Постанова № 24377020, 16.05.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.12 Справа № 2/4/5022-49/2012

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого -судді: Данко Л.С.,

Суддів: Давид Л.Л.

Гриців В.М.

При секретарі: Явна Г.Б.

Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк»(м. Київ) від 11.04.2012р. № 31/2-3216 (вх. № 220 від 27.04.2012р.),

на рішення господарського суду Тернопільської області від 03 квітня 2012 року

у справі № 2/4/5022-49/2012 (суддя Колу баєва В.О.),

порушеній за позовом

Позивача: Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк», м. Київ,

До відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод «Калганоф», м. Збараж, Збаразького р-ну, Тернопільської обл.,

До відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернава-Сервіс», м. Тернопіль,

про: визнання недійною Додаткової угоди № 1 від 01.12.2010р. до Договору позики, який посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований за № 1454 від 01 червня 2010р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тернава-Сервіс»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод «Калганоф»та покладення на відповідачів судових витрат.

За участю представників:

Від апелянта/позивача: ОСОБА_4 -п/к за довіреністю б/н від 07.06.2011 р.,

Від відповідача-1: не прибув,

Від відповідача-2: не прибув.

Права та обов'язки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.

Представником позивача подано клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до протоколу розподілу справ КП «Документообіг господарських судів»від 27.04.2012 р., дану справу передано на розгляд колегії суддів, у складі: Данко Л.С. (суддя-доповідач), судді Давид Л.Л., Юрченко Я.О.

Згідно розпорядження Голови Львівського апеляційного господарського суду від 28.04.2012 р. введено в склад судової колегії, для розгляду справи № 2/4/5022-49/2012, замість судді Юрченко Я.О. (перебування у відпустці) -суддю Гриців В.М.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 28.04.2012р., апеляційну скаргу прийнято до провадження та судовий розгляд призначено на 10.05.2012р., про що сторони були належним чином повідомлені (докази в матеріалах справи).

З підстав наведених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 10.05.2012р. у даній справі, розгляд справи було відкладено на 16.05.2012р., про що сторони були належним чином повідомлені.

Представник Апелянта/позивача прибув, доводи наведені в апеляційній скарзі та доповненні до апеляційної скарги підтримав, просить скасувати рішення місцевого господарського суду Тернопільської області від 03.04.2012р. у справі № 2/4/5022-49/2012 та прийняти нове рішення, яким задовольнити в повному обсязі позовні вимоги ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк».

Представник відповідача-1, повторно, не прибув у судове засідання Львівського апеляційного господарського суду, через канцелярію суду, 08.05.2012р. за вх. № 2971, подав відзив на апеляційну скаргу з додатками, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення господарського суду Тернопільської області від 03.04.2012 р. у справі № 2/4/5022-49/2012 - залишити без змін.

Представник відповідача-2, повторно, не прибув, через канцелярію суду, 08.05.2012р. за вх. № 2972, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення господарського суду Тернопільської області від 03.04.2012 р. у справі № 2/4/5022-49/2012, залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши думку представника апелянта/позивача, приходить до висновку розглядати апеляційну скаргу у справі № 2/4/5022-49/2012 за відсутності представників відповідача-1 та відповідача-2, виходячи з наступного.

Сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а також, що сторони своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи (докази в матеріалах справи).

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Статтею 28 ГПК України (в редакції Закону України № 2453-УІ від 07.07.2010р.) визначено коло представників, які можуть представляти інтереси сторони (юридичної особи) в суді.

Так, частинами 2 та 3 ст. 28 ГПК України визначено, що крім керівників підприємств та організацій, інтереси юридичної особи можуть представляти інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації, а також, згідно із частиною 6 цієї статті, адвокати.

Відповідно до ст. 59 Конституції України, для забезпечення права надання правової допомоги при вирішенні справ у судах діє адвокатура.

Разом з тим, нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість одного з представників відповідача-1 та відповідача-2 бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

З огляду на наведене колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги по справі № 2/4/5022-49/2012.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Тернопільської області від 03.04.2012р. по справі № 2/4/5022-49/2012, слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено колегією суддів, рішенням господарського суду Тернопільської області від 03.04.2012р. у справі № 2/4/5022-49/2012 (суддя В.О.Колубаєва) у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод «Калганоф», до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернава-Сервіс»про визнання недійною Додаткової угоди № 1 від 01.12.2010р. до Договору позики, який посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований за № 1454 від 01 червня 2010р., укладеного між ТзОВ «Тернава-Сервіс» та ТзОВ «Лікеро-горілчаний завод «Калганоф»- відмовлено повністю.

