повному обсязі, під якими за загальними нормами цивільного законодавства (ст. 22 ЦК України) розуміються витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також не одержані кредитором доходи, які він одержав би за реальних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Разом з тим, враховуючи встановлений під час розгляду справи по суті позовних вимог факт неправомірного використання частини спірних нежитлових приміщень ТзОВ «Біля Універмагу», беручи до уваги істотність нововиявлених обставин встановлених постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.03.2012 року за результатами перегляду рішення господарського суду Львівської області у справі № 5015/915/11, щодо виникнення права власності у ПП «Санні»на об'єкт купівлі-продажу (в т.ч. спірних нежитлових приміщень використовуваних ТзОВ «Біля Універмагу») з моменту прийому нежитлових приміщень, площадки-споруди та торгового павільйону типу ринку згідно договору купівлі-продажу № 88/08 від 10.06.2003 року оформленого актом № 1 прийому-передачі від 20.11.2003 року, відсутні правові підстави у ТзОВ «Ресторан «Беркут»на відшкодування заподяної шкоди в його користь у вигляді неотриманих доходів за період з 19.04.04 року по 30.10.08 року, а також 6 240 000 грн. збитків на праві зворотної вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 770 Цивільного кодексу України (в редакції від 16.01.2003 року), у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Враховуючи, що постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.03.2012 року у справі № 5015/915/11 встановлено, що право власності у ПП «Санні»на об'єкт купівлі-продажу (в т.ч. спірних нежитлових приміщень використовуваних ТзОВ «Біля Універмагу») виникло з моменту 20.11.2003 року, тобто коли відбулось правонаступництво прав та обов'язків власника на об'єкти нерухомого майна переданих згідно договору купівлі-продажу № 88/08 від 10.06.2003 року оформленого актом №1 прийому-передачі від 20.11.2003 року, відтак вимоги ТзОВ «Ресторан «Беркут»до ТзОВ «Біля Універмагу»про стягнення 12 740 000,00 грн. є безпідставними.

Таким чином, з огляду на істотність нововиявлених обставин, встановлених постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.03.2012 року за результатами перегляду рішення господарського суду Львівської області у справі № 5015/915/11, щодо виникнення права власності у ПП «Санні»на об'єкт купівлі-продажу з моменту прийому нежитлових приміщень, очевидним є те, що врахування їх судом першої інстанції мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте.

Слід звернути увагу, що відповідно до ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Згідно з положеннями ст. 22 ГПК України, сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. В силу положень ст. 33 цього кодексу Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, якщо учаснику судового розгляду було відомо про існування істотного для справи доказу, але він не вчинив жодних дій для надання його суду, а після прийняття рішення звернувся із заявою про перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, посилаючись на те, що суд при ухваленні рішення не врахував зазначену обставину, така заява не підлягає задоволенню.

Як зазначає заявник та вбачається з матеріалів справи, останній не знав і не міг знати про те, що право власності у ПП «Санні» на об'єкт купівлі-продажу (в т.ч. спірних нежитлових приміщень використовуваних ТзОВ «Біля Універмагу») виникло з моменту 20.11.2003 року, оскільки дане було встановлено лише 12.03.2012 року постановою Львівського апеляційного господарського суду у справі №5015/915/11.

Заперечення представника позивача, в тій частині, що наведені заявником обставини не лише були відомі йому на момент розгляду справи, але й досліджувались судом при прийнятті рішення, не спростовує факту того, що обставини, на які покликається заявник, встановлені постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.03.2012 року за результатами перегляду рішення господарського суду Львівської області у справі № 5015/915/11.

З врахуванням вищевикладеного, заява про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного господарського суду від 21.04.2011 року підлягає задоволенню, відповідно необхідно провести новий розподіл судових витрат, за яким стягнути з ТзОВ «Ресторан «Беркут»на користь ТзОВ «Біля Універмагу» 12 750,00 грн. державного мита за подання апеляційної скарги та 32 190,00 грн. сплаченого судового збору за подання заяви про перегляд постанови за нововиявленими обставинами.

Керуючись ст. ст. 112-114 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Біля Універмагу» про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного господарського суду від 21.04.2011 року -задоволити, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.04.2011 року у справі №3/93 - скасувати.

2. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Біля Універмагу»(вх. ЛАГС №1450 від 01.10.2010 року) - задоволити, рішення господарського суду Львівської області від 10.09.2010 року у справі № 3/93 -скасувати. В позові відмовити.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Ресторан «Беркут»(79053, м. Львів, вул. Володимира Великого, 34/120, код ЄДРПОУ 19171247) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Біля Універмагу» (79053, м. Львів, вул. Володимира Великого, 59В код ЄДРПОУ 32182531) 12 750,00 грн. державного мита за подання апеляційної скарги та 32 190,00 грн. сплаченого судового збору за подання заяви про перегляд постанови за нововиявленими обставинами.

4. Господарському суду Львівської області -видати накази в порядку ст. 116 ГПК України.

5.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий Р. Марко

Суддя Л. Данко

Суддя О. Мирутенко