Рішення № 24376521, 22.05.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2012 р. Справа № 5023/1985/12

вх. № 1985/12

Суддя господарського суду Шатерніков М.І.

при секретарі судового засідання Вишневський О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Зінов*єв К.М - президент асоціації; ОСОБА_1, дов. № 1 від 05.01.2012 року

відповідача - ОСОБА_2, дов. № 137 від 01.11.2011 року

3-ї особи - ОСОБА_3, дов. № 319/05-015 від 02.04.2012 року

розглянувши справу за позовом Асоціації підприємств геології "Гєотех", м. Харків

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ДП Науково-дослідний технологічний інститут приладобудування

про підтвердження розірвання договору та стягнення 15000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області про підтвердження розторгнення договору № 3811-4 від 28.11.2008 року та акту передачі майна балансоутримувачу, відсутності заборгованості і стягнення моральної шкоди позивачу у розмірі 15000,00 грн. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що 09 лютого 2011 року між Асоціації підприємств геології "Гєотех" та ДП Науково-дослідний технологічний інститут приладобудування було підписано акт приймання-передачі майна, орендованого на підставі договору оренди № 3811-Н від 28.11.2008 року та з цього часу позивач не мав фактичного доступу до цього майна. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.05.2012 р. за вищевказаним позовом було порушено провадження у справі № 5023/1985/12 та розгляд справи призначено на 22.05.2012р. об 12:30 год.

У судовому засіданні представник позивача підтримує позовні вимоги, викладені у позовній заяві, у повному обсязі.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у запереченнях на позов наданому до канцелярії суду 21.05.2012 року та залученому до матеріалів справи. Зокрема зазначає, що пунктом 10.1 договору оренди № 3811-Н від 28.11.2008 року, за взаємною згодою сторін строк його чинності був встановлений у 2 роки та 11 місяців - до 28.11.2011 р., та із закінченням строку дії вказаного договору оренди листом позивача від 28.10.2011 р. № 24 на адресу відповідача був направлений проект акту прийому-передачі орендованого майна для його підписання та оформлення розірвання договору. Тобто, як зазначає відповідач, з підписанням акту прийому-передачі орендованого майна від 28.10.2011 року мало місце припинення дії договору оренди № 3811-Н від 28.11.2008 року внаслідок закінчення строку на який його було укладено, згідно п. 10.6 договору.

Представник 3-ї особи у судовому засіданні оголосив письмові пояснення, в яких зазначає, що вважає дії відповідача законними та обґрунтованими.

Присутні у судовому засіданні представники сторін пояснили, що ними надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо права господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, суд дійшов висновку про достатність в матеріалах справи доказів та можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами і документам.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

28 листопада 2008 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (орендодавець) та Асоціацією підприємств геології "Гєотех", м. Харків (орендар) був укладений договір оренди № 3811-Н.

Відповідно до пункту 1.1. договору, позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення на другому поверсі 10-ти поверхового інженерно- лабораторного корпусу, загальною площею 37,9 кв.м., розміщені за адресою: м. Харків, вул. Примакова, 40/42.

Факт передачі приміщень підтверджується актом приймання-передачі, підписаним сторонами 28 листопада 2008 року (Додаток №1 до Договору оренди №3811-Н від 28.11.2008р.).

Згідно п. 5.3. укладеного Договору оренди, відповідач зобов'язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п. 10.1. договору, він укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 28 листопада 2008 року до 28 жовтня 2011 року.

Пунктом 10.6 договору передбачено, що орендна чинність цього договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, загибелі орендованого майна, достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду, банкрутства орендаря, ліквідації орендаря - юридичної особи.

Як вказує у позовній заяві позивач, 09 лютого 2011 року між Асоціації підприємств геології "Гєотех" та ДП Науково-дослідний технологічний інститут приладобудування було підписано акт приймання-передачі майна, орендованого на підставі договору оренди № 3811-Н від 28.11.2008 року та з цього часу фактично припинив користування орендованими приміщеннями, та повернуто приміщення балансоутримувачу.

Враховуючи, відмову відповідача, викладену у листі від 29.08.2011 р., у достроковому розірванні договору оренди від 28.11.2008 року № 3811-Н, позивач вважає свої права порушеними та такими, що підлягають захисту шляхом підтвердження розторгнення договору № 3811-Н від 28.11.2008 р. та стягнення з відповідача 15000,00 грн. моральної шкоди.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Ст. 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 652 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Доказів істотного порушення договору оренди № 3811-Н від 28.11.2008 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області позивачем суду не надано.

При цьому, розірвання договору треба розглядати, як один із видів припинення договору.

Відповідно до статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору у судовому порядку, зобов'язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Пунктом 10.6 договору оренди № 3811-Н сторони передбачили можливість дострокового припинення цього договору, в тому числі, за взаємною згодою сторін або за рішенням суду.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони договору оренди № 3811-Н, а саме Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області та Асоціація підприємств геології "Гєотех", не досягли взаємної згоди щодо дострокового розірвання договору оренди. До суду позивач з позовною заявою про розірвання договору оренди № 3811-Н від 28.11.2008 р. не звертався.

Таким чином, позивачем не дотриманий порядок дострокового розірвання договору та підстави вважати договір оренди № 3811-Н від 28.11.2008 р. достроково припиненим відсутні.

Відповідно до 10.6 договору оренди, однією з підстав припинення чинності договору встановлено закінчення строку, на який його було укладено.

Договір оренди № 3811-Н від 28.11.2008 р., відповідно до п. 10.1. договору, було укладено строком на 2 роки 11 місяців, 28 жовтня 2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем було направлено на адресу відповідача лист від 28.10.2011 р. № 24, яким направлено проект акту прийому-передачі орендованого майна від 28.10.2011 року для його підписання.

Таким чином, факт повернення орендованого за договором № 3811-Н від 28.11.2008 р. майна підтверджується актом приймання-передачі від 28.10.2011 року, підписаним орендарем, орендодавцем та балансоутримувачем та скріпленим печатками.

Враховуючи обставини викладені у позовній заяві та пояснення надані сторонами, суд приходить до висновку, що договір оренди припинив свою дію на підставі п. 10.6 договору, у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено.

Крім того, суд оцінюючи відповідність заявлених позовних вимог в частині вимог про підтвердження розторгнення договору оренди вимогам чинного законодавства, зважує на таке.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 цієї статті визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, а саме: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії яка порушує право, відновлення становища яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної шкоди, визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності державної влади, органу влади автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

В даному разі предмет позову в частині вимог про підтвердження розторгнення договору оренди № 3811-Н, не відповідає способам захисту права, передбаченим законом. Такий спосіб захисту не міститься в переліках способів захисту права, що визначені в ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, не передбачений він й іншими нормами права. Це свідчить про відсутність у суду правових підстав для застосування обраного прокурором способу захисту права і унеможливлює задоволення позову в частині такого предмету. Так, відповідні вимоги фактично є вимогами про встановлення факту, який має юридичне значення.

Щодо позовних вимог щодо стягнення з відповідача 15000,00 грн моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

У відповідності до вимог ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.

Всупереч вимог ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) позивачем належними доказами не доведено в установленому законом порядку з поданням відповідних доказів, обґрунтованості та правомірності заявлених вимог щодо стягнення 15000,00 грн. моральної шкоди та взагалі у позовній заяві не зазначено підстав її виникнення.

Викладене означає, що позовні вимоги є необґрунтованими, не відповідають нормам чинного законодавства і тому не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, 1, 2, 4, 12, 21, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовлено повністю.

Повне рішення складено 28.05.2012 року.

Суддя Шатерніков М.І.