Не погоджуючись з даним рішенням господарського суду Тернопільської області від 03.04.2012р., апелянт/позивач (ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк») звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить рішення суду першої інстанції від 03.04.2012р. у справі № 2/4/5022-49/2012 скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення порушено норми процесуального та матеріального права, неповно з'ясовано обставин, що мають значення для справи. Зокрема, посилається на те, що оскільки у вступній частині оскаржуваного рішення не висвітлено представників сторін, а саме: хто був присутнім від відповідачів, оскільки із звукозапису вбачається, що в судовому засіданні 03.04.2012 р. були присутні представники позивача та відповідача, а у протоколі судового засідання та рішенні місцевого суду від 03.04.2012р. вказано лише про присутність представника позивача, тому в цій частині апелянт вважає місцевим судом порушено норми процесуального права. Представник апелянта стверджує, що так як Додаткова угода № 1 від 01.12.2010р. до Договору позики, яка укладена між ТзОВ «Лікеро-горілчаний завод «Калганоф»та ТзОВ «Тернава-Сервіс»у простій письмовій формі, не посвідчена нотаріально, є недійсним правочином в силу приписів встановлених частинами першою -третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, ст. 639 ЦК України, пояснив, що так як Договір позики від 01.12.2010р., невід'ємною частиною якого є Додаткова угода, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований за № 1454 від 01 червня 2010р., відтак, нотаріальному посвідченню підлягала Додаткова угода, що сторонами за нею не вчинено.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, 28.09.2007р. між Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк»(скорочене найменування -ВАТ «ВіЕйБі Банк»), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк»(Кредитодавець - за договором, позивачем - у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод «Калганоф»(Позичальник - за договором, Відповідачем-1 у справі) було укладено Кредитний договір № 08/07К ( далі за текстом -Кредитний договір)(том 1-й, а.с. 7-17).

Згідно умов даного Кредитного договору, позивачем було надано відповідачу-1, кредит у сумі 15000000,00 грн. з остаточним терміном повернення 28.09.2012р. включно, та сплатою 15,5% річних за користування кредитом.

Як встановлено колегією суддів, позивач у зв'язку з невиконанням відповідачем-1 умов Кредитного договору № 08/07К від 28.09.2007р. звернувся з позовом до суду про стягнення 14616840,11 грн. заборгованості за кредитом.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 11.04.2011р. по справі № 6/20/5022-241/2011 позовні вимоги ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк»було задоволено частково, вирішено стягнути на користь Банку 14616 840,11 грн. заборгованості за кредитом, 511513,29 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 785464,19 грн. інфляційних нарахувань за несвоєчасне погашення кредиту, 3520932,28 грн. заборгованості із сплати відсотків, 259394,41 грн. пені за несвоєчасне погашення відсотків, 322697,48 грн. інфляційних нарахувань за несвоєчасну сплату відсотків, 22656,17 грн. державного мита, 209,71 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу ( том 1-й, а.с. 75-77).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.07.2011р. по справі № 6/20/5022-241/2011 рішення місцевого суду від 11.04.2011р. залишено без змін (том 1-й, а.с. 78 -80).

Постановою Вищого господарського суду України від 19.10.2011р. у справі № 6/20/5022-241/2011 касаційну скаргу Банку задоволено частково, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.07.2011р. та рішення господарського суду Тернопільської області від 11.04.2011р. в частині стягнення пені за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 545 822,06 грн. та пені за несвоєчасне погашення відсотків у розмірі 359805,16 грн. скасовано, у цій частині справу направлено на новий розгляд до господарського суду Тернопільської області. В іншій частині постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.07.2011 р. та рішення господарського суду Тернопільської області від 11.04.2011р. залишено без змін.

Під час нового розгляду вищевказаної справи, рішенням господарського суду Тернопільської області від 04.01.2012р. у справі № 5/61/5022-1591/2011 (6/20/5022-241/2011) /далі за текстом номер цієї справи 6/20/5022-241/2011/ позовні вимоги ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк»задоволено частково, вирішено стягнути з ТзОВ «Лікеро-горілчаний завод «Калганоф»на користь Банку - 545822,06 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 215297,01 грн. пені за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитом, 861,68 грн. державного мита та 7,98 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову -відмовлено (том 1-й, а.с. 81-82).

Як встановлено колегією суддів, зазначене рішення в апеляційно/касаційному порядку не оскаржене, набрало законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України. В силу ст. 35 ГПК України, факти встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

На підставі судового рішення Тернопільського суду від 11.04.2011р. у справі № 6/20/5022-241/2011, ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», звернувся з наказом від 28.07.2011р. до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби про стягнення коштів, яким, на виконання наказу від 28.07.2011р., прийнято постанову від 04.10.2011р., згідно якої накладено арешт на виробничі будівлі та споруди відповідача-1, які знаходяться за адресою: м. Збараж, вул. Шолом Алейхема, 1.

