Постанова № 24376962, 17.05.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.12 Справа № 5015/185/12

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузя В.Л.

суддів Желіка М.Б.

Малех І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу за вих. №2012-1094 від 26.03.12 Державного підприємства «Дирекція з будівництва об'єктів до ЄВРО 2012 у м.Львові»(ДП «Західінфрапроект»)

на рішення Господарського суду Львівської області від 13.03.12

у справі № 5015/185/12

за позовом Товариства з позовною відповідальністю «Альткомкиївбуд», м. Київ

до відповідача державного підприємства «Дирекція з будівництва об'єктів до ЄВРО 2012 у м. Львові», м. Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Львівське комунальне підприємство «Дирекція з будівництва стадіону у м. Львові», м. Львів

про стягнення 233 107,59 грн.

за участю представників сторін:

від позивача -Ліва М.В. -представник;

від відповідача -Гонсевич Я.М. -представник;

від третьої особи -не з'явився (належним чином повідомлений про час та місце судового засідання).

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України, заяв про відвід суддів не надходило.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.03.12 у справі № 5015/185/12 (суддя Костів Т.С.) позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача 200 000 грн. - основного боргу, 24 000 грн. індексу інфляції, 9107,59 грн. 3 % річних та 4662,15 грн. -судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ДП «Західінфрапроект»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 13.03.12 у справі № 5015/185/12.

Зокрема, скаржник вказує про те, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не взято до уваги той факт, що оскільки органом управління майном підприємства не надано відповідного погодження щодо укладення угоди від 16.07.10, зазначені у договорі безвідсоткової позики зобов'язання не могли бути передані до відповідача, а сама угода його не зобов'язує.

Крім того, скаржник, зазначає, що позивачем невірно проведений розрахунок інфляційних втрат за серпень 2010 року -помилково включено до суми боргу індекс інфляції у розмірі 3 000 грн. , а відтак помилковим є розрахунок 3 % річних, в основу якого покладені завищені інфляційні витрати, що судом першої інстанції при винесенні рішення не було взято до уваги.

Позивач у справі подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з підстав правомірності та обґрунтованості рішення суду.

Третя особа участі свого уповноваженого представника у судовому засіданні не забезпечила, хоча належним чином була повідомлена про час та місце судового засідання, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення, причини неявки суду не повідомила.

Представники сторін у судому засіданні навели свої доводи та міркування.

Колегія суддів, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників учасників судового процесу, розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, Львівський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з урахуванням наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 05.05.10 між ТОВ «Альткомкиївбуд»(позивач) та ДП «Дирекція з будівництва об'єктів до ЄВРО 2012 у м. Львові» (відповідач) було укладено договір безвідсоткової позики на суму 250 000 грн.

Додатковою угодою № 1 від 03.06.10 до договору розмір позики було збільшено до 550 000 грн.

Позивачем на виконання умов договору від 05.05.10 було перераховано 550 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 332 від 05.05.10 та №16 від 07.06.10.

16 липня 2010 року між ТОВ «Альткомкиївбуд», як позикодавцем, та Львівським комунальним підприємством «Дирекція з будівництва стадіону у м. Львові»(як позичальником) та ДП «Дирекція з будівництва об'єктів до ЄВРО 2012 року у м. Львові»було укладено угоду про заміну сторони у зобов'язанні, внаслідок чого до відповідача перейшли усі права і обов'язки замовника за даним договором від 05.05.10.

Відповідно до п. 2.2 договору, строк повернення безпроцентної позики становив 3 місяці з дня її надходження на поточний рахунок позивача.

Таким чином, строк пред'явлення вимоги відповідачу щодо повернення коштів отриманих 05.05.10 настав 06.08.10, а отриманих 07.06.10 - 08.09.10.

Як встановлено судом першої інстанції, 18.08.10 відповідачем було повернуто частину коштів у розмірі 350 000 грн.

У зв'язку з неповерненням решти коштів, позивачем на адресу відповідача надсилалась претензія № 6441/2011, яку останнім отримано 05.12.11. Проте, дана вимога була залишена відповідачем без належного реагування.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Угода від 16.07.10, невиконання умов якої є підставою позову по даній справі, в силу встановленої ст. 204 ЦК України презумпції правомірності правочину, є чинною. Доказів визнання її недійсною у судовому порядку, як і доказів оскарження правомірності такої угоди, сторонами суду не подано. Відповідач при розгляді справи у суді першої інстанції не подавав жодних заперечень щодо дійсності договору від 16.07.10, хоча належним чином був повідомлений про час і місце судових засідань.

У відповідності до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України господарські зобов'язання повинні виконуватися у відповідності до умов договору, належним чином та в установлений строк.

За змістом статей 599 та 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ст. 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.

Відтак, сума основного боргу становить 200 000 грн. (заявлена позивачем з урахуванням часткової оплати), яка підлягає стягненню з відповідача. Доказів, що підтверджують виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань щодо повернення цієї суми коштів або доказів на спростування розміру основної заборгованості відповідачем не подано.

За таких обставин місцевий господарський суд правомірно задоволив позов про стягнення суми боргу в розмірі 200 000 грн. як обґрунтовано заявлений.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем на підставі ст. 625 ЦК України позивачем правомірно нараховано 24 000 грн. інфляційних втрат та 9 107,59 грн. - 3% річних від простроченої суми.

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не заперечують правомірності оскаржуваного рішення та спростовуються наступним.

В листі Верховного суду України «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»від 03.04.97 № 62-97р., на який посилається скаржник, зазначено, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня. Таким, чином, по аналогії, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число відповідного місяця, інфляційне збільшення розраховується без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 число місяця - інфляційне збільшення розраховується з врахуванням цього місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість виникла 06.08.10, а погашена 18.08.10, то розрахунок інфляційного збільшення проводиться з врахуванням індексу інфляції за серпень 2010 року.

Натомість, ні зазначеним вище листом Верховного суду України, на який посилається скаржник, ні нормами чинного законодавства не передбачено неможливості нарахування грошової суми, з врахуванням індексу інфляції, за менший період ніж місячний термін.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Львівської області відповідає законодавству, матеріалам та дійсним обставинам справи, а тому не вбачає підстав для зміни чи скасування такого.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 13.03.12 у справі № 5015/185/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 18.05.12

Головуючий суддя Кузь В.Л.

Суддя Желік М.Б.

Суддя Малех І.Б.