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ «Тарнава-Сервіс»(відповідач-2 у даній справі) звернувся з позовною заявою до господарського суду Тернопільської області про звільнення заставного майна з-під арешту (том І-й, а .с. 83-87).

За наслідками розгляду цієї справи місцевим судом 05.01.2012р. постановлено рішення у справі № 9/64/5022-1483/2011 (том 2-й, а.с. 126-144), яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.04.2012р. справі № 9/64/5022-1483/2011 (том 2-й, а.с. 145-153), задоволено позов ТзОВ «Тернава-Сервіс»до ТзОВ «ЛГЗ «Калганоф», ВПВР ДВС України, третя особа -ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк»про звільнення заставного майна з-під арешту та, зокрема, встановлено, що Банк (третя особа у справі № 9/64/5022-1483/2011), який є Стягувачем у виконавчому провадженні (відкритого на виконання рішення господарського суду Тернопільської області від 11.04.2011р. у справі № 6/20/5022-241/2011) не є Заставодержателем майна за Договором іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстровано в реєстрі за № 1455 (том 1-й, а.с. 21-23), на яке було накладено арешт ВДВС; встановлено факт виконання ТзОВ «Тернава-Сервіс»зобов'язань за Договором позики від 01.06.2010р. перед ТзОВ «Лікеро-горілчаним заводом «Калганоф»; підтверджено наявність заборгованості ТзОВ «Лікеро-горілчаний завод «Калганоф»перед ТзОВ «Тернава-Сервіс», а також встановлено, що правовідносини, які виникли між ТзОВ «ЛГЗ «Калганоф»та ТзОВ «Тернава-Сервіс»за Договором позики від 01.06.2010р. не завдають жодної шкоди інтересам Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк».

Відповідно до ст. 35 ГПК України, факти встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Апелянт/позивач у позовній заяві та апеляційній скарзі стверджує, що йому (Банку) про укладення 01.06.2010 року Договору позики між ТзОВ «Тарнава-Сервіс»та ТзОВ «Лікеро-горілчаний завод «Калганоф», який засвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований у реєстрі за № 1454 та про укладення між тими самими сторонами 01.12.2010 року Додаткової угоди № 1 до Договору позики від 01.06.2010р., яка нотаріально не засвідчена, стало відомо під час розгляду справи № 6/20/5022-241/2011, тому, як заінтересована особа права та охоронювані інтереси якої порушено, звернувся з позовом про визнання Додаткової угоди № 1 до Договору позики від 01.06.2010р. недійсною.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 01 червня 2010 року між ТзОВ «Тернава-Сервіс»(Відповідачем-2) та ТзОВ «Лікеро-горілчаний завод «Калганоф»(Відповідачем-1) був укладений договір позики, який посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_3, реєстраційний № 1454 (том 1-й, а.с. 18-19).

Згідно п. 1.1 цього Договору, Позикодавець (ТзОВ «Тернава-Сервіс») передає у власність Позичальника (ТзОВ «ЛГЗ «Калганоф») грошові кошти в розмірі, що обумовлений цим Договором, а Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцеві таку ж саму суму грошових коштів, без сплати відсотків, у термін та розмірах, що обумовлені умовами цього Договору.

Відповідно до п.2.1 розмір за цим Договором становить 5000000,00 грн.

Згідно п. 4.1 Договору позики від 01.06.2010р., строк надання позики становить 12 (дванадцять) місяців, тобто до 01.06.2011р.

Місцевим судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 01.12.2010р. між ТзОВ «Тернава-Сервіс»та ТзОВ «Лікеро-горілчаний завод «Калганоф»було укладено Додаткову угоду №1 до Договору позики від 1 червня 2010р. (том 1-й, а.с. 20), відповідно до умов якої (п.1 Додаткової угоди), сторони виклали п.2.1. Договору позики в редакції, що розмір позики за цим Договором становить 8 000 000 (вісім мільйонів) гривень.

Колегією суду встановлено, що за Договором позики від 01.06.2010р. та згідно Додаткової угоди №1 від 01.12.2010р. загальний розмір позики за цим Договором складає 8 000 000,00 грн. ( п.2.1. Договору, п.1 Додаткової угоди).

З метою забезпечення виконання зобов'язань за Договором позики, який укладено між ТзОВ «Тернава-Сервіс»та ТзОВ «Лікеро-горілчаний завод «Калганоф», 01.06.2011р. був укладений Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстровано в реєстрі за № 1455 (том 1-й, а.с. 21-23).

Відповідно до умов Договору іпотеки (п. 1.2.), предметом іпотеки є нерухоме майно, виробничі будівлі та споруди, загальною площею 6596,2 кв.м., яке розташоване в м. Збараж, Тернопільської області по вулиці Шолом Олейхема, 1, а саме: будинок купажного цеху (цегла) загальною площею 793,5 кв.м. - зазначений в плані земельної ділянки під літерою «А»; склад (цегла) загальною площею 167,5 кв.м. -літера «Б»; прохідна (цегла) загальною площею 61,9 кв.м. -літера «В»; гараж (цегла) загальною площею 184,2 кв.м. -літера «Д»; купажний цех (цегла) загальною площею 97,4 кв.м. -літера «Ж»; цех (цегла) загальною площею 767,9 кв.м. -літера «К»; котельня (цегла) загальною площею 220,2 кв.м. -літера «Л»; спиртосховище, виробничий цех (цегла) загальною площею 510,3 кв.м. -літера «З»; цех розливу, лабораторія, склад (цегла) загальною площею 2732,6 кв.м. -літера «М»; майстерня (цегла) загальною площею 481,2 кв.м. -літера «Є»; склад (залізобетонні блоки, цегла) загальною площею 171,8 кв.м. -літера «Х»; майстерня (цегла) загальною площею 118,5 кв.м. -літера «Е»; склад (цегла) загальною площею 62,4 кв.м. -літера «О»; пожежні водойми (залізобетон) -«І, ІІ, ІІІ); димова труба (металева труба) - «ІУ»; артезіанська свердловина (металеві труби -«У-УІ»; огорожа (метал, камінь) - «1-12»; склад (з/б панелі) загальною площею 91,9 кв.м. -літера «И»; склад (з/б панелі) загальною площею 134,9 кв.м. -літера «І».

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів даної справи, ТзОВ «Тернава-Сервіс»(відповідач -2) свої зобов'язання виконало та передало ТзОВ «Лікеро-горілчаний завод «Калганоф»грошові кошти за вищевказаним Договором позики від 01.06.2010р. та Додаткової угоди № 1 від 01.12.2010р., у зв'язку із чим, ТзОВ «Лікеро-горілчаний завод «Калганоф»маж заборгованість перед ТзОВ «Тернава-Сервіс»на суму 7 197 700,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №№: 174 від 07.06.2010р., 176 від 08.06.2010р., 183 від 17.06.10р., 185 від 21.06.2010р., 195, 193, 194 від 24.06.2010р., 254 від 12.08.10р., 269 від 06.09.10р., 284 від 13.09.2010р., 5 від 21.09.2010р., 6, 7 від 27.09.2010р., 16 від 30.09.2010р., 39 від 18.10.2010р., 63 від 27.10.2010р., 145 від 02.12.2010р., 150, 152 від 09.12.2010р., 159, 160 від 28.04.2011р., 186 від 18.05.2011р., 194 від 19.05.2010р., 195 від 20.05.2010р., 197 від 23.05.2011р., 200 від 24.05.2011р., 210 від 25.05.2011р., 212, 213, 214 від 26.05.2011р., 228 від 07.06.2011р. (том 1-й, а.с. 21-51), виписками з особових рахунків банку (том 1-й, а.с. 52-65, 71), звітами за дебетово-кредитові операції за рахунками (том 1-й, а.с. 66-70, 72-75), актом взаємозвірки розрахунків за договором позики, станом на 16.12.2011р. (том 1-й, а.с. 126), які були предметом дослідження під час розгляду справи місцевим судом у даній справі.

Як вбачається з п. 3.3.8. Кредитного договору № 08/07К від 28.09.2007р., сторони за ним (ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (скорочене найменування -ВАТ «ВіЕйБі Банк»), правонаступником якого є ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк»/Кредитодавець/ та ТзОВ «Лікеро-горілчаний завод «Калганоф»/Позичальник/), передбачили, що позичальник зобов'язується протягом дії договору, без попереднього письмового погодження з кредитодавцем:

- не отримувати кредити в інших установах;

- не надавати гарантій та порук;

- не обтяжувати своє майно будь-якими зобов'язаннями (п. 3.3.8. Кредитного договору).

Порушення позичальником будь-якого з положень, передбачених п. 3.3.8. Кредитного договору вважається діями, спрямованими на порушення забезпеченості за кредитом.

Відтак, Банк (Позивач -у даній справі) вважає, що укладення ним з ТзОВ «Лікеро-горілчаний завод «Калганоф»на забезпечення вищевказаного Кредитного договору № 08/07К від 28.09.2007р. 19-ти договорів застави не доводить, що його майнові права до позичальника повністю захищені, що наявність спірної Додаткової угоди № 1 може вплинути на пріоритетне право Банку на задоволення вимог останнього при виконанні державною виконавчою службою наказу у справі № 6/20/5022-241/2011 про примусове виконання рішення господарського суду Тернопільської області.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, оглянувши та дослідивши подані у справу докази, вважає, що оскаржувана Додаткова угода № 1 від 01.12.2010р. до Договору позики від 01.06.2010р. не порушує права та законні інтереси Банку за Кредитним договором № 08/07К від 28.09.2007р. виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів даної справи, встановлено місцевим судом, в забезпечення виконання за Кредитним договором № 08/07К, який укладено 28.09.2007р. між ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк»(правонаступник - ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк») та ТзОВ «Лікеро-горілчаний «Калганоф», останній передав Банку, як Заставодержателю в заставу належні йому майнові права на підставі Договору застави майнових прав від 12.03.2008р. (том 1-й, а.с. 137-139), від 22.02.2008р. (том 1-й, а.с. 140-142), від 15.02.2008р. (том 1-й, а.с. 143-145), від 30.10.2007р. (том 1-й, а.с. 146-148), від 20.06.2008р. (том 1-й, а.с. 149-151), від 03.06.2008р. (том 1-й, а.с. 152-154), від 20.06.2008р. (том 1-й, а.с. 155-157), від 09.09.2008р. (том 1-й, а.с. 158-160), від 16.05.2008р. (том 1-й, а.с. 161-162), від 08.05.2008р. (том 1-й, а.с. 163-164), від 27.05.2008р. (том 1-й, а.с. 165-166), від 17.04.2008р. (том 1-й, а.с. 167-169), від 10.04.2008р. (том 1-й, а.с. 170-172), від 04.04.2008р. (том 1-й, а.с. 173-1875), від 29.05.2008р. (том 1-й, а.с. 176-178), від 29.01.2008р. (том 1-й, а.с. 179-180), від 06.03.2008р. (том 1-й, а.с. 181-184), за Договором застави від 03.04.2008р., Банку передано у заставу майно-обладнання на суму 5 450 803,90 грн. (том 1-й, а.с. 127-129), за Договором застави від 21.01.2009р. з додатком № 1 «Опис заставного майна до договору застави від 21 січня 2009 року»передано обладнання (комплектуючі) на суму 12 704 876,47 грн. (том І, а. с. 130-136).

Як встановлено колегією суддів, рішенням господарського суду Тернопільської області від 05.01.2012р. у справі № 9/64/5022-1483/2011 (том 2-й, а.с. 126-144), яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.04.2012р. справі № 9/64/5022-1483/2011 (том 2-й, а.с. 145-153), задоволено позов ТзОВ «Тернава-Сервіс»до ТзОВ «ЛГЗ «Калганоф», ВПВР ДВС України, третя особа -ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк»про звільнення заставного майна з-під арешту та, зокрема, встановлено, що Банк (третя особа у справі № 9/64/5022-1483/2011), який є Стягувачем у виконавчому провадженні (відкритого на виконання рішення господарського суду Тернопільської області від 11.04.2011р. у справі № 6/20/5022-241/2011) не є Заставодержателем майна за Договором іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстровано в реєстрі за № 1455 (том 1-й, а.с. 21-23), на яке було накладено арешт ВДВС; встановлено факт виконання ТзОВ «Тернава-Сервіс»зобов'язань за Договором позики від 01.06.2010р. перед ТзОВ «Лікеро-горілчаним заводом «Калганоф»; підтверджено наявність заборгованості ТзОВ «Лікеро-горілчаний завод «Калганоф»перед ТзОВ «Тернава-Сервіс», а також встановлено, що правовідносини, які виникли між ТзОВ «ЛГЗ «Калганоф»та ТзОВ «Тернава-Сервіс»за Договором позики від 01.06.2010р. не завдають жодної шкоди інтересам Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк».

Крім того, зазначеним рішенням у справі № 9/64/5022-1483/2011 встановлено, що у ТзОВ «ЛГЗ «Калганоф»є у власності інше майно, рухоме майно. Зазначене майно передано у заставу Банку, який являється Стягувачем у виконавчому провадженні, як забезпечення за Кредитним договором, за яким судом у справі № 6/20/5022-241/2011 стягнуто заборгованість і видано наказ.

При цьому господарським судом у справі № 9/64/5022-1483/2011 досліджувалися всі Договори застави майнових прав та Договори застави майна-обладнання, укладених між ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк»(скорочене найменування -ВіЕйБі Банк) (правонаступник - ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк») та встановлено, що ТзОВ «ЛГЗ «Калганоф»як Заставодавцем в забезпечення виконання за Кредитним договором № 08/07К, який укладено 28.09.2007р. між ВАТ «ВіЕйБі Банк»та ТзОВ «Лікерогорілчаний завод «Калганоф» передано в заставу належні останньому майнові права, а також майно-обладнання на суму 5450803,90 грн. та на суму 12704876,47 грн. та згідно записів у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна по особі -ТзОВ «Лікеро-горілчаний завод «Калганоф»(№ 1 від 31.10.2007р., № 2 від 08.04.2008р., № 3, № 4, № 5, № 6, № 7, № 8, № 9, № 10 від 18.04.2008р., № 11 від 04.02.2009р.) за заявою Банку було зареєстровано обтяження згідно застави майнових прав та рухомого майна по Договорах застави на користь Обтяжувала -ВАТ «ВіЕйБі Банк», тобто Позивача у даній справі.

Апелянтом/позивачем в доповненні до апеляційній скарзі зазначено, що місцевим господарським судом при винесенні рішення у справі № 2/4/5022-49/2012 не досліджувались платіжні доручення (факт передачі коштів).

Зазначене твердження апелянта не відповідає дійсності, оскільки зазначені обставини в повному обсязі досліджувалися місцевим судом ( позиція 4 мотивувальної части судового рішення), правовий їх аналіз наданий у судовому рішенні (том 2-й, а.с. 86-87).

Посилання Банку на те, що зазначені вище платіжні доручення у розділі «Призначення платежу»не містять посилання на Додаткову угоду № 1 від 01.12.2010р., а лише на Договір позики від 01.06.2010р., відтак не є належним підтвердженням факту передачі коштів відповідачем-2 відповідачу -1 за Договором позиви від 01.06.2010р. судом до уваги не приймаються, оскільки факт виконання за вищевказаним Договором позиви в частині передачі коштів на суму 8 001 200 грн. 00 коп. підтверджується матеріалами даної справи.

Крім того, судовим рішенням господарського суду Тернопільської області від 05.01.2012р. по справі № 9/64/5022-1483/2011, яке набрало законної сили відповідно до постанови Львівського апеляційного господарського суду від 19.04.2012 р. по справі № 9/64/5022-1483/2011), встановлено факт передачі у власність грошових коштів в сумі, зазначеній у Додатковій угоді № 1 від 01.12.2010р. до Договору позики від 01.06.2010р., про що зазначено вище у цій постанові.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідно до умов Кредитного договору № 08/07К від 28.09.2007р. (п. 3.3.8.1.) сторони домовились, що в разі порушення позичальником будь-якого із положень, передбачених п.3.3.8. даного договору (в разі отримання кредиту в інших установах та обтяження свого майна будь-яким іншим зобов'язанням) банк має право застосувати заходи, передбачені п. 2.11 договору, а саме - призупинити надання кредиту та вимагати дострокового погашення заборгованості.

Тобто, сторони в правочині узгодили наслідки, в разі невиконання позичальником обов'язків, передбачених умовами кредитного договору.

Зазначена обставина не суперечить ст. 193 ГК України та ст. 615 ЦК України, оскільки сторони погодились на такі умови, тому у суду відсутні правові підстави вважати, що Договір позики від 01.06.2010р. та додатки до нього, є укладеними з порушенням вимог чинного законодавства.

На думку колегії суддів, позивач, укладаючи 19 договорів застави з ТзОВ «Лікеро-горілчаний завод «Калганоф»повинен був подбати про те, щоб заборгованість позичальника не була більше за заставну вартість предметів застави, оскільки Банк має пріоритет на задоволення своїх вимог тільки за рахунок заставленого майна, має право одержати задоволення за рахунок заставленого майна перед іншими кредиторами цього боржника, в силу статті 572 ЦК України, а не за рахунок всього майна товариства.

Однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору, що визначено у ст. 3 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, відповідач-1 надавши Банку майно, яке може бути відчужене останнім і на яке може бути проведено звернення стягнення за договорами застави, Позичальник (Заставодавець), виходячи із вищенаведеного, має право укласти із третьою особою договір позики і забезпечити його виконання заставою (іпотекою) майном, яке не було в заставі.

Позивач у позовній заяві просить визнати недійсною Додаткову угоду № 1 від 01.12.2010р. до Договору позики, який посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований за № 1454 від 01 червня 2010р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тернава-Сервіс»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод «Калганоф», зокрема, з тих підстав, що Додаткова угода № 1 від 01.12.2010р. не була нотаріально посвідчена, відтак, як зазначив позивач у позовній заяві, вона не відповідає вимогам встановленим частиною першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Належить зазначити, що позивач, ставлячи вимогу про визнання недійсною Додаткової угоди № 1 від 01.12.2010р. до Договору позики, не зіслався конкретно, якій саме частині статті 203 ЦК України не відповідає оспорювана ним Додаткова угода № 1 до Договору позики.

Не містять конкретних визначень в цій частині ні апеляційна скарга (том 2-й, а.с. 93-96), ні доповнення до апеляційної скарги (том 2-й, а.с. 112-114). Не надав чітких пояснень з цього приводу представник позивача у судовому засіданні.

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів даної справи, встановлено рішенням господарського суду Тернопільської області від 05.01.2012р. у справі № 9/64/5022-1483/2011, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.04.2012р. справі № 9/64/5022-1483/2011, не заперечується позивачем, Додаткова угода № 1 від 01.12.2010р. на відміну від Договору позики від 01.06.2010р., посвідченого нотаріально, укладена у простій письмовій формі.

Статтею 205 ЦК України встановлено форму правочину. Вимоги до письмової форми правочину встановлені статтею 207 ЦК України.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення Договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Правові наслідки недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору встановлені статтею 220 ЦК України.

Разом з цим, відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до приписів ст. 209 ЦК України, правочин, який вчинений у письмовій формі підлягає нотаріальному посвідченню у випадках, встановлених законом, або домовленістю сторін. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства, для укладення договору необхідне також передавання майна, то договір є укладеним з моменту передання відповідного майна (ст. 640 ЦК України).

Основною особливістю договорів позики є те, що Договір позики є укладеним з моменту передання грошей ( частина друга ст. 1046 ЦК України).

Як зазначено вище у цій постанові, факт передачі грошових коштів Позикодавця (ТзОВ «Тернава-Сервіс») у власність Позичальника (ТзОВ «ЛГЗ «Калганоф») в сумі 8 001 200,00 грн. встановлено місцевим судом у даній справі, підтверджується платіжними дорученнями №№: 174 від 07.06.2010р., 176 від 08.06.2010р., 183 від 17.06.10р., 185 від 21.06.2010р., 195, 193, 194 від 24.06.2010р., 254 від 12.08.10р., 269 від 06.09.10р., 284 від 13.09.2010р., 5 від 21.09.2010р., 6, 7 від 27.09.2010р., 16 від 30.09.2010р., 39 від 18.10.2010р., 63 від 27.10.2010р., 145 від 02.12.2010р., 150, 152 від 09.12.2010р., 159, 160 від 28.04.2011р., 186 від 18.05.2011р., 194 від 19.05.2010р., 195 від 20.05.2010р., 197 від 23.05.2011р., 200 від 24.05.2011р., 210 від 25.05.2011р., 212, 213, 214 від 26.05.2011р., 228 від 07.06.2011р. (том 1-й, а.с. 21-51), виписками з особових рахунків банку (том 1-й, а.с. 52-65, 71), звітами за дебетово-кредитові операції за рахунками ( том 1-й, а.с. 66-70, 72-75), актом взаємозвірки розрахунків за договором позики, станом на 16.12.2011р..

Крім того, факт передачі грошових коштів Позикодавця (ТзОВ «Тернава-Сервіс») у власність Позичальника (ТзОВ «ЛГЗ «Калганоф») та факт передачі нерухомого майна, між тими самими сторонами, встановлено рішенням господарського суду Тернопільської області від 05.01.2012р. у справі № 9/64/5022-1483/2011, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.04.2012р. справі № 9/64/5022-1483/2011.

Отже, місцевим судом у даній справі встановлено факт перерахування коштів в сумі 8 001 200,00 грн. за Договором позики від 01.06.2010р. та Додаткової угоди № 1, яка є невід'ємною частиною цього Договору, зазначені обставини підтверджуються належними та допустимими доказами у справі в розумінні статей 33 та 34 ГПК України, отже висновок місцевого суду зазначені правочини вважаються укладеними з моменту перерахування коштів та з моменту передання відповідного майна, в силу ст. 1046 ЦК України.

Повне або часткове виконання договору, тобто вчинення сторонами (стороною) юридично значимих дій, фактично і є свідченням того, що договір є укладеним.

В нашому випадку, перерахування коштів відповідачем-2 відповідачу-1 за Договором позики, в т.ч. Додатковою угодою № 1 в повному обсязі, що вимагається ст. 1046 ЦК України та є істотним для даної категорії договорів, фактично і є свідченням того, що Договір позики від 01.06.2010р. та Додаткова угода № 1 від 01.12.2010р. до Договору позики є укладеними.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що договір позики від 01.06.2010р. та додаткова угода № 1 від 01.12.2010р. вважаються укладеними з моменту перерахування коштів в сумі 8 млн. грн., тобто з 26.05.2011р. (останні кошти за вищевказаним договором відповідачем-2 були перераховані відповідачу-1 платіжними дорученнями №№ 212,213, 214 від 26.05.2011р.), незважаючи на те, чи договір від 01.06.2010р. та додаткова угода № 1 від 01.12.2010р. нотаріально посвідчені чи не посвідчені.

За вищевказаних обставин, слід вважати, що Договір позики, в т.ч. і додаткова угода, яка змінює п. 2.1. та п. 4.1. договору позики, відповідає загальним вимогам додержання яких є необхідними для чинності правочину (ст. 203 ЦК України). Тому суд немає підстав застосовувати до даного договору ст. 215 ЦК України.

Вищенаведене також узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України у справі № 10/33/08 від 10.02.2009р., ВГС України у постанові від 03.12.2009р. у справі № 40/56 та роз'ясненні за № 02.5/111 від 12.03.1999р. «Про деякі питання вирішення справ, пов'язаних із визнанням угод недійсними»).

Колегія суддів дослідивши у судовому засіданні Договір позики від 01.06.2010р., який є нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського нотаріального округу ОСОБА_3 зареєстрований в реєстрі за № 1454, не містить жодних пунктів про обов'язковість нотаріального посвідчення додаткових угод до нього.

Як вбачається із листа ТзОВ «Лікеро-горілчаний завод «Калганоф» № 88 від 12.03.2012р., листа ТзОВ «Тернава-Сервіс»від 26.03.2012р., яким надано правову оцінку у рішенні місцевого суду, та підтверджується у відзивах зазначених товариств на апеляційну скаргу, сторони при укладанні Додаткової угоди № 1 до Договору позики виходили з умов Договору позиви від 01.06.2010р., який не містить умов про обов'язковість нотаріального посвідчення додаткових угод, посилаючись на параграф 1 глави 71 ЦК України.

Належить зазначити, що у зв'язку з недодержанням нотаріальної форми визнаються лише такі угоди, які відповідно до закону підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню у порядку, встановленому Законом України «Про нотаріат».

Разом з тим, зазначення про «нотаріальну форму угоди»містить стаття 54 Закону України «Про нотаріат»(в редакції чинній на час укладення спірної угоди), за якою нотаріуси та посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують угоди, щодо яких законодавством встановлено обов'язкову нотаріальну форму, а також за бажанням сторін й інші угоди.

З огляду на наведене, враховуючи, що сторони за спірним договором домовились щодо істотних його умов та ними було здійснено виконання договору, а також те, що відповідно до законодавства спірний договір не потребує обов'язкового нотаріального посвідчення, а умови самого Договору позиви таких приписів не містять, відтак колегія суддів та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Щодо твердження апелянта/позивача про порушення місцевим господарським судом процесуального права, не вказано про участь у судовому засіданні представників відповідач-1 та відповідача-2, та не зазначив його прізвища, допустив грубе порушення процесуальних норм, закріплених у ст. 84 ГПК України та ст. 74 ГПК України, що, на думку апелянта, в силу ст. 104 ГПК України є підставою для скасування рішення.

Як вбачається із вступної частини судового рішення від 03.04.2012р. у справі № 2/4/5022-49/2012, після слів «відповідача-1:»та «відповідача-2:»не зазначено про присутність та/або відсутність представників відповідачів 1 та 2 у судове засідання.

Як вбачається з матеріалів даної справи, зазначені сторони, як і позивач, були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду (відкладення) даної справи, відповідач-1, через канцелярію місцевого суду за вхідним № 10088(н) від 12.03.2012р. подав відзив на позовну заяву з долученням доказів (том 1-й, а.с. 116-194), відповідач-2, через канцелярію суду за вхідним № 10573 від 26.03.2010р. подав відзив на позов (том 2-й, а.с. 1-5), представник відповідачів, через канцелярію суду 02.04.2012р. за вхідним № 10795(н) подав клопотання про доручення доказів (том 2-й, а.с. 20-82).

Докази, які були подані сторонами (Позивачем, відповідачем-1 та відповідачем-2) у даній справі, місцевий господарський суд дослідив, за наслідками розгляду справи, 03.04.2012р. постановив рішення у справі № 2/4/5022-49/2012 (том 2-й, а.с. 84-88).

Відповідно до ч. 2 ст. 104 ГПК України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Відтак, колегія суддів вважає, що не зазначення присутніх в судовому засіданні представників відповідача-1 та відповідача-2 не призводить до прийняття неправильного рішення.

В даному випадку, з вищенаведеного вбачається, що рішення місцевого господарського суду Тернопільської області від 03.04.2012 р. по справі № 2/4/5022-49/2012 є законним та обґрунтованим, а відтак не має підстав для його скасування.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, Львівський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду Тернопільської області від 03.04.2012 р. у справі № 2/4/5022-49/2012 та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 23, 32, 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Тернопільської області від 03.04.2012 року у справі № 2/4/5022-49/2012 залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/позивача.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи повернути господарському суду Тернопільської області.

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Гриців В.